Previous Chapter -- Next Chapter
12. Хто Найбільший?
Це серйозне питання не може бути належним чином спрямоване до Христа та Мухаммада. За людським масштабом, обидва досягли рівня прийняття, якого не досяг жоден інший засновник релігії. Іслам досяг 1,6 мільярда людей за 1388 років після смерті свого засновника. Ті, хто заявляє, що наслідує Христа, перевищили позначку у 2,2 мільярда. Жодна політична партія, жодна філософія та жодна ідеологія ніколи не збирали такої кількості прихильників, як Христос та Мухаммад у минулі століття.
Мухаммад попередив свій народ у Мецці та терпів жорстокі переслідування протягом дванадцяти років. Але після того, як він переселився до Медіни у 622 р. н.е., все змінилося. Він перетворився на лідера з досвідом у політиці, законодавстві та війні. В очах своїх послідовників він є головою (імамом) усіх віруючих і послом Аллаха від мусульманської нації (аль-Умма).
Сам Христос не був готовий прийняти питання «Хто найбільший?». Він упокорився і заявив, що прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити й відмовитись від Свого життя на викуп за багатьох. Він сказав Своїм послідовникам: «але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба» (Від Матвія 20:26-27). Він пообіцяв, що лише покірні та лагідні успадкують землю (Від Матвія 5:5). Христос не лише проповідував, але й дотримувався Свого вчення. Попри Свою величезну силу, Він вирішив жити покірно, бути відкинутим людьми й, нарешті, бути знищеним людськими руками (Ісая 53:1-3). Коли Петро спробував захистити Його, Ісус докорив йому, наказавши повернути меч у ножиці й не втручатися в постановлений Божий план, що вимагав Його замісницької смерті для спасіння людства (Від Івана 18:11).
Христос також довів Свою владу, коли запевнив вірних шукачів: «Прощаються твої гріхи». Христос до сьогоднішнього дня говорить кожному розкаяному грішнику: «Бог любить тебе; Я примирив тебе із Ним. Двері до Нього для тебе широко відчинені».
Бог не послав Христа, щоб проголосити ще один нестерпний закон для людей. Христос був втіленим Божим Милосердям. У Ньому виявилася любов Святого. Тому Він любив грішників, благословляв Своїх ворогів і заохочував зневірених. Ісус — Милосердя Всемилосердного, Співчутливого. Він довів, що має ту саму суть, що і Бог. У Христі Дух Божий став плоттю (Сура Ан-Ніса, 4:171). Немає різниці між Його милістю та милістю Божою. Його спокута — це безкоштовна пропозиція Бога кожному загубленому грішнику. Той, хто отримує Його благодать і приймає Його виправдання, той назавжди мириться з Богом. Ті, хто вірять у Нього, нарешті впізнають і побачать справжнє прославлене становище Христа, що сидить праворуч Всевишнього. Милість Христа ніколи не зупинить, не засудить та не знищить нас, оскільки Він нас виправдав і викупив.
Послідовники Христа не зобов'язані страждати ні за законом Мойсея, ні за шаріатом Мухаммада. Вони перебувають у Божій благодаті, як це відкривається нам в Євангелії від Христа. Навіть Коран підтверджує цей унікальний привілей для послідовників Христа:
«І нехай судять люди Інджілю за тим, що зіслав їм Аллаг. А ті, які не судять за тим, що зіслав Аллаг, вони — нечестивці!» (Сура Аль-Маіда 5:47)
وَلْيَحْكُم أَهْل الإِنْجِيل بِمَا أَنْزَل اللَّه فِيه وَمَن لَم يَحْكُم بِمَا أَنْزَل اللَّه فَأُولَئِك هُم الْفَاسِقُون (سُورَة الْمَائِدَة ٥ : ٤٧)
Коран законно звільняє християн від шаріату і підтверджує їх у благодаті Євангелія. Милосердя Христа дарує їм ідеальний спокій у серці та душі. Їхня духовна бадьорість із впевненістю у спасінні веде їх до служінь любові, заснованих на вічній надії.
Христос принизив себе і прославив Свого Батька на небі, сказавши: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Від Івана 5:19). «Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті» (Від Івана 14:10). Таким чином, Христос відрікся від Себе і віддав усю пошану Богові, Своєму Отцю. Він навіть зізнався: «Більший за мене Отець. Я й Отець Ми одне!» (Від Івана 14:28, 10:30).
Тому кожен, хто бажає зрозуміти Христа, повинен принизитись і поставити запитання: «Хто найпокірніший?». Христос принизив себе до такої міри, що Він зробив Себе прокляттям за нас, щоб ми стали праведними для Бога через Ісуса. Він віддав Себе на спокуту за кожного злого чоловіка і жінку, навіть за вбивць — це для того, щоб вони були звільнені від справедливого осуду Бога та стали віруючими, що наповнені Його вічною любов’ю.