Mobile device - Print - Bottom

Previous Chapter -- Next Chapter

8. Остаточні відмінності між Христом та Адамом

---

На цьому останньому етапі я вивчив додаткові вірші Корану про Христа та Адама, намагаючись в останній раз знайти підтвердження в Корані рівність природи в Адама та Христа, чому мене навчили мої мусульманські вчителі. Але безрезультатно. Навпаки, я виявив, що в нашій головній мусульманській книзі є додаткові непримиренні протилежності між Христом та Адамом. Я підсумовую їх у наступних відмінностях, цитуючи відповідні вірші Корану під кожною відмінністю.

ВІДМІННІСТЬ 33 : Адам сповідав свій гріх і попросив у Аллага прощення. Христос же не просив у Аллага прощення, тому що у нього не було гріха, який потрібно було сповідувати, і він був чистий з дитинства. У цьому Адам і Христос принципово відрізняються.

Про Адама ми читаємо відразу після того, як він і його дружина з'їли від забороненого дерева, і Аллаг дорікнув їх за це, тому що він заборонив їм плоди з цього дерева:

Вони відповіли: «Господи наш! Ми були несправедливі самі до себе! Якщо Ти не простиш нас і не змилуєшся над нами, ми неодмінно зазнаємо втрат!» (Сура Аль-Араф 7:23)

قَالا رَبَّنَا ظَلَمْنَا أَنْفُسَنَا وَإِن لَم تَغْفِر لَنَا وَتَرْحَمْنَا لَنَكُونَن مِن الْخَاسِرِينَ (سُورَة الأَعْرَاف ٧ : ٢٣)

Тут ясно видно, що Адам зізнався перед Богом в тому, що він згрішив і що він потребує прощення Бога. Але ніде в Корані ми не можемо знайти вірша, в якому Христос просив би у Бога прощення за якийсь гріх, який він міг би зробити. Швидше, ми читаємо про Нього в словах Духа Божого, який сповістив Марії про Христа наступне:

Він відповів: «Воістину, я тільки посланець Господа твого й маю дарувати тобі пречистого хлопчика!» (Сура Мар’ям 19:19)

قَال إِنَّمَا أَنَا رَسُول رَبِّك لأَهَب لَك غُلاَما زَكِيّا (سُورَة مَرْيَم ١٩ : ١٩)

Тож різниця між Адамом та Христом очевидна: Адам згрішив, але Христос не згрішив. Також Адам просив у Бога прощення, бо він згрішив, але Христос ніколи не просив у Бога прощення, бо він ніколи не грішив. У цьому Адам і Христос кардинально різні.

ВІДМІННІСТЬ 34 : Христос був слухняний Богу, і тому Бог підніс Христа з землі до Себе на небеса. Адам же був неслухняний Богові, і тому Бог звів його з Небесного Раю на землю. У цьому Христос і Адам настільки різні, що знову є протилежністю один одного.

Про Христа ми читаємо, що він сказав після своєї смерті в розмові з Аллагом, після того, як був піднесений до Аллаха на небеса:

116 І коли сказав Аллаг: «О Ісо, сину Мар’ям, чи говорив ти людям: «Візьміть мене й матір мою за двох богів нарівні з Аллагом?» Іса сказав: «Преславний Ти! Не говорив я того, на що не маю права. Якби я таке й сказав, Ти б це напевно знав. Ти знаєш те, що в мені, а я не знаю того, що в Тобі. Воістину, тільки Ти знаєш потаємне! 117 Не говорив я їм [нічого], крім того, що Ти наказав мені): «Поклоняйтеся Аллагу, Господу моєму й Господу вашому!» І був я свідком їм, поки був серед них. Коли ж Ти взяв мене, то Ти наглядаєш за ними, а Ти — кожній речі Свідок! (Сура Аль-Маіда 5:116+117)

١١٦ وَإِذ قَال اللَّه يَا عِيسَى ابْن مَرْيَم أَأَنْت قُلْت لِلنَّاس اتَّخِذُونِي وَأُمِّي إِلَهَيْن مِن دُون اللَّه قَال سُبْحَانَك مَا يَكُون لِي أَن أَقُول مَا لَيْس لِي بِحَق إِن كُنْت قُلْتُه فَقَد عَلِمْتَه تَعْلَم مَا فِي نَفْسِي وَلا أَعْلَم مَا فِي نَفْسِك إِنَّك أَنْت عَلاَّم الْغُيُوب ١١٧ مَا قُلْت لَهُم إِلا مَا أَمَرْتَنِي بِه أَن اعْبُدُوا اللَّه رَبِّي وَرَبَّكُم وَكُنْت عَلَيْهِم شَهِيدا مَا دُمْت فِيهِم فَلَمَّا تَوَفَّيْتَنِي كُنْت أَنْت الرَّقِيب عَلَيْهِم وَأَنْت عَلَى كُل شَيْء شَهِيدٌ (سُورَة الْمَائِدَة ٥ : ١١٦ و ١١٧)

Тут Христос описав Аллагу на небесах своє ставлення до нього як до Бога: Христос не міг сказати нічого, крім того, що він мав право сказати від Бога, і Христос говорив тільки те, що Бог звелів йому сказати. Оскільки Бог знає все і не заперечував проти такого опису Христа про Себе, мені стало ясно, що це самоопис Христа був справжнім і що Христос, таким чином, був повністю й абсолютно слухняний Богові. Саме з цієї причини Бог підніс Христа з землі до Себе на небеса, як ми вже бачили в уривку з сури Аль Імран 3:55, процитованому вище в розділі 4. До цього я додаю наступну згадку:

Це Аллаг підніс його до Себе. Аллаг — Великий, Мудрий! (Сура Ан-Ніса 4:158)

بَل رَفَعَه اللَّه إِلَيْه وَكَان اللَّه عَزِيزا حَكِيما (سُورَة النِّسَاء ٤ : ١٥٨)

На відміну від цього, ми знаходимо, що про непослух Адама засвідчено ось тут:

Вони скуштували (Адам та Єва, не дивлячись на заборону Аллага) з нього (тобто із забороненого дерева) та й побачили наготу (інтимні частини) свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа, свого й заблукав. (Сура Та Га 20:121)

فَأَكَلا مِنْهَا فَبَدَت لَهُمَا سَوْآتُهُمَا وَطَفِقَا يَخْصِفَان عَلَيْهِمَا مِن وَرَق الْجَنَّة وَعَصَى آدَم رَبَّه فَغَوَى (سُورَة طَه ٢٠ : ١٢١)

Це явне свідчення неслухняності Адама Богові стало причиною того, що він був скинутий Богом з Небесного Раю на землю, як ми бачили вище в Сурі Аль-Бакара 2:36 (див. Розділ 4 вище).

Отже, перед нами знову непримиренний контраст між Христом і Адамом: Христос беззастережно підкорився Богу, в той час як Адам принципово не послухався Бога.

Тепер я переходжу до останньої і самої вражаючої відмінності між Христом та Адамом.

ВІДМІННІСТЬ 35 : Аллаг затвердив Христа Духом Святості для здійснення божественних чудес, і тому сатана не мав над ним влади. Але в Корані жодного разу не згадується, що Адам був затверджений Аллагом Духом Святості, або, що він зробив якесь божественне диво, і тому Адам став жертвою сатани. У цьому Христос і Адам принципово відрізняються.

У наступних трьох уривках Корану ми можемо прочитати про унікальну співпрацю між Аллахом, Духом Святості та Христом:

Ми дарували Мусі Писання й слідом за ним направили посланців. Ми дарували Іcі, сину Мар’ям, ясні знамення та підтримали його Духом Святим. Щоразу, коли приходив до вас посланець із тим, що було вам не до душі, ви гордували! Одних ви вважали за брехунів, інших — убивали! (Сура Аль-Бакара 2:87)

وَلَقَد آتَيْنَا مُوسَى الْكِتَاب وَقَفَّيْنَا مِن بَعْدِه بِالرُّسُل وَآتَيْنَا عِيسَى ابْن مَرْيَم الْبَيِّنَات وَأَيَّدْنَاه بِرُوح الْقُدُس أَفَكُلَّمَا جَاءَكُم رَسُول بِمَا لا تَهْوَى أَنْفُسُكُم اسْتَكْبَرْتُم فَفَرِيقا كَذَّبْتُم وَفَرِيقا تَقْتُلُون (سُورَة الْبَقَرَة ٢ : ٨٧)

Такими є посланці. Одним із них Ми віддали перевагу над іншими. Є серед них такі, з якими говорив Аллаг, а деяких Він підніс на [вищі] щаблі. І Ми дарували ясні знамення Іcі, сину Мар’ям, і Ми (тобто Аллаг) підтримали його Святим Духом. Якби Аллаг побажав, то ті, що жили після них, не вели б між собою боротьби після того, як прийшли до них ясні знамення. Але вони розійшлися між собою, і частина із них увірувала, а частина не увірувала. Та якби побажав Аллаг, вони не вели б між собою боротьби. Але Аллаг робить те, що побажає. (Сура Аль-Бакара 2:253)

تِلْك الرُّسُل فَضَّلْنَا بَعْضَهُم عَلَى بَعْض مِنْهُم مَن كَلَّم اللَّه وَرَفَع بَعْضَهُم دَرَجَات وَآتَيْنَا عِيسَى ابْن مَرْيَم الْبَيِّنَات وَأَيَّدْنَاه بِرُوح الْقُدُس وَلَو شَاء اللَّه مَا اقْتَتَل الَّذِين مِن بَعْدِهِم مِن بَعْد مَا جَاءَتْهُم الْبَيِّنَات وَلَكِن اخْتَلَفُوا فَمِنْهُم مَن آمَن وَمِنْهُم مَن كَفَر وَلَو شَاء اللَّه مَا اقْتَتَلُوا وَلَكِن اللَّه يَفْعَل مَا يُرِيد (سُورَة الْبَقَرَة ٢ : ٢٥٣)

Коли сказав Аллаг: «О Ісо, сину Мар’ям! Згадай милість Мою до тебе, коли укріпив Я (Аллах) тебе (Христа) Духом Святим. І ти говорив із людьми в колисці й у дорослому віці; і коли Я навчив тебе писання й мудрості, Таурату й Інджілю; і коли з дозволу Мого ліпив ти з глини подобу птаха, дихав на неї, і вона ставала птахом із дозволу Мого; і як ти зцілював сліпонародженого й прокаженого з дозволу Мого; і коли воскрешав померлих із дозволу Мого; і коли стримав Я синів Ісраїля від тебе, коли ти прийшов до них із ясними знаменнями. І сказали ті, які не вірували з-посеред них: «Воістину, це справжнє чаклунство!» (Сура Аль-Маіда 5:110)

إِذ قَال اللَّه يَا عِيسَى ابْن مَرْيَم اذْكُر نِعْمَتِي عَلَيْك وَعَلَى وَالِدَتِك إِذ أَيَّدْتُك بِرُوح الْقُدُس تُكَلِّم النَّاس فِي الْمَهْد وَكَهْلا وَإِذ عَلَّمْتُك الْكِتَاب وَالْحِكْمَة وَالتَّوْرَاة وَالإِنْجِيل وَإِذ تَخْلُق مِن الطِّين كَهَيْئَة الطَّيْر بِإِذْنِي فَتَنْفُخ فِيهَا فَتَكُون طَيْرا بِإِذْنِي وَتُبْرِئ الأَكْمَه وَالأَبْرَص بِإِذْنِي وَإِذ تُخْرِج الْمَوْتَى بِإِذْنِي وَإِذ كَفَفْت بَنِي إِسْرَائِيل عَنْك إِذ جِئْتَهُم بِالْبَيِّنَات فَقَال الَّذِين كَفَرُوا مِنْهُم إِن هَذَا إِلا سِحْر مُبِينٌ (سُورَة الْمَائِدَة ٥ : ١١٠)

У цих трьох унікальних уривках з Корану ми бачимо співпрацю Бога, Духа Святості, і Христа, Сина Марії. Завдяки цій співпраці Христос звершував божественні чудеса: говорив в дитинстві, створював живі істоти, очищав хворих і навіть воскрешав мертвих. Хто ж цей Дух Святості, якого Бог використовував, щоб підтвердити або схвалити Христа, щоб Він здійснював свої божественні чудеса з явного дозволу Бога? Єдиний, хто святий — це Сам Бог. У Корані Бог двічі названий «Святим Царем» (al-malik al-qudduus) (Сури Аль-Хашр 59:23 і Аль-Джумуа 62:1). А святість — це те, що робить Бога святим. Тому Дух Святості повинен бути вираженням Божественної природи Бога. Також і Христос, який творить божественні чудеса з явного дозволу Бога, також відображав божественну природу Бога, тому що тільки Бог може творити та воскрешати мертвих, що і робив Христос. Таким чином, з аналізу цих трьох уривків мені стало ясно, що Коран вчить про співпрацю трьох особистостей, кожна з яких розділяє божественну природу: а) Бог, оскільки Він визначає, що є божественне; б) Дух Святості, оскільки Він розділяє божественну природу Бога, будучи святим; і в) Христос, який розділяє божественну здатність творити та воскрешати мертвих. І все це не як узурпація Христа або Духа Святості проти Бога, але явно по волі, яку виразив сам Бог. Бо саме Бог затвердив або схвалив Христа Духом Святості Божої, і саме Бог прямо дозволив Христу творити, зцілювати та воскрешати мертвих — це все справи, які може здійснювати тільки Бог і які, отже, є божественними! Таким чином, я виявив божественну співпрацю в досконалій гармонії з Божою волею, чинне в божественних чудесах Христа — творінні, зціленні та воскресінні мертвих. Для мене це було причиною того, чому сатана не мав влади над Христом, і це було причиною того, чому Христос залишався чистим, як Бог, без гріха. І це було підставою для того, щоб Аллаг підняв Христа до Себе і щоб Христос жив сьогодні поруч з Богом, як його родич на небесах!

Христос абсолютно унікальний в Корані тим, що був активно схвалений Богом Духом Святості. Але ніде в Корані ми не знаходимо згадки про те, що Аллах затвердив або схвалив Адама Духом Святості для здійснення божественних чудес. Швидше, нас вчать, що Сатана мав владу над Адамом, тому він піддався гріху і полишив Небесний Рай. І тут я виявив вершину відмінностей між Христом і Адамом: Христос був активно підтриманий Богом Духом Святості для здійснення божественних чудес, в той час, як ця активна підтримка з боку Бога повністю була відсутня у Адама, тому Адам не вчинив ніякого чуда, скоріше він гріховно повстав проти Бога і втратив свій стан блаженства в Райському саду.

Mobile device - Print - Top