Previous Chapter -- Next Chapter
1.1. Язичники-кочівники
Більшість мешканців, які проживали в доісламській Аравії, були кочівниками-скотарями, які функціонували у складі племінних об'єднань, поділених на менші роди. Вони були політеїстами, поклонялися багатьом язичницьким богам. Вони не дотримувалися єдиної, узгодженої релігії, а скоріше кожна сім'я, клан або плем'я поклонялися своїм власним богам, причому деякі з них були спільними з іншими племенами, а інші були унікальними для них самих. Все, що ми знаємо про язичницьку Аравію, походить з ісламських джерел. Насправді, ми майже не маємо історичних записів, датованих тим часом, а ті кілька джерел, на які ми покладаємося («Книга ідолів» Хішама Ібн аль-Калбі з Іраку і «Характер Аравійського півострова» Абу Мухаммада аль-Хасана аль-Хамдані), були написані понад сто років потому. Як наслідок, наші знання є уривчастими і часом суперечливими. Наприклад, ми мало що знаємо про доісламських богів, оскільки нам бракує записаних міфологічних наративів, які пояснюють існування богів інших ранніх релігій. Очевидно, що кожна область мала своїх власних богів, яким поклонялися, і ми знаємо імена або назви багатьох з цих божеств. Одного з таких богів звали Аллах, якого, можливо, дехто вважав верховним божеством, хоча, на відміну від Аллаха ісламу, він мав нащадків, яким також поклонялися як божествам. Можливо, що ця концепція верховного бога виникла у християнських та іудейських громадах. Інша теорія, однак, припускає, що термін Аллах був просто титулом або дескриптором, який можна було застосувати до одного з багатьох божеств. Деяким з цих ідолів віддані поклонялися як посередникам, вважаючи, що вони не гідні звертатися до верховного бога безпосередньо. Вважалося, що в інших ідолах живе дух, поселений у них верховним богом, і той, хто правильно поклоняється їм, отримає відповідь на свою молитву від цього духу.
У той час як кочові люди поклонялися, переходячи з місця на місце, релігія тих, хто осідав у містах, була більш витонченою: вони поклонялися у святилищах, присвячених своїм божествам. Багато з цих святилищ розміщувалися в кубоподібних спорудах (каабах), і були місцем регулярного паломництва, коли здійснювалися жертвоприношення і обхід (обхід навколо кам'яних богів). На той час каабів було багато (щонайменше, десятки, які були розкидані по всьому півострову). Паломництво до цих кааб здійснювалося арабами як у визначений час, так і в невизначений. Вони приносили жертви, приносили дари і здійснювали присвяти своїм ідолам. Вони вважалися святилищами (поблизу них не дозволялося вести бойові дії), а віруючі повинні були утримувати їхніх доглядачів. У цих каабах містився чорний камінь; ці камені були або вулканічними, або метеоритними (думки вчених розходяться); теорія метеоритів є більш правдоподібною як об'єкт шанування, зважаючи на те, як він виглядає: оточений світлом, що падає з неба (де, як зазначалося раніше, перебував Аллах – верховний бог-творець). Ми також знаємо, що протягом попередньої тисячі років не було вивержень вулканів, тому будь-які розповіді про більш ранні виверження передавалися б через багато-багато поколінь і навряд чи були б достовірними. Ми відзначаємо, що в інших частинах світу поклоніння, пов'язане з вулканами, включало в себе насильницькі ритуали, про які ми не маємо жодних відомостей в Аравії.