Previous Chapter -- Next Chapter
19. Невігласи нехтують мудрістю й настановами (Приповісті 1:7, 9:10; Йов 28:28; Псалми 111:10)
Що було б, якби кожна людина постійно діяла послідовно? Тобто, що робити, якщо б дії людей відповідали їхньому сповідуваному світогляду? Як ви вважаєте, чи можлива дискусія між віруючими та невіруючими? Або між різними формами невіри? Як ви думаєте, чи може бути якась точка контакту? Ми могли б навіть додати ще 11 пунктів у таблиці вище, таких як «використання логіки», «що таке наука» тощо. Справді здається неможливим, щоб люди з різними світоглядами говорили між собою; як висловлює австрійсько-британський філософ Вітгенштейн: «Там, де дійсно зустрічаються два принципи, які неможливо узгодити між собою, кожна людина оголошує іншого дурнем і єретиком» (Ludwig Wittgenstein, On Certainty).
Просто не може бути взаємного світогляду.
То це й кінець? Чи повинні християни або відмовитися від спілкування з нехристиянами, або вони повинні йти на компроміс зі своєю прихильністю до Христа? Здається, багато християн віддають перевагу останньому (хоча й так вони не вважають), але це все ще ігнорує щось важливе. Деякі люди плутають «спільну основу» з «нейтральною основою». Звичайно, ми не маємо нічого спільного з невіруючими, якщо обидві сторони послідовно дотримується свого світогляду, але в цьому вся суть Римлян 1:19-20, а саме, що невіруючі не поводяться так, як вони мали б це робити згідного свого світогляду. Невіруючі, незалежно від того, що вони сповідують, вже знають Бога, тому що Бог відкрив їм Себе (вірш 19), настільки, що вони не мають апологетики (причини, чи виправдання для своєї невірності). Тобто вони не узгоджуються зі своїм світоглядом, що ними сповідується.
Ви можете це чітко побачити в різних нехристиянських віруваннях щодо природи дійсності та стану людини та вирішення проблем, з якими стикається людство. Якщо ми сприймаємо реальність лише як матерію чи лише ілюзію, ми не можемо придумати «законів» чи «змін».
Біблія вчить, що існує багато спільних основ; проте вони НЕ є нейтральними. Вони є від Бога. «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її» (Псалми 24:1, Повторення Закону 10:14, Дії 17:24, Неемії 9:6). Кожна точка творення – це точка дотику; ми маємо ці точки дотику, тому що людина і Всесвіт – це те, що Бог каже, що вони є. Тому ми звертаємось до невіруючого як до людини, створеної за образом Бога, який живе у всесвіті, створеному Богом і підтримуваному Ним. Наше обговорення не відбувається у вакуумі; вона наповнена силою Святого Духа, який «виявить людям світу правду про гріх, праведність і суд» (Від Івана 16:8). Ми не автономні і не вступаємо в дискусію поодинці; ми маємо бачити речі як Божий шлих, чи не Божий шлях. Іншого вибору немає, і в апологетиці немає такого поняття, як «нічиї землі».
Давайте просто нагадаємо собі на цьому етапі, що наша справа не переконувати невіруючих ні в чому; це робота Святого Духа (Від Івана 16:8). Тільки Бог може дати їм покаяння (2-е до Тимофія 2:25). Наша робота проста і зрозуміла: «ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу» (2-е до Коринтян 10:5).