Previous Chapter -- Next Chapter

d) Хто каже?

Раніше, коли ми говорили про Будду, ми запитували, з яким авторитетом його слід слухати, оскільки буддизм — це атеїстична система вірувань. Але не обов’язково бути атеїстичною системою, щоб їй поставити те саме запитання. Коран стверджує, що походить від Аллага. Ми вже бачили, що Аллага не можна пізнати навіть на умовах Корану, але більше того: Коран не може вважатися остаточним авторитетом – знову ж таки, на умовах Корану. Порівняйте наступні вірші Корану:

(i) «Якщо ви (Мухаммад) сумнiваєтесь у тому, що Ми зiслали тобi, то запитайте тих, якi читають писання, данi ще ранiше. Прийшла до тебе iстина вiд Господа твого — тож не будь одним iз тих, якi мають сумнiви!» (К 10:94).

(ii) «Якщо ви сумнiваєтесь у тому, що зiслали Ми рабу Нашому, то принесiть суру, подiбну до цiєї! I покличте своїх свiдкiв, окрiм Аллага, якщо ви правдивi» (К 2:23).

(iii) «Скажи: «Якби люди й джини об’єдналися разом для того, щоб створити щось подiбне Корану, то вони не зробили б цього, навiть допомагаючи одне одному!» (К 17:88)

Ці три вірші з Корану показують, що Коран не розглядає себе як остаточний авторитет, навіть щодо самого Корану. Перший вірш робить християн та євреїв найвищим авторитетом, тому що він говорить, що Мухаммед повинен піти і запитати їх, якщо він сумнівається в Корані. Погоджуються вони з Кораном чи ні, це не моя справа. Справа в тому, що вони призначені останніми суддями. Порівняйте це з тим, що Христос сказав про тих, хто відкинув Його слово; він не сказав їм йти і з кимось перевіряти, а радше сказав: «… слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Від Івана 12:48).

Два інших вірші роблять те саме. Другий кидає виклик людям, а третій ставить такий же виклик людям і джинам (духовним істотам, що схожі на демонів). Знову ж таки, не важлив, чи було вирішено завдання чи ще не було. Справа в тому, що згідно з Кораном, ми повинні вірити Корану, тому що ніхто нічого подібного не придумав. Це робить лінгвістичну красу вищим авторитетом або, ще гірше, робить тих, хто судить, що «подобається», а що ні – остаточним авторитетом.