This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 02. Roots -- 1 Development of Sharia

Next booklet

02. Походження шаріату з Корану

1 - Як виник шаріат в ісламі?

The development of the Shari'a out of the Qur'an and its amendment by the conduct of Muhammad

Походження шаріату з Корану і поправки в ньому, пов’язані з вчинками Мухаммеда (Sunna) і поява різних шкіл права: чотири в сунітському ісламі та одна в шиїтському ісламі.

---

---

1.01 -- Як виник шаріат в ісламі?

1.02 -- Яка мета ісламу?

Коли народився Ісус Христос, почалася нова ера. З приходом Христа у світ, і через те, що Бог через Нього став людиною, почалось християнське літочислення. З Христом прийшло поняття духовного «нового творіння».

Але з народженням Мухаммеда було все інакше. Його батько, Абдулла, і його матір, Аміна, були добре відомі. Однак жодна нова епоха не розпочалась з народженням їхнього сина, отож ісламський календар, чи літочислення, не починаються з народження Мухаммеда. Він був такою ж людиною, як інші. Ані годину так званих об’явлень Мухаммеда, ані розвиток першого ісламського суспільного осередку чи смерть мусульманських мучеників-смертників не вважають початком ісламу!

Ісламський календар починається лише з втечі Мухаммеда та його послідовників з Мекки до Медіни (622 рік до н. е.). Чому? В Медіні іслам став міським порядком! Всі попередні форми цієї релігії вважаються лише підготовкою цієї епохальної події. Іслам сповна розвинувся лише тоді, коли був заснований як релігійний порядок.

Іслам не є релігією згідно європейських концепцій і понять. В ісламі політика і релігія, віра і закон, розум і сила повинні демонструвати нерозривну єдність. Це пов’язано з ісламським законом. Шаріат може функціонувати сповна тоді, коли є виконаним урядовою владою. Саме ісламський закон вимагає релігійного порядку державності. Окрім того, жодна ісламська держава не може існувати без шаріату, згідно принципів Корану.

1.03 -- Де можна купити чи придбати шаріат?

Відвідавши ісламську книгарню, аби придбати всі томи ісламського закону, ви побачите здивоване обличчя продавця, який скаже вам, що на даний момент жодного тому в продажу немає. Замовивши його видання арабською мовою, ви отримаєте відповідь, що наразі воно недоступне. Якщо ви продовжите запитувати, вам запропонують численні книги про шаріат. Врешті-решт, покупець виявить, що в ісламі шаріат відсутній взагалі і що його ніколи не було!

Оговтавшись від шоку і розпитувань про секрет шаріату, ви, напевно, виявите, що в Корані є близько 500 віршів законодавчого змісту. І ці вірші сформували основну ісламського шаріату.

Коран складається з 6230 віршів, розділених на 114 Сур. Близько 12 відсотків цих віршів становлять основу шаріату. Закон ісламу ніколи не записувався систематизовано і ніколи не замовлявся Мухаммедом. Всі повеління і заборони безсистемно розкидані по Корану.

1.04 -- Походження Корану

Коран укладався Мухаммедом з 610 до 632 року н. е. Сури в Мецці час від часу звучать пророчо і підбадьорливо, тоді як в Медіні вони юридично нудні. Коран містить лише три четверті слів в порівнянні з Новим Заповітом на арабській мові і лише 18 відсотків усієї Біблії на арабській, тобто значно коротший в порівнянні з Біблією.

Коран виникав в культурі осілих бедуїнів в околицях Мекки і Медіни, тоді як Біблія мала на меті дати відповіді на запитання представників різних культур усього Середземномор’я.

На початку своєї релігійної діяльності сам Мухаммед не вмів ані читати, ані писати (Сура аль-А-раф 7:157-158), що й було причиною того, чому згодом в Медіні його натхнення записували різні секретарі. Серед них були Абдулла ібн Мас’уд та Убай ібн Ка’б, юдеї, які навернулися до ісламу. Майже 60 відсотків Корану бере початок зі звітів та правил Тори та історичних книг Старого Заповіту, а 8 відсотків матеріалу Корану запозичено з новозавітних ресурсів і книг християнських угрупувань. Усі тексти передавалися Мухаммеду тільки усно, тоді як старозавітні історії і повеління за своєю формою та змістом бралися з Мішни та Талмуду. На час смерті Мухаммеда в Медіні існувало декілька оригіналів Корану. В двох виданнях одне за одним Коран перевидавався, в 634 році під керівництвом халіфа Омара ібн Хаттаба, і в 650 році під керівництвом халіфа Усмана ібн. Аффана. Однак у зв’язку з непоєднуваними відмінностями між різними Коранами, Усман силоміць зібрав всі оригінальні Корани і наказав їх спалити! Той, що існує сьогодні, не Коран Мухаммеда, а Коран з корекціями Усмана. Шиїти довгий час стверджували, що теперішні тексти Корану є підробні, несправжні.

1.05 -- Хадіт доповнює Коран

Як впродовж століть за допомогою юдейських традицій з 500 вагомих віршів із Старого Заповіту був розвинутий закон Мойсея, до того ж не одним поколінням правознавців Тори, так і шаріат був не буквально взятий з Корану. Згодом стало очевидно, що більшість повелінь і заборон Корану не були висловлені настільки точно, щоб на їх основі можна було сформулювати релігійні чи світські закони. Таким чином, різні школи намагалися сформулювати ісламські закони за допомогою традицій Мухаммеда. Традицій ісламу, що мають назву Хадіт, очевидно, є висловлюваннями Мухаммеда, які не були прийняті до Корану. Оскільки Мухаммед, згідно ісламського розуміння, був останнім пророком, жоден мусульманин не може мати дару пророкування чи відчувати керівництво духа Аллаха. Жоден з них не має права тлумачити Коран самостійно або робити Його об’явлене слово зрозумілим, оскільки в такому випадку його людський розум буде вище розуму Аллаха. Тільки сам Аллах через Мухаммеда, у сумнівних випадках, може дати правильну відповідь. І це особливо правдиво для усіх вагомих текстів закону.

На основі цього розуміння розпочалась гонитва і пошуки висловлювань Мухаммеда. Його дружини, його дочка Фатіма, його близькі друзі та його колеги були гарантами достовірності того чи іншого висловлювання. Не пройшло багато часу, як ті, хто передавав об’явлення та інформацію, стали такими ж важливими, як і вивчення змісту висловлювань Мухаммеда, оскільки досить швидко різні авантюристи, шахраї, шарлатани і фанатики незаконним чином скували себе ланцюгами традицій, вкладаючи своє розуміння Корану, а також певні закони у вуста Мухаммеда.

Врешті-решт, з’явилось шість збирачів традицій, які мали репутацію тих, що здатні відрізнити істинні традиції Мухаммеда від фальшивих. Їхні імена наступні:

Аль-Бухарі	помер у 870 н. е. (зібрав 7008 традицій)
Муслім	помер у 875 н. е. (зібрав 5362 традиції)
Ібн Маджа	помер у 886 н. е. (зібрав 4332 традиції)
Абу Дауд	помер у 888 н. е. (зібрав 4592 традиції)
Ат-Тірмізі	помер у 892 н. е. (зібрав 3981 традиції)
Ан-Насаі	помер у 915 н. е. (зібрав 5662 традиції)

Кожен з них зібрав тисячі традицій Мухаммеда, які разом з Кораном являють собою друге за значимістю для мусульман джерело об’явлень. Отож, ці збірки традицій всі разом становлять собою текст значно більший, аніж текст Корану. Яке ж, напевно, нелегке було це завдання для цих мужів: обирати з- поміж такої кількості висловлювань. За словами Абу Даула, він перевірив 500 000 так званих Хадітів Мухаммеда, але достовірними визнав лише 4492. А це означає, що менше одного відсотка усього Хадіту є достовірним.

1.06 -- Суна робить шаріат точним

Поки що не всі юридичні правила в Корані можна назвати повними і завершеними на основі так званих традицій Мухаммеда. З цієї причини дослідники традицій виносять на світло життя самого Мухаммеда, щоб перевірити, як він хитрував у критичних ситуаціях. Не тільки те, що він говорив, але й що робив, включаючи і його мовчання, ставало яскравим прикладом і законом.

Його стиль життя став законом у всіх царинах віри та життя, таких як поклоніння Аллаху, піст під час Рамадану, сплата релігійних податків та подорож до Мекки, а також участь у «Священній Війні» та розподіл награбованого мародерством.

Позиція Мухаммеда щодо жінок мала сильний вплив на закон, коли він, наприклад, одружився з Заінаб ібн Джаш, дружиною свого прийомного сина Заіда, або коли взяв собі Аїшу, свою улюблену дружину, коли їй не було ще й 8 років.

Питання спадку, ділових угод, порушення обіцянок і клятв, дозволена чи заборонена їжа, так само як застосування жорстокого покарання, все це можна пов’язати з етикою поведінки Мухаммеда.

А це означає, що від усіх мусульман вимагається жити як Мухаммед. Вони повинні брати приклад з Мухаммеда і наслідувати його. Це наслідування не добровільне, а встановлене законом. Всі мусульмани повинні перебувати в Мухаммеді, а він у них, інакше їм пряма дорога до пекла!

1.07 -- П’ять шкіл Закону в ісламі

Не підлягає сумніву, що під час формування закону щодо всіх сфер поклоніння і життя в ісламі, виникало багато труднощів і протиріч. Важливі питання турбували і керували мисленням ісламських юристів та теологів:

«Які вірші в Корані були юридично вагомими і які ні? Який Хадіт був істинним, а який фальшивим? Які вчинки Мухаммеда і котрі з його замовчувань були прямими директивами?»

Важливі акценти, або критерії, зводили разом вчителів і учнів, і таким чином виникли різні школи, кожна з яких сьогодні вважається ортодоксальною і правильною.

Абу Ханіфа (700-767 н. е.), торговець тканиною з Куфи дуже переймався питанням закону в Корані і став відомим, зробивши особистий аналіз, не вдаючись і не звертаючись до традицій. Його послідовники, ханафіти, з своїм ліберальним тлумаченням дотримувалися цього мусульманського закону в Туреччині до 1923 року і навіть сьогодні в Центральній Азії, Пакистані, Індії та у Бангладеш.

Малік ібн Анас (715-795 н. е.) жив у Медіні і написав першу детальну книгу про ісламський закон (з назвою Муватта). Він пояснював сумнівні питання у законі, використовуючи традиційні етичні норми міста Мухаммеда, і критично ставився до інших традицій. Його учні, малікіти, і сьогодні формують та відображають закон Мусульман в Північній, Західній та Центральній Африці.

Аль-Шафії (767-820 н. е.) народився у місті Газа і жив у Мецці та Медіні. Він був учнем Маліка ібн Анаса, всім серцем беріг його збірку законів «Муватту», а згодом переїхав у Багдад, де копіював книги Ханафітів і став знавцем юриспруденції. Він намагався триматися середини поміж індивідуальними думками і традиційним аналізом стосовно закону. Останні роки свого життя він мешкав у Каїрі і був визнаний, як засновник ісламського законодавства, як наукової дисципліни. Його учні, Шафіїти, розповсюдили дане законодавство в Єгипті, Східній Азії, Ірані (лише Санніти) та в Індонезії.

Ахмад ібн Ханбал (780-855 н. е.) подорожував у Іраку, Сирії, Хеджасі та Ємені, вивчаючи благочестя мусульман у країнах їхнього походження. Він був учнем Шафії, але протестував прости будь-якого раціоналістичного тлумачення Корану. В своїй енциклопедії «Муснад абн Ханбал» він зібрав 26 363 традиції Мухаммеда. Прийняття ханбалітів в ісламських центрах було епізодичним і зазнало свого відродження у XVIII-му столітті на Аравійському півострові серед ваххабітів, і так зберігається відтоді й до сьогодні.

Джафар ібн Мухаммед (помер у 756 р. н. е.) був 6-м імамом шиїтів і спеціалізувався на традиціях Мухаммеда. Його пізні праці про ісламський закон не були його власними, оригінальними працями, але приписувались йому в знак вшанування. Отож, шиїти в Іраку та в Ірані мали власну форму ісламського закону.

Вивчаючи історію та принципи цих п’яти шкіл ісламського закону, ви зможете зрозуміти, чому не існує універсального шаріату і чому його ніколи не буде! Кожна з перших чотирьох шкіл сьогодні визнана ортодоксальною в усіх центрах Ісламських Сунітів, однак всі вони відрізняються в тих чи інших деталях ісламського закону. На основі цього шаріат залишається просто ідеалом, якого не існує в реальності. Тим не менше, він об’єднує мусульман в одну спільну ісламську культуру.

Ці зауваження демонструють європейцям, що іслам не є передусім теологічного обґрунтованою релігією, а більше союзом, побудованим на ісламському законі. Теологи в ісламі вважають себе юристами і можуть приймати судові рішення в усіх питаннях поклоніння і життя.

1.08 -- Два різних типи закону в мусульманському світі

Засновники усіх чотирьох шкіл ісламського закону, однак, вступають в безліч юридичних конфліктів з правлячими халіфами. Їх ув’язнювали, піддавали тортурам і утискам у зв’язку з тим, що ісламське право постійно зіштовхувалось з ліберальним правом так званих ісламських держав. Ці історичні факти показують, що в реальності існували два різних ісламських закони: релігійний закон юристів, які дотримувалися Корану, і ліберальний закон мусульманських правителів. Існування цих двох законів було джерелом постійного напруження і революцій в ісламському світі.

Після цього короткого пояснення про Коран, Хадіт, Суну та шаріат ми б хотіли продемонструвати декілька ґрунтовніших прикладів того, як певні заповіді в Корані під впливом життя Мухаммеда перетворились в ісламі на непохитний закон.

1.09 -- Поклоніння в мусульманстві (Салят (або Намаз), Закят)

Коран містить 86 віршів щодо ісламського ритуалу молитви, які були обрані чотирма сунітськими школами закону як основа для їхніх суджень. Ось як там написано: «Мусульмани в своїй офіційній молитві повинні підвестися, нахилитися вперед, впасти на коліна, а потім ниць перед Аллахом у поклонінні». В Корані згадуються ранкові і вечірні молитви, а також коментарі щодо обідньої молитви. Точні вказівки часу відсутні. Також Коран вимагає від кожного молитися згідно детального ритуалу очищення перед молитвою (Сура аль-Маїда 5:6) і обов’язково стоячи обличчям у бік Мекки (Сура аль-Бакара 2:144).

Фрази, що повторюються впродовж ритуальної молитви, зосереджені на прославленні Аллаха і на його звеличуванні без згадки про покаяння, прощення, заступництво і подяку за спасаючу благодать.

У процесі спостереження за такими ритуальними молитвами роблять припущення, що це поклоніння підпорядковується шести статтям, які містить кредо мусульманського віросповідання: віра в Аллаха, його ангелів, його книги, його посланців, його визначення наперед і в його судний день. Це кредо опосередковано включає в себе зречення, заперечення Бога, Отця, Сина і Духа Святого.

Поклоніння Аллаху з «приношеннями і пожертвами» (Закят і Садака) мають більшу цінність, аніж тільки звершення молитви. Згідно Корану, очищення від гріхів та прощення може очікувати кожен, хто поклоняється Аллаху з приношеннями.

Юристи Шаріату склали окрему молитовну літургію на основі даних віршів з Корану та окреслюючи традиції та стиль життя Мухаммеда. Школи закону мають розбіжності в певних деталях, але в загальному узгоджуються одна з одною.

Мусульмани повинні молитися не два чи три рази на день, а п’ять разів, витрачаючи від п’ятнадцяти до двадцяти хвилин на кожну молитву. Перша молитва розпочинається вранці до сходу сонця: друга – коли сонце щойно сягнуло зеніту; третя - три години потому; четверта – відразу після заходу сонця, і п’ята – дві години потому. Таким чином час молитви мусульмани змінюють щодня відповідно до сходу чи заходу сонця. Спільна молитва цінується більше, аніж молитва наодинці.

Поза, яку приймають під час молитви, та слова, промовлені під час ритуальної молитви, складають ритуальний цикл, який повторюється 17 разів на день під час цих п’яти молитов: два цикли вранці, чотири цикли опівдні, чотири цикли ввечері, три – після заходу сонця і ще чотири в нічний час.

Якщо мусульманин падає ниць перед Аллахом двічі в кожному циклі молитви, то це складає 34 падінь ниць на день. Ці падіння ниць роблять іслам таким очевидним і помітним, і саме слово іслам означає «посвята, підкорення і капітуляція, здача».

Мусульманин – це вже більше не вільна людина. Він посвячує себе Аллаху аж 34 рази на день. Він залишається його рабом і його власністю назавжди.

Хвала мусульман у їхніх ритуальних молитвах підкреслює їхнє поклоніння. Кожного дня під час своїх 17 молитовних циклів вони вигукують:

102 рази «Слався мій Господь, Всевишній!»
51 раз «Слався мій могутній Господь!»
68 разів «Аллах більший!» (Allahu akbar).

Цей останній вигук, вигук порівняння, робить усе інше творіння в розумінні ісламу дуже малим. Навіть Ісус Христос і Святий Дух менші від Аллаха. Вони сприймаються як його раби. П’ять щоденних ритуалів поклоніння мусульман є свідомими, комплексними антихристиянськими демонстраціями, які налаштовують мільйони людей по всьому світу проти розп’ятого Сина Божого.

1.10 -- Священна війна в ісламі

У Корані є 108 повелінь Аллаха, що закликають кожного мусульманина до Священної Війни. Вони були майстерно перетворені мусульманськими юристами в стратегію ісламської місії щодо світу. Існує постійна боротьба між релігійними лідерами і ліберальними урядами про те, хто має право проголошувати Священну Війну. В ісламській практиці щодо цього питання панують суперечливі погляди.

Ми читаємо, що Аллах є єдиним володарем землі і неба, що є юридичною обов’язковою причиною для Священної Війни в Корані. Тільки йому належить Схід, Захід і все, що поміж ними. Все, що створене Аллахом, сприймається як позика для мусульман. Аллахові особливо до вподоби ті, хто воює зі зброєю в руках і хто щедро жертвує для Священної Війни.

Напади на всіх неправедних і невіруючих людей є законними! Мусульманська меншість повинна бути звільнена, щоб вони могли сповна сповідувати і практикувати свій Іслам. Євреї і християни повинні бути підкорені, аж доки вони не сплатять міноритарний податок (Сура аль-Тавба 9:29-30). Кожного боягуза чи зрадника з-поміж мусульман необхідно карати. Кожен, хто намагається спокусити мусульманина залишити іслам і навернутися в християнство, згідно ісламу скоює злочин гірший, аніж вбивство (Сура аль-Бакара 2:161-217; також див. аль-Маїда 5:51).

Мухаммед закликає своїх воїнів: «Ви вибрані Аллахом, отож моліться, платіть і воюйте! (Сура аль-Хаї 22:77-78). Не вагайтесь пролити кров. (Сура аль-Бакара 2:216). Аллах приготував до бою! (Сура аль-Анфал 8:12) Коріться Аллаху і слухайтесь його посланців! Не любіть своїх ворогів! (Сури аль-Їмран 3:31; аль-Ніса 4:89; аль-Анфал 8:72-73; аль-Мумтахана 60:1 поміж іншими).

Перемога чи смерть, твої вчинки будуть нагороджені. Віруючий хай воює! Тобі допоможуть невидимі армії! (Сура аль-Імран 3:124-125, аль-Тавба 9:40). Воюй грошима і життям! Приготуй засідку ворогам Аллаха, оточи їх, притисни їх і знищ! (Сура аль-Бакара 2:191; аль-Ніса 4:89-91; аль-Тавба 9:5). Завдай їм удару в потилицю! (Сура аль-Анфал 8:12 і Мухаммед 47:4). Будь жорстокий з ними! (Сури аль-Тавба 9:73-123); аль-Фат 48:29; аль-Тахрім 66:9).

Окремий мусульманин виправдовується за скоєння кривавих злочинів проти своїх родичів: Не тобі його вбивати. Аллах вб’є його (Сура аль-Анфал 8:17). Кожен вбитий у Священній Війні мусульманин не вважається мертвим, а тим, що живий з Аллахом (Сури аль-Бакара 2:154; аль-Імран 3:169; аль-Ніса 4:74; Мухаммед 47:4; аль-Фат 48:25 поміж іншими). Участь у Священній Війні винагороджується прощенням гріхів (Сури аль-Імран 3:157-158, 169-171 та 193-195; аль-Ніса 4:100; аль-Сафф 61:9-12). Аллах відплатить в багатократному розмірі за пожертви на Священну Війну. В кінці Аллах гарантує їм велике торжество, тріумф.

Ці та інші вірші з Корану були систематизовані мусульманськими юристами. Приклад Мухаммеда, який брав участь у 29 рейдах та нападах, доповнює їхні правила.

Юристи розділили світ на «Дім Ісламу» та «Дім Війни». Дім Ісламу складають всі країни під правлінням шаріату. Тут мають панувати «ісламський мир» та добробут. У домі Війни неісламські або ліберальні ісламські держави мають бути атаковані і підкорені мусульманами, як тільки випаде нагода з огляду на економічне, політичне і військове становище.

Теологічним виправданням Священної Війни є ісламське велике доручення: Воюйте з ними (зі зброєю в руках), аж поки більше не буде спокуси (залишити іслам) і поки запанує (у світі) тільки і єдина релігія Аллаха (Сури аль-Бакара 2:193; аль-Анфал 8:39; аль-Фат 48:28; аль-Сафф 61,9).

1.11 -- Трофеї війни і право брати рабів

Кожен, хто читає ісламську біографію Мухаммеда, написану Ібн Хішамом, розуміє, що помста і здобич були рушійною силою в просуванні Священної Війни з ісламського міста-держави Медіни. Коран містить щонайменше дев’ять віршів про військову здобич і її розподіл та 25 віршів про право брати рабів. Нам потрібно мати на увазі ці вірші, тому що вони вважаються милістю від Аллаха для мусульман, які моляться, а також для тих, хто підтримує фінансово і хто воює у Священній Війні!

Здобич – це знак для мусульман, що Аллах правильно скерував їх. Він сам обіцяв їм здобич і обіцяв допомогти її завоювати. Їх ще чекає велика частка з Аллахом (Сура аль-Фат 48:20-21). Коран дає їм право мародерствувати у немусульманських містах та селах (Сура аль-Хашр 59:7). Брати заручників дозволяється і навіть наказується Аллахом, щоб заручники після сплати за них якомога більшого викупу могли знову стати вільними (Сури аль-Бакара 2:85; Мухаммед 47:4).

Право розподілу здобичі знаходиться лише в рухах Мухаммеда. Він вирішував, як скористатися здобиччю. Його рішення завжди правильні і не підлягали спростуванню (Сури аль-Анфал 8:10-41; аль-Тавба 9:60; аль-Худжурат 49:9; аль-Хашр 59:5-6; аль-Мумтахана 60:11 з-поміж інших). Аллах та його посланець завжди отримували п’яту частину здобичі (Сура аль-Анфал 8:41, також див. 8:1). Сьогодні це також включає використання нафтових джерел. 20 відсотків чистого прибутку від мусульманської нафтової продукції є рушійною силою відродження так званого ренесансу ісламу в наші дні! З цієї п’ятої частини здобичі та прибутків, присвячених Аллаху, повинні мати підтримку члени нужденних кланів, сироти, жебраки і бідні, подорожні і особливо ті, хто воює у Священній Війні. Окрім того, з цієї релігійної скарбниці потрібно допомагати серцем немусульманам «призвичаїтись до ісламу». У такий спосіб тисячі немусульман сьогодні «купуються» для ісламу за готівку (Сура аль-Тавба 9:60).

У Корані є тільки дев’ять віршів про збір та розподіл здобичі, як загального прибутку від Священної Війни, але аж у 25 посиланнях цієї ісламської книги говориться про те, як перетворювати на рабів і використовувати рабів після завершення війни. Стає цілком зрозуміло, що право мати рабів є важливою частиною правил щодо здобичі в Корані.

У Корані використовуються шість різних слів, коли мова йде про рабів. Найчастіше (16 разів) ми зустрічаємо вираз: «чим володіє твоя права рука». У цьому дискримінаційному виразі раби змальовуються не як особистості, а тільки як предмети чи володіння мусульман. Вони більше не належать собі. Вони не вільні, а їхнім життям володіє їхній володар і господар, який може робити з ними все, що хоче.

Найчастіше в Корані говориться про шлюб між мусульманськими володарями та їхніми рабинями. Віруючі рабині вважаються кращими, аніж вільні жінки немусульманки (Сура аль-Бакара 2:221). Кожен, хто з фінансових причин не здатен одружитися з вільною мусульманкою, може обрати собі будь-яку на вибір з-поміж дівчат рабинь ((Сура аль-Ніса 4:3-25) з поміж інших). Мусульманину заборонено одружуватися з певними жінками в межах родини, але не з неодруженими чи розлученими рабинями, якими він володіє. Це повеління Аллаха (Сура аль-Ніса 4:24). Мусульманин вважається «успішним», якщо він молиться, платить і є незайманим, чистим з жінками. Останнє, однак, не стосується його дружин (яких може бути аж до чотирьох) та рабинь-наложниць. Якщо він часто відвідує їх, то він не тільки вважається «успішним», але й «бездоганним» (Сура аль-Мумінун 23:1-6; аль-Марідж 70:29-30).

Мухаммед був блискучим прикладом ставлення до жінок-рабинь. Аллах також дозволив йому одружуватися з будь-якою вільною жінкою, яка запропонувала себе йому, не враховуючи рабинь, яких він отримав з розподілу здобичі внаслідок Священної Війни (Сура аль-Ахзаб 33:50-52). Коли Мухаммед взяв Маріам, свою дружину-християнку з Єгипту, він спав з нею у кімнаті своєї молодшої дружини Хафси, яка на той час була відсутня. Дві його дружини підліткового віку розізлились на нього і змусили пообіцяти, що він більше ніколи не робитиме такого! Але Аллах наказав Мухаммеду порушити цю клятву! Таким чином Всезнаючий дав йому і іншим мусульманам непорушні права щодо своїх рабинь. Однак його малолітні дружини не здавалися і вимагали від нього стриманості щодо рабинь. Тоді Мухаммед пригрозив їм обом негайним розлученням. Внаслідок цього його малолітні дружини залучили до цього конфлікту своїх батьків, Абу Бакра та Омара ібн аль-Хаттаба, яким Мухаммед пригрозив пеклом, у якому жорстокі стражі спалюють неправедних, як сухе гілля. Метою цього заколоту у його гаремі була зміна прав Мухаммеда щодо його рабинь. Однак він зберіг для себе цей привілей завдяки «божественному одкровенню» (Сура аль-Тахрім 66:1-8).

Раби в ісламі захищені законом відплати: Вільний чоловік за вільного чоловіка, раб за раба і жінка за жінку (Сура аль-Бакара 2:178). У випадку зради рабиня отримує лише 50 ударів, половину покарання для вільної жінки.

У Корані Аллах демонструє, що він надає перевагу одним над іншими. Раби не мають частки у володінні вільного і повинні боятися своїх господарів (Сура аль-Нал 16:71; аль-Рум 30:28 з-поміж інших). Раби інколи належать і розширеній сім’ї (родичам дружини наприклад), як слуги дружин їхнього господаря (Сура аль-Нур 24:31-58).

Господар одружує працьовитих рабів і рабинь між собою, щоб вони народжували дітей. Потім ці діти належать володареві як додаткові раби (Сура аль-Нур 24:32).

Дівчину-рабиню не слід примушувати до проституції з метою фінансового прибутку, якщо дівчина не погоджується на це сама. Однак, якщо власник все-таки силує її до цього, Аллах обіцяє бути милостивим і пробачити йому (Сура аль-Нур 24:33).

Аллах обіцяв Мухаммеду і його послідовникам будинки, землі і дружин чоловіків з народу Книги (Євреїв і Християн), після вбивства цих чоловіків чи взяття їх в полон. Таким чином багато євреїв стали рабами. У самого Мухаммеда було декілька дівчат-рабинь, яких Аллах дав йому, щоб були як його «тіні» (Сура аль-Ахзаб 33:26-27 та 50а).

Важливою частиною рабовласницького закону в ісламі є можливість купувати свободу мусульманських рабів. Якщо мусульманин є рабом немусульманина, викуп його свободи за гроші вважається хорошим вчинком і навіть виправданою компенсацією гріхів жертводавця (Сури аль-Бакара 2:177; аль-Ніса 5:92; аль-Маїда 5:89; аль-Тавба 9:60; аль-Балад 90:13).

Якщо раб-немусульманин у володінні мусульманина приймає іслам, добре поводився в минулому і попросив лист про звільнення, власник повинен надати йому такого листа, підписаного двома свідками, а на додачу надати йому фінансову допомогу для початку нового життя (Сура аль-Нур 24:33).

У Корані Аллах кілька разів узаконює володіння рабами: він дозволив Мухаммеду, а отже й усім мусульманам, володіти рабами і рабинями (Сура аль-Ніса 4:24); він наказав Мухаммеду захищати свої права щодо дівчат-рабинь (Сура аль-Тахрім 66:1-8); і він обіцяв рабів як здобич і як нагороду мусульманам, які воювали за нього (Сура аль-Ахзаб 33:26-27 і 50).

Юристи ісламу поєднали ці вірші з укладом життя Мухаммеда і звичаями Медіни, які згадуються в Корані, щоб запровадити закон про рабовласництво в ісламі. В його постановах записано: жінки і хлопчики з невірних, взяті в полон мусульманами, стають рабами після взяття в полон. Правлячий Імам (лідер ісламської общини) вирішує, як вчинити з полоненими невірними чоловіками: вбити, взяти за рабів, чи звільнити за викуп або в обмін на мусульманських полонених, взятих у полон невірними. Його рішення залежить від того, який вибір послужить мусульманам найкраще в даній ситуації. Приймається негайне рішення навернути в мусульманство хлопчика-немусульманина, відокремленого і забраного від батьків під час полону. Дуже мало сказано про ставлення до полонених жінок і дівчат, оскільки вони не вважаються особистостями, а лише власністю їхніх володарів. Однак всі раби повинні отримувати «достатньо» їжі та одягу і не повинні перевантажуватися роботою понад силу.

1.12 -- Закон Мухаммеда і Закон Ісуса Христа

Попередні приклади практики поклоніння, Священної Війна і рабовласницького права показують, як з чинних віршів з Корану в поєднанні зі стилем життя Мухаммеда ісламський закон перетворився у легальні статті мусульманської правової системи. Насправді шаріат формує культуру мусульман більше, ніж сам Коран. Кожен, хто порівняє принципи чотирьох ісламських шкіл закону з законом Ісуса Христа, здатен побачити підсумкову відповідь у словах Ісуса:
Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! (Івана 13:34)

Ісус не просив у своїх учнів того, чого не виконував сам. Він каже: Любіть, як я полюбив вас! Цією заповіддю Ісус Христос зображає себе як правило для нас і як наш закон!

В ісламі ж правилом і законом для всіх мусульман є Мухаммед. Мусульманин є справжнім мусульманином лише тоді, коли живе так, як жив Мухаммед. Аналогічно цьому християнин є справжнім християнином тільки тоді, коли любить так, як любить Ісус.

Порівнюючи ці дві релігії одну з одною, ми можемо бачити, що між собою контрастують не тільки дві системи, але й дві особистості: Ісус і Мухаммед! Наскільки велика відмінність між цими двома чоловіками, такою ж відмінною є віра і культура двох їхніх релігій.

Послідовники Ісуса з усіх народів підсумовують свою хвалу перед троном Божим одним простим вигуком: Спасіння належить нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! (Об'явлення 7:10). Цим захопленим вигуком вони виражають святкування усіх спасенних з усіх поколінь. Їхня священна війна полягає у боротьбі супроти їхнього гріховного «я», як сказано в посланні до Євреїв: Скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби (Jihad), яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри… (До Євреїв 12:1,2).

Позицію християн щодо рабів можна зрозуміти зі слів Ісуса: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує (Матвія 5:44). Ворогів, згідно Євангелія, ніколи не брали за рабів, але благословляли і підтримували (Римлян 12:20-21).

Ісус не тільки дав нам новий закон, але й дав нам виправдання і обіцяв нам силу Святого Духа, щоб ми любили так, як любив Він. Павло пише про це так:

Отож, виправдавшись вірою,
майте мир із Богом
через Господа нашого Ісуса Христа…
бо любов Божа вилилася
в наші серця Святим Духом,
даним нам.
(Римлян 5:1.5)

1.13 -- Анкета

Любий читачу!

Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть правильні відповіді на 90 відсотків усіх запитань в усіх буклетах даної серії, зможе отримати сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
розуміння того, що шаріат в ісламі виник з Корану

в знак заохочення його/її подальшого служіння для Христа. Для нас буде цінним, якщо у своїх відповідях ви вкажете посилання з Корану.

1. Чому початок літочислення в мусульман не починається ані з народженням Мухаммеда, ані з початком його релігійної діяльності? 
2. Чому літочислення в мусульман починається з 622 року н.ие.? Що ми можемо дізнатися з цього факту про розвиток ісламу?
3. Чому неможливо придбати книгу, яка б містила ісламський шаріат? Скільки відсотків з усіх 6230 віршів Корану мають справу з чинними, законними повеліннями? 
4. Яка книга довша: Біблія чи Коран? Як вони порівнюються у відсотковому співвідношенні? 
5. Які основні джерела Корану? Звідки Мухаммед отримував свої знання? 
6. Чому під час халіфату Утмана було спалено всі Корани?  До чого його вчинок призвів в результаті? 
7. Чому, згідно думки мусульман, жоден коментатор не здатен пояснити Коран на належному рівні? Чому цю прогалину повинен заповнювати Хадіт (традиції, які прослідковуються до Мухаммеда). 
8. Яка основна проблема мусульманських традицій? Чому лише один відсоток так званого Хадіту є достовірним та істинним? Що це означає для чинності всього Закону в ісламі? 
9. Хто були ті шість збирачів традицій Хадіту, які вважаються надійними і вартими довіри? Коли вони померли? 
10. Чому заповіді Корану потребують доповнення з Хадіту та Сунни? Яка відмінність між Хадітом та Сунною?
11. Яке значення має принцип, що кожен мусульманин повинен жити і поводитися так, як жив і поводився Мухаммед? 
12. Чому в ісламі виникли п’ять шкіл закону з усіма їхніми схожими рисами і відмінностями? Як сьогодні оцінюються ці школи?   
13. Яка особливість характерна Абу Ханіфу та його школі закону? Де сьогодні дотримуються його законів?
14. На яких принципах засновував свою книгу Муватту Малік ібн Анас? Що в ній особливого? В яких країнах малікіти сьогодні при владі?
15. Чому аль-Шафії вважається засновником мусульманської юриспруденції? Які суперечливі принципи він намагався об’єднати? Де сьогодні можна знайти його послідовників? 
16. Ахмад ібн Ханбал написав унікальну книгу. Яка назва цієї збірки і яка її мета, зміст? Де сьогодні застосовуються принципи ханбалітів? 
17. У чому полягала проблема Джафара ібн Мухаммеда, який серед шиїтів вважається людиною, яка уклала їхній особливий шаріат?  
18. Чому іслам є релігією закону, а не релігією благодаті? Чому мусульманські теологи повинні вивчати закон шаріату більше, аніж коментарі Корану?  
19. Чому всі засновники ісламських шкіл закону мали юридичні конфлікти з політичними лідерами мусульманських держав, в яких вони жили? Чому в більшості мусульманських країн сьогодні поза релігійними законами існує ще й світський закон? Як вони співвідносяться один з одним?
20. Як стиль життя Мухаммеда доповнив вірші Корану з огляду на час молитви в Ісламі? 
21. Які три фрази повинні промовляти мусульмани під час 17 циклів своєї молитви? Як часто повинні вони вимовляти ці вигуки щодня? Як це впливає на їхній спосіб мислення? 
22. Як часто мусульманин падає ниць перед Аллахом кожного дня, якщо він виконує всі 5 ритуальних молитов? Що означають ці падіння ниць і що вони формують у підсвідомості мусульманина?  
23. Скільки віршів в Корані є юридично вагомими в питанні Священної Війни та у скількох атаках і нападах Мухаммед приймав участь особисто?
24. Хто вважається ворогами ісламу і чому? 
25. На вашу думку, які найважливіші повеління в Корані щодо реальних бойових дій в битвах мусульман?
26. Як Мухаммед потішав своїх воїнів, якщо під час Священної Війни вони вбивали когось з своїх невіруючих родичів?
27. Що мусульмани сподіваються отримати внаслідок їхньої участі в Священній Війні? Які є особливі обіцянки для смертників в Ісламі? 
28. Чому юристи-теологи розділили світ на «Дім Ісламу» і «Дім Війни»? 
29. Запишіть вірші великих повелінь із закликом до бою в ісламі, включаючи посилання з Корану, і (якщо можливо) порівняйте ці тексти з перекладом Корану, яким ви користуєтесь. Що це допомагає нам виявити?
30. Скільки посилань в Корані говорять про здобич і скільки про рабів? Про що військова здобич свідчить для мусульман?   
31. Чому розподіл здобичі був кульмінацією у Священній Війні? Як Мухаммед вирішив цю критичну ситуацію?
32. Чому стільком мусульманам захоплення жінок-рабинь до вподоби більше, аніж інші частки військової здобичі? Які найважливіші постанови щодо взаємин дівчат-рабинь зі своїми господарями? 
33. Як Мухаммед особисто захистив свої права на дівчат-рабинь? Який вплив мала ця боротьба на текст Корану? 
34. Чому заручники в ісламі вважалися подарунком Аллаха, і як Мухаммед отримав зиск від цих полонених ворогів? 
35. Які основні розділи мусульманського закону? 
36. У чому секрет нового закону Христа (Івана 13:34-35) і чому Сам Христос є нашим законом? 
37. Чому закони ісламу і закони Христа у своєму кінцевому аналізі ведуть до двох різних постатей: Мухаммеда і Христа? Що це означає?
38. Яка основна відмінність між законом ісламу і законом Євангелія?
39. Чому Ісус не просто об’явив юридично чинний закон, але й пропонував Своє спасіння кожному і змінював Своїх послідовників у Свою подобу?  
40. Чому царство Христа не від цього світу і чому так складається, що мусульмани нічого не знають про справжнє спасіння Ісусове?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у їхньому розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою в звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,
Слуги Господні

Надсилайте ваші відповіді:

GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY

Або на електронну пошту (e-mail):
info@grace-and-truth.net

This page in HTML4 - Print - Top