Previous Chapter -- Next Chapter

«Мусульманин в рівній мірі може припустити істинність Корану. Якщо тільки щось поза Кораном не може бути використано для фальсифікації Корану, тоді не буде ніякого способу спростувати його. Християнин і мусульманин могли б тільки протиставити свої переконання один одному» (Юрген Хабермас)

Багато хто вважає, що пресупозиційна апологетика не може протистояти ісламу. Зазвичай це говорять ті, хто не дуже добре знає іслам, або взагалі його не знає. Давайте розглянемо пресупозиції ісламу та подивимося, чи мають вони сенс для мусульманських заперечень проти християнства.

Ось деякі з основних мусульманських передумов (пресупозицій):

a) Мусульмани вірять в єдиного, унікального, незрівнянного Бога, у якого немає ні сина, ні партнера.

b) Мусульмани вважають, що «Аллага слід описувати лише тими атрибутами, якими Він описав Себе або якими описав Його Пророк. Його слід називати лише іменами, якими Він назвав Себе або якими Пророк назвав Його». Мусульманські вчені стверджують, що правильна віра в атрибути Аллага означає вірити в них, не заперечуючи їх та їхніх значень (ta’teel), не інтерпретуючи їх та не змінюючи їхніх значень (tahreef), без пояснення того, що і як вони є (takyeef), не уподібнюючи атрибути Аллага до атрибутів творіння (tamtheel). (Аль-Отаймін, «Імена та атрибути Аллага»).

c) «Ви не можете приписувати Аллагу будь-яку категорію» (The magazine of the University of Umm-Al-Qura, Vol. 6, p. 123)

d) Коран говорить: «... ніщо не схоже на нього. Він – Всечуючий, Всевидячий» (Сура 42:11).

e) Мусульмани вірять, що Бог відкрив книги Своїм посланцям як доказ або свідоцтво для людства і як керівництво для них.

f) Мухаммада запитали про кількість пророків. Він сказав: «124 000, і серед них група з 315 посланців» (Муснад Ібн Ханбал) Посланець – це пророк, який прийшов з новим законом від Бога.

g) Мусульмани вважають, що було явлено 104 Писання (аль-Фатх ар-Раббані, аш-Шаукані); в іншому оповіданні 315.

Тепер, щоб перевірити, чи здатні ці пресупозиції мусульман надати сенс їх запереченням проти християнства, ми повинні запитати: які загальні заперечення мусульман проти християнства?

a) Втілення Бога: Як Бог може стати людиною?

b) Трійця: Відмова від нюансованого вчення про триєдиність Бога міцно закріпилася як звинувачення мусульман в формі три-теїзму.

c) Зіпсованість Біблії: Мусульман вчать, що християни та іудеї зіпсували книги, які зійшли з небес до таких пророків, як Ісус, Давид і Мойсей. Насправді, це не підтверджується Кораном, але це поширене переконання і вчення серед мусульман сьогодні.

d) Розп’яття Христа: Переважаюче сьогодні тлумачення Корану вказує на те, що Ісус не був розп'ятий. Крім того, в ісламі милість і прихильність Бога повинні ототожнюватися з політичною та військовою перевагою, тому думка про те, що один з пророків або посланців Бога міг бути зведений до такої принизливої смерті, викликає у мусульман огиду.

Тепер, виходячи з цих мусульманських пресупозицій, чи має сенс мусульманам висувати подібні заперечення проти нас, християн?

ВТІЛЕННЯ: Давайте «відповімо нерозумного по його безумству» і подивимося, до чого це приведе. Як зазначалося вище, іслам вчить, що Аллаг не може бути описаний жодної категорією (філософський термін, що позначає характеристику зовнішнього вигляду будь-якого об'єкта в цілому до того, як він був випробуваний). Він також забороняє нам описувати його будь-яким іншим способом, окрім того, який прямо вказано в Корані, і (що особливо важливо) заперечувати будь-яку характеристику, якщо вона спеціально не заперечується в Корані. Мусульманські вчені вважають це настільки вірним, що вимовляють: «Що б не прийшло тобі в голову, Аллаг відрізняється від цього».

Це робить усі розмови про Аллага безглуздими; це також породжує саморефертні парадокси, такі як те, що Аллаг, якого не можна описати жодною категорією, все ж таки належить до категорії того, що не є складовим, тому що він вважається абсолютно Єдиним. Або Аллаг належить до категорії, яку неможливо класифікувати. Або Аллага треба описати як таку сутність, яку неможливо описати.

Згідно з ісламськими уявленням про Аллага, фактично неможливо зрозуміти жодного слова, що описує його. Припустимо, ми запитаємо про значення атрибутів Аллага «Всечуючий, Всевидючий». Відповідь має бути такою: «Вони означають «Всечуючий, Всевидючий». Однак це значення на думку мусульман не повинно асоціюватися з будь-якої картиною, яка сприймається людським розумом. Їх вчені підкреслили це, сказавши: «Неможливо, щоб Аллаг – слава Йому і могутність – мав у Собі і в Своїх якостях що-небудь, що уявляється або сприймається людьми, тому що Аллаг відрізняється від усього, що ви можете собі уявити». (Салех Аль аль-Шейх, «Пояснення віровчення Тахавіті», лекція в Суботу, 13 Thee Al Kaadeh, 1417 р., цитується по «Всеохоплююча Енциклопедія по Ісламу»). Це називається доктриною несхожості, яка означає, що Аллаг не тільки не має ніякої схожості зі своїм творінням, але якщо Аллаг не може бути описаний нічим уявним, то це означає, що Він не може бути описаний людською мовою. Якщо Він не може бути описаний людською мовою, тоді що ж таке Коран? Він не може бути словом Аллага або про Аллага, оскільки Аллаг не може бути описаний людською мовою!

Такі доктрини явно роблять мусульманські заперечення проти втілення повною нісенітницею. Чому? З двох причин:

1. Коран ніколи не заперечує втілення і не підтверджує його. Тому мусульмани також не можуть заперечувати або підтверджувати втілення, оскільки Коран є їхнім остаточним авторитетом.

2. Коран повен «людських» характеристик Аллага. Наприклад, у нього є обличчя (55:26-27), у нього є руки (90:17-19), у нього є бік (39:56), у нього є око – не очі – (20:39), він приходить з ангелами в чинах (89:22). Також в хадисах (що традиційно вважаються висловами Мухаммада) ви знайдете, що в Аллага є будинок, він ставить ногу в пекло і сміється. Мусульмани не розглядають ці характеристики. Вони просто кажуть: це правда, але ми не знаємо як. Визнаючи своє невігластво в тому, чому вчить іслам, і кажучи, що це таємниця, вони не можуть повернутися і сказати нам: «Але ми вимагаємо пояснення втілення від вас!»

БІБЛІЯ: Візьмемо інше заперечення мусульман: євреї та християни зіпсували Біблію. Тут мусульмани базуються на необхідності непогрішимого одкровення. Як християнин я можу це зрозуміти, тому що одкровення від Бога – це і стандарт, за яким оцінюються затвердження і вчинки, і нагадування про Божі обіцянки, що дані нам. Але чи може мусульманин зрозуміти сенс «непогрішимого одкровення»? Припустимо, у нас є оригінал рукопису, повинй оригінал кожної книги, яка, відповідно до мусульманської віри, була нібито відкрита до Корану (104 або 315 Писань до Корану). І що тоді? Це покладе край дискусії? Зовсім ні! Мусульмани скажуть: «Так, у нас є оригінал, але Коран його скасував». І дійсно, ісламська доктрина скасування полягає в тому, що нове одкровення може скасувати старе в рамках однієї релігії або між релігіями – це все робить всю ідею непогрішності спірною.

Що тоді, якщо мусульманин скаже: У нас є Коран, і він саме такий, яким був поданий, в той час як ви, християни, повинні пройти через всю цю текстологічну критику, щоб дізнатися, що було в Біблії спочатку. Чи справді це так? З одного боку, у нас немає Корану в його первісному вигляді. Але навіть якщо б він у нас був, що з того? Хтось може придумати іншу книгу і сказати: Ця книга скасувала Коран (як, власне, і стверджувалося кілька разів різними групами).

Також важливо розглянути, чому мусульмани вірять, що у них є Коран в тому вигляді, в якому він був поданий. Це не через свідоцтво рукописів або текстуальної критики, а тому що так сказано в Корані. Аллаг обіцяв: «Воістину, Ми зіслали Нагадування (Коран) і, воістину, Ми бережемо його!» (15:9). Давайте подумаємо про це. Згідно з ісламом, Аллаг відкрив 104 або 315 різних книг до Корану. Переважна більшість цих книг більше не існує, а ті деякі, які існують, зіпсовані. Чи є у нас підстави довіряти останній з них? Давайте подивимося, чи працює це в іншій ситуації. Припустимо, ви йдете до лікаря на операцію. Лікар каже вам, щоб ви не хвилювалися, він каже, що вже 104 (або 315) раз проводив подібні операції. Зазвичай ви питаєте про результати цих операцій. Лікар відповідає: «Всі вони були невдалими». Як довго ви збираєтеся протриматися?

Якщо Аллаг в ісламі має 0% успіху в збереженні свого одкровення, то у вас немає абсолютно ніяких причин довіряти йому. Зачекайте, скаже мусульманин. Аллаг обіцяв в Корані охороняти його (15:9). Думаю, ви відразу бачите проблему. Як ви можете бути впевнені, що цей конкретний вірш не був доданий пізніше? Зрештою, у нас немає оригіналу рукопису, а оскільки всі інші існуючі одкровення, на думку мусульман, були змінені, яка у нас є впевненість, що те ж саме не сталося і тут?

Хтось може сказати: хіба це не те ж саме, що робимо ми? Адже ми доводимо Біблію Біблією. Не зовсім так! Ми не доводимо Біблію Біблією. Швидше, ми говоримо, що біблійні передумови надають значення тому, що є доказом у першу чергу. Ми не говоримо: Ви повинні вірити Біблії, тому що вона так говорить. Ні, ми розглядаємо два різних світогляду і порівнюємо, чому вони вчать. У нас є ісламський світогляд, який є самосуперечливим у своїх власних термінах. Якби те, що говорить мусульманин, було б правдою, його аргументи зазнали б крах. З іншого боку, християнський світогляд – єдиний, яке є самопослідовним і не суперечливим, виходячи зі своїх власних пресупозицій.

Більше того, Коран (на відміну від Біблії) ніколи не претендує на роль вищого авторитету. Мусульмани скажуть вам: «Коран закликає людей навести/написати розділ, подібний до тих, що є в Корані, але вони не змогли», «Коран сповнений наукових чудес», «Іслам – найбільш швидкозростаюча релігія» або «Ви повинні стати мусульманами, тому що Біблія передбачила прихід Мухаммада». Все це фактично визнає, що Коран насправді не є вищим авторитетом:

-- Завдання скласти розділ, подібного розділам Корану, передбачає, що мовна краса, а не Коран, є вищим авторитетом.

-- Так звані наукові чудеса в Корані передбачають, що наука, а не Коран є найвищим авторитетом.

-- Підхід, заснований на підрахунку голосів, віддає вищий авторитет самим людям. Він зводиться до наступного: «що вибере більшість людей, те і є правильним». Крім поступки вищій інстанції, це також логічна омана кричущих масштабів.

-- Йоміврні пророцтва Біблії про прихід Мухаммада означають, що Біблія, а не Коран є найвищим авторитетом. І так далі.

У спілкуванні з невіруючими християнин повинен уважно вивчити основні пресупозиції невіруючих і перевірити, наскільки вагомі їхні аргументи. В теорії (як ми бачили вище) у нас не повинно бути спільних переконань з невіруючими, однак на практиці є області в яких ми, схоже, погоджуємося один з одним. Нам слід звернути на них пильну увагу, оскільки невіруючі можуть поділяти ці переконання, тільки якщо християнський світогляд є істинним. Наше завдання – привести їх до визнання цього факту (або ж до визнання абсурду!).

Не має значення, чи говоримо ми з мусульманином про одкровення чи атеїстом про оперу. З огляду на його пресупозиції, ми могли б попросити мусульманина пояснити, як взагалі могло статися будь-яке одкровення про Аллага, якщо Аллага не можна описати людською мовою. Або ми можемо запитати атеїста, як він може відчути гармонію та красу, якщо ми живемо у випадковому, непродуманому Всесвіті. Якщо ми це зробимо, то виявимо, що завдання апологетики зовсім не таке складне. Ми не надаємо нової інформації. Ми просто змушуємо невіруючого відкрити чи розпізнати те, що він уже знає, що Бог дав йому знати. Ми підносимо їх до хреста і молимо Бога, щоб Він дав їм покаяння. Тут я б радив усім, хто займається апологетикою, не падати духом; аргументи, представлені тут, є потужними та обґрунтованими, але прийняти їх далеко не просто. Якщо невіруючий приймає це, він повинен покаятися, оскільки християнство є єдиним логічним вибором і ми знаємо, який спротив буде проти такого кроку.