This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 02. Roots -- 6 Contracts with Muslims

Previous booklet -- Next booklet

02. Походження шаріату з Корану

6 - Що повинен знати менеджер, перш ніж укласти ділову угоду з мусульманином

Остання частина Корану містить багато віршів, які складають основу мусульманського шаріату про ділові операції. У результаті, як мусульмани дивляться на контракти з іншими мусульманами на відміну від немусульман? Чому клятви такі важливі в мусульманських ділових угодах і що відбувається згідно з Кораном, якщо такі клятви порушуються? Чи дозволено мусульманам брати відсотки з грошей, позичених іншим? Чим принципове ставлення Христа до грошей відрізняється від ставлення Корану? Дізнайтеся, прочитавши цей буклет.

---

---

6.01 -- Що повинен знати менеджер, перш ніж укласти ділову угоду з мусульманином

6.02 -- Вступ

Мухаммед був комерсантом, купцем. Він розумів життя з усіма його обов’язками з погляду власного досвіду, як арабського комерсанта. В Медіні він заснував новий соціальний порядок, керуючись мудрістю бедуїна-кочівника і хитрістю торгаша. Він укладав політичні угоди і з друзями, і з ворогами. Він планував війни і напади, аби отримати здобич, і вірив, що й релігія була не чим іншим, як бізнес-угодою з Аллахом.

Ті, що цитують Книгу Аллаха, дотримуються регулярної молитви і віддають (на благодійність) те, чим ми забезпечили їх, таємно чи відкрито, надіються на угоду, яка ніколи не підведе: Бо він оплатить їм їхні потреби, він дасть їм (навіть) більше зі свого багатства: бо він той, хто прощає, готовий гідно оцінити (службу). (Сура Фатір 35:29-30)

Самого Аллаха ми бачимо в Корані як комерсанта і як всезнаючого лідера, який рахує швидше, аніж найпотужніший комп’ютер (Сура Ібрагім 14:34; аль-Нахль 16:18; Маріам 19:94; аль-Муджаділа 58:6; аль-Джин 72:28 з-поміж інших). Він порахує всі вчинки і слова людини (Сура аль-Кахф 18:49; аль-Наба 78:27-29). Під час Останнього Суду будуть зведені великі «ваги», на яких будуть зважені добрі й лихі вчинки кожного один проти іншого (Сури аль-Араф 7:8-9; аль-Мумінун 23:102-103; аль-Шура 42:17 з-поміж інших).

У Корані ми можемо прочитати дивні слова: Істинно, Аллах викупив душі віруючих і їхнє майно, щоб вони отримали рай. Тому вони воюють за Аллаха, вони вбивають і будуть вбиті на основі обіцянки в Торі, в Євангелії та в Корані. Хто може бути більш вірним у виконанні цього заповіту (торговельної угоди), аніж Аллах? Тому радійте вашій угоді, яку ви заключили з ним (Аллахом). Це найвище досягнення. (Сура аль-Тавба 9:111)

Цей вірш демонструє спосіб мислення Мухаммеда: Він розуміє віру, дари і самопожертву мусульман у Священній війні, як виконання торгівельної угоди з Аллахом. Аби заробити рай, вони повинні вбивати мусульманських ворогів і втратити життя самі. Мухаммед хибно розуміє Євангеліє щодо цього питання. В ньому ми читаємо, що Бог спас грішників з рабства гріха безцінною кров’ю Ісуса Христа. Але в Євангелії ніхто інший, як Бог, заплатив ціну – заплатив кров’ю Ісуса (1 Коринтян 6:20; 7:23; 1 Петра 1:18-19 з-поміж інших). В ісламі за вхідний квиток у рай мусульмани повинні платити власною кров’ю або чужою кров’ю! Коран проголошує речі, протилежні Євангелію, і пропонує лише самовиправдання, що ґрунтується на добрих ділах.

Мухаммед розуміє релігію як прибуткову справу для Аллаха: Кожен, хто платить, щось отримає. А той, хто нічого не платить, нічого не отримає! Хто працює для Аллаха, той отримає зарплатню. А хто не працює для Аллаха, не отримає нічого! Іслам закликає людей служити і жертвувати для Аллаха, аби завоювати рай власними вчинками і діяльністю. Милість Мухаммеду здалася б чистою помилкою. Для нього просте прощення було б несправедливим, тому що за кожну провину повинна бути відплата і викуп. Він не розумів нескінченної пропозиції миру і спокою Христа, яку він умисно відкинув.

Кожен, хто сьогодні хоче укласти бізнес-угоду з мусульманином, повинен бути свідомим того, що він зазирає у чужу культуру, в якій принципи Євангелія більше не діють. Небо і земля для мусульман виглядають як велика позика для них від Аллаха.

6.03 -- Обов’язкове документування усіх трансакцій

Оскільки життя за уявленнями Мухаммеда було нічим іншим, як комерційною справою між творцем і його творінням, кожен платіж у цьому світі видавався йому частиною цієї великої угоди під наглядом Аллаха.

Кожна мала чи велика трансакція повинна бути записана і підписана двома свідками чоловічої статі (мусульманами). Одне покоління тому деякі мусульманські бізнесмени не вміли ані читати, ані писати. Вони були не в змозі контролювати, що ж насправді було написано в контракті чи угоді. Під час укладання угод панувала атмосфера непевності і недовіри. Тому тоді було і досі є дуже важливим обрати надійного писця. Мухаммед, який на початку своєї релігійної служби також ледве міг читати чи писати (Сура аль-Араф 7:157-158), дає детальні вказівки і зобов’язання щодо торгівлі в ісламському світі.

О ви, що віруєте! Коли укладаєте комерційні угоди один з одним на визначений період, записуйте їх! Нехай писар записує угоду вірно і справедливо; нехай не відмовляється писати; бо Бог навчив його (писемності), отож нехай пише. Нехай той, хто бере на себе зобов’язання, диктує, і хай боїться свого Господа Аллаха і не применшує нічого з того, що бере в борг. Якщо сторона, що під зобов’язанням має розумові відхилення чи хворіє, чи не спроможна диктувати самостійно, нехай замість нього справедливо диктує його представник… Не нехтуй записувати будь-яку суму на майбутнє, малу чи велику. Таким чином, справа буде в більшому порядку перед Аллахом, більш пасуватиме, як доказ, і буде більш придатною, аби розвіяти сумніви поміж вами… (Сура аль-Бакара 2:282а+в).

Цей обов’язок документації, або записування, чинний для кожної комерційної угоди щодо товарів чи грошей, термін виконання яких більше, ніж один день. Угоди чи справи, які будуть виконані у той же день, не потрібно документувати. Таке контрактне зобов’язання розповсюджується на товари, гроші, позики, заповіти (Сури аль-Маїда 5:106) і майно сиріт (Сура аль-Ніса 4:2,6; аль-Анам 6:152; аль-Ісра 17:34; Фуссілат 41:10 з-поміж інших). Сюди включено також розподіл спадку (Сура аль-Ніса 4:2) та виплату кровних грошей замість помсти (Сура аль-Ніса 4:92). Викуп за звільнення рабів-мусульман (Сура аль-Нур 24:33) і розподіл військових трофеїв також повинні бути зафіксовані письмово, аби виключити ймовірні вимоги та конфлікти з часом (Сура аль-Хашр 59:71). Навіть шлюбні контракти повинні бути задокументовані і підписані двома представниками двох кланів, інакше шлюб вважатиметься недійсним. Якщо немає записаного контракту, жодна обіцянка чи угода не буде виконана. Виплати з причини розлучення або виплати для вдів також повинні бути задокументовані законним чином (Сура аль-Талак 65:2-3).

6.04 -- Не шахраюй, торгуючи на ринку

Мухаммед декілька разів говорив своїм мусульманам: Міряйте повною мірою, коли міряєте, і зважуйте вагами, які правдиві; це найдоречніше і принесе найбільшу перевагу у кінцевому результаті. (Сури аль-Ісра 17:35; також дивіться Сури аль-Араф 7:85; аль-Шуара 26:181-183; аль-Рахман 55:8).

Якість товарів, які продаються, повинна відповідати заплаченій ціні. Однак сам покупець має підтвердити якість цих товарів. Лише сучасні магазини пропонують товари з фіксованими цінами. На базарах і ринках покупець повинен торгуватися з продавцями. Він повинен бути ознайомленим з поточними цінами. Ці методи не зовсім годяться, якщо мова йде про ціни у супермаркетах, але дуже корисно порівняти ціни в різних супермаркетах, оскільки різниця може бути досить великою. У декількох мусульманських країнах не існує контролю цін на товари, за виключенням ціни на хліб, яка в деяких державах визначається урядом. Конкуренція сприяє зниженню цін! Ціни встановлюються за принцом пропозиції і попиту. У часи серйозних криз ціни можуть зростати надзвичайно стрімко!

6.05 -- Не обманюйте один одного!

Мухаммед добре знав своїх послідовників. Більше двадцяти років він пропрацював лідером комерсантів у старовинному торговому містечку Мецці. Отож, він часто говорив своїм мусульманам не мати зиску один з одного.

О ви, що вірите! Не поглинайте вашу взаємну власність несправедливим чином, якщо це не угода, яку ви уклали за взаємною згодою. І не вбивайте (або не руйнуйте) себе самих. Істинно бо, Аллах милостивий до вас! Хто робить це зі злості або несправедливо, того ми спалимо (або обсмалимо) вогнем. Для Аллаха це легка справа. (Сура аль-Ніса 4:29-30; див. також Сура аль-Бакара 2:188).

Однак ця повторювана вказівка щодо справедливості у справах чинна лише стосовно інших мусульман! Анімісти, євреї та християнин не перебувають під захистом Аллаха. Чужоземці є особливо бажаними жертвами мусульманських комерсантів чи купців. Вранці, коли європеєць зачаровано споглядає піраміди Гізи, туристичні гіди нашіптують: Аллах, дякую за те, що послав мені чужоземця! Цей відвідувач нічого не тямить в цінах і місцевих звичаях, тому туристичні гіди можуть скористатися цим. У багатьох магазинах та крамничках діють дві категорії цін: нижча для місцевих і вища для чужоземців. Мусульмани міркують: «Ці туристи витратили купу грошей на авіаквитки, тож частина їхніх грошей має потрапити й до мене!» Коли іноземний гість вперше відвідує мусульманську країну, добре було б, щоб його супроводжував місцевий християнин, щоб не дати обдурити гостя, коли він буде купувати щось для себе.

Багато мусульман застосовують принцип Священної війни також до угод з іноземцями. Мухаммед інколи казав: «Війна – це обман!» Оскільки мусульмани перебувають у стані війни з не мусульманами – згідно Шаріату – торгівлю вони теж вважають частиною цього релігійного конфлікту. У Священній війні обман є законним. Мусульмани можуть продавати поганий товар за високу ціну з досить хорошим для себе зиском. Покупець сам винен, якщо платить таку високу ціну. Хитрість може бути службою для Аллаха! З цієї причини в Корані записано:

Вони були брехливими і Аллах вдався до обману, а Аллах найкращий обманщик! (Сури аль-Імран 3:54; аль-Анфал 8:30)

Цей вірш означає: Євреї планували вбити Ісу, сина Марії. Але Аллах завадив їм, схитрувавши і врятувавши його від рук євреїв! В ісламі Аллах найхитріший, той, хто врятував Христа від смерті на хресті! Саме тут ми бачимо джерело усього обману і брехні в ісламі: Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу. (Від Івана 8:44,45). Коран перевершує це твердження, кажучи: Ті, що прикидаються, обманюють Аллаха, і він також обманює їх! (Сура аль-Ніса 4:142). Нам не варто дивуватися, якщо ті, що віддані Аллаху, будуть сповнені його духом!

Не всі мусульмани живуть так, як каже Коран. Багато з них є чесними і надійним людьми. Якщо ми зустрічаємось з ними, нам потрібно визначити, яким є їхнє ставлення. Менеджери- мусульмани часто довіряють іноземцям-християнам більше, ніж своїм власним людям. Вони знають, що ці чужинці не обмануть їх. Вони дотримуються своїх обіцянок. Мусульмани випробовують чужоземців, які приходять до них, і швидко помічають, хто з них є бізнесменом, якому можна вірити, а хто – ні. В ісламі комерційні контракти теж потребують взаємної довіри! А екстравагантні пропозиції з неправдивими підозрами щодо інших фірм та нечесне суперництво спекулятивних компаній з заходу та сходу створюють скептичну напругу. Недовіра ісламських комерсантів до західних та східних представників вже досить значна і зростає внаслідок безжальних спекуляцій з боку іноземних компаній. Однак менеджери-християни мають невидиму перевагу, про яку не знає світ: Дух істини (Івана 16:13-15). В майбутньому істина і віддана праця переможуть недовіру та підозри і в країнах, де переважають пустелі і піски.

6.06 -- Правило двох свідків при укладанні контракту

Після такої ознайомчої інформації стає очевидним, чому Мухаммед хотів, щоб кожен рух грошей або товарів був підписаний двома свідками. Вибір свідків та їхньої послуги представляють собою правило та справу честі в ісламському суспільстві. У раніше цитовану вірші з Корану ми читаємо:

... Візьміть двох свідків, з ваших власних мужів, а якщо не буде двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок, яких виберете, за свідків, щоб якщо одна помилиться, інша могла їй нагадати. Свідки не повинні відмовлятися, якщо їх покличуть (для засвідчення)… Кличте свідків кожного разу, як укладаєте торгову угоду; ані писар, ані свідок не повинен бути силуваним. Якщо ви вдаєтесь до цього (до змушування), для вас це вийде на гірше. Тож, бійтесь Аллаха! Аллах навчає вас тому, що правдиве… Не приховуйте доказів; бо хто приховує їх, його серце наповнене злом. Аллах знає, що ви чините. (Сура аль-Бакара 2:282б, 282г та 283)

З іншої постанови Аллаха ми бачимо, якою небезпечною може бути служба свідка:

Тих, хто звинувачує цнотливих жінок (у перелюбі) і не може привести чотирьох свідків (на підтримку своїх звинувачень), висікти вісімдесят разів і більше ніколи не приймати їхні свідчень. Такі чоловіки є злісні порушники. (Сура аль-Нур 24:4; 13-16)

В ісламі свідчення завжди повинне бути справжнім і правдивим. Заради Аллаха, свідок повинен захищати правду. На їхні свідоцтва не повинні впливати ненависть чи неприязнь.

О ви, що вірите! Будьте достовірними в деталях (щодо того, що сталось насправді) як свідки для Аллаха, навіть коли (ваше свідчення) є (спрямоване) проти вас самих або ваших батьків, або вашого роду. Чи ваше свідчення проти заможного чи вбогого, Аллах важливіший і за одних, і за інших. Не йдіть на поводу вашої власної прихильності (думки) замість правдивого свідоцтва. Якщо ви викривлюєте (істину) або відмовляєтесь чинити правдиве, Аллах, істинно, добре знає все, що ви чините. (Сура аль-Ніса 4:135)

Згідно Корану благочестиві свідки стоятимуть у день Останнього Суду на вищому рівні, аніж інші віруючі (Сура аль-Бакара 2:212). Інколи на них можуть чинити нападки спадкоємці чи бізнес-партнери, які почуваються безпомічними через те, що свідки можуть зазнати пригноблення чи загрози смерті.

6.07 -- Дотримання і порушення угод

Віруючі мусульмани цінують угоди продажу чи шлюбні контракти вище, якщо вони засвідчені двома визнаними мусульманами. В Корані заповіт Аллаха з людьми названо тим самим словом, що в Старому і Новому Заповітах, ('ahd), яким називали будь-яку торговельну угоду.

Іслам вважає благочестивими тих людей, які вірять у шість положень віри (в Аллаха, його ангелів, його книги, його посланців, у передбачене ним і воскресіння для суду), які витрачають свої гроші для Аллаха і, якщо потрібно, жертвують більше (для родичів, вбогих, гостей, воїнів і жебраків або щоб звільнити мусульманина з рабства). До основних обов’язків віруючого належать також п’ять щоденних молитов, сплата релігійного податку і дотримання угод і зобов’язань (Сура аль-Бакара 2:177).

В цьому переліку ісламських обов’язків вірність у дотриманні угод цінується нарівні з іншими законами та етичними правилами. Це ще раз показує, що Мухаммед був купцем, який вважав людей своїми рабами або партнерами по угоді. Це можна спостерігати у наступних словах:

Виконуй заповіт (ahd) Аллаха, коли укладаєш угоду (в його ім’я) і не порушуй клятв після того, як ти (офіційно) їх приніс. Ти визначив Аллаха як гаранта проти самого себе. Істинно, Аллах знає, що ти чиниш.' (Сура аль-Нахль 16:91)

В Корані також сказано:

Проголосіть болісні тортури на тих, хто невірний, окрім тих язичників (багатобожників), з якими ви уклали угоди, які ще не підвели вас ні в чому, ані допомагали іншим супроти вас. Отож, виконуйте свої зобов’язання до них аж до кінця визначеного терміну (згідно угоди). Аллах любить праведних (які виконують свої угоди достеменно). (Сура аль-Тавба 9:3в та 4)

Цей вірш є уривком з декларації Мухаммеда про війну проти комерсантів-анімістів з Мекки (Сура аль-Тавба 9:1-6). Він проголосив безпощадний бій проти них, окрім тих партнерів, які достеменно виконували свої угоди з мусульманами: Вбивайте язичників, де б ви їх не знайшли, загарбуйте їх, оточуйте їх і влаштовуйте всіляку (можливу) пастку проти них! (Сура аль-Тавба 9:5б). Мухаммед сказав, що у випадку дотримання угод багатобожниками, до них можна ставитися поблажливо! Вірність у ділових угодах в Корані вважається хорошою справою для виправдання!

Але горе тим, хто порушує свої угоди! Мухаммед використав незвичні словесні формулювання, коли говорив про не мусульман, які порушували свої угоди:

Істинно, в очах Аллаха безбожники гірше звірів, бо вони не вірять (в іслам), а особливо ті, з якими ви уклали угоду, та вони порушують свою угоду ('ahd) щоразу! Вони не бояться Бога. Якщо ви полоните їх у війні, а потім розійдетеся з ними, ті, що прийдуть після них (через жорстоке ставлення до них) – можливо, будуть застережені, або, якщо ви боїтесь віроломства від цілої їх групи, жбурніть їм (їхню угоду) назад, (ніби) на рівних умовах. Істинно, Аллах не любить підступних. (Сура аль-Анфал 8:55-58)

Перекладачі пишуть, що порушники угод повинні бути покарані, і якщо вони постійно зраджують, то повинні бути викорінені тортурами. Однак, якщо мусульманин відчуває чи помічає, що його партнер по угоді має намір порушити контракт, він має застерегти його і негайно розірвати з ним угоду самостійно! Це правило ґрунтується не на порушенні, але на підозрі, що партнер, можливо, має намір порушити контракт чи угоду! Одне лише припущення дає право мусульманину розірвати законно підписану ним угоду.

Мухаммед розуміє думку Корану щодо розірвання угод наступним чином:

Ті, що розривають заповіт Аллаха, після укладення його, і ті, що порушують те, що Аллах наказав, і заподіюють лихо на землі, прокляття перебуває на таких (al Allah). На них чекає найгірша обитель (пекло)! (Сура аль-Раад 13:25)

Їхнє покарання детально описане в Сурі аль-Маїда 5:33.

6.08 -- Знецінення клятв в ісламі

В ісламському світі клятви і обіцянки є важливими для всіх ділових угод, шлюбних контрактів, заповітів, актів «останньої волі» та сирітських виплат.

Однак клятви часто є ознакою того, що жодна з сторін не довіряє іншій в повній мірі. Таким чином, клятви мали б допомогти подолати сумніви.

Інколи той хто клянеться, сам не є впевнений у власній позиції. Тому він прагне подолати свою непевність за допомогою клятви. В ісламському світі клятва часто є ознакою питання підозри. Однак в Корані Мухаммед говорить про справжні позитивні клятви і бореться з поспішними клятвами. Кілька разів він забороняє приносити емоційні клятви Аллахом. У випадку виникнення суперечок поспішна клятва не повинна перешкоджати можливості примирення (Сура аль-Бакара 2:224).

Погоджуючись з усіма ісламськими вчителями, він стверджує: Аллах не покличе вас до відповіді за порожні слова ваших клятв, але він покличе вас до відповіді за те, що здобули ваші серця. Аллах прощаючий і стриманий (Сура аль-Бакара 2:225)

Саме тут ми бачимо слабке місце багатьох мусульман. У запалі вони швидко приносять обіцянки, клятви ніколи не робити чогось знову, про що незабаром шкодують, але мають сумніви щодо того, аби вчинити це знову, бо вони зв’язані власною клятвою. Мухаммед сказав, що Аллах не приймає поспішних обіцянок серйозно, а радше досліджує наміри серця.

Ісус же заповідав: Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (Від Матвія 5:33-37)

Також записано: А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд. (Якова 5:12)

Далі Ісус говорить: Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений. (Від Матвія 12:36-37)

Ці заповіді абсолютно невідомі в ісламському світі. Там не існує духа правди. Мусульмани намагаються замінити його своїми численними клятвами.

Мухаммед наполягав, щоб під час об’явлення останньої волі виплати здійснювалися не лише кровним родичам. А також тим, хто отримав обіцянку на основі клятви! Аллах буде свідком над усіма (Сура аль-Ніса 4:33).

В Корані розрізняють емоційні поспішні клятви щодо майбутнього та свідомі обіцянки щодо фактів минулого, які були дані в ім’я Аллаха.

Виконуйте угоду ('ahd) Аллаха, яку ви уклали, і не порушуйте своїх клятв після того, як дали їх, бо ви зробили Аллаха своїм гарантом. Аллах знає, що ви чините. (Сура аль-Нахль 16:91)

Всі ісламські школи Шаріату вважають цей вірш наріжним каменем ісламського комерційного закону і основою усіх релігійних, торговельних, соціальних і політичних угод – якщо вони були укладені в ім’я Аллаха! У цьому випадку Аллах являється свідком, гарантом і суддею для всіх учасників контракту! Під це релігійне врегулювання підпадають лише договори, укладені між мусульманами, бо не мусульмани не вірять в Аллаха і не можуть приносити клятви в його ім’я, хіба що самі теж стануть мусульманами.

Але якщо свідома клятва буде порушена, то Мухаммед в Корані вже визначив спосіб спокутування цього: Аллах не закликає вас нести відповідальність за те, що є марним у ваших клятвах, але він закликає вас нести відповідальність за (угоди, які ви уклали) ваші умисні і свідомі клятви. (Той, хто порушить таку угоду, повинен запропонувати наступне) у знак спокутування: нагодуй десятьох вбогих людей, так, якби ти пригощав свою власну сім’ю; або зодягни їх; або відпусти раба на свободу. Якщо це понад твої можливості, то постися три дні. Це спокутування за твою клятву, якою ти клявся. Але дотримуйся своєї обіцянки. В таких спосіб Аллах покаже тобі свій знак. І ти, можливо, будеш вдячний. (Сура аль-Маїда 5:89)

В ісламі вибачення мають не лише емоційні клятви; виправданим через спокутування може бути порушення й свідомих клятв. Свідоме почуття провини перед Аллахом або партнером по угоді не приймається до уваги. Не згадується також і відновлення угоди з партнером. Спокута того, хто порушив свою клятву, заспокоїть його сумління.

Деякі мусульмани заявляють, що ці спокутування необхідні лише у випадку, коли вони порушують свої клятви стосовно партнера, який є мусульманином, але ніколи стосовно невіруючого! Він вже проклятий Аллахом, який веде Священну війну проти нього. Порушений контракт стосовно невіруючого може вважатися частиною його покарання, яке він заслужив, відкинувши іслам.

Інший приклад знецінення клятв в ісламському світі запропонований в наступних віршах Корану:

О ви, що вірите! Коли хтось з вас відчує наближення смерті, (візьміть) свідків з-поміж себе, складаючи заповіт: двох справедливих чоловіків з ваших власних (братів) або когось іншого ззовні, якщо ви подорожуєте по землі, а вас застала смерть. Якщо ви сумніваєтесь (у їхній справедливості), затримайте обох після молитви і хай вони заприсягнуть Аллахом: «Ми не бажаємо жодного зиску для себе, навіть якщо (спадкоємець) це наша близька рідня; ми не приховаємо жодного доказу перед Аллахом! А якщо так, то ось, гріх на нас!» Але якщо виявиться, що ці двоє винні у гріху (лжесвідчення), нехай їхнє місце займуть двоє інших; найближчі з роду тих, хто заявив про законне право. Нехай заприсягнуться Аллахом: «Ми підтверджуємо, що наше свідчення є чеснішим, аніж тих двох, і що ми не вчинили жодного переступу (порушення правди). Якщо ж так, то ось, неправда ця на нас!» Було б найбільш доречно, щоб вони надали доказ у його істинній природі і формі, бо інакше вони боятимуться, що інші клятви будуть прийняті після їхніх. Але бійтесь Аллаха, і дослухайтесь (до його порад), бо Аллах не веде непокірний народ. (Сура аль-Маїда 5:106-108)

Після такого водоспаду клятв і присяг, інший приклад з Корану гарно демонструє всю незначущість клятв в ісламі:

А ті, хто висувають звинувачення супроти дружини у перелюбі, але не мають (для підтримки) доказів (чотирьох) очевидців: тоді (може прийнятися) їхнє власне свідоцтво, якщо вони принесуть обіцянку чотири рази (заприсягнувшись) Аллахом, що вони урочисто кажуть правду. А п’ята (клятва) (має бути) про те, що вони урочисто накликають прокляття Аллаха на себе, якщо кажуть неправду. Але покарання дружини буде відхилене, якщо вона принесе свідчення чотири рази (з клятвами) Аллахом, що він (її чоловік) каже неправду; а п’ята (присяга) про те, що вона урочисто накликає гнів Аллаха на себе, якщо (її обвинувач) каже правду. (Сура аль-Нур 24:6-9)

Не витримає жоден, хто спостерігатиме за цими спробами довести свою правоту перед Аллахом! Знецінення клятв в ісламі є лише намаганням приховати прірву брехні та обману. Без сумніву, чесні мусульмани є, але сам Коран свідчить про дух їхнього суспільного устрою та прокладає шлях для лицемірів з їхнім єдиним видом правди. У своїх намаганнях вони необережно вдаються до прокляття самих себе. Не існує поняття покаяння, як в Ісаї (Ісая 6:5-7), а про примирення грішника з Аллахом не згадується взагалі! Все залишається як і було. В ісламі не існує духовного відновлення голови і кінцівок Святим Духом через Його істину і милість.

І як же може відбутися ця переміна, це навернення, коли Сам Мухаммед порушив свою клятву після особливого повеління Аллаха, визначивши цей віроломний спосіб законним для всіх мусульман?

О пророче! Чому ти вважає за заборону те, що Аллах дозволив тобі? Ти (лише) прагнеш вгодити своїм дружинам? Але Аллах той, хто прощає і милує. Аллах вже визначив для тебе, (о муже), спростування твоїх клятв. Аллах твій захисник. Він той, хто має всі знання і мудрість. (Сура аль-Тахрім 66:1-2)

Коли Хафса, одна з дружин Мухаммеда, була відсутня, він мав статеві стосунки в її кімнаті з однією з її рабинь. Але Хафса повернулась раніше і застала чоловіка з рабинею в ліжку. Хафса гірко плакала. Аіша, наймолодша дружина Мухаммеда, підтримала Хафсу. Ці дві молоді Мухаммедові дружини-підлітки чекали назовні, поки той вийде. А потім спробували переконати його більше так не чинити. Мухаммед хотів втихомирити їх і мати спокій у гаремі. Тому він заприсягнув перед ними, що ніколи так більше не вчинить.

Згодом Мухаммед пошкодував про свою поспішну обіцянку, яку він вимовив під тиском обставин. Отож, Аллах «об’явив» йому, що він не мав права поступатися вимогам cвоїх дівчат-рабинь, оскільки зміни в законі рабоволодіння спричинили б заколот в ісламському суспільстві. З огляду на цей принцип «Аллах» повелів йому – і всім іншим мусульманам – порушувати усі свої емоційні поспішні обіцянки, які матимуть вплив на те, що може статися у майбутньому!

У цьому тексті ми нічого не прочитаємо про санкції внаслідок порушення обіцянки. Однак ісламські юристи включили їх у свої закони згідно інших Сур і традицій Мухаммеда.

Залишається незмінною реальністю те, що навіть для самого Мухаммеда клятва не була чимось обов’язковим. То чого ж тоді очікувати від його послідовників? Річка не піднімається вище джерела, з якого вона витікає.

Однак не вся вірність і надійність мусульман вичерпалась! З давніх часів й донині існує принцип гостинності. З доісламських звичаїв бедуїнів беруть своє коріння вірність, доброта і відвага, які інколи вражають і спантеличують нас. Ці звичаї проблискують і в Корані.

6.09 -- Депозити і позики

Аллах наказує тобі повертати вклади, що були довірені тобі (amānāt) тим, кому вони належать. Коли ти чиниш суд між чоловіками, суди справедливо. Досконалим є те, в чому Аллах наставляє тебе. Він чує і бачить усе. (Сура аль-Ніса 4:58; аль-Бакара 2:283)

У таємничому пророцтві Аллах сам (очевидно) говорить про Коран, іслам, шаріат і інше як про певний вклад, вдаючись до драматичних слів, звернених до людини. Аллах ніби сказав:

Істинно, ми запропонували взяти відповідальність (вклад – al-amāna) небесам, землі і горам; але вони відмовились нести її, злякавшись. Але чоловік взяв її на себе; істинно, неправедний він і позбавлений розуму. Отож, Аллах карає лицемірів і лицемірок, багатобожників – чоловіків і жінок, і Аллах повертається до віруючих чоловіків і жінок. Аллах прощаючий і милостивий. (Сура аль-Ахзаб 33:72, 73)

Ці містичні слова також використовувались в лексиконі купців.

У двох важливих віршах з Корану (Сура аль-Бакара 2:282-283), в яких підсумовуються всі трансакції ділової діяльності мусульман, сказано, що повинні записуватися також позики і борги, підписуватися двома свідками і виплачуватися після завершення домовленого терміну без виплати відсотків. Замість виплати грошових відсотків шаріат пропонує кредитору участь у прибутку або дефіциті. Такий порядок ведення справ не був розвинутий у часи Мухаммеда. Він був зазначений правознавцями Корану згодом. Однак у книзі мусульман ми читаємо:

Якщо боржник у скруті, дай йому час, допоки він не зможе відплатити. Але якщо ти прощаєш його борг, вчинивши милість, то це краще для вас, з огляду на все, що ви знаєте. І бійся Дня, коли ти повернешся до Аллаха. Тоді кожна душа отримає те, що заробила (через пожертви), і з ними вчинять по справедливості. (Сура аль-Бакара 2:280-281)

6.10 -- Боротьба Мухаммеда проти складних відсоткових ставок

Мухаммед був досвідченим купцем і був добре обізнаний ще зі своїх часів у Мецці з усіма правилами, пастками і проблемами грошових справ. У Медіні від зустрічав багатих євреїв і знав кожного, хто позичав гроші під великі відсотки. Мусульмани також призвичаїлись до цієї поганої звички. Не працюючи, вони стягували кошти з тих, хто у них позичав. Мухаммед помітив, що в такий спосіб багаті ставали ще багатшими, а вбогі – ще убогішими. Навіть вбогі тиснули на ще вбогіших за себе, аби сплатити свої зростаючі відсотки. Отож, Мухаммед проголосив свою Священну війну проти всіх, хто позичав гроші під відсотки!

Ті, хто вижирають (гроші від інших з складними) відсотками не зможуть встояти (у день суду), як ті, кого шайтан (сатана) вразив безумством. Тому то вони кажуть: «Отримувати відсотки – все одно, що продавати з прибутком!» Але Аллах дозволив торгівлю (з прибутком), але заборонив стягувати відсотки (з капіталу). Ті ж, хто отримавши ці вказівки від Господа, противляться, пошкодують про своє минуле; їхня справа для (суду) Аллаха; а тим, що повторюватимуть (кривду), супутником буде (пекельний) вогонь. Там вони перебуватимуть тоді (навічно). Аллах знищить ваші відсотки (з земного капіталу), але впорядкує відсотки (капітал) ваших пожертв (вчинених з милосердя). Істинно, Аллах не любить жодного винного невірного. Ті, що вірять, чинять добрі справи, дотримуються молитов і жертвують, матимуть свою зарплату зі своїм Господом. На них не буде жодного страху, ані смутку не буде в них. О ви, ті, що вірите! Бійтеся Аллаха і відмовтесь стягувати відсотки, що й досі є звичаєм по-між вас, бо проти вас проголошено війну Аллахом і його Посланцем. Але якщо ви покаєтесь, ваші гроші залишаться вам. (Тож) не чиніть несправедливо, і з вами не вчинять несправедливо. (Сура аль-Бакара 2:275-279)

Мухаммед продовжував своє повчання проти складних відсотків:

О ви, що вірите! Не пожирайте (гроші інших) подвоєні і примножені відсотки, але бійтесь Аллаха. І, можливо, ви матимете успіх. (Сура аль-Імран 3:130)

Не позбавляйте грошей один одного (здираючи великі відсотки), і не використовуйте їх для підкупу суддів, з наміром несправедливо і свідомо забрати частину грошей (інших) людей. (Сура аль-Бакара 2:188)

6.11 -- Заклик про позики для Небесного банку

Мухаммед вимагав від своїх мусульман подвійне сальто. Він заборонив їм брати чи виплачувати відсотки на землі, але в той же час спонукав їх давати позику небесному банку і обіцяв їм отримання примножених грошових прибутків. На землі Мухаммед заборонив стягнення відсотків, але заявляв, що Аллах їх безмежно збільшить!

На початку він зазначив: Аллах виплатить вам за всі ваші дари (Сура аль-Бакара 2:272; Саба 34:39), ваші гроші на небі в безпеці (Сура аль-Музамміль 73:20).

Згодом він навчав, що кожен, хто часто робитиме внески для релігії Аллаха, отримуватиме регулярну зарплатню на небі. Це звучить схоже на умови страхової угоди. Скільки вноситимеш, стільки отримаєш на небі на виплат у вигляді вічної пенсії (Сури аль-Бакара 2:262, 274, 277; аль-Ніса 4:124; аль-Хадід 57:7; аль-Музамміль 73:20 з-поміж інших).

І, нарешті, Мухаммед писав: Аллах подвоїть кожну позику, якщо він задоволений її сумою (Сури аль-Бакара 2:265; аль-Ніса 4:39-40; аль-Рум 30:39 з-поміж інших).

Коли Мухаммед потребував більше грошей на зростаючі соціальні потреби в Медіні, на битви і на підтримку військовим вдовицям та сиротам, він обіцяв, що позика, зроблена для Аллаха, буде примножена в декілька разів (Сури аль-Бакара 2:245, 261; аль-Хадід 57:10-11 та 18).

Мухаммед просив пожертв у кожного фарисея і єврея. Їхні приношення принесуть їм прощення, спокутування і очищення від гріхів (Сури аль-Бакара 2:271; аль-Тавба 9:103; аль-Тагабун 64:17; аль-Музамміль 73:20).

Мухаммед грав увертюри на фортепіано виправдання добрими ділами в ісламі! Він був змушений здобувати достатню кількість грошей для своїх релігійних угрупувань. Для цієї мети він використовував будь-який засіб!

6.12 -- Трофеї та прибутки

На Аравійському півострові завжди було багато піску, каміння і пустель та дуже мало родючого ґрунту, не було виробництв і сучасної інфраструктури. Тому торгівля верблюжими караванами була найкращим способом прибутку! До того ж, звичним явищем були також напади на каравани.

Коли Мухаммед перебрався до Мекки, він мав надати все необхідне близько 100 сім’ям біженців в Медіні. Ресурси, які вони принесли з собою, незабаром вичерпались. Його мусульмани почали нарікати. Шансу знайти роботу не було. Врешті-решт, Мухаммед наказав своїм послідовникам нападати на каравани купців з Мекки, оскільки вони забрали собі або скористались з власності цих переселенців. Однак шукачам притулку в Медіні не сподобалась ідея нападати на своїх родичів з Мекки. Тоді Мухаммед зрозумів: Зараз або ніколи! Він обманом і хитрощами звабив своїх послідовників і очолював їх у нападах, битвах і пограбуваннях, а трофеї, награбоване і раби ставали їхніми засобами для прожиття.

Після першого нападу здобичі було небагато. Тому, Мухаммед тільки тоді відпускав полонених і заручників, коли їхні родичі платили викуп, інколи віддаючи останній динар. Він знав впливових купців з Мекки і знав про їхні багатства також. Тому й викуп він вимагав згідно їхнього багатства.

Іншим джерелом прибутку для мусульман були клани євреїв в Медіні, які дедалі більше насміхалися і зневажали Мухаммеда. Він налаштовував один клан проти іншого. У такий спосіб він виганяв і викорінював з Медіни та її околиць одне єврейське плем’я за іншим. Завдяки цьому шукачі притулку з Мекки отримували будинки і землі в Медіні. Мусульмани ставали багатими, виганяючи євреїв геть!

Мухаммед отримував двадцять відсотків (одну п’яту) здобичі (Сура аль-Анфал 8:41), щоб виплачувати боргові зобов’язання свого товариства і оплачувати свої військові експедиції. Ця частина здобичі, яка була призначена для «Аллаха і його посланця», чинна й сьогодні і вираховується з чистого «прибутку» мінеральних ресурсів, на кшталт перлів, нафти та природного газу. Ісламські країни, що експортують нафту, стали порівняно багатшими у зв’язку з підвищенням цін на нафту в 1973 році. П’ята частина чистого прибутку з нафтовидобутку сприяє відродженню ісламу у цілому світі! Мухаммедові принципи купця мають свій потужний влив і сьогодні!

Якщо мусульмани є партнерами таких великих компаній, як Daimler-Chrysler, Krupp, Fiat та Longhead, то тим самим вони інвестують свої надлишкові кошти на заході. Впродовж певного часу надлишок грошей з продажу нафти, здавалося б, сприяв створенню такої собі райської казки з арабськими ночами. А тим часом ціни на нафту впали, тому п’ята частина чистого прибутку знизилась також. Але якби розгорілась війна, то ціни на нафту підскочили б із швидкістю ракети.

Багато комерсантів зі сходу та заходу і безліч політиків з усіх країн світу відвідують нафтових шейхів. Вони б отримали гарні поради, якби вивчали закони ісламської торгівлі і озброїлися б великою порцією терпіння. Відповідальні мусульмани вже зрозуміли, що в усьому світі їх визнають за поважне панство. Вони не чекають на початківців з Європи чи США. Конкуренти зі сходу і заходу, півдня й півночі стали жорстокими і байдужими. Людей підкуповують за великі гроші. Ринок на сході має свої власні правила, традиції і принципи. Щасливий той, хто знайде собі надійного партнера- земляка.

6.13 -- Не можна служити Богові й Мамоні!

Ісус Христос не відкривав своїй пастві ані комерційних законів, ані фінансових систем. Він не любив розподіляти успадковане майно між спадкоємцями (Луки 12:13-14). Він ігнорував силу грошей. І жив згідно слова:

І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. (Захарія 4:6)

Ісус радикально змінював людей своєю лагідністю і бідністю. Він не запроваджував релігійних податків. Але Він примирив людей з Богом, померши за них на хресті (2 Коринтян 5:19). Він дав Святого Духа своїм послідовникам і відновив їх (2 Коринтян 5:17). Він говорив їм:

Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. (Від Матвія 6:24)

Ісус навчав своїх учнів бути безтурботними, як діти, але в той же час, працьовитими, знаючи, що Всемогутній Бог подбає про них. Господня молитва залишається коштовним каменем у щиті віруючого на всі часи (Матвія 6:9-13).

Коли люди випробовували Ісуса на політичні теми, він відповідав:

Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. (Від Матвія 22:21)

А до Пилата він говорив відкрито:

Моє Царство не із світу цього… Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос. (Від Івана 18:36а,37б)

Мухаммед був купцем. Він хотів поєднати Аллаха і владу грошей. Його халіфи будували могутні імперії. А Ісус посилав своїх апостолів без зброї і грошей (Матвія 10:7-10), але наділяв їх своїм духом (Дії 1:8). Його любов змінила ставлення і культуру третини населення землі. А Мухаммед завоював для Аллаха п’яту частину населення землі за допомогою грошей і здобичі! Сила Христа залишається у його дорогоцінній крові та у його Святому Духові. Сьогодні обидві релігії зустрічаються на всіх континентах. Що виявиться сильнішим: Христовий дух смирення чи Мухаммедові нафтовидобувні потужності? Це запитання залишається викликом для кожного! Ісус же відповідає так:

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. (Від Матвія 5:5)

6.14 -- АНКЕТА

Любий читачу! Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть правильні відповіді на 90 відсотків усіх запитань в усіх буклетах даної серії, зможе отримати сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
розуміння того, що шаріат в ісламі виник з Корану

в знак заохочення його/її подальшого служіння для Христа. Для нас буде цінним, якщо у своїх відповідях ви вкажете посилання з Корану.

Вступна частина::

1. Якою була професія Мухаммеда, перш ніж він розпочав свою релігійну діяльність?
2. Ким вважався Аллах згідно Корану?
3. Де в Корані написано, що релігія – це надійна справа?
4. З чого видно, що Священна війна є діловою угодою з Аллахом?

Частина перша:

5. Що є обов’язковим для кожного мусульманина, якщо він починає укладати ділову угоду?
6. У яких різних прошарках ісламського суспільства повинна застосовуватися ця обов’язкова повинність?
7. У яких випадках ця повинність не застосовується?
8. Яким чином ця повинність зберігається як основа ділових угод в ісламському суспільстві (в Уммі (Umma))?

Частина друга:

9. Чому Мухаммед в Корані декілька разів вимагає, щоб мусульмани не обманювати (не шахраювали) в ділових угодах?
10. Що на практиці означає бути обманутим на арабському базарі?
11. Що повинні робити мусульманські комерсанти, аби не вдаватися до обману (чи шахрайства) у своєму бізнесі?

Частина третя:

12. Чому мусульмани не повинні використовувати один одного?
13. Чи будуть ставитися на базарах до не мусульман інакше, ніж до мусульман?
14. Що є джерелом духа обману в Корані?
15. Як чесні мусульмани співпрацюють з вірними комерсантами християнами?

Частина четверта:

16. Чому завжди два свідки, а саме двоє чоловіків мусульман, повинні засвідчувати кожну угоду?
17. Як Мухаммед радить шукати вірних свідків?
18. Чому свідка чоловічої статі можна замінити лише двома мусульманками як свідками?
19. Яка небезпека може спіткати вірного і правдивого свідка?

Частина п’ята:

20. Яке ставлення благочестивого мусульманина до підписаної ним угоди?
21. Що означає, що він взяв Аллаха за свідка, за гаранта підписаної ним угоди?
22. Чому Мухаммед назвав невіруючих, які порушують свої угоди, «найгіршими тваринами»?
23. У якому випадку мусульманин має право відразу ж порушити підписану ним угоду?

Частина шоста:

24. Що прикривають більшість присяг та клятв в ісламському суспільстві?
25. Чому Аллах не надає значення порожнім словам під час принесення клятв мусульманами?
26. Яка відмінність між поспішними клятвами і обов’язковими?
27. Яке спокутування повинен виконати кожен мусульманин, якщо порушує свою клятву?
28. У якому випадку Аллах повелів Мухаммеду та всім іншим мусульманам анулювати свої клятви?

Частини сьома та восьма:

29. Що є базовим обов’язком для кожного, хто отримує позику чи приймає вклад?
30. Чому Мухаммед наполегливо боровся з будь-яким явищем стягування відсотків, і особливо складних відсотків?
31. Як тоді може функціонувати ісламський банк?
32. Чому Мухаммед сприймав іслам як вклад, зроблений Аллахом?

Частина дев’ята:

33. Чому Мухаммед заохочував своїх послідовників давати добру позику Аллаху?
34. Що він обіцяв жертводавцям як винагороду за їхні пожертви?
35. Чому Мухаммед просив навіть лицемірів та євреїв про значні дари для Аллаха?

Частина десята:

36. Чому Мухаммед чинив напади на каравани купців з Мекки?
37. Як він розподіляв здобич, отриману внаслідок його нападів?
38. Як виправдовує іслам взяття заручників?
39. Що знищення єврейських поселень в Медіні принесло для мусульман-переселенців з Мекки?

Частина одинадцята:

40. Який принцип ми знаходимо в книзі Захарії?
41. Чому Ісус сказав: «Не кляніться!»?
42. Що означає його твердження: «Не можете служити Богу і мамоні»?
43. Чому Ісус не запровадив релігійних податків?
44. Хто успадкує землю?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у їхньому розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою в звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,
Слуги Господні

Надсилайте ваші відповіді:

GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY

Або на електронну пошту (e-mail):
info@grace-and-truth.net

This page in HTML4 - Print - Top