This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 02. Roots -- 2 Prayer in Islam

Previous booklet -- Next booklet

02. Походження шаріату з Корану

2 - Приходь до молитви, Приходь до успіху!

Повеління в Корані щодо поклоніння Аллаху

З найдавніших часів його пророчої діяльності молитва відігравала важливу роль у житті Мухаммеда. Як заповіді Корану про поклоніння Аллаху через молитву визначають те, як мусульмани виконують свої ритуальні молитви сьогодні? Коли, в чому і в яких напрямках повинні здійснюватися мусульманські молитви? Чим мусульманська молитва відрізняється від християнської?

---

---

2.01 -- Приходь до молитви, Приходь до успіху!

Повеління в Корані щодо поклоніння Аллаху

П’ять разів на день, і так щодня, муедзини з верхів’я своїх мінаретів закликають мусульман до загальної молитви словами: «Прийдіть до молитви, прийдіть до успіху!» Іслам дозволяє різні види молитви. Перше місце належить молитовній службі з визначеною літургією, не призначеною для незалежних індивідуальних молитов (намаз, чи салят).

Окрім цих офіційних служб, у Корані згадуються індивідуальні молитви, які висловлюються в довільній формі і не прив’язані до певного часу (дуа).

Чотири школи закону в ісламі зосереджуються на неспростовному обов’язку мусульманина приймати участь у щоденній молитовній службі. Щоб підкреслити свій духовний сан, вони цитують 86 віршів з Корану, про які ми поговоримо в цьому буклеті.

2.02 -- Як слід молитися мусульманину?

У Корані сказано про те, що молитву проголошують стоячи на ногах (Сури аль-Імран 3:191; аль-Фуркан 25:64), схиливши коліна в благоговінні (Сури аль-Бакара 2:43; аль-Імран 3:43; аль-Хадж 22:77; аль-Мурсалат 77:48) та схиливши чоло настільки, щоб воно торкалося підлоги чи землі (Сури аль-Імран 3:43; аль-Хіджр 15:98; аль-Ісра 17:107; аль-Хадж 22:77; аль-Фуркан 25:64; аль-Іншікак 84:21; аль-Байїна 98:5). Молитва мусульманина будується на глибокій повазі та страху перед Аллахом (Сура аль-Бакара 2:238; аль-Імран 3:34; аль-Араф 7:55; аль-Мумінун 23:2). Особиста вдячність, радість та особиста похвала не є предметами чи темами ісламської молитви, натомість, ними скоріше є безумовне прославлення Аллаха.

Поклоніння мусульман – це втілення арабського слова «іслам», яке означає «приношення, посвята, покора і підкорення Аллаху». Мусульмани вбачають себе рабами Аллаха та його власністю (Сури аль-Хадж 22:77; аль-Байїна 98:5). Вони щодня приносять себе своєму господарю аж до 34 разів згідно їхньої літургії. Мусульмани вже не вільні. Вони належать своєму господарю (Сура аль-Тавба 9:111) та живуть у такому колективному поневоленні.

Мухаммед, згідно Корану, рекомендував молитися навіть сидячи чи лежачи, особливо вночі, після важкого і спекотного робочого дня (Сура аль-Імран 3:19). Такі молитви під час відпочинку не включені в літургію служіння поклоніння жодним вченим. В ісламських країнах недопустимими також є молитви з руками в кишенях штанів або зі схрещеними ногами. Такі пози вважаються неповагою до суверенного Аллаха.

Коран робить наголос на загальній молитві в мечеті, під час якої всі разом цитують визначену літургію (Сури аль-Бакара 2:43; аль-Імран 3:43; аль-Хіджр 15:98). Участь у служінні поклоніння, коли учасники шикуються у довгу чергу, вважається більш цінною, аніж індивідуальна молитва.

Під час загальної молитви не дозволяється ані говорити надто голосно, ані розмовляти лише пошепки (Сура аль-Ісра 17:110).

2.03 -- Фіксований час поклоніння

У Корані сказано про офіційні молитви вранці та ввечері (Сури Худ 11:114; аль-Ісра 17:78; Та Ха 20:130; аль-Нур 24:36; Каф 50:39; аль-Інсан 76:25; аль-Фаджр 89:1-3), згадується молитовне служіння опівдні (Сура аль-Бакара 2:238) та підтверджуються молитви вночі (Сури Худ 11:114; аль-Ісра 17:79; Та Ха 20:130; аль-Фуркан 25:64; Каф 50:40; аль-Музамміль 73:1-8). Час молитви в Корані не вказано точно. Законознавці тлумачать ці вислови з Корану, кажучи, що перша молитва повинна починатися вдосвіта, до сходу сонця, як тільки око здатне відрізнити білу нитку від чорної. Друга молитва має місце тоді, коли сонце у зеніті. У літній час це правило спричиняє міжнародні непорозуміння, у зв’язку з різницею в часі в одну годину. Третя молитовна служба відбувається через дві години пополудні. Четверте служіння поклоніння відбувається з заходом сонця, а п’яте – коли вже стемніло. Під час кожної з п’яти молитовних служб повторюється одна і та ж літургія, в загальній кількості 17 разів, і так щодня!

Міркуючи про час молитви в ісламі ви помітите, що день мусульманина повинен включати в себе молитву, аби тримати всі його думки і вчинки зосередженими на Аллахові. Фактично, він повинен молитися скрізь і постійно, щоб роздумувати про мудрість Аллаха у творінні та уникнути пекельного вогню (Сура аль-Імран 3:191). Однією з рушійних сил поклоніння Аллаху залишається страх перед Судним Днем.

2.04 -- Ритуал очищення перед молитвою

Коран запевняє мусульман, що вони недостойні поклонятися Аллаху такими, як є. Вони відчувають свою нечистоту і недостойність та повинні дотримуватися певного порядку омивання, очищення перед кожною молитвою. Твердження Корану щодо цього очищення не є повними і вичерпними (Сури аль-Бакара 2:222-223, 276-277; аль-Імран 3:42; аль-Ніса 4:43; аль-Маїда 5:5-6; аль-Анфал 8:11; аль-Тавба 9:108; аль-Фуркан 25:48; аль-Вакіа 56:79; аль-Муддассір 74:4). Лише декілька віршів Корану дають детальний опис цього повеління. Більше інформації можна отримати з Сури аль-Маїда 5:6: «О ви, ті, хто вірують! Коли встаєте на молитву, вмийте свої обличчя та руки аж по лікті, обмийте (вогкими) руками голови та помийте ноги свої до гомілок. І якщо ви нечисті, очистіть себе (через купання). А якщо ви хворієте чи подорожуєте, або якщо хтось з вас щойно з туалету чи торкався жінки, і ви не можете знайти воду, щоб вмитися, то знайдіть чисту землю і обітріть обличчя своє та руки свої. Аллах не бажає завдати вам клопоту, але хоче очистити вас, щоб сповнилась милість його до вас. І можливо тоді, ви будете вдячними» (Сура аль-Маїда 5:6). В Сурі аль-Бакара 2:222-223 ви знайдете інший вірш, що змальовує очищення перед поклонінням Аллаху: «Вони запитають вас про місячні. Скажіть: це хворобливий стан! Утримуйся від жінок, поки в них місячні, і не приходь до них, допоки вони не очистяться. Але як тільки очистяться, йди до них, як заповідав тобі Аллах. Воістину, любить Аллах тих, хто повертається (кається), і любить тих, хто очистив себе. Ваші жінки - ваше поле для сівби. Приходьте до свого поля, коли тільки хочете і бажаєте (чогось), і бійтесь Аллаха та знайте, що ви зустрінетесь з ним, і повідомте добрі новини віруючим» (Сура аль-Бакара 2:222-223).

Далі в Корані йде мова про обіцянки, що через сплату податків та додаткових пожертв, людина, яка молиться, може бути очищена. (Сури аль-Бакара 2:267, 271, 274, 276; аль-Тавба 9:103; аль-Аля 87:14 з-поміж інших). Дощ також змиває бруд та нечистоту з мусульман (Сури аль-Анфал 8:11; аль-Фуркан 25:48). Кожен, хто молиться, повинен очистити свій одяг перед поклонінням (аль-Муддассір 74:4). Навіть Марія, мати Іси (Ісуса), вибрана з-поміж жінок, має очистити себе перед поклонінням Аллаху. Аллах любить тих, хто очищає себе (аль-Тавба 9:108).

Читаючи ці вказівки щодо ритуалу очищення в ісламі, вам потрібно розуміти, що бедуїнам часів Мухаммеда, які провадили сидячий образ життя, потрібно було спершу засвоїти елементарні правила гігієни. Коран не вимагає очищення свідомості чи відновлення духа. Тож, Мухаммеду була невідома молитва Давида:

Серце чисте створи мені, Боже,
і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
Не відкинь мене від Свого лиця,
й не бери Свого Духа Святого від мене.
(Псалом 51:10-11).

Очищення згідно Корану залишається зовнішнім і штучним, оскільки іслам не знає впливу Святого Духа і з обуренням відкидає очищення серця кров’ю Ісуса Христа.

2.05 -- Напрямок молитви визначений Аллахом

Спочатку всі мусульмани молились, стоячи обличчям в бік Єрусалиму. Мухаммед мав намір завоювати юдеїв, що жили на Аравійському півострові, для ісламу. Він імітував їх напрямок молитви, щоб іслам здавався чимось схожим на єврейську релігію. Але коли євреї в Медіні не прийняли Мухаммеда, як пророка їхнього Господа, і публічно над ним насміхалися, він зненавидів їх і наказав своїм соратникам мусульманам змінити напрямок звернення в молитві, і молитися не в напрямку Єрусалиму, а в напрямку старої Кааби, міста його народження (Сура аль-Бакара 2:115, 142; аль-Ісра 17:1). Мекка була давнім культурним центром багатьох богів, ідолів та духів. Вважається, що місто Кааба збудував Ізмаїл, як дім для свого батька Авраама, який, за переданнями, здійснював переїзди між своїми двома дружинами, Сарою в Хевроні та Агар в Мецці, щоб жити з кожною по черзі. Мусульмани, які дотримуються такої практики, розуміють, що Єрусалим і Хеврон знаходяться на віддалі 200 км від Мекки. Часті подорожі туди та назад через мертві пустелі Аравійського півострова є чимось немислимим. Однак, не зважаючи на цей факт, Кааба є дуже шанованим містом, як дім Авраама, першого мусульманина (Сура аль-Бакара 2:148-150).

Мухаммед встановив новий напрямок молитви, як закон та обов’язок Аллаха (Сура аль-Бакара 2:149). Відтоді всі мусульмани під час своїх молитовних служінь та в своїх індивідуальних молитвах, в будь-якій точці земної кулі, повинні падати ниць в напрямку Кааби в Мецці, інакше їхня молитва та поклоніння вважатимуться недійсними і марними (Сура аль-Бакара 2:148-150).

Відвернувшись від Єрусалиму та розвернувши своїх мусульман в напрямку Мекки, Мухаммед підсвідомо визнав, що не Яхве, Господь Старого Заповіту, а Аллах Мекки є єдиним Богом для мусульман (Сура аль-Тавба 0:28-29). Мухаммед своїм поворотом на 180 градусів запровадив незалежну релігію і свою власну релігійну общину (Сура аль-Бакара 2:143). В Єрусалимі він, згідно певних традицій, вірив, що духовні сходинки ведуть до неба, а в Медіні він переконував своїх послідовників, що всі вони неминуче потраплять у пекло (Сура Маріам 19:71-72). Він, вочевидь, відчував, що його Шаріат нагадує широку дорогу, яка веде до руїни, оскільки жоден мусульманин не може виправдатися своїм законом. Жоден мусульманин не молиться, повторюючи всі 17 молитовних циклів п’ять разів на день, отож звинувачувальний закон ісламу судитиме кожного мусульманина (Римлян 3:20; Галатів 2:16; 3:10; Якова 2:10; Римлян 4:15).

2.06 -- П'ятниця – день головної служби для мусульман

Коран постановив п’ятницю як день збору мусульман. Під час служіння поклоніння припиняються всі справи і робота. Але після цього служіння в мечеті або на вулиці будь-яка робота дозволяється знову (Сура аль-Джумуа 62:9-10). Мусульмани, приходячи на ці спільні зібрання, мають бути ошатно вбрані (Сура аль-Араф 7:31). Батько повинен примусово залучити членів своєї сім’ї до участі в служінні поклоніння, навіть якщо інші члени родини в цьому не зацікавлені (Сура Та Ха 20:132).

Мухаммед обрав п’ятницю для своїх мусульман на противагу суботі у юдеїв та неділі у християн. Він не хотів схожості ані з одними, ані з іншими. П’ятниця в ісламі втратила біблійне підґрунтя як день відпочинку, в який не слід виконувати жодної праці чи роботи. Як Бог відпочив після того, як створив цілий світ і побачив, що все створене було досконалим, так повинні були відпочивати усі учасники Старого Заповіту, в знак визнання величі, сили та мудрості Господа всього творіння, та поклонятися Йому, приймаючи участь в Його відпочинку. Це поняття повністю відсутнє в ісламі.

Новозавітне походження недільного дня, дня воскресіння Христа і об’явлення Його нового творива, в ісламі також відсутнє. Коран заперечує воскресіння Ісуса Христа з мертвих і заявляє, що Іса просто заснув і згодом вознісся душею та тілом до Аллаха. В ісламі немає поняття нового творіння і немає духовного відродження віруючих; вони мають надію лише на свою реінкарнацію, перевтілення, у тому ж тілі, яке мали раніше. Вони сподіваються сильнішого сексуального потенціалу для чоловіків у раю.

На відміну від суботи, дня відпочинку та спокою, або неділі, дня воскресіння Христа з новим творінням, п’ятниця в мусульман не має жодного духовного значення, тому день їхнього збору залишається постійним запереченням Бога Отця, Сина та Духа Святого.

2.07 -- Зміст служіння поклоніння

Тексти літургійних молитов в ісламі суттєво відрізняються від молитов у Біблії. Служба мусульман зовсім не схожа на молитви християн, в основі яких лежить прохання, заступництво, подяка та захоплення. Служба мусульман складається з вигуків хвали, щоб прославити Всесильного, який сидить високо на троні над своїми рабами, як суверенний султан.

Коран часто вимагає хвалити Аллаха (Сури аль-Імран 3:191; аль-Хіджр 15:98; Та Ха 20:130; аль-Нур 24:36; аль-Фуркан 25:58; Гафір 40:55; Каф 50:39-40; аль-Вакіа 56:74; аль-Аля 87:1; аль-Наср 110:3 поміж інших). З огляду на це, законознавці сформулювали два вислови поклоніння:

Прославлений будь, мій Господь, Всевишній! (subhaana rabbi al-a'laa)
Прославлений будь, мій Господь, Великий! (subhaana rabbi al-'aziim)

Перше з цих висловлювань хвали вимовляється під час 17 молитовних циклів близько 102 разів (!), тоді як друге висловлювання хвали має місце 51 (!) раз. Обидва ці вигуки хвали відображають основний зміст і лідируючу тему ісламських молитовних служб.

Особливість у тому, що звеличується не «Аллах», а «Господь» у формі «мій Господь!». Можливо, мусульмани чули від юдеїв, що семітське вираження поняття Бога «Елохім» було загальним словом для позначенням всіх богів на Близькому Сході і зустрічалось в Старому Заповіті 2600 разів, тоді як ім’я Бога «Яхве» в книгах Старого Заповіту зустрічалось 6828 разів. Яхве перекладене арабською як «Господь». Однак це ім’я ніколи не зустрічається в Корані з артиклем, в значенні «той самий Господь», а тільки з суфіксом або в родовій формі.

Під час молитовної служби мусульман Всемогутній звеличується як «мій Господь». Це звернення збігається із висловлюванням раба, який кориться своєму пану, шанує його і прославляє його. Мусульмани не дивляться на себе як на дітей Божих, оскільки Аллах в ісламі ніколи не змальовується як їхній батько. Вони були створені рабами, щоб поклонятися і прославляти творця, правителя і суддю цього світу.

2.08 -- Возвеличення Аллаха

Прославлення Всевишнього також відображено в наступному вигуку: «Allahu akbar», який повторюється 68 разів у щоденних молитовних службах. Ці слова також вигукують 30 разів з дахів міських та сільських мінаретів, здебільшого через гучномовці. Це висловлювання не можна перекласти ані як «Аллах Великий», ані в значенні, що «він є найбільший»; здебільшого цей вираз означає «Аллах більший», відображаючи собою порівняння, яке робить умовним і применшує будь-що інше.

Аллах в ісламі вважається прекраснішим, аніж навіть найбільш вражаючий краєвид, сильнішим, ніж воднева бомба, багатшим, ніж всі володарі срібла і золота, і мудрішим за всіх філософів. Він понад всякий людський задум і розуміння. Аллах а ісламі перевищує всіх і все, навіть Ісуса і Святого Духа, які названі його слухняними рабами. Визнання цього вигуками близько 100 разів на день, хвала і возвеличення Аллаха в ісламських службах доведена до досконалості.

Особиста вдячність Всевишньому не згадується в щоденних молитвах, хоча Коран неодноразово засвідчує потребу у вдячності творцеві (Сури аль-Нал 16:78; аль-Мумінун 23:78; аль-Касас 28:71; аль-Вакіа 56:70; аль-Мульк 67;23 з-поміж інших), годувальнику (Сури аль-Нал 16:14; аль-Хадж 22:36; аль-Рум 30:46; Фатір 35:12; аль-Джасія 45:12 з-поміж інших), законотворцю (Сури аль-Бакара 2:185; аль-Маїда 5:6, 89 з-поміж інших) та помічникові у перемозі. Можливо, законознавці Корану прийшли до висновку, що прославлення Аллаха включає в себе всі необхідні подяки за його працю творіння.

В прославленні Аллаха протягом молитовної служби повністю відсутнє прощення гріхів, виправдання милістю, очищення свідомості, оновлення розуму і дар вічного життя. В молитовній службі мусульман ви не знайдете всього того, що зробив Ісус і що гарантує нам Святий Дух. Не прославляється ані Ісус, як втілення Божої любові і правди, ані Святий Дух, як сила Божа. Тут в ісламі ми знаходимо цілковиту прогалину. Мусульманам не відомо, що Бог є нашим отцем, і що наше становище перед творцем, правителем світу і суддею кардинально змінилося. Ми не поклоняємося Всесильному через страх, а тому що Він любить нас. Його свята любов пробудила в нас вірну любов, яка відгукується луною щирої хвали і вічної вдячності.

Мусульмани не знають справжнього Бога. Так, справді, вони кличуть його Аллахом, своїм Господом, Прославленим (Сура аль-Аля 87:1), Сильним (Сура аль-Вакія 56:74), Милостивим (Сури аль-Імран 3:129; аль-Ісра 17:110 з-поміж інших) і Єдиним. Його можна кликати кожним з 99 прекрасних імен в особистій молитві (Сури аль-Імран 3:135; аль-Ісра 17:110 з-поміж інших), але, не зважаючи на це, мусульмани не знають хто насправді є Аллах.

Його імена – це лише тіні його єства. Він залишається незбагненним, далеким і недосяжним. Аллах в ісламі далекий, незнаний і незнайомий бог. В ісламі немає ні Отця, ні Сина, ані Святого Духа. Єдність Святої Трійці в мусульманстві відкидається, тому ми маємо визнати: Аллах в ісламі не є істинним Богом! Він не Бог. Він називає себе Аллахом, але він постійно відкидає істинного Бога. Його об’явлення не є правдивими, а поклоніння йому – помилка.

Коран забороняє поклоніння іншим особам (Сура Фусіллат 41:37), а отже відкидає віру в Ісуса та в Святого Духа, як осіб. Цим твердженням, Аллах об’являє себе, як антихристиянського духа, який завжди бореться проти Святого Духа (1 Івана 2:22-25; 4:1-5). В ісламі цей нечистий дух сам один хоче отримувати поклоніння і хвалу (Сура аль-Джинн 72:18-19; Матвія 4:9-10).

2.09 -- Приховані молитви в ісламі

Досить дивно, що в щоденних молитовних службах, а також в Сурі Фатіха, основній молитві мусульман, немає прохання про прощення гріхів. Ця відсутність може відкрити нам очі! Визнання гріха невідоме і не до вподоби в ісламі. Не зважаючи на це, Коран рекомендує мусульманам просити прощення за свої помилки (Сура аль-Імран 3:133-136, 191-195 з-поміж інших). Аллах навіть наказує мусульманам просити прощення за його власні гріхи (Сури Гафір 40:55; Мухаммед 47:19; аль-Фат 48:2; аль-Наср 110:3). В цих проханнях про прощення в Корані повністю відсутнє визнання повної гріховності і втраченості кожної людини. Мусульмани розуміють гріх, лише як помилки і образи. Вони не моляться зламаним, смиренним духом глибокого покаяння, як Давид у Псалмі 51:1-17.

Для мусульманина духовні наслідки нашого оправдання, прощення всім нашим противникам за їхні злочини, завдані нам, звучать дивно і неправильно (Матвія 6:12, 14-15; 18:21-35). І навіть більше, Коран закликає до кровної помсти або до прийняття кривавих грошей (Сури аль-Бакара 2?178, 194; аль-Ніса 4:92; аль Нал 16:126; аль-Ісра 17:33, 35; аль-Шура 42:40 з-поміж інших). Розуміння правди і закону в ісламі сильніше, аніж розуміння милості і любові.

2.10 -- Молитва і віра в ісламі

Коран вимагає, щоб молитва і поклоніння Аллаху були основані на вірі (Сура аль-Бакара 2:3-5, 177) з-поміж інших). Ісламський символ віри складається з 6 статей: Аллах, його ангели, його книги, його посланці і пророки, його передбачення і День воскресіння з задоволеннями в райських садах або з муками пекла (Сури аль-Бакара 2:177, 285; аль-Ніса 4:136; аль-Тавба 9:26 з-поміж інших). Цінність молитви в ісламі пов’язана з вірою в ці шість основних статей. Хто не будує своєї віри на цих основах є проклятим язичником (Сура аль-Ніса 4:136). Кожен, хто вірить в Ісуса Христа, Сина Божого і божественність Святого Духа, є проклятий. Сам Аллах, як і його духи, воюють проти Нього (Сури аль-Бакара 2:97-98; аль-Тавба 9:29 з-поміж інших). Його молитви не будуть прийняті Аллахом, а його поклоніння буде відкинуте, як лицемірство.

Ісламська віра вимагає визнання непогрішимості Корану (Сура аль-Бакара 2:2-5) і погодження з тим, що він виправляє і доповнює всі попередні небесні книги. Віра і молитви мусульманина також залишаться марними, якщо він не вірить в Мухаммеда і не слухатиметься або його наступників халіфів безумовно (Сури аль-Анфал 8:1, 46; аль-Тавба 9:71; аль-Нур 24:56; Мухаммед 47:33; аль-Фат 48:17; аль-Худжурат 49:15; аль-Сафф 61:10-12 з-поміж інших). Без віри та послуху Корану причина та мета поклоніння Аллаху буде втраченою. Молитви про захист від небезпек та хвороб будуть вважатися ефективними тільки на цій основі (Сури аль-Нахль 16:91; аль-Нас 114:1). Будь яке вбивство тварини повинне здійснюватися в ім’я Аллаха, тому що неритуальне вбивство тварин вважається порушенням закону (Сури аль-Бакара 2:173; аль-Маїда 5:3-5; аль-Анам 6:118-119, 145).

2.11 -- Молитви і пожертви в ісламі

Повеління Аллаха приймати участь в молитві пов’язані з частими закликами до пожертв і сплати релігійних податків, які зустрічаються більше двадцяти разів (Сури аль-Бакара 2:3, 43, 83, 177; аль-Маїда 5:6, 12; аль-Тавба 9:5, 11, 18, 103; аль-Рад 12:22; аль-Хадж 22:77-78; аль-Мумінум 23:8-9; аль-Нур 24:56; аль-Саджа 32:16; Фатір 35:29; аль-Шура 42:38; аль-Маарідж 70:22-25; аль-Баїна 98:5 з-поміж інших). Мухаммед пояснював: Істинно, хто цитує книгу Аллаха і молиться (виконує молитовні служби) та витрачає з того, чим ми забезпечили їх таємно чи відкрито, той надіється на угоду, про яку ніхто не пошкодує, тому що він [Аллах] вірно заплатить їм і дасть навіть більше по своїй щедрості. Він той, хто прощає і той, хто вартий найбільшої подяки (Сура Фатір 35:29-30).

Мухаммед був досвідченою діловою людиною, бізнесменом. Він, не вагаючись, називав свою релігію «угодою» з Аллахом. Поклоніння з пожертвами здавалось йому більш цінним, аніж молитви. Він вважав всяку молитовну службу без сплати пожертвувань чи податків слабкою. Він прищепив своїм послідовникам-мусульманам, що «молитва і платня» мають бути нерозривно пов’язані одне з одним (Сури аль-Мумінум 23:1-6; аль-Нур 24:56; аль-Саїда 32:15-16; аль-Шура 42:36-38)!

У своєму заклику до поклоніння Аллаху і вчасних приношень він також вимагає віри, послуху і терпіння. Він неодноразово заохочує своїх послідовників покладати надію на милість Аллаха і вірити, що вони увійдуть в рай, якщо переможуть свою любов до грошей, регулярно молитимуться і зобов’яжуть себе приносити суттєві пожертвування (Сура аль-Маарідж 70:19-25). Він отримав настанову від Аллаха: Бери пожертви з їхнього багатства, щоб очистити їх (їхніми пожертвами), і молись за них. Твої молитви здатні заспокоїти їх (Сура аль-Тавба 9:103 з-поміж інших). Далі Аллах повчає його: Вбивай ідолопоклонників, де б ти їх не знайшов… Але якщо вони покаються, дотримуватимуться молитви і сплачуватимуть релігійні податки, тоді відпусти їх! (Сура аль-Тавба 9:5).

Згідно Корану, вороги після молитви та платні стають друзями! Немає нагальної потреби змінювати їхній характер! Вони можуть продовжувати жити так, як жили раніше, але вони повинні виконувати вимоги ісламського шаріату, і тоді будуть вважатися братами по релігії (Сура аль-Тавба 9:11).

Мухаммед намагався завоювати юдеїв для ісламу, аби скористатися їхнім надзвичайним багатством. Він говорив їм в ім’я Аллаха: Я з вами, якщо ви молитесь, сплачуєте релігійні податки (закят), вірите у моїх посланців та підтримуєте їх, і даєте Аллаху добру позику! Бо тоді я заберу від вас (відшкодую вам) зло і поведу вас у райські сади (Сура аль-Маїда 5:12).

Далі він звертався до людей Писання: Їм було наказано лише служити Аллаху, бути вірними йому, згідно їхніх вірувань в єдиного Бога (хунафа) дотримуватися молитви та сплачувати релігійні податки. Це прийнятна релігія (Сура аль-Байїна 98:5).

До всіх віруючих і юдеїв разом було сказано: А ви, що вірите! Впадіть на коліна, падайте ниць і поклоніться своєму Господу і чиніть добрі діла, і можливо тоді вам буде успіх! Воюйте в істинній війні Аллаха… здійснюйте молитви і сплачуйте релігійні податки (закят) і міцно тримайтесь за Аллаха! (Сура аль-Хаджж 22:77-78).

Читаючи ці вірші, ви зрозумієте, що в ісламі рятівним рішенням і для мусульман, і для грішників, і для ворогів, і для юдеїв це – молитися і платити. Їхнє поклоніння і пожертви в ісламі свідчать про реальність їхнього підкорення Аллаху та Мухаммеду.

2.12 -- Молитва і Священна війна

Мусульмани у своєму Корані не один раз читають про повеління Аллах щодо їхньої місії у всьому світі (Сура аль-Бакара 2:139; аль-Анфал 8:39; аль-Фат 48:28; аль-Сафф 61:9). Така пропаганда повинна звершуватися не лише словами чи вчинками, але й зі зброєю в руках. Молитва і меч в ісламі йдуть поруч. Послідовники Мухаммеда були змушені перетерпіти своєрідне промивання мізків. У Мецці вони були переслідуваною меншістю, яка надавала перевагу медитаціям та спогляданням в молитві, страждаючи і терплячи ворогів, що насміхалися з них (Сура аль-Бакара 2:216). В Медіні все змінилося. Мухаммед зробив з них воюючу армію, яка після його смерті (632 р н. е.) завоювала територію, більшу від Європи. Як же сталась ця переміна? Як з тихих молитовних партнерів вони перетворилися на завзятих воїнів?

У Корані ми читаємо: Витрачай задля Аллаха і не розпускай своє багатство задля (власного) знищення, але роби добро (своїми грошима). Бо Аллах любить тих, хто чинить добре (і витрачає багато) (Сура аль-Бакара 2:195). Коли подорожуєш, не буде гріхом, якщо ти скоротиш свої молитви, коли остерігаєшся, що невірні можуть тобі зашкодити... Коли ти поміж них (вірних) і звершуєш молитву, нехай частина з них стоїть разом з тобою і нехай візьмуть в руки свою зброю. Коли вони закінчать свої молитви, хай стануть позаду тебе, охороняючи, а інша частина нехай вийде наперед до тебе і нехай моляться разом з тобою (Сура аль-Ніса 4:101-102).

У Священній Війні дозволяється також, як виняток, молитва сидячи чи лежачи (Сура аль-Ніса 4:103). О ти, що віруєш! Якщо стикнешся з групою (ворогів), стій твердо і часто згадуй Аллаха, і напевно тоді матимеш успіх (Сура аль-Анфал 8:45). Мухаммед – посланець Аллаха. А ті, хто з ним, хай будуть люті до невірних, але лагідні між собою. Ти побачиш їх на колінах і ниць в молитві, в пошуках милості Аллаха і вдоволення. Вони мають знак на чолі своєму, внаслідок доземних молитов… (Сура аль-Фатх 48:29).

Читаючи ці уривки віршів і порівнюючи їх з іншими твердженнями про молитву в Корані, ви можете зрозуміти, що церемоніальна молитва, часті пожертви і участь у Священній Війні змальовують ту головну силу, яка сприяє розповсюдженню ісламу і є основою для самоправедності мусульман (Сура аль-Бакара 2:177, 195; Аль Імран 3:92; аль-Ніса 4:95; аль-Хаджж 22:77-78; Фатір 35:29; аль-Байїна 98:5 з-поміж інших).

2.13 -- Заклик до церемоніальної молитви

Десять разів на день муедзини закликають з своїх мінаретів: «Прийдіть до молитви! Прийдіть до успіху!» Вони обіцяють успіх в школі, в шлюбі і в праці тим, хто регулярно молиться. Якщо багато мусульман молитиметься і сплачуватиме релігійні податки, то мусульманська країна процвітатиме. Більше того, молитва, пожертви і участь у бою принесуть перемогу ісламу і забезпечать вхід у вічні сади раю (Сура аль-Бакара 2:2-4; Аль Імран 3:101; аль-Араф 7:8, 156-157; Ібрахім 14:37; аль-Мунінун 23: 1-11, 102; Фатір 35:29 з-поміж інших). У літургійних частинах служби поклоніння поклонники 17 разів вимовляють: «Аллах слухає того, хто хвалить його!» Вони сподіваються, що їхнє поклоніння буде ключем до їхнього успіху в цьому житті і в прийдешньому світі.

У Корані неодноразово говориться про тріумф і великий успіх саме в майбутні часи, коли благочестиві мусульмани увійдуть у райські сади з ріками, фруктовими садами і Houris (незайманими дівами раю). Це буле нагородою за їхні молитви і пожертви, за їхню віру і їхні добрі діла, за їхню боротьбу у битвах і їхню смерть у Священній Війні (Сура аль-Тавба 9:71-72; аль-Дукхан 44:57; аль-Джасія 45:30; аль-Зафф 61:12; ат-Тагабун 64:9; аль-Бурудж 85:11 з-поміж інших). В Корані навіть зазначається, що заступництво живого Христа принесе успіх усім вірним серед його послідовників (Сура аль-Маїда 5:118-119). Однак жоден мусульманин, згідно Корану, не ввійде до небес, а лише до раю з його різноманітними земними радощами і задоволеннями (Сура аль-Джинн 72:8).

На жаль, Мухаммед часто різко обмежує свої обіцянки, додаючи до них слово «можливо». Після своїх вимог слухатися Корану, молитися, платити і коритися, він додає: «І можливо тоді ви знайдете милість» (Сура аль-Араф 7:204; аль-Нур 24:56 з-поміж інших).

Кожен, хто в значній мірі зосереджується на Аллахові, регулярно молиться протягом дня і навіть вночі, та приносить часті пожертви, «можливо» буде мати успіх (Сура аль-Ісра 17:79; аль-Хаджж22:77; аль-Джумуа 62:10 з-поміж інших).

В ісламі не існує певності щодо прощення гріхів і немає надійного знання про спасіння або твердої надії на вічне життя, яку отримують послідовники Христа. Аллах закликає своїх мусульман лише до неясної, порожньої надії.

Незважаючи на цю непевність, мусульмани звертаються до Аллаха за керівництвом (Сури аль-Фатіха 1:5-6; аль-Бакара 2:2-5; аль Імран 3:101 з-поміж інших), в пошуках внутрішнього миру через поклоніння Всевишньому (Сура аль-Маарідж 70:22) та надії, що їхні молитви і пожертви змиють їхні злі вчинки (Сура Худ 11:114)! Під час переслідувань вони сподіваються відчути близькість Аллаха в молитві (Сура аль-Алак 96:9-19) і чекають на свої нагороди (Сура Гафір 40:60). Вони намагаються подолати свій страх перед Аллахом і його судом, простираючись ниць (Сура аль-Хаджж 22:35), і намагаючись справитися зі своїми нещастями і хвилюваннями, викрикуючи окремі молитви (Сура аль-Саджда 32:16).

Коран обіцяє їм, що їхні молитви очистять їхню свідомість і будуть додані до їхнього рахунку в небі, якщо їхні молитви супроводжуються пожертвами (Сури аль-Маїда 5:6; аль-Тавба 9:103; аль-Анкабут 29:45; Фатір 35:18 з-поміж інших).

Вони також біжать до Аллаха за прощенням їхні боргів і переступів ісламського закону без жодної внутрішньої певності у виправданні (Сури аль-Тавба 9:102; аль-Касас 28:67; аль-Тахрім 66:8).

Іслам не є релігією, заснованою на всеохоплюючій благодаті спасителя; вона намагається запровадити спасіння через виконання закону. Через молитви, пожертви і війну мусульмани сподіваються отримати право на вхід до вічних садів (Сури Аль Імран 3:136; аль-Маїда 5:12; аль-Тавба 9:20-22, 88-89, 111; ар-Раад 13:22; аль-Ісра 17:79; Маріам 19:34; аль-Сафф 61:10-12 з-поміж інших).

2.14 -- Чого немає в мусульманських молитвах?

Мухаммед заохочував своїх учнів думати про те, про що вони моляться, тому що щоденне повторення їхнього літургії, а це 17 разів поспіль, часто завершується бездумним промовлянням цих слів. Добровільні молитви осмисленні і на основі рішень власної волі не мають місця в офіційній молитовній практиці (Сура аль-Бакара 2:177).

Кожен, хто вивчає літургійні молитовні служби Аллаху, не знайде в них заступництва за мусульман, євреїв, християн чи інших людей. Навіть родичі, друзі чи близькі не згадуються в значенні заступництва, а лише в загальному благословінні наприкінці молитовної літургії.

Брак заступництва пов’язаний з ісламським переконанням, що грішник не має права заступатися за інших або нести їхні провини як заступник (Сури аль-Анам 6:164; аль-Ісра 17:15; Фатір 35:18; аль-Зумар 39:7; ан-Наджм 53:38). Оскільки жоден мусульманин не може бути певним в прощенні його гріхів у Судний День, то будь-які регулярні молитви заступництва, згідно Корану, є неможливими. Кожен має подбати про своє спасіння і понести своє власне покарання.

Унікальне право християн на заступництво основане не на їхній праведності і любові, а на спасаючій жертві Ісуса Христа і прощенні їхніх гріхів через Його смерть, що стала спокутою гріхів. Ісус Христос у своїй святості, чистоті та безгрішності, навіть згідно Корану, має право на заступництво, померти як заступник і діяти як первосвященик. Однак Мухаммед, оскільки він мав просити прощення за свої гріхи, не має влади заступатися за своїх послідовників чи примиряти їх з Аллахом (Сури Гафір 40:55; Мухаммед 47:19; аль-Фатх 48:2; аль-Наср 110:3). В ісламі не існує Святого Духа, як в Новому Заповіті. А отже, любов Божа не може пролитися в серця мусульман (Римлян 5:5б). Немає духа заступництва, який би спонукав їх заступатися і молитися за інших.

Однак в ісламі є молитви, протилежні заступництву, молитви прокляття Мухаммеда в Корані. У вигляді прокляття він просить Аллаха побити всіх християн і винищити їх, бо вони визнають Христа Сином Божим (Сура аль-Тавба 9:30)! Мухаммед «випробовував» єпископа у місцевості Ваді Надджран разом з делегацією з 60 християн і змусив їх привести своїх синів та жінок і прийняти благочестивий суд. Тоді Мухаммед зі своїми мусульманами, їхніми синами та їхніми жінками, вишикувались навпроти і молились, щоб Аллах знищив тих, хто обманює, і поглинув їх, як дітей Корея (Сура Аль Імран 3:61). Мусульмани також використовують молитву прокляття у Священній Війні, так само як окремі їхні шейхи вдаються до чорної магії проти ворогів ісламу і проти місіонерів теж.

До категорії молитов негативного значення також належать повеління Аллаха не молитися біля могил невірних (Сура аль-Тавба 9:84). Мухаммед навіть проклинав тіла його мертвих ворогів, яких наказав вкинути у брудний колодязь після битви біля Бадру. Мусульмани не люблять своїх ворогів (Сури Аль Імран 3:28; аль-Ніса 4:89; аль-Анфал 8:72-73; аль-Мумтахіна 60:1 з-поміж інших). Їхні служби поклоніння інколи тісно пов’язані з ненавистю. Молитва в ісламі не призначена всіх прощати та любити, але звеличувати Аллаха, сподіваючись, що він благословить поклонників і дарує їм успіх.

2.15 -- Люди молитви з Біблії в Корані

Мухаммед включив деякі історії з Біблії в Коран, але змінив їх на ісламський лад.

Аллах в Корані звелів Мойсею, після того як з’явився йому в палаючому кущі, практикувати ритуальні молитви (як це роблять мусульмани) і сплачувати релігійні податки (Сура Та Ха 20:12-14)! Спершу Всемогутній виявив себе Мойсею як «Господь», але згодом зізнався, що насправді він Аллах, і що немає більше богів окрім нього. Таємниця імені Яхве (Jahweh) залишається нерозкритою в ісламі, проте концепція Аллаха розміщена в самому центрі. Закон Мойсея також був змішаний з повеліннями шаріату (Сура Та Ха 20:3-16).

Всіх ізраїльтян закликають дотримуватися їхнього заповіту з Аллахом, тому що він тримається свого заповіту з ними. Вони повинні боятися (а не любити) Аллаха, вірити в Коран, який підтверджує Тору, мають дотримуватися обов’язкової ісламської молитви, сплачувати релігійні податки і падати ниць разом з тими, хто схиляє коліна в поклонінні перед Аллахом (Сура аль-Бакара 2:40-43).

Священик Захарія згадується в Корані декілька разів; про те, як він просив про сина, як згодом ангели, під час молитовної служби, виявили йому відповідь Аллаха на його молитву. В цій історії Мухаммед поєднав індивідуальну молитву (al-du'aa') з офіційною молитвою (al-salaat), щоб продемонструвати, що лише через поклоніння Аллаху можна сподіватися відповіді на молитву (Сура Аль Імран 3:38-39).

Марію, матір Ісуса, зображено в Корані як жінку, що наполегливо молиться, ні в день, ні в ночі не полишає молитовного куточка в храмі. Оскільки вона молилась завжди в «правильному напрямку», посланець Аллаха мав регулярно постачати їй їжу. Вона свідчила: «Аллах турбується про щоденну поживу того, кого він воліє». Це свідчення в його контексті означає, що регулярні молитви гарантують щоденний хліб (Сура Аль Імран 3:37).

Згодом «ангели» об’явили Марії, що Аллах обрав її, очистив і призначив її стати найкращою серед жінок цього світу і майбутнього. Вона має коритися Аллаху, вклонятися йому і схилятися на коліна разом з тими, хто поклоняється йому. Мухаммед вшанував діву Марію для того, аби інтегрувати в іслам ортодоксальну церкву. В той же час він використав Марію як приклад для всіх мусульманських жінок, зобразивши її як жінку, що віддано молиться в межах літургії поклоніння (Сура Аль Імран 3:42-43).

Про «Ісу» також згадано у випадку, коли він відреагував на нагальні прохання своїх учнів і помолився Аллаху про щедрий стіл з неба для них. Аллах негайно прислухався до заступництва сина Марії, а це означає, що Коран підтверджує привілей Христа мати право на заступництво за своїх послідовників перед Аллахом (Сура аль-Маїда 5:112-115). Христос, однак, згідно Корану, ніколи не молився Аллаху, але Елохіму (це слово в арабській мові має форму Allahumma), бо це ім’я здалось Мухаммеду найкращим відповідником для імені Аллах.

Христос в Корані після своєї смерті зійшов на небеса. Він мав би заступитися за своїх винуватих послідовників в діалозі з Всемогутнім. Він опосередковано просив його про прощення їхніх гріхів. Роль Христа як первосвященика з’являється в Корані лише у вигляді надміру спотвореної тіні (Сура аль-Маїда 5:116-119).

2.16 -- Базові відмінності між молитвами мусульман і християн!

Мусульманин не може підійти до Аллаха як дитина до батька. Молитва мусульманина ґрунтується на глибокій повазі та страху перед Аллахом. Молитва в ісламі не схожа на невимушену розмову з Отцем небесним, який готовий вислуховувати своїх дітей і вдень, і вночі. П’ять молитов на день згідно шаріату є юридично обов’язковими і з дослівним їх дотриманням. Той, хто виконає цей обов’язок, буде вшанований в цьому світі і в наступному. Той, хто не виконає цього, буде відділений від благословінь Всевишнього і засуджений до вічного покарання. Поклоніння Аллаху є основою ісламу і наочно демонструє покору мусульманина його Господу!

Мусульмани не знають Отця нашого Господа Ісуса Христа, вони навіть заперечують його батьківство! Вони моляться у хибному напрямку! Вони не знають свого Спасителя, який викупив їх! Вони не визнають гріхів ні під час офіційних молитовних служб, ані в особистій молитві (Fatiha). Вони намагаються виправдатися своїми молитвами, пожертвами і битвами. Святий Дух їм незнайомий. Його божественність заперечується. А отже, в них не молиться ані Дух Отця, ані Дух Сина. В ісламі не існує духовного життя. Немає божественної любові, яка б допомогла їм прощати своїх ворогів, так як Бог простив їм.

Молитва в ісламі означає завчене прославлення Аллаха без подяки за безцінну допомогу, без сердечного заступництва і без палких пісень прославлення. В мечетях ви навряд чи почуєте спів, хіба що перед маніфестаціями чи війною, для підбадьорення один одного. Мусульманам не відома причина чи привід для хвали. В їхньому поклонінні домінує глибоке захоплення Аллахом.

Служіння, основою якого є Євангеліє, містить в собі глибоку відчутну радість і гарантує надійне сподівання вічного життя. Милість Ісуса Христа і сила Святого Духа створює зовсім іншу атмосферу, відмінну від тієї, яку ми знаходимо в ісламі. Потіха Бога Утішителя робить можливим істинне покаяння і звільняє нас від усякої вини через викупну смерть Ісуса Христа. Навіть з надламом свого гордого «я» ми можемо бути певними, як був Давид, про що він і сказав у своєму Псалмі 50:12: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псалми 50:12б, переклад Огієнка). (Примітка перекладача: даний уривок англійською мовою в перекладі, використаному автором, звучить так: «Потіш мене знову своєю допомогою і віднови мене радісним духом»).

Аллах в ісламі – не істинний Бог! Мусульмани заперечують благодать Ісуса Христа, любов Бога і єднання Святого Духа. І тому на службах поклоніння мусульман панує гнітюча атмосфера колективного рабства, неволі. Поклонники не отримують ані викуплення, ані тривалого миру.

2.17 -- Анкета

Любий читачу! Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть правильні відповіді на 90 відсотків усіх запитань в усіх буклетах даної серії, зможе отримати сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
розуміння того, що шаріат в ісламі виник з Корану

в знак заохочення його/її подальшого служіння для Христа. Для нас буде цінним, якщо у своїх відповідях ви вкажете посилання з Корану.

1. Скільки разів молиться мусульманин щодня? 
2. Яка відмінність між офіційною молитвою і індивідуальними благаннями до Аллаха? 
3. Мусульманин сидить, стоїть, схиляється на коліна чи падає ниць під час своєї молитви? 
4. Що означає слово «іслам»?  
5. Як часто повинен мусульманин падати ниць перед Аллахом під час кожної з п’яти своїх щоденних молитов? 
6. Яка цінність для мусульман того, що вони моляться разом під час спільної молитви? 
7. О котрій годині протягом дня повинен мусульманин молитися згідно Корану та згідно шаріату? 
8. Скільки разів на день він повинен повторювати одну і ту ж літургійну молитву? 
9. Поясніть, що означає, що мусульманин перед своїми молитвами повинен здійснити очищення?   
10. Що ви дізналися із Сури аль-Маїда 5:6 про очищення для молитви в ісламі?  
11. Що, на думку мусульманина, очистить його свідомість окрім здійснення ритуальної молитви? 
12. Чому всі молитви вважаються марними, якщо мусульманин не молиться у потрібному напрямку? 
13. Кого мусульмани вважають засновником Кааби?  
14. Чому всі мусульмани раніше молилися в напрямку Єрусалиму? 
15. Яке значення того, що Мухаммед змінив напрямок молитви з Єрусалиму до Мекки? 
16. Який день тижня вважається сприятливим днем для молитви серед мусульман? 
17. Чому для мусульман день молитви не має біблійної цінності, якщо порівнювати з суботою у євреїв та неділею у християн? 
18. Скільки разів на день повинен мусульманин молитися, вигукуючи: «Слався мій Господь, Всевишній!» І як часто повинен виголошувати: «Слався мій Господь, Великий!»? 
19. Що означає постійне, тривале повторення цих двох висловів?  
20. Скільки разів щодня повинен мусульманин промовляти вислів «Аллах більший»?  
21. Чому мусульмани не знають істинного Бога, хоча їм знайомі 99 прекрасних імен Аллаха і його додаткові імена? 
22. Чого немає в офіційній молитві мусульман? 
23. Чому Коран вимагає, щоб мусульманин і його захоплення Аллахом керувалися мусульманським віровченням?  
24. З яких шести частин складається повний мусульманський символ віри, або віровчення?  
25. Чому кожен на землі, хто молиться, але не вірить в мусульманське віровчення, вважається невірним? 
26. Чому кожен, хто вірить в Христа як в сина Аллаха, є проклятим?  
27. Чому кожен мусульманин, що молиться, повинен вірити не тільки в Коран, але й в Мухаммеда і бути йому слухняним? 
28. Чому кожна тварина повинна позбавлятися життя в ім’я Аллаха?
29. Який вірш з Корану демонструє вам, що молитва і релігійні податки мають натяк на угоду з Аллахом? 
30. Де в Корані ви читаєте, що пожертви очистять мусульманина, який молиться?  
31. Як Аллах міг сказати: «Я з тобою, якщо ти молишся і платиш, та якщо ти віриш в Мухаммеда і даєш мені добру позику»? 
32. Як пов’язані між собою молитва і Священна війна?  
33. Яких переваг від своїх молитов очікує мусульманин в своєму щоденному житті?  
34. Чого він очікує від свого захоплення та звеличення Аллаха у житті після смерті? 
35. Чому Мухаммед після багатьох своїх обіцянок каже «мабуть», і що це означає?  
36. Чому мусульмани просять Аллаха про керівництво, мир і його прихильність до них?  
37. Чому вони не мають жодної впевненості у своєму виправданні перед Аллахом? 
38. Що означає той факт, що в мусульманських молитвах відсутнє заступництво за інших?  
39. Яка причина того, що християни можуть прощати гріхи інших, тих, хто вчинив проти них переступ, тоді як мусульмани змушені чинити помсту? 
40. Де в Корані написано, що Мухаммед запровадив і використовував молитви прокляття?  
41. Чому мусульманам не дозволено виявляти любов до своїх ворогів?  
42. Які герої молитви з Біблії згадані в Корані?  
43. Які основні відмінності між молитвами мусульман і молитвами християн?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у їхньому розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою в звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,
Слуги Господні

Надсилайте ваші відповіді:

GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY

Або на електронну пошту (e-mail):
info@grace-and-truth.net

This page in HTML4 - Print - Top