Mobile device - Print - Bottom

Previous Chapter -- Next Chapter

2.2. Що розповідає нам «Сухуф Ібрагім» про місця, звідки прийшов і жив Авраам?

---

На відміну від 242 віршів арабського Корану про Авраама, ми знаходимо в 314 віршах Сухуф Ібрагіма в єврейській Торі (Буття 11-25) безліч географічних подробиць (див. розділ 7.1 нижче для отримання докладної інформації про зміст Сухуф Ібрагіма із зазначенням того, які уривки з Сухуф Ібрагіма вплинули на Коран і які уривки були проігноровані Кораном). Ось деякі подробиці з цих «Сухуф Ібрагім», що висвітлюють місця, де жив Авраам:

Батько Авраама, Терах, жив зі своїми синами у халдейському місті Ур, яке сьогодні розташоване на півдні Іраку (Буття 11:27-32). Первісне ім'я Авраама було Аврам. Звідти Терах переселився зі своїми синами на північ, у місто Харан, яке сьогодні знаходиться на півдні Туреччини, біля кордону з Сирією. Там Господь, Бог Авраама, наказав Авраму (Буття 12:1-9) рухатися далі з дружиною і майном до землі ханаанської (пізніше названої Ізраїлем і Палестиною). Аврам жив у різних місцях (наприклад, у Сихемі, Бетелі та Негеві), а також перебрався на південь до Єгипту під час голоду (Буття 12:10). Повернувшись до Землі Ханаанської (Палестини), Аврам оселився в Хевроні в гірській місцевості (Буття 13:18).

Господь, Бог Авраама, неодноразово з'являвся Авраму, обіцяючи йому та його нащадкам землю Ханаанську (наприклад, Буття 12:7 або 15:18). Однак, на той час у Аврама не було нащадків від його дружини Сари, хоча обидва вони були вже дуже старі. Як вихід, Сара віддала йому свою єгипетську служницю Агар, щоб він мав від неї дитину. Так у Авраама народився Ізмаїл від Агар, служниці його дружини Сари (Буття 16).

Однак потім Господь з'явився Авраму і уклав з ним заповіт (Буття 17). У цьому заповіті Господь, окрім своєї обіцянки, що нащадки Аврама прийдуть у володіння землею його блукань (Буття 17:8), пообіцяв йому потомство від його дружини Сари, незважаючи на їхній похилий вік (Буття 17:16,17), і що від цього потомства вони стануть великим народом (Буття 17:6). У зв'язку з цим Господь дав Авраму нове ім'я Авраам (Бут. 17:5), а його дружині – нове ім'я Сарра (Бут. 17:15). Потім Авраам випросив у Бога, щоб Ізмаїл також жив перед Ним (Буття 17:18). Потім Бог пообіцяв Аврааму, що його син Ізмаїл від Агар також стане великим народом (Буття 17:20).

Після чудесного народження Ісаака від його дружини Сарри (Буття 21:1-3, це народження було чудесним, оскільки на момент народження Ісаака Аврааму було 100 років, а Саррі – 90 років, див. Буття 17:17). Потім через ревнощі Сарра попросила свою чоловіка Авраама вигнати свого сина Ізмаїла з його матір'ю Агар, єгиптянкою (Буття 21:10). Це викликало невдоволення Авраама, але Бог сказав йому, щоб він зробив те, що просила Сарра (Буття 21:12). Отже, Агар та її син Ізмаїл були відіслані Авраамом у пустелю Вірсавію на півдні Палестини (Буття 21:14).

Тут втрутився Бог. Агар та Ізмаїл не померли від спраги в цій пустелі на півдні Палестини, тому що Бог послав до неї ангела, який сповістив їй, що Бог зробить її сина великим народом (Буття 21:18). Потім Бог відкрив очі Агар, і вона побачила криницю в пустелі Вірсавії, з якої вони з Ізмаїлом пили воду, щоб вижити (Буття 21:19). Текст на івриті Сухуф Ібрагім завершує цей епізод словами: «І був Бог з хлопчиком (Ізмаїлом), і він виріс. Він жив у пустелі і став вправним у володінні луком. І жив він у пустині Паран, і взяла йому мати його дружину з єгипетського краю». (Буття 21:20-21) Пустеля Паран розташована на південь від Вірсавії на східному боці Синайського півострова, який сьогодні належить Єгипту. Авраам зі своєю дружиною Саррою та їхнім сином Ісааком перебували далі на північ від Беер-Шеви.

Тоді, щоб перевірити віру Авраама в свого Бога, Господь наказав Аврааму (див. Буття 22:1-22) принести свого сина Ісаака на жертовнику в цілопалення Богу в землі Морії (сьогодні в місті Єрусалимі, на північ від Беер-Шеви, див. 2 Хронік 3:1). Авраам та Ісаак послухалися, але Бог втрутився і заборонив Аврааму вбивати свого сина Ісаака, сказавши «Не піднімай руки твоєї на хлопчика і не роби йому нічого, бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога, бо не приховав від Мене сина твого, єдиного твого сина» (Буття 22:12). Замість цього Авраам взяв барана, якого спіймав у гущавині за роги, і приніс його в цілопалення замість свого сина на жертовнику, який збудував Авраам (Буття 22:13). Тоді Господь, Бог Авраама, сказав йому: «Самим Собою присягаюся, – говорить Господь, – за те, що ти зробив це і не утаїв сина свого, єдиного сина свого, Я напевно благословлю тебе, і напевно розмножу потомство твоє, як зорі небесні і як пісок морський. І оволодіє син твій брамою ворогів своїх, і в потомстві твоєму благословляться всі народи землі, бо ти послухався голосу Мого» (Буття 22:16-18). Після цього Авраам повернувся до Вірсавії і жив там з Сарою та Ісааком (Буття 22:19).

Дружина Авраама Сарра померла у віці 127 років (Буття 23:1) в Кіріат-Арабі (дослівно означає «село півдня» на івриті), яке зараз називається Хеврон (Буття 23:2), де Авраам поховав її в печері, яку він купив у хетського власника в Хевроні (Буття 23:3-20). Пізніше Авраам помер у віці 175 років (Буття 25:7) і був похований у цій печері своїми синами Ісааком та Ізмаїлом (Буття 35:9). Могили Авраама і його дружини Сарри сьогодні можна відвідати у великій мечеті в місті Хеврон (палестинці називають її аль-Халіль, що означає «Друг», оскільки в Корані Аллах прийняв Авраама як Халіля, тобто як Друга, див. Сура ан-Ніса 4:125)

Mobile device - Print - Top