Previous Chapter -- Next Chapter

14. Як тоді ми можемо сперечатися?

Ось кілька речей, які ми маємо пам’ятати, намагаючись знати, як нам слід сперечатися з невіруючими:

1. Не існує таких речей, як грубі факти. Факти завжди приходять з попередньої інтерпретацією або з теорією.

2. Ми сперечаємося не про набір переконань, а про цілий світогляд.

3. Невіруючі не шукають Бога. Як вороги Бога, вони тікають від Нього.

4. Невіруючі, як і ми, створені за образом Божим.

5. Вони духовно мертві, і якщо Бог не дасть їм покаяння, вони залишаться духовно мертвими.

6. Ви нікого не намагаєтесь вговорити чи переконати. Ваше завдання – ви відповідаєте, а не переконуєте. Переконувати – це робота Бога.

7. Ми сперечаємося не про узагальненого бога, а про дуже специфічний світогляд, а саме про Біблійне Християнство.

Беручи до уваги все це, ми повинні спочатку непрямим чином відповісти невіруючим, відкривши їм, як їхні пресупозиції руйнують їх власні аргументи. Тобто ми беремо їхні пресупозиції та показуємо, якби їхні пресупозиції були б істинними, вони б не змогли нічого зрозуміти, не кажучи вже нічого про те, що вони зараз намагаються аргументувати. Кажучи інакше, ми повинні показати їм, що якби їхні пресупозиції справді були б істинними, вони не змогли б нічого знати, включаючи те, чи є християнство помилковим або ж правильним!

Потім, по-друге, ми повинні відповісти невіруючим, виходячи з наших християнських пресупозицій, і показати їм, як Біблія може надати сенс нашій вірі та їх невір’ю. Повинно стати очевидним, що тільки при використанні християнських пресупозицій можна теоретично дізнатися хоч щось.

Ви можете запитати: «Як це можна зробити?». Подивіться ще раз на книгу Дії Святих Апостолів, розділ 17 і дізнайтеся, як Павло зробив це. (див. вірш 12).