Previous Chapter -- Next Chapter
11. Милосердя Боже
В Корані ми читаємо, що Аллах називає Ісуса так:
«І Ми зробимо його знаменням для людей та милістю від Нас» (Сура Мар’ям 19:21)
آيَة لِلنَّاس وَرَحْمَة مِنَّا (سُورَة مَرْيَم ١٩ : ٢١)
У Корані Мухаммада також називають «милосердям»:
«Ми відіслали тебе тільки як милість для світів» (Сура Аль-Анбія 21:107)
وَمَا أَرْسَلْنَاك إِلا رَحْمَة لِلْعَالَمِين (سُورَة الأَنْبِيَاء ٢١ : ١٠٧)
Ми визнали, що натхнення Мухаммада суттєво відрізняється від натхнення Христа; так само значення і зміст милосердя у цих двох чоловіків принципово різняться.
Передбачається, що ангел Гавриїл продиктував Коран Мухаммаду. Христос не потребував участі ангела, бо Він сам був уособленням вічного Слова Божого. Подібно до того, як різниця між натхненням Євангелія та Кораном величезна, такою ж непереборною є різниця між милістю Христа та милістю Мухаммада. Натхнення для Мухаммада можна знайти у віршах Корану, у його десятках тисяч декларацій у Хадисах (Ісламські Традиції) та практичних способах його повсякденної поведінки (аль-Сунна). Ці джерела були об'єднані та зібрані в Ісламський Закон (Шаріат), що складається із заповідей та заборон. Цей Закон організовує всі аспекти життя мусульманина, включаючи щоденну молитву, з обов’язковим омиванням перед молитвою, постом у Рамадан, релігійними податками, паломництвом і навіть обрізанням та похованням. Також Шаріат охоплює сімейний порядок, спадщину, контракти, священну війну та суворі покарання. Життя мусульманина регулюється ісламським законом, який, згідно з ісламською теологією, є остаточним проявом милосердя Бога до мусульман.
Євангеліє попереджає нас, що жодна людина не може бути виправдана, дотримуючись Закону, адже жодна людина не може точно виконати всі його вимоги. Навіть ісламський закон постійно порушується мусульманами. Мільйони нехтували наказом молитися п’ять разів на день; інші мільйони постійно не практикували піст під час Рамадану; інші не вказали загальної суми релігійного податку, який вони були зобов’язані сплатити; і більшість не завершують своє паломництво без помилок. Щобільше, скільки разів чоловік грішить проти своєї дружини та дітей, і скільки разів діловий контракт порушувався шахрайством чи примусом; як часто вуста людини виголошували брехню? Не було жодного чоловіка, який не був заплямований і забруднений гордістю, образами, ненавистю та внутрішнім брудом. Закон Божий засуджує кожного у його вчинках, словах та намірах. Кінцевою метою Закону є осуд кожної грішної людини за її беззаконня, провини та розбещеність. Так, закон Мухаммада споряджав ісламський народ, проте закон Мойсея зосереджував життя дітей Якова на Бозі та Його Слові. Закон вимагає повної віддачі та повного підкорення Творцю. Але жоден закон не може виправдати грішника, а також не може звільнити винних. Закон був даний, щоб засудити злочинця і знищити його. Через Закон призначенням усіх є пекло. Закон — справедливий суддя. Жодна людина не в змозі його задовольнити.
Кожна релігійно мислездатна людина сподівається і прагне отримати прощення Бога. Мусульманин думає так:
«Воістину, добрі вчинки видаляють погані» (Сура Гуд 11:114; див. також Сура Фатир 35:29-30)
إِن الْحَسَنَات يُذْهِبْن السَّيِّئَات (سُورَة هُود ١١ : ١١٤)
Але згідно з ісламом жоден мусульманин не може бути впевненим у прощенні своїх гріхів до Судного Дня. Їх закон не пропонує замісницької жертви й не дарує їм безкоштовного спасіння. Кожен мусульманин отримає свою точну відплату в Судний День, коли будуть виявлені всі його беззаконня і повна невдача. Закон остаточно засудить своїх послідовників. Мухаммад зізнався, що всі його послідовники точно потраплять у пекло:
«Ми зберемо і їх, і шайтанів, поставивши потім навколо геєни на коліна ... І, воістину, нема серед вас таких, хто не пройде над геєною! Це вирішено Господом твоїм остаточно» (Сура Мар 19:68,71)
لَنَحْشُرَنَّهُم وَالشَّيَاطِين ثُم لَنُحْضِرَنَّهُم حَوْل جَهَنَّم جِثِيّا ... وَإِن مِنْكُم إِلا وَارِدُهَا كَان عَلَى رَبِّك حَتْما مَقْضِيّا (سُورَة مَرْيَم ١٩ : ٦٨ و ٧١)
«Для цього Він їх створив. І справдиться слово Господа твого: «Я неодмінно заповню геєну джинами й людьми — всіма!» (Сура Гуд 11:119,120)
وَلِذَلِك خَلَقَهُم وَتَمَّت كَلِمَة رَبِّك لأَمْلأَن جَهَنَّم مِن الْجِنَّة وَالنَّاس أَجْمَعِين (سُورَة هُود ١١ : ١١٩ و ١٢٠)
Ми визнаємо, що всі християни, індуїсти, буддисти та мусульмани за своєю природою є справжніми грішниками. Жодна людина не є доброю, «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (До Римлян 3:23).
Христос один жив згідно із Законом і вимагав, щоб ми також виконували заповідь Його любові. Однак,Його кінцевою метою було не встановлення закону, який засуджуватиме людство, а проголошення Божої благодаті всім грішникам та їхнє безкоштовне виправдання. Христос жив так, як того навчав, Сам завершив Закон, довівши, що Він гідний бути Агнцем Божим, що бере на себе гріхи світу (Від Івана 1:29).
За сімсот років до Христа пророк Ісая пророкував, що хтось прийде як наша заміна, страждаючи від Божого суду замість нас:
«Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс,
а ми уважали Його за пораненого,
ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...
А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини
Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир,
Його ж ранами нас уздоровлено!
Усі ми блудили, немов ті овечки,
розпорошились кожен на власну дорогу,
і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!»
(Ісая 53:4-6)
Христос рятує своїх послідовників від прокляття Закону і звільняє їх від суду останнього дня. Він виправдовує тих, хто приймає Його і вірить у Нього. Безумовно, Він примирив Бога з людьми й дарував їм вічний мир. Апостол Павло закликав нас прийняти цей духовний привілей, коли писав:
«примиріться з Богом!
Бо Того, Хто не відав гріха,
Він учинив за нас гріхом,
щоб стали ми Божою правдою в Нім!»
(2 До Коринтян 5:20, 21)