Previous Chapter -- Next Chapter
11. Біблійне Введеня в Апологетику Передумов
Як Виявити Основні Недоліки та Приховану Неправду в Нападках на Християнську Віру
РОЗДІЛ 4 – АПОЛОГЕТИКА ПЕРЕДУМОВ В ДІЇ
25. Апологетика світогляду
Визначення: Світогляд – це сукупність передумов, за допомогою яких усе інше тлумачиться і взаємопов'язано.
Коли віруючі та невіруючі беруть участь у дискусії, рано чи пізно вони виявлять, що у них різні світогляди. Це означає, що кожен внесок, який кожен з них зробить у дискусії, буде трактуватися по-різному, і вони обидва будуть по-різному ставитися до одних й тих же речей.
В Біблії чітко сказано, що Христос є єдиним шляхом до Бога (Від Івана 14:6). Ми знаємо, що іншого виходу немає. Завдання викрити будь-який інший запропонований спосіб як хибний лягає на плечі апологета. Чи означає це, що ми повинні вивчити тисячі релігій і світоглядів і стати експертом у всіх них? Зовсім ні! Хоча це, безсумнівно, було б корисно та заощадило б час, нам просто потрібно зосередитися на основних питаннях, на які мають відповісти всі системи вірування (включаючи християнство):
a) Звідки ми взялися?
b) У чому проблема стану людини?
c) Як ми вирішимо цю проблему?
d) Чим усе закінчується?
Або кажучи теологічними термінами: кожна система вірувань має відповідати на питання про Створення, Гріхопадіння, Спокутування, Відновлення.
На ці питання необхідно відповісти:
a) раціонально послідовним способом: Якщо ми непослідовні, ми ніколи не зможемо досягти жодної істини, тому що непослідовність дозволяє будь-чому і його протилежності бути однаково дійсними; Як християни, ми покликані до послідовності, тому що непослідовність є формою брехні і, таким чином, суперечить природі Бога, Його заповідям і нашому світогляду.
b) не свавільно: Тому що якщо нам дозволити бути свавільними, тоді будь-хто може говорити що завгодно без доказів чи підстав, і в тому, що ми говоримо, не буде ні правди, ні брехні. Все, що скаже одна людина, скасовується тим, що скаже інший.
c) узгоджено: Світогляд, що має передумови, які не узгоджуються між собою, є довільним та ірраціональним. Наприклад, моральний релятивіст, який вважає, що немає такої речі, як правильно або неправильно, не може обернутися і засудити будь-яку моральну позицію, незалежно від того, наскільки вона погана. Або візьміть коментар, зроблений атеїстом та еволюціоністом Річардом Докінзом на радіо BBC, який стверджував, що «релігія є джерелом зла». Той самий атеїст також сказав: «у всесвіті сліпих фізичних сил і генетичної реплікації, одні люди постраждають, іншим пощастить, і ви не знайдете в ньому ні рими, ні причини, ні справедливості. Всесвіт, який ми спостерігаємо, має саме ті властивості, які ми повинні очікувати, якщо в його основі немає задуму, мети, зла і добра, нічого, крім сліпої безжалісної байдужості». (Річард Докінз, Сліпий годинникар, стор. 133) Нам довелося б натиснути на Докінзів цього світу, щоб вони відповіли, якщо «нема зла і немає добра», то як вони можуть повернутись і назвати що-небудь (у цьому випадку релігією) злом?.
d) морально послідовним чином: Христос каза «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Від Матвія 7:16). Одна справа, якщо прихильник світогляду претендує на певну позицію, і зовсім інша – жити згідно з ними. Візьмемо, наприклад, мусульман, про яких ми згадували раніше. Їм дуже легко зробити це: «Воістину, коли ангели принесуть смерть тим, які були несправедливими самі до себе, то скажуть їм: «У якому стані ви були?» Ті дадуть відповідь: «Ми були слабкими на землі!» Їм скажуть: «Хіба земля Аллага не широка? Ви ж могли здійснити переселення!» Притулком для таких буде геєна! Мерзотне ж це місце для повернення!» (Коран 4:97). Однак чи погодиться з наслідками особа, яка висуває таку заяву? Таке твердження означає, що мусульманам, згідно з Кораном, заборонено жити в будь-якій неісламській країні, і якщо вони живуть у країні, де вони відчувають себе пригнобленими, вони потраплять у пекло. Що, якби ми відповіли б мусульманину, який скаржиться на будь-який аспект життя в неісламській країні, сказавши їм, що вони повинні залишити і поїхати в ісламську країну? Мусульманин може сказати, що це неправильно. Це може бути неправильно, але якщо вони хочуть бути послідовними мусульманами, вони повинні робити те, що говорить Коран. Або візьміть заяву Докінза про те, що «не існує зла і немає добра», і порівняйте його з його обуренням моральністю Старого Завіту; він сказав, що «у мене відвисає щелепа через те, що сьогодні люди повинні будувати своє життя на такому жахливому прикладі для наслідування, як Ягве і навіть гірше, що вони намагаються наполегливо нав'язати того самого злого монстра (чи факт, чи вигадка) усім іншим». Ось сповідане переконання, яке знаходиться в повіній дихотомії з моральним обуренням Докінза, ці два поняття не узгоджуються одне з одним; це просто інтелектуальна шизофренія.
Важливо також зазначити, що кожен світогляд має враховувати власні «будівельні блоки». Наприклад, світогляд, який не вірить в існування чогось, що не є матеріальним за своєю природою, не може обернутися і сперечатися на захист «законів логіки», оскільки таких речей, як «матеріальні закони», не існує. Відповідно до такого світогляду, «закони логіки» не можуть існувати.
Причина, по якій ми могли б зосередитися на цих питаннях, має бути очевидною. Те, що ми ведемо дискусію з невіруючим, означає, що ми обидва віримо, що ми тут і що у нас протилежні світогляди. Тому питання «як ми сюди потрапили» та «з якою проблемою ми зіштовхнулися» дуже актуальні для дискусії.
Як апологету вам протистоятиме багато різних світоглядів, деякі з яких мають релігійний характер, а інші гуманістичні. Буде корисно розглянути деякі приклади. Зовсім не такі розширені приклади чи навіть докладні у кожному випадку, але це суть пресупозиційної апологетики. Нам не потрібно спростовувати кожне твердження невіруючих, а також відповідати на кожне звинувачення, яке вони висувають; коли ми робимо світоглядну апологетику, ми обмежуємо нашу увагу до основи (передумов) самого світогляду.