Mobile device - Print - Bottom

Previous Chapter -- Next Chapter

4.4. СТОВП 4: Закят (милостиня)

---

Четвертим стовпом ісламу є милостиня. Мусульмани зобов'язані віддавати 2,5% від вартості багатства, яке вони накопичують протягом року понад певну мінімальну суму. Існує також кілька інших ситуацій, коли мусульмани зобов'язані або заохочуються до сплати грошей на благодійність, наприклад, в якості покаяння.

Коран визначає групи людей, які можуть отримати вигоду від закяту, але кожна людина сама вирішує, чи платити безпосередньо бенефіціару, чи віддати гроші в місцеву мечеть для виплати. Існує вісім категорій допустимих витрат закяту:

1. бідні. Арабське слово «фукара» – це загальне слово для всіх тих, хто не в змозі утримувати себе через інвалідність або старість, або хто потребує тимчасової допомоги, таких як сироти, вдови, безробітні і так далі.
2. нужденні. Арабське слово «масакін» означає тих, хто зубожів і не може знайти необхідних засобів для задоволення своїх потреб.
3. ті, хто нею опікується. В основному це означає тих, хто керує збором та роздачею милостині, незалежно від того, чи потребують вони самі грошей, чи ні – різновид адміністративного збору.
4. тим, чиї серця повинні бути примирені. Частина коштів закяту також може бути віддана для залучення немусульман до Ісламу, немусульманам, які можуть бути використані мусульманською громадою на практиці, або новонаверненим мусульманам, які можуть бути схильні повернутися назад, якщо їм не буде надана грошова допомога. Дозволено призначати пенсії людям з цих груп або давати їм одноразові грошові виплати, щоб запевнити їх у підтримці ісламу, або щоб вони стали покірними йому, або, принаймні, щоб зробити їх нешкідливими ворогами. Цей розділ сьогодні здебільшого використовується в кампаніях зі зв'язків з громадськістю або фінансуванні кампаній у ЗМІ за позитивне висвітлення ісламу. Існують розбіжності в думках щодо того, чи є ця категорія витрат актуальною сьогодні.
5. На звільнення тих, хто перебуває у рабстві. Гроші закяту можуть витрачатися на викуп рабів двома способами. По-перше, рабу може бути надана допомога для сплати викупу, коли він укладає угоду зі своїм господарем про те, що той відпустить його на волю, якщо раб заплатить йому певну суму грошей. Другий спосіб полягає в тому, що ісламський уряд може сам заплатити ціну його свободи безпосередньо господареві раба. Вчені сходяться на думці, що перший шлях є допустимим, але існують розбіжності щодо того, чи можна давати гроші державі для викупу свободи раба.
6. допомога тим, хто обтяжений боргами. Закят можна давати боржникам, які були б доведені до стану злиднів, якби виплатили всі свої борги з власного майна, незалежно від того, заробляють вони гроші чи ні.
7. заради справи Аллаха. Хоча цей термін може загалом означати будь-які справи, зроблені для Аллаха, більшість мусульманських вчених сходяться на думці, що він означає боротьбу (джихад) за викорінення соціальних, правових або політичних систем, заснованих на немусульманських стандартах, і встановлення на їх місці ісламського політичного і соціального ладу. Тому кошти закяту можуть бути використані для покриття витрат на закупівлю спорядження, зброї та інших предметів, необхідних для джихаду.
8. подорожній. Кошти закяту можуть бути надані мусульманину в дорозі, навіть якщо він може бути досить забезпеченим вдома. Деякі вчені обумовлюють, що подорож не повинна бути з гріховними цілями, але такої умови в Корані немає.

У деяких ісламських країнах існує Міністерство релігійних пожертвувань, яке відповідає за збір і витрачання закяту. Оскільки Коран не встановлює географічних обмежень на витрачання закяту, деякі країни витрачають його за кордоном або на гуманітарні цілі, такі як національні катастрофи, або на фінансування війни мусульманської країни проти немусульманської країни (наприклад, фінансування палестинського ісламського угруповання Хамас), або навіть на фінансування ісламської країни у війні проти іншої ісламської країни (наприклад, фінансування Іраку у його війні проти Ірану).

Mobile device - Print - Top