Previous Chapter -- Next Chapter
1.2. Вчення Корану про Іслам Авраама
Коран же відкрито проголошує, що Авраам був мусульманином: «Авраам не був ні іудеєм, ні насранітом (тобто християнином), але він був ханіфом, мусульманином, і він не був одним з (ідолопоклонників)!» (Сура Аль Імран, 3:67) Тут цікаво, що він не просто названий мусульманином, а спочатку ханіфом, а потім мусульманином. Хто такий ханіф? Багато хто думає, що «ханіф» – це той, хто вірить у Бога як творця небес, землі та всього, що на них знаходиться (в тому числі і людини). Як такий, ханіф відкидає поклоніння ідолам, яке він вважає гріховним ототожненням інших «богів» з єдиним істинним Богом, який все створив. Чи є ця ханафітська віра усім, що складає сутність мусульманина? Чи в Ісламі є щось більше, ніж ханафізм? Якщо відповідь на друге питання негативна, то це пояснює те, що ми знаходимо в Корані. Коран багато разів говорить про «іман» (що означає віру), але набагато менше разів про «Іслам» (що означає покірність). Ось деталі:
Таке нечасте посилання в Корані на «Іслам» (покірність) на противагу «іман» (віра) може бути витлумачене як таке, що Іслам – це, перш за все, іман (віра). Однак більшість мусульман сьогодні стверджують протилежне. Вони кажуть: «Іслам – це не просто віра в Аллаха і в його могутність, а й підкорення волі Аллаха шляхом життя як мусульманин». Тут постає питання про шаріат, юридично закодовану волю Аллаха. Мусульмани повинні молитися п'ять разів на день у напрямку Мекки (Салят). Один раз на рік вони повинні сплачувати релігійний податок (Закят). Один раз у житті вони повинні здійснити паломництво до Мекки (Хадж). Вони можуть мати до чотирьох жінок в якості дружин одночасно (Ніках). Їм заборонено вживати вино та інші алкогольні напої (Харам). І так далі. Якщо вони дотримуються цих законів, то вони виявляються мусульманами, тому що вони підкорилися волі Аллаха, яка відображена в цих законах. Чи дотримувався цього шаріату Аллаха Авраам? Швидше за все, ні, тому що у нього не було Корану, який сьогодні є основою цих законів Ісламу. Отже, за цим визначенням, він не був мусульманином у нинішньому розумінні цього поняття.
Однак, якщо вивчити деякі подробиці життя Авраама в Корані, то можна дізнатися, що він все ж таки підкорився волі Аллаха. Тут можна навести два випадки: Авраам знищив ідолів свого батька (Сура Аль-Анбія 21:51-71, особливо 21:58) тому, що вважав їх марними, оскільки тільки Творець світів є могутнім; також Авраам підкорився Аллаху, будучи готовим принести в жертву свого сина (сура Ас-Саффат 37:101-111). Обидві події в житті Авраама можна розглядати як певну покірність Аллаху і його волі, а отже, як доказ того, що Авраам був мусульманином. Однак Коран завершує другу з цих подій твердженням: «Він – один з наших віруючих, що поклоняються» (Сура Ас-Саффат, 37:111). Тут Авраам описується не як мусульманин, а як віруючий поклонник, що залишає в нашій пам'яті Авраама більше як віруючого, а не стільки як мусульманина згідно з цими уривками Корану.