Mobile device - Print - Bottom

Previous Chapter -- Next Chapter

6.3. Відповіді з Мусульманських Переказів (Хадісів)

---

На час складання мусульманських переказів (приблизно після 800 р. н.е.) Іслам завоював багато земель від Атлантичного океану до долини Інду (див. 4.6d). Тоді стало доступним багато деталей про географію та історію, які були недоступні раннім арабським мусульманам майже 200 років тому. Тому виникло багато запитань у зв'язку з деякими уривками Корану, як, наприклад, ті, що стосуються Авраама, Ізмаїла і Кааби. Мусульманські перекази намагалися відповісти на них, щоб зробити Коран більш переконливим. У випадку з Авраамом вони наводили подробиці з «Сухуф Ібрагіма». Однак, оскільки «Таврат Муса» був легкодоступний в їхні часи, і оскільки навіть поверхневе читання цієї Тори Мойсея показує, що Тора і Коран не можуть бути узгоджені, укладачі переказів зіткнулися з проблемою. Вони не могли відкрито використовувати Тору та інші немусульманські писання, інакше їх звинуватили б у єресі. Тому вони вкладали потрібну їм інформацію в уста бездоганних мусульманських авторитетів. Наприклад, ат-Табарі часто веде свої розповіді від аль-Аббаса, дядька Мухаммеда по батькові, який заснував династію Аббасидів, що правили за його часів усіма мусульманами. Завдяки цьому хитромудрому рішенню, інформація з джерел, які в іншому випадку були б засуджені, могла бути включена в їхні доповнення до змісту Корану. Що ж вийшло в результаті у зв'язку з нашим питанням про те, хто започаткував Іслам?

З одного боку, відповіддю можуть бути мусульманські перекази: Мухаммад і його арабські послідовники започаткували Іслам. Це видно з того факту, що, наприклад, Кітаб ат-Табакат Ібн Сада (який помер у 845 році) присвятив лише близько 10 сторінок Аврааму та Ізмаїлу, але близько 1000 сторінок – Мухаммаду і його арабським послідовникам, розповідаючи безліч деталей про те, як вони започаткували арабський Іслам. А на кількох сторінках, присвячених Аврааму та Ізмаїлу, майже не згадується, що вони були мусульманами. Крім того, вони також слідували вченню Корану, включаючи подробиці про Ноя і Адама. Розповідаючи про те, що Кааба вже існувала за часів Ноя і що вона була перенесена на небо, щоб не бути знищеною Ноєвим потопом, вони опосередковано стверджували, що Авраам та Ізмаїл не започаткували Іслам зведенням Кааби.

З іншого боку, відповідь можуть дати мусульманські перекази: Авраам та Ізмаїл започаткували найглибші корені арабського Ісламу, поселивши Ізмаїла в Мецці і побудувавши Каабу, яка сьогодні є центром мусульманського світу. Щоб обґрунтувати цей зв'язок у переконливий для народів мусульманської імперії Аббасидів спосіб, їм довелося включити географічні та генеалогічні деталі. Однак, роблячи це, вони вносили нові джерела двозначності і непослідовності. Тут слід звернути увагу на два моменти:

З огляду на географічні деталі мусульманські перекази вже не могли робити вигляд, що Авраам жив у Мецці до самої смерті, оскільки його могила в Палестині (або Сирії, як тоді називався цей регіон) була доступною для всіх. З іншого боку, вони не могли суперечити Корану, стверджуючи, що Авраам ніколи не був у Мецці. Отже, їхнє рішення полягало в тому, щоб змусити Авраама час від часу відвідувати Мекку, під час першої подорожі висадивши там Агар та Ізмаїла. Але питання полягало в наступному: Як вони туди потрапили, адже за часів Аббасидів було зрозуміло, що відстань між Палестиною і Меккою становить понад 1300 км? В одних переказах говориться, що Авраам подорожував по суші, в інших – що по повітрю (на казковому летючому коні). В обох випадках він не знав ні дороги, ні місця призначення, і тому в оповідях з'являється ангел Гавриїл, який вказує йому шлях до Мекки. Таке оповідання і пов'язана з ним двозначність пояснюється тим, що ці перекази намагалися примирити реальність (гробниця Авраама в Хевроні, як свідчить Сухуф Ібрагім) з коранічною догмою про те, що Авраам побудував Каабу (див. 3.4a - 3.4d).

Інша область проблем пов'язана з генеалогічними деталями включеними в мусульманські перекази. Тут значні деталі з Таврата Муси (Тори Мойсея) були включені у відповідні перекази таємно (див. 4.5h). Однією з цілей було вивести арабів з туману історії, пов'язавши їх з Ноєм та його синами. Для цього вони включили генеалогію синів Ноя, зокрема, Ноєвого сина Сима та його синів від Сухуфа Нуха (див. 4.4a), і пов'язали їх з вигаданими генеалогіями арабів, які прийшли 3000 років потому (див. 4.4c - 4.4e). Інша мета полягала в тому, щоб відповісти на питання, яким чином син єврея Авраама, а саме Ізмаїл, став предком арабів у Мецці, а саме предком Мухаммеда. Вони зробили це, з'єднавши генеалогію нащадків Авраама від Сухуфа Ібрагіма (див. 4.5d і 4.5e) з вигаданими генеалогіями арабів, які прийшли на 2600 років пізніше (див. 4.5h). Звичайно, обидві ці спроби не могли відбутися без появи додаткових неясностей і неузгодженостей, оскільки перекази не узгоджуються у всіх деталях щодо того, ким були прабатьки арабів або як нащадки Ізмаїла стали арабами (див. кінець 4.5h).

Нарешті, відповідь можуть дати мусульманські перекази: Ні Авраам, ні Мухаммад не починали Іслам, тому що ці перекази слідують за Кораном, стверджуючи, що до Авраама і Ной, і Адам були мусульманами, таким чином, побічно стверджуючи, що Іслам не почався з Авраама або Мухаммада.

Mobile device - Print - Top