Previous Chapter -- Next Chapter
28. Відповідь на нерелігійний світогляд матеріалістичного атеїзму -- СЕКУЛЯРИЗМ
Багато невіруючих сьогодні приймають (деякі з них навіть несвідомо) матеріалістичний світогляд. Наші школи та університети сьогодні в основному функціонують як табори для матеріалістичного світогляду. За останні кілька років було проведено багато досліджень щодо зростання атеїзму серед молоді. Британська газета The Guardian нещодавно опублікувала статтю* про постхристиянську думку в Європі. Дослідження показує, що молоді люди у віці 16-29 років у багатьох країнах відходять від віри, в якій вони або їхні батьки виросли. Від 70% до 80% молодих людей в Естонії, Швеції та Нідерландах вважають себе не релігійним, а в Чехії ця частка досягає 91%. Подібні дослідження були проведені в Австралії та США з подібними результатами.
Однією з головних причин, чому молодь втрачає віру, є неготовність до того світогляду, з яким вони зустрічаються, вступаючи до коледжу. Вони виявляють, що все, що вони чули від своїх батьків або церкви (якщо вони відвідували її), зазнає самих різних нападів, які тільки можна уявити. Їм легко дійти висновку, що християнський світогляд має бути хибним. У них немає ніякої підготовки до роботи з матеріалістичним світоглядом, тому що до цього їх ніхто не готував. В результаті вони швидко впроваджуються в матеріалістичний атеїзм. Оскільки це так часто трапляється на Заході, нам варто бути знайомим з цією системою мислення.
Як ми вже говорили раніше, матеріалісти кажуть, що існує лише матерія. Знання отримують емпіричним шляхом (чуттєвим досвідом). Прихильники такого світогляду — найнепослідовніші особи, яких тільки можна зустріти. Наприклад, багато натуралістів наполягають на використанні логіки, розуму, універсалій, математики та етичних абсолютів. Вони навіть думають, що це відповідь на будь-яку проблему, і що наука може вирішити будь-яку проблему, з якою зіштовхуються люди. Але якщо вони узгоджуються з їх сформованим світоглядом, жодна з цих речей не може існувати, оскільки жодна з них не є матеріальною за своєю природою. Отже, якщо ми говоримо з атеїстом-натуралістом, нам потрібно «відповідати дурню за його дурістю» і запитати, як ми можемо вести будь-яку дискусію про щось, якщо ми натуралісти? Дискусія передбачає, що існує «правда», яку ми шукаємо; крім того, ми повинні бути логічними і слідувати законам логіки, щоб знайти істину, інакше ми ірраціональні та не послідовні. Ми повинні передбачати моральні абсолюти, інакше ми могли б змусити один одного змінити свої погляди, брехати чи обманювати. Усі ці речі мають повний сенс у християнському світогляді, але вони не мають жодного сенсу для натураліста. Отже, у натураліста є один із двох варіантів: або визнати, що його світогляд неправильний, і відмовитися від нього (іншими словами, покаятися), або відмовитися від використання всього, що його світогляд не допускає.
Ми можемо взяти будь-яку іншу ілюстрацію, розмовляючи з натуралістом, щоб показати марність їхнього світогляду. Наприклад, ми показуємо, як їх світогляд не допускає ні раціональності, ні одноманітності природи, ні абстрактних понять, ні індивідуальної свободи, ні волі, ні людської гідності, ні походження життя, ні гармонії тощо. Але пам’ятайте, що християнство потрібно представляти як цілісну систему, як цілісний світогляд, а не як сукупність окремих передумов. Однак невіруючий, звичайно, не погодиться до тих пір, поки Святий Дух не засудить їх, і, таким чином, апологету доведеться продовжувати натискати на пункти, тому може бути корисно навести більше одного прикладу.