Ukrainian, Presuppositional Apologetics, Chapter 012 - Know your audience

This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 11-Presuppositional Apologetics -- 012 (Know your audience)

This page in: -- Chinese -- English -- French ? -- German -- Indonesian -- Russian -- Tamil -- UKRAINIAN

11. Біблійне Введеня в Апологетику Передумов

Як Виявити Основні Недоліки та Приховану Неправду в Нападках на Християнську Віру

РОЗДІЛ 2 – ОСНОВНІ ПІДХОДИ В АПОЛОГЕТИЦІ ПЕРЕДУМОВ

10. Знай свою аудиторію

По-перше, щоб бути ефективним в нашій апологетиці, необхідно знати з ким і про що ви говорите. На Різдво, коли ми намагаємося зібрати новий подарунок, нам іноді доводиться говорити: «Якщо нічого не виходить, прочитайте інструкцію!». Так чому б нам не почати інструкції зі Святого Письма, щоб зрозуміти з ким ми розмовляємо і про що ми говоримо. Тобто, давайте повернемося до Біблії, щоб зрозуміти, чому вона вчить про природу невіруючих і їх проблеми:

До Римлян 1:18-‬22 – Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину. Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей. Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися. Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.‬‬‬‬‬‬‬‬‬‬

1-е до Коринтян 1:18-‬19 – Бо для тих, хто гине, учення про хрест — це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. Як сказано у Святому Писанні: «Я знищу мудрість мудрих і зведу нанівець розум розумних».‬‬‬‬‬‬‬‬‬‬

До Ефесян 4:17-‬18 – Тому кажу я це й застерігаю в ім’я Господнє, щоб ви більше не жили так, як погани живуть зі своїми нікчемними думками. Розум їхній затьмарений, вони відірвані від життя, що йде від Бога. Вони нічого не розуміють, бо відмовляються слухати голосу істини.‬‬‬‬‬‬‬‬‬‬

До Колосян 2:2б, 3, 8 – 2б. Збагатилися впевненістю, яка йде від розуміння. Я хочу, щоб вони ясно зрозуміли таємницю Божу, якою є Христос. 3. У Ньому надійно сховані всі скарби мудрості й пізнання. 8. Стережіться, щоб ніхто не захопив вас пустими й оманливими ідеями, що йдуть від людських традицій та простих понять цього світу, а не від Христа.

Приповісті 26:4-5 – Неможливо невігласу дати розумну відповідь: відповідаючи дурневі такою ж дурницею, сам станеш схожим на нього. Відповіси дурневі так же, як він запитав, йому здаватиметься, що він мудрий.

Ці уривки дають нам дорожню карту, яка показує, як відповідати тому, хто нас питає. -- Перш за все, слід зазначити, що ми не представляємо нічого нового для невіруючих. Проблема не у відсутності інформації. Невіруючі вже знають про Бога (до Римлян 1:18), але вони не знають Його Бога, що рятує. Вони знають Його гнів. Вони приходять в світ, знаючи Його, бо Бог зробив Себе відомим для них (до Римлян 1:19). Це помітно в них самих.

-- По-друге, ми повинні розглядати проблему невір'я не лише як духовну, але й інтелектуальну. Біблія так описує невірючих:

1. Вони марні у своїх думках (до Римлян 1:21).

2. Видаючи себе за мудрих, вони стали нерозумними (до Римлян 1:22).

3. Вони ходять у марності свого розуму (до Ефесян 4:17)

4. Вони затьмарені у своєму розумінні (до Ефесян 4:18)

5. У них є незнання (Ефесян 4:18)

6. Вони тверді серцем (Ефесян 4:18)

Це невтішно по відношенню до невіруючих, і деякі з нас можуть ухилитися від того, щоб описувати людей саме таким чином. Як не дивно, багато богословів і апологетів, які говорять, що біблійний опис невіруючих є суворим, без проблем називають їх «невіруючими». Але що таке невіруючий в Біблії? Той, хто не вірить, кого засуджено і хто буде терпіти Божий гнів вічно. Однак є вагома причина, чому Біблія використовує таку сувору мову. Біблія представляє Христа як того, у кому «надійно сховані всі скарби» (до Колосян 2:3). Якщо всі скарби мудрості та знання приховані у Христі, то без Христа немає ніякої мудрості. Все інше помилково називається знанням (1-е до Тимофія 6:20). Коли Біблія використовує такі вирази, вона не займається приниженням, а лише описує диваків, які відмовляються визнавати свої помилки, тих, хто не зацікавлений в розумінні, хто любить слухати свій власний голос (Приповісті 18:2) і постійно показувати свою глупоту знову і знову (Приповісті 26:11). Їм не вистачає розумових здібностей, скоріше вони пасуть глупоту (Приповісті 15:14), і що б ви не робили, дурість їх не відступить від них (Приповісті 27:22).

-- Ось чому, по-третє, Біблія попереджає нас не слідувати філософії, заснованої на елементарних принципах світу (до Колосян 2:8). Ми повинні будувати свою філософію і базувати свої вчинки на Христі. Проблема в тому, що невіруюча людина не буде слухати. Як сказано в Біблії, вони не зацікавлені в розумінні; вони вже прийняли рішення, що наша віра помилкова. Як же ми можемо спілкуватися з такою людиною? Тут ми (як би) стоїмо перед дилемою:

a) Якщо ми будемо слідувати пресупозиціям невіруючих, ми станемо такими ж, як вони. Ми будемо подібні до сліпих, що ведуть інших сліпих і ми разом опинимося в одній ямі.

b) Якщо ми дотримуємося пресупозиціям Христа, то невіруючі навіть не стануть нас слухати.

Проблема тут є одночасно і підказкою до відповіді. Проблема в тому, що ми розходимося з невіруючими не тільки з приводу кількох правил або фактів, але скоріше у нас абсолютно різнісвітогляди. Коли ми дивимося на одну і ту ж річ, наприклад, на слово про хрест, один з нас бачить в ньому силу Божу, а інший – глупоту. Ми не просто говоримо про те, було це насправді чи ні. У нас абсолютно різні погляди!

Якби ми були послідовними християнами, а невіруючі – незалежно від того, який у них тип невір'я – були б послідовними невіруючими, ми взагалі ні про що б не змогли домовитися!

Християнський апологет Корнеліус Ван Тіль висловився так: «Ми, віруючі в Бога, не завжди прояснюємо це твердження. Ми з вами не раз говорили про факти і про розумні причини, як ніби ми прийшли до спільного висновку про те, чим вони дійсно є. Під час нашої дискусії про існування Бога ми часто допускали, що і ви, і я маємо певну область знань, в якій наші погляди сходяться. Але насправді, ми не припускали, що ви вірно розумієте якусь реальність в якому б то ні було аспекті життя. Насправді ми вважали, що на вас надіті рожеві окуляри і тоді, коли ви говорите про курчат і корів, і тоді, коли говорите про життя майбутнє. Нам слід було б сказати вам про це ясніше. Але нам було дійсно трохи незручно від того, що вам це могло здатися дуже дивною або крайньої позицією. Ми так боялися образити вас, що образили нашого власного Бога.» (Корнеліус Ван Тіль, «Чому я вірю в Бога»).

-- По-четверта, як ми можемо подолати таку дилему? Ну, Біблія дає на відповідь в Приповістя 26:4-5. Ми повинні говорити з невіруючими непрямо:

a) Ми використовуємо їх пресупозиції і дивимося, куди вони нас приведуть. Інакше кажучи: «Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим» (Приповісті 26:5). Іншими словами, ми беремо пресупозиції «дурня» і доводимо їх до логічного завершення.

b) Потім, на другому етапі, ми робимо наступне: «Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівним йому» (Приповісті 26,4). Тобто ми використовуємо свої припущення, щоб відповісти на проблему, яка у нас є.

Багато хто може відчути себе ніяково. Вони можуть подумати, що знають багато невіруючих, які дуже милі, добрі та навіть розумні. Тут ми повинні уточнити, що ми не говоримо, що невіруючі люди не моральні, недобрі і не розумні. Звичайно, це так! І вони не можуть чинити інакше, тому що створені за образом і подобою Божою. Ми підкреслюємо, що якщо невіруючі будуть послідовні в своїх твердженнях, то мораль і розумність, які вони демонструють, не матимуть жодного сенсу. Пізніше ми ще повернемося до цього питання.

This page in HTML4 - Print - Top