Previous Chapter -- Next Chapter

1.5. Мекка

Близько 570 року н.е. – немає згоди щодо точної дати – Мухаммед народився в Мецці, невеликому, але квітучому містечку площею близько 85 км² приблизно за 50 км на схід від порту Джидда на Червоному морі. Хоча ми не маємо незалежних свідчень, що відносяться до того часу, згідно з пізнішими ісламськими джерелами, Мекка була одним з найважливіших центрів торгівлі між півднем і північчю Аравії, контролюючи торговий шлях між південними частинами Аравійського півострова аж до Єрусалиму і Персії. За свідченнями мусульманських істориків, арабські деспоти стягували з перських торговців мито, щоб забезпечити безпеку своїх торгових караванів. У той час там правило плем'я курайшитів; Мухаммед народився в одному з родів, що входили до складу курайшитів: хашимітів.

Мекка також мала велике релігійне значення для анімістів всього Аравійського півострова і служила місцем паломництва для поклоніння багатьом божествам, шанованим народами Аравії, що сповідують різні культи, які подорожували туди в різні пори року. Араби здійснювали паломництво до Мекки раз на рік, щоб очиститися від минулорічних гріхів (ця практика перейнята ісламом, хоча іслам стверджує, що успадкував її ще з часів Авраама). Центром таких паломництв була Кааба. Як згадувалося вище, кааби – це кубоподібні споруди, в яких розміщувалися чорні камені і які слугували своєрідною святинею для поклоніння. Хоча по всій Аравії було багато кааб, жодна з них не мала такого значення, як мекканська, що існувала задовго до народження Мухаммеда. Мекканська Кааба вважалася особливо священною, на неї не можна було підніматися без крайньої необхідності, і то тільки вільним людям, тому якщо необхідно було, щоб на неї піднявся раб, то його треба було спочатку звільнити. Хоча його точне походження невідоме, ймовірно, що вперше він був використаний для поклоніння ідолам, коли багатий араб привіз такого ідола з нинішньої південної Йорданії, де він бачив язичників, які поклонялися кам'яним ідолам, у яких вони просили дощу, перемоги і т.д. Вони подарували йому ідола на ім'я Хубал – статую людської подоби з червоного агату з відрубаною рукою. За переказами, він поставив її перед Каабою для поклоніння свого племені. Згодом інші племена додали своїх ідолів, і до часів Мухаммеда налічувалося понад 300 різних ідолів.

Як не дивно, в доісламській Аравії паломництво до Мекки здійснювали не лише язичники та ідолопоклонники, але й іудеї та християни. Власне, про те, в якій пошані була Мекка у християн, ми бачимо у вірші, написаному Алі Ібн Хатемом, на той час християнським вождем арабського племені тайї, а згодом одним із сподвижників Мухаммеда. У цій поемі він докоряв одному несторіанському християнському лідеру висловом:

Це може здатися досить дивним: християнський поет пише до християнського лідера, який клянеться Меккою. Ще дивніше, коли ми дізнаємося, що після свого пізнішого переможного вступу до Мекки Мухаммед наказав прибрати всі картини і статуї всередині і навколо Кааби в Мецці, але він поклав руку на одну картину і наказав прибрати все інше, крім того, що було під його долонею; коли він підняв руку, там було зображення Ісуса і Марії. Тож очевидно, що Мекка також була центром поклоніння для християн.

Це правда, що в Мецці було велике населення християнських єретиків, переважно несторіан, які або втекли від римських переслідувань по всій імперії (яка на той час простягалася від Британських островів через Північну Африку до кордонів Персії), або були відлучені від церкви латинською католицькою або грецькою православною церквами. Оскільки Мекка була поза владою Риму, Константинополя чи Персії, вона була безпечним притулком для тих, хто тікав від будь-якої з них. Ця група християн утворила власну громаду під назвою «Ахабіш», названу на честь гори в Мецці, біля підніжжя якої вони збиралися. Були серед них і раби-християни.

Коротше кажучи, на момент народження Мухаммеда на півострові в цілому і в Мецці зокрема існував дивний сплав язичників, християн, християнських єретиків та іудеїв. Кожна з цих груп ставилася до Мекки і Кааби з великою повагою з різних причин. Наприклад, євреї публічно вшановували її, щоб заспокоїти арабів і забезпечити безпеку своєї торгівлі. Це дивне поєднання культур створило середовище, готове прийняти монотеїста, який претендує на роль пророка. Іудеї чекали на Месію, християни – на друге пришестя Христа, це очікування поширилося на інші релігійні спільноти і було прийняте ними, і поява такого пророка з Мекки, релігійного центру того часу, виглядала б цілком логічною. І в цьому середовищі народився Мухаммед.