Previous Chapter -- Next Chapter

a) Свавілля

Свавілля: затвердження істини без будь-яких доказів її істиності.

Оксфордський словник визначає свавілля як щось «оцінене випадковим вибором чи особистою примхою, а не будь-якою причиною чи системою». Чому це погано? Оскільки людина не бачить необхідності підтверджувати твердження доказами, тому будь-які довільні претензії, якіс хтось висуває, можна просто протиставити іншим довільним претензіям когось іншого. Візьмемо, наприклад, претензію Будди на те, що він «просвітлений». Він не надає жодних доказів своїх тверджень, і Конфуцій, або будь-хто інший з цього приводу можуть легко оскаржити їх.

Існують підкатегорії свавілля:

(i) Звичайна думка: Думка каже нам щось про людину, яка це сказала, а не про тему, яку обговорюють. Візьмемо, наприклад, думку Бертрана Рассела про Христа, викладену в його есе «Чому я не християнин»: «Я не думаю, що Христос був найкращим і наймудрішим з людей». Добре, який стандарт використав Рассел для вимірювання мудрості чи характеру Христа? Він пропонує нам свою думку, яка має нульову вагу.

(ii) Релятивізм: Грубо кажучи, це позиція, що претензії на істину не є істинними чи хибними, а скоріше відносяться до культурних норм, індивідуальних стандартів та особистого вибору. Зазвичай це виражається наступним чином: «це може бути правдою для вас, але не для мене», або фразою, що останнім часом стала популярною: «це моя правда». Релятивізм самозаперечує, тому що сам по собі він претендує на те, чим він не є, а саме: на абсолютну істину. Це ніби сказати «я абсолютно впевнений, що абсолютних істин не інсує».

(iii) Упереджені припущення: Це думка або висновок, сформовані на основі неповної інформації. Люди часто сперечаються на основі того, що їм здається «ймовірним», не маючи жодної інформації, щоб підтвердити ймовірність того, що вони говорять.

(iv) Неосвічені припущення: Здається, це є набільш витонченим способом висловлення думки, яка на перший погляд може здатися констатацією фактів, але виявляється, що це – лише ігнорування контрдоказу своєї тези (навмисне чи ненавмисне). Наприклад, у книзі, яка нібито розвінчує християнство, один автор розповідає нам: «Історія Ісуса включала елементи з легенд інших божеств, що були поширені на цій території стародавнього світу». (див. S. Achayra: The Christ conspiracy) У книзі ми знайомимося з деякими з цих елементів, які нібито були включені християнством, зокрема: а) «Мітра народилася від незайманої жінки 25 грудня в печері»; б) «Гор народився від незайманої Ісіди-Марії 25 грудня»; і так далі. Читач такої книги в міг би подумати, що автор говорить дійсно по цій темі, але коли ми дивимось на першоджерела, якими користувався автор, то ми виявляємо зовсім іншу історію. Мітра народився зі скелі; (див.: https://en.wikipedia.org/wiki/Mithraism#Birth_from_a_rock) Я припускаю, що скеля технічно була незайманою. Історія народження Гора трохи цікавіша; «Сет розрубав тіло свого брата Озіріса на частини, які він розкидав далеко і вперед. Перетворившись на птаха, Ісіда, за допомогою своєї сестри Нефтиди, змогла виявити та возз’єднати частини тіла мертвого бога – лише його пеніса не вистачало, використовуючи її магічні сили, вона змогла зробити Осіріса новий із золота; перев’язаний, ні живий, ні мертвий, Осіріс став мумією. Через дев’ять місяців Ісіда народила йому сина (див.: https://www.britannica.com/topic/Isis-Egyptian-goddess). Як бачите, Гор народився від зомбі. Таке невігластво з боку невіруючих нелегко виявити у багатьох випадках, оскільки воно побудоване для того, щоб їх заперечення звучало більш достовірним або навіть науковим (візьмемо як приклад семінар Ісуса або Барта Ермана).

(v) Неаргументована філософська упередженість: Часто невіруючі мають незаперечну участь у будь-якій темі, про яку вони говорять. Наприклад, ви можете почути від атеїста «питання про існування Бога – це питання, докази якого неможливо перевірити, адеж воно може лежати поза сферою компетенції сучасної науки». У цьому реченні є декілька необґрунтованих упереджень: по-перше, доказовість доказів; по-друге, надзвичайність науки; по-третє, природа доказів і, нарешті, сенс існування. Усі ці упередження сприймаються як належне. Візьміть також те, що просять мусульмани: «Покажіть мені, де в Біблії Ісус каже: «Я Бог, поклоніться мені». Неаргументованою упередженістю тут є позиція мусульманина, що Ісус прийшов, щоб отримати одкровення, подібне до Корану; це те, що мусульманин сприймає як належне і не відчуває потреби виправдовуватися.