Grace and Truth

This website is under construction !

Search in "Ukrainian":
Home -- Ukrainian -- 01. Conversation -- 5 Miracles of Christ
This page in: -- Arabic? -- Cebuano -- Chinese -- English -- French -- Georgian -- German? -- Hausa -- Igbo -- Indonesian -- Kirundi -- Russian -- Somali -- Telugu -- UKRAINIAN -- Uzbek -- Yoruba

Previous booklet -- Next booklet

01. Як розмовляти з мусульманами про Христа

5 - Десять чудес Христа в Корані

Як ми можемо використати те, що Коран каже про Христа?

Коран проголошує, що Христос творив чудеса. Які 10 чудес Христа описані в Корані? Як їх можна використати, щоб ділитися Христом з мусульманами? Дізнайтеся, вивчивши цей буклет.



5.01 -- Десять чудес Христа в Корані

Як ми можемо використати те, що Коран каже про Христа?

5.02 -- Чудеса Христові – доказ Його божественної місії?

Мухаммед прагнув завоювати християн на Аравійському півострові для ісламу. Тому він засвідчив їм про те, що чув про Христа від рабів-християн, від делегацій з церков Північного Ємену, від подорожніх з Ефіопії та від своїх друзів ханіфів, тепер християн. Мухаммед перебував під враженням від Сина Марії і його чудес. Він розумів, що його чудеса перевищували будь-які людські сили, тому вважав їх доказами (bayyinaat) його божественної влади (Сура аль-Бакара 2:87, 253; аль-Маїда 5:110; аль-Зухруф 43:63; аль-Сафф 61:6).

Мухаммед згадав дев’ять чудес, які здійснив у Єгипті Мойсей, і які він також називав доказами (Сура аль-Бакара 2:99; аль-Ісра 17:101). Однак чудеса Мойсея були низкою покарань, посланих Аллахом на Єгипет задля звільнення дітей Якова. Тоді як чудеса Ісуса у Корані носять позитивний характер благословінь Аллаха, маючи за мету привести народ Ізраїлю до правди і послуху Ісі.

Мухаммед у цій ситуації перебував у невигідному становищі, бо сам не міг здійснити чуда ані в позитивному, ані в негативному його значенні. Він ніяк не міг збагнути, чому більшість юдеїв були настільки твердосердими, що не приймали очевидні докази Сина Марії, а відкидали його і ненавиділи.

5.03 -- Докази Христа (bayyinaat)

● У Сурі аль-Бакара ми читаємо, що Іса не міг здійснювати своїх чудес без допомоги Духа Святого (Сура аль-Бакара 2:87). Мухаммед уявляв, що Аллах послав Джибріла (Гавриїла), щоб зміцнити Сина Марії і щоб він міг робити свої великі чудеса. Мухаммед у такий спосіб стверджував, що Христос був неспроможний здійснити жодного чуда сам по собі. Аби вчинити їх, він потребував допомоги посланця від Аллаха, якого він називав духом Святого.

Цей титул часто помилково перекладають як «Святий Дух». У Корані тільки Аллах є той, хто є «Святий», а дух є тільки його рабом. Дух Святого не є святим сам по собі і не є божеством за своєю природою. Він є творінням Всемогутнього. Цей дух з Корану не варто плутати з Святим Духом з Євангелії, хоча Мухаммед міг припустити, що дух Святого був справжнім Святим Духом, який зміцнював Сина Марії. Таким чином, Мухаммед опосередковано визнав єдність Святої Трійці, тому що у Корані троє – Аллах, його Дух і Христос – разом творили чудеса!

Мухаммед не міг збагнути, чому євреї постійно відкидали докази посланця Аллаха, і натомість називав їх брехунами, а декого навіть вбивав (Сура аль-Бакара 2:87)!

● У тій же Сурі (аль-Бакара 2:253) Мухаммед визнає, що існує суттєва відмінність між посланцями Аллаха. Аллах надавав перевагу одному над іншими, вивищував одного над іншими. Наприклад, до Мойсея він промовляв прямо, а до Мухаммеда у такий спосіб не промовляв. Останній отримував так звані об’явлення через невідомого духа, якого він згодом назвав Джибріл. Сам Мухаммед ніколи не бачив Аллаха і ніколи його не чув! Він не мав особистого контакту з Богом.

Згідно Корану, Аллах ставив Сина Марії вище, аніж Мойсея, тому він надав йому особливих доказів (bayyinaat), зміцняючи його Духом Святого. Мухаммед тільки головою хитав через гірке протистояння євреїв та християн одне одному і через поділ між ними, незважаючи на їхні привілеї (Сура аль-Бакара 2:253). У їхній незгоді він бачив мудре передбачення Аллаха про те, що іслам, як третя сила, отримає перемогу над цими двома ворогуючими сторонами. Мухаммед не розумів, що основною причиною сварок між євреями і християнами був розп’ятий Син Божий і його виправдання грішників, не кажучи вже про добрі діла. Мусульмани і євреї інколи значно ближчі одне одному, аніж християни і мусульмани!

● У Сурі аль-Маїда ми читаємо одну з чотирьох промов Аллаха у Корані безпосередньо до Христа (Сура аль-Маїда 5:110). Він сказав: «Пам’ятай мою милість, якою я обдарував тебе і твою матір, коли зміцнив тебе Духом Святого». Далі йде перелік кількох чудес Христа, які стають кульмінацією ствердження, що Аллах стримав дітей Ізраїлю від Іси, щоб вони не могли вбити його, хоч він прийшов до них з очевидними свідченнями, чи доказами (bayyinaat). Але вони зненавиділи його і говорили: «Це не що інше, як магія!»

У цьому вірші Христос знову зображений як той, хто був наділений силою і допомогою духа Аллаха. Це підтверджує, що у Корані Син Марії не володіє ані божественною природою, ані божественною спроможністю сам по собі. Однак, у той же час, Мухаммед визнає неповторні чудеса Іси і називає їх свідченнями, чи доказами, його влади, дарованої йому Аллахом. Мухаммед не міг збагнути смирення і скромності Христа, коли він зрікався своєї слави і віддавав усю славу своєму Отцю, кажучи: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Від Івана 5:19).

● У Сурі аль-Зухруф ми читаємо блискуче пояснення доказів Христа (Сура аль-Зухруф 43:63): Він підходив до євреїв з «мудрістю», щоб їм відкрились очі на причину їхньої взаємної критики і незгоди. Можливо, Мухаммед чув про вчення Ісуса з Матвія 7:1-28 з усних передань і пояснював промови Христа як намагання примирити ворогуючі сторони. У такий спосіб Іса вимагав їхнього безумовного послуху і підкорення його наказам.

● Згідно Сури аль-Сафф, Іса прийшов до дітей Ізраїлю, щоб підтвердити, що Тора не була сфальшована чи змінена (Сура аль-Сафф 61:6). Це спеціальне пояснення мети приходу Іси дає нам шанс довести мусульманам, що Біблія не була змінена, тому що згідно Корану, першим завданням Христа було підтвердити безпомилковість Тори.

Однак кінцевою метою приходу Іси, кінцевою ціллю його чудес, згідно Корану, є обітниця, об’явлена Сином Марії, що після нього прийде високославний посланець Аллаха. Цим пророцтвом Мухаммед вклав в уста Ісуса слова про свій власний прихід! Відтоді мусульмани досліджували Біблію в пошуках прихованого імені Мухаммеда, яке буквально означало «Славний». Дехто з мусульманських коментаторів припускає, що Мухаммед є обіцяним Parakletos, Духом Утішителем. Аби зробити так, щоб це слово відповідало імені Мухаммеда, мусульмани змінили голосні звуки у слові Parakletos на Periklytos, що означає «високошанований». Як наслідок, мусульмани звинуватили християн у тому, що вони приховували або сфальшували пророцтво Іси про Мухаммеда в Євангелії, або витерли його ім’я з Біблії.

5.04 -- Чудесні знамена Іси та Мухаммеда (aayaat)'

У трьох віршах Корану чудеса Ісуса названо знаменами (aayaat) його божественної місії (Сура аль-Імран 3:49, 50; аль-Маїда 5:114). Слово, використане Мухаммедом для цього, також можна знайти в Євангелії Івана для опису чудес Ісуса. Тут ми читаємо: «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою» (Від Івана 2:11+12) Багато людей повірило в Його ім’я, коли побачили вчинені ним чуда, або знамена (Івана 2:23). Коли він зцілив сина можновладця на віддалі, Іван назвав це зцілення другим знаменом, яке вчинив Ісус (Івана 4:54). Коли люди побачили знамено (нагодування 5000 чоловік), вони сказали: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!»' (Від Івана 6:14) Але коли Ісус побачив, що вони почали бігти до нього, щоб проголосити царем через чудо з хлібами, він віддалився.

Ісус не чинив свої знамена для того, щоб люди повірили в нього, а щоб вони розпізнали його любов, його владу і всесильність його божественності. Ісус не хотів, щоб люди слідували за ним через його чуда, а очікував їхнього покаяння і оновлення. Ісус застерігав людей, кажучи: «Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!» (Від Івана 4:48) У Євангелії ми кілька разів читаємо, що Ісус забороняв зціленим розповідати про того, хто їх зцілив (від Матвія 9:39; від Марка 3:12; 5:43; 7:36; від Луки 5:14; 8:56; 9:21).

Коли Ісуса переслідували і погрожували смертю в Єрусалимі, натовпи, які хотіли бачити чуда, відвернулися від нього. Лише учні, які визнали свої гріхи перед Іваном Хрестителем, і чия гордість була зламана через покаяння, залишились вірними Ісусу. Вони бачили його славу, навіть коли він був переслідуваний і коли помер на хресті. Коли євреї спокушували Ісуса і вимагали чуда від нього, аби довести свою владу і місію, він відповів їм: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!» (Від Івана 2:18-22) І додав: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони» (Від Матвія 12:39,40; 16:4).

Докази і ознаки, які Мухаммед приписував Ісі в Корані, – це спроба створити саме таку віру, яку відкидав Ісус! Таким чином, ми не повинні пояснювати знамена Христа мусульманам, тому що вони є чудесами. Ми повинні наголошувати на тому, що вони вказують на його велич, любов, смирення, святість і владу. При згадці про чудеса має бути прославлений Сам Ісус Христос. Самі по собі чудеса не мають жодної слави. Кожне чудесне зцілення, яке не веде до покаяння та оновлення, йде всупереч глибокій вірі в Ісуса.

5.05 -- Христос говорить, будучи новонародженим дитям

Тричі ми знаходимо в Корані вражаючі розповіді про промову новонародженого Сина Марії, який ще лежав у яслах. Сам факт його промови згадано двічі (Сури аль-Імран 3:46; аль-Маїда 5:110), а зміст його промови можна детальніше прочитати у Сурі Маріам (19:24-33).

Неймовірна історія про те, що новонароджений Іса вмів досконало розмовляти, пояснюється різними коментаторами Корану по-різному. Дехто каже, що Ісі потрібно було лише кілька хвилин, інші, що кілька годин, аби навчитися вимовляти літери, слова і речення без помилок. Його мозок був повністю розвинений від народження, а його сприйняття, відчуття і логічні вміння розвинулись за дуже короткий час, згідно їхніх тверджень.

Чому мусульманські коментатори вірять у цей феномен і обговорюють його? Вони читають у Корані, що Христос є «словом Аллаха» в тілі. Всемогутній навчив його Торі, притчам Соломоновим, Євангелії і оригінальній Книзі на небі ще до його народження (Сура аль-Імран 3:48). Він народився у світ сповненим знання, будучи освіченим і з вмінням розмовляти. Він мав постійно від самого народження і до смерті промовляти слова Аллаха. Він був ніби виверженням об’явлень від свого Господа.

Коран стверджує, що Син Марії не був звичайною людиною, а був духом Аллаха в тілі. Він прийшов з оточення Вічного (Сура аль-Імран 3:45) і володів такими великими знаннями і духовними здібностями, які перевищували знання і здібності будь-кого з смертних.

Ці теоретичні твердження Корану дуже близькі до християнського розуміння втілення Сина Божого в Євангелії. Але тут – Ісус народжений, як справжнє людське дитя, загорнуте в пелюшки. Його мати Марія ніколи не розповідала грецькому лікарю Луці про промови її сина, сказані відразу після його народження, тому що будучи немовлям, він ще не вмів розмовляти і потребував часу для розвитку (від Луки 2:40, 52).

Звідки ж взялась ця вигадана історія? Ми знаходимо натяки на ці розповіді в апокрифічних дитячих Євангеліях сирійців і коптів. Мами колись співали своїм дітям колискові про немовля Ісуса, щоб діти засинали. Сьогодні джерела походження історій про немовля Ісуса, який вмів розмовляти, відомі досить детально.

Мухаммед чув дитячі історії від сирійських рабів та християн коптів і повірив у них! Він вірив цим історіям більше, аніж Отцям Церкви, які не включили ці казкові розповіді у канонічну Біблію, оскільки цього ніколи не було. Отож, Мухаммед показав себе легковірним шукачем правди, але аж ніяк не пророком. Він не міг відрізнити вигадки від реальності.

Щодо змісту так званих промов новонародженого Сина Марії (Сура Маріам 19:24-33), то немовля, насамперед, прагнуло заспокоїти свою юну маму, тому що вона народила його, будучи неодруженою. Вона знала, що повинна бути побита камінням на смерть. Тому новонароджений Іса підбадьорив її новиною про те, що під пальмовим деревом у пустелі вона народила видатну особистість.

Вислів арабською для позначення поняття «виняткова особистість» – suriyun, а форми множини – surawaa, asriyaa або saraat (усі слова походять від арабського кореня S-R-W). Але ревні читачі Корану змінили голосні, тож значення цього слова змінилось на «маленький струмок чи потічок» (арабською sariyun), яке походить від кореня S-R-Y, з формами множини asriyat або suryaan. Мусульманські читачі були вкрай роздратовані та злі, бо Іса, навіть як новонароджене немовля, вже займав вище становище, ніж Мухаммед, тому вони просто змінили голосні у слові, змінивши його значення з «видатної особистості» на «струмок», хоча їхні тлумачення не мали жодного сенсу.

Отож, новонароджене дитя сказало своїй матері потрясти пальму, щоб струсити стиглі фініки і трохи поїсти після болісних пологів. Логіка справжнього бедуїна! Навіть декілька чоловіків не здатні потрусити пальму. То чи могла це зробити юна мама, яка щойно народила? У дні Мухаммеда життя бедуїнів було важким, а для жінок і матерів удвічі важчим.

Наприкінці своєї першої промови Іса сказав своїй доведеній до розпачу молодій матері, що вона повинна розповідати усім, хто запитає її про походження новонародженого дитяти, що вона пообіцяла Аллаху Милосердному поститися і ні з ким у цей день не розмовляти. Таким чином, перше, чого навчив новонароджений Іса свою матір, були хитрість, обман і брехня, аби врятувати її від неминучої загрози.

Історія продовжується, демонструючи, як новонароджене дитя захистило свою матір від розгніваних селян, представивши себе як благословенного пророка у своїй другій промові немовляти у Корані.

Хто вважає ці історії об’єктивними, побачить, як мрії та реальність переплітаються і стають у роздумах Мухаммеда маревом, фата морганою. Увесь Коран є таким собі місивом фактів і вигадок.

5.06 -- Іса створює птаха

З тих же апокрифічних джерел походить інша історія: Юний Іса зліпив з глини пташку, дмухнув на неї, і пташка полетіла геть! (Сура аль-Імран 3:49; аль-Маїда 5:110). Ми б дуже швидко забули цю нереалістичну історію про Сина Марії, якби не той факт, що з цієї події випливають три висновки.

У Сурі аль-Імран Іса каже дітям Ізраїлю: «Я створю для вас з глини подобу птаха». У Сурі аль-Маїда після вознесіння Іси Аллах стверджує: «Ти створив з глини подобу птаха!» Це чудо засвідчене в Корані у теперішньому часі і в минулому, один раз Ісою, а другий – самим Аллахом. Це подвійне ствердження робить цей текст важливим.

В обох випадках ми чуємо, що Іса був здатний створити живого плаха з мертвої матерії. Арабське слово «створити» (khalaqa) зазвичай вживається тільки для Аллаха, творця, який створив усе з нічого. Однак, те ж слово вжите і для Іси. Він – єдина людина, згідно Корану, здатна бути творцем і творити життя з мертвої матерії. Христос в ісламі зображений як творець.

Мухаммед, однак, обмежив своє вшанування Сина Марії і кілька разі ввів вислів «з дозволу Аллаха!» у тих уривках в Корані, де йдеться про чудеса Христові. Таким чином, ми можемо запитати критично мислячих мусульман: «Чи вірите ви, що Христос, з дозволу Аллаха, був здатний створити птаха з мертвої матерії?» Відповідь буде: «Звичайно. Коран підтверджує це двічі!» Тоді ми можемо сказати, що Син Марії є неповторним творцем – з дозволу Аллаха!

Легендарні дитячі історії містять в собі ще одну несподіванку. Іса підніс глину до вуст і дмухнув на неї. І тоді глина ожила, а птах полетів геть. Згідно Корану, Іса мав у собі оживляючий подих – звичайно, з дозволу Аллаха!

У Біблії Бог «вдихнув життя» в Адама. Так була створена перша людина (Буття 2:7). У Пасхальну ніч Христос дихнув на своїх наляканих, але щасливих учнів, і сказав до них: «Прийміть Святого Духа!» (від Івана 20:22). Тоді його учні відродилися, бо Христос є дух оживляючий (1 Коринтян 15:45).

Мухаммед же не зайшов настільки далеко у своїх розповідях. Коли Іса дмухнув на мертву глину, вона не стала живою людиною, ані відродженим дитям Божим, а лише подобою пташки! Мухаммед не насмілився відкинути, що Ісус носив у собі оживляючий дух творця.

Історія створення птаха завдала коментаторам Корану неабиякого клопоту, бо якщо Іса був здатний створити живого птаха з мертвої матерії, хай навіть з дозволу Аллаха, тоді він був вище усіх людей, і навіть вище Мухаммеда. Тому дехто з тлумачів Корану пише: «Іса хотів створити чотириногу тварину або літаючого птаха, але йому не вдалось. Що вийшло внаслідок його зусиль – то це всього лиш «кажан», який не є ані птахом, ані ссавцем, а і тим, і іншим водночас». На таку критику ми можемо відповісти: «Кажан – єдина літаюча тварина з унікальними особливостями, бо має ультразвукову систему (схожу на радар) у роті і може літати навіть уночі, як сучасні літаки!»

5.07 -- Зцілення сліпого

Після цих двох сумнівних чудес малого Іси, за які не можна покладати повну відповідальність на Мухаммеда, оскільки він взяв їх з апокрифічних дитячих Євангелій, ми читаємо розповідь про самого Христа, підтверджену Аллахом, що Іса зміг зцілити кількох сліпців (Сура аль-Імран 3:49; аль-Маїда 5:110).

У цих розповідях ми відчуваємо милість Христа до знедолених, які не можуть бачити сонячного світла і спотикаються у темряві. Син Марії, згідно Корану, не чинив чуда задля шоу або щоб завоювати на свій бік царів і принцес, а тому, що хотів допомогти хворим, зневаженим і покинутим у суспільстві. Вчинити ці знамена його спонукали жаль і любов.

Арабське слово «зцілювати» (bari'a) у Корані пов’язане з поняттям «виправдовувати» або «очищати». Якщо хвороба вважається покаранням від Аллаха за приховані гріхи, тоді Христос не тільки зцілює хворобу, але й звертається до її причини.

Ісус не відкривав очі незрячим гострим скальпелем чи лазерним променем, він не потребував ліків чи антибіотиків, а зцілював їх самим лише словом. Він не вдавався до магії, перевтілення чи дивних духів, а звільняв страждаючих, нещасних людей від їхньої темряви лише своїм могутнім словом. Звичайно, Мухаммед додав своє стандартне речення: «З дозволу Аллаха!» І все ж будь-хто здатен розпізнати владу Ісуса Христа і його любов до тих, хто був зігнорований у книзі мусульман.

З Корану мусульмани не дізнаються деталі про те, як, де, коли і кому Ісус відкрив очі. Тому ці тексти потребують свідчення очевидців у Євангеліях. Нам слід розгортати Біблію на цих уривках для усіх зацікавлених мусульман і не читати ці історії для них самим, а заохоти їх перечитати ці уривки самостійно, щоб вони змогли подолати свої заборони і прийняти Святе Писання у свої руки та побачити Ісуса очима своїх сердець. Так вони зможуть збагнути, що Ісус ніколи не примушував нікого приймати його допомогу чи зцілення, а чекав, поки хворий прийде до нього і взиватиме про допомогу. Ісус хотів пробудити у тих, хто страждав, волю і бажання бути зціленими, аж поки вони самі не попросять про зцілення. Він пробуджував у них віру в нього і його всемогутність, щоб він міг звільнити їх від їхніх тягарів. Зцілення приходить вкрай рідко, якщо хворий не довіряє лікареві над усіма лікарями. Христос нікому не насаджував свою благодать силою, а розвивав у людях їхню волю, віру і любов до нього, їхнього рятівника. Ісус вказував людині на її роль в отриманні зцілення, кажучи: «Твоя віра зцілила тебе» (від Матвія 8:22; від Марка 5:34; 10:52; від Луки 7:50; 8:48; 17:19; 18:42). Усе це незнайоме мусульманину. Він не знає спасителя чи помічника. Довіра Христу, його Спасителю, повинна отримувати живлення, аби вона могла духовно зростати у ньому.

5.08 -- Іса очищає прокажених

У двох розповідях у Корані про очищення і зцілення прокази свідчення Іси і Аллаха ще раз підтверджують ці чуда (Сура аль-Імран 3:49; аль-Маїда 5:110). Арабське слово для зцілених прокажених записане в однині, але має збірну форму множини для цих хворих на проказу людей. Як і у випадку з сліпим, мова йде не про одне окреме чудо, а про серію дивовижних зцілень, які Христос здійснив для прокажених.

Якби вам довелось зустріти таких стражденних людей в Індії, тих, кому бракує пальців, чи хто має спотворені обличчя, які гуртом жебрають на заправних станціях, тоді б ви зрозуміли велику любов Ісуса, його велич і його силу перемогти огиду і страх зараження. Він не гнав прокажених, ніби вони були нечисті, а розмовляв з ними і навіть торкався декого з них. Він будував міст для їхньої віри, щоб вони зрозуміли: Ісус любить кожного особисто! Христос сильніший навіть за проказу! Він може і Він зцілить мене! (від Матвія 8:1-4; ід Марка 1:40-45; від Луки 5:12-16). Коли Ісус зціляв десять прокажених, він очікував, що вони будуть мати надприродну віру. Вони повірили в того, хто промовив до них з Божою любов’ю, яку вони відчули в ньому (від Луки 17:11-19).

Те, що розповідає Коран, – лише загальні факти, які потребують освітлення Євангелії і нашого власного доданого свідчення: про те, що він очистив нас від нашого беззаконня і нечистоти. До зцілення від прокази можна додати ще прощення Ісусове. У деяких країнах серед тих, хто сповідує не офіційний, а народний іслам, проказа вважається покаранням Аллаха за непокору чи прихований гріх. В такому випадку може допомогти біблійна розповідь про зцілення паралізованого. Він очікував «зцілення» від Ісуса, а натомість почув: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» Коли фарисеї, знавці Тори, подумали, що Ісус богохульствує, він повернувся до них і сказав: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім» (Від Матвія 9:1-8).

5.09 -- Воскресіння мертвих

Якщо ви читаєте коротке речення, яке двічі в Корані підтверджує, що Ісус міг воскрешати мертвих людей, ви, напевно, на мить затамуєте подих (Сура аль-Імран 3:49; аль-Маїда 5:110). У цих двох віршах ви побачите форму множини, не однини! Арабською це означає, що Христос підняв з мертвих більше двох, а то й трьох людей. Бажано вивчити напам’ять уривок з Євангелії, де Ісус воскрешає дитя, молодого юнака і дорослого з мертвих, і читати ці уривки разом з зацікавленими мусульманами (від Матвія 9:18-19; від Марка 5:21-43; від Луки 8:40-56; від Івана 11:1-45).

У Корані використано два різних терміни для позначення воскрешення Христом з мертвих. У Сурі аль-Імран (Сура аль-Імран 3:49) він каже:
«Я мертве знову зроблю живим».
У іншому вірші (Сура аль-Маїда 5:110) Аллах підтверджує:
«Ти виводив мертвих (живими) з їхніх могил!»

Якщо ви знаєте мусульманина, який демонструє зацікавленість Христом, ви можете запитати його на основі цих трьох свідчень з Корану: «Хто здатний пробуджувати мертвих?» У більшості випадків відповідь буде: «Ніхто, окрім Аллаха». Якщо ж ви далі запитаєте: «Чи ти стверджуєш цим, що Христос є Аллах, якщо він повернув до життя щонайменше трьох мертвих людей?», у відповідь ви можете почути застереження: «Хай Аллах захистить мене від тебе!» Якщо ж ви продовжите запитувати: «Але у Корані ти знайдеш два вірші, де Христос справді воскрешає людей», то після певних пошуків почуєте у відповідь: «Але кожного разу ми знаходимо вислів «з мого дозволу»! Христос не був здатний сам воскрешати людей. Тому Аллах послав до нього Джибріла, щоб зміцнити його, аби він зміг здійснити дивовижні знамена воскрешення з мертвих, щоб прославити Аллаха!» Якщо ви продовжуватимете, обережно запитуючи: «Отож, ти віриш, що Аллах, Дух Святого і Син Марії разом воскрешали з мертвих?» У відповідь ви можете почути невпевнене: «Так, бо так об’явлено в Корані». Далі ви можете відповісти: «То ти віриш у співпрацю Трійці?» Це запитання, після попереднього заперечення, може привести до погодження з тим, що Коран, зрештою, підтверджує єдність Трійці у дії, хоча не підтверджує її по духу та суті. Немає потреби у тому, щоб мусульманин погодився з усіма нашими аргументами. Йому вже було корисно почути нові думки, підтверджені в Корані, аби він почав міркувати інакше.

Факт воскрешення мертвих Сином Марії є настільки вражаючим, що ви можете запитати самого себе, чому Мухаммед включив у тексти Корану свідчення, яке він чув від оточуючих його християн. Він, напевно, зробив це, щоб зобразити свій іслам як релігію, схожу з християнством, аби навернути християн у свою віру.

Ми віримо, що свідчення переможця над смертю у Корані подіє, як закваска, і відкриє очі мусульманам зсередини, щоб вони могли розпізнати істинного Христа, який має в Собі вічне життя. А тоді вони зрозуміють, що Христос може дати вічне життя кожному, хто попросить його про це. Той факт, що Христос воскрешав людей з мертвих, є викликом для усіх дітей Авраама, як євреїв, так і мусульман: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить» (Від Івана 3:36; 1 Івана 5:12).

5.10 -- Всезнаючий

У Сурі аль-Імран ми знаходимо дивний вірш, згідно якого Іса сказав юдеям, що він мав їм об’явити, що їм слід їсти таємно і які скарби ховати у своїх шафах.

Ця неймовірна історія допускає численні пояснення: Багато євреїв не дотримувалися закону Мойсея достатньо суворо та чітко і часто таємно споживали те, що було заборонено. Інші належним чином не дотримувалися посту у визначені дні і таємно в своїх домах їли все, що хотіли. Також вони ховали у своїх шафах скарби, замість того, аби віддати їх вбогим чи біженцям з Мекки.

Аль-Суюті, ісламський коментатор, пояснює: коли Іса, малим хлопчиком, бавився з іншими дітьми, він сказав їм: «Я можу передбачити, що ваші батьки їдять, коли вас немає вдома, і що вони крадькома ховають від вас у своїх шафах». Коли хлопці розпитали його про ці об’явлення, їхні батьки були здивовані почутим від дітей і запитували в них: «Хто вам розповів ці таємниці?» Коли ж діти відповіли, що це їм Іса розказав, батьки заборонили дітям бавитися з Сином Марії і позамикали їх на задніх дворах.

Коли Іса згодом запитав у батьків, чому він більше не може бачитися з їхніми дітьми, ті сказали, що дітей немає вдома. Коли ж Іса відповів батькам: «Але ж я чую, як вони галасують на задньому подвір’ї», – батьки відповіли: «Це просто наші голодні свині!» Іса сумно поглянув на них і відповів: «Так, ви праві! Це просто ваші свині так галасують у вас задньому подвір’ї». Коли ж батьки поглянули на своїх дітей, то слова Іси справдилися. Усі діти перетворилися на свиней!

Ця презирлива, образлива і вигадана історія була спрямована на євреїв, які ніколи не тримали у себе на подвір’ї свиней, а також на самого Ісуса, аби не дати дітям бути біля нього, тому що він міг відкрити їм приховану правду. Однак даний текст з Корану підтверджує той факт, що Ісус може бачити просто крізь стіні! Згідно Мухаммеда, він володів «рентгенівським поглядом». У Євангелії від Івана ми читаємо, що Ісус бачив людей наскрізь. Йому не потрібна була інформація про когось, «бо знав Сам, що в людині було». (Від Івана 2:24-25)

У цьому вірші Коран доводить всезнання Ісуса, але робить на основі цього помилкові висновки. Ісус бачить своїми очима Спасителя не спожиту крадькома їжу і не приховані скарби. Він викриває прихований гріх і розпізнає прагнення людей до справедливості, чистоти та істини. Він хоче спасти, очистити і відновити кожного, а не покласти руки на їхні багатства.

Мухаммед потерпав від наростаючої напруги між біженцями, які прибули з Мекки, і місцевими мешканцями Медіни. Переселенці з Мекки не часто знаходили роботу, вони не мали власних будинків і не могли нічого успадкувати від своїх родичів. З іншого боку, мусульмани, що походили з Медіни, багатіли й багатіли. Останні приймали переселенців у свої доми і обіцяли про них подбати, як про кровних братів. Однак очікуване і реальність – це дві різні речі. Місцеві споживали кращу їжу, коли переселенців не було вдома, а власники будинків ховали свої скарби від очей шукачів притулку. Мухаммед чув про ці речі і волів би мати ці приховані скарби у своїх руках. Тому він сказав: «Коли Іса прийде знову, то розкаже вам, що ви споживали тайкома і що ховали у своїх домах, тому що він бачить вас наскрізь».

Нам варто замислитися над цим свідченням з Корану, і, даючи мусульманам духовну пораду, допомогти їм усвідомити, що кожному з нас знову і знову потрібно бути перевіреним і викритим любов’ю Ісуса Христа і його правдою! Прихованих коштів і статків усіх християн вистачило б, аби євангелізувати цілий світ, якби кожен з них вирішив поділитися своїм скарбами.

5.11 -- Стіл з небес

У Сурі аль-Маїда (5:112-115) ми знаходимо ісламський відголосок історії нагодування Ісусом 5 000 чоловік. Ми перекладемо цей текст буквально, щоб спосіб мислення Мухаммеда і ставлення його мусульман дали нам підґрунтя для наших розмов з мусульманами:

112 Учні сказали: «О Іса, Син Марії! Хіба не може твій Господь послати для нас стіл з їжею з небес?»
Він відповів (їм): «Побійтесь Аллаха, якщо ви віруючі!»

113 А вони відповіли: «Ми хочемо їсти з нього, щоб наші серця заспокоїлись, і щоб ми знали, що ти об’явив нам правду, і щоб нам стати свідками цього (тобто столу)».

114 Тоді Іса, Син Марії, промовив: «Аллахумма (Елохім), наш Господь! Зішли нам стіл з їжею з небес, щоб це було свято для нас, для першого і останнього серед нас, і знамено від тебе! І подбай про нас (на щодень)! Ти найкращий серед тих, хто дбає!»

115 Аллах відповів: «Істинно, я вже посилаю його (стіл з їжею) тобі. Але якщо хтось з вас після цього не повірить, то я жахливо покараю його, як не карав нікого досі у світах!»

Щодо цієї образної історії про нагодування 5 000 ми можемо запропонували наступні коментарі:

● Кілька разів Мухаммед підкреслює відмінність між християнами з огляду на їхню зрілість і називає їх учнями (початківцями), завзятими помічниками і бійцями, віруючими, які моляться, мусульманами, послідовниками і свідками (аль-Імран 3:52-53). В історії з столом з небес Іса промовляє до учнів як початківців.

● IУ Корані Іса не вважається «Господом». Господом є Аллах. А Іса завжди у його розпорядженні.

● Після того, як Іса виголосив довгу проповідь у пустелі, учні зголодніли. Вони не чекали терпляче, поки Іса подбає про їжу для них, а «спокушували» його і «піддавали сумнівам» всесильність Аллаха, чи зможе він допомогти їм. Вони насправді не вірили у його турботливу любов, а просто хотіли його випробувати.

● Іса закликав своїх учнів не вірити, а боятися Аллаха. Основними темами в ісламі є не любов Божа і віра в його турботу, а, радше, підкорення Аллаху і страх перед ним з глибокою повагою.

● Мусульмани не мають певності у спасінні і не мають внутрішнього спокою, тому що в їхній релігії немає Святого Духа. Вважається, що Духом Святого є Джибріл (Гавриїл), тому мусульмани часто шукають істотних доказів для своєї віри. Вони прагнуть бути очевидцями, що бачили стіл, а не свідками вчинку Іси. Стіл і те, що було на ньому, були центром їхніх очікувань.

● Дивно, що Син Марії молився не до Аллаха, а до Аллахумма (Елохіма). Це ім’я для Мухаммеда було своєрідним ключем до дієвої молитви, на яку можна було швидко отримати відповідь. Елохім – це форма множини для слова Аллах і містить у собі можливе поняття Єдності Святої Трійці. У Корані Іса називає Бога старозавітним іменем «БОГ (Аллахумма), наш Господь». Це суперечить тому, що «Господь» відкрив Мойсею, коли сказав: «Я ГОСПОДЬ, Бог твій!» Мухаммед намагався ісламізувати Бога Старого Заповіту.

● Іса в Корані назвав бенкет з небес особливою трапезою для всіх, для найменших і для найбільших учнів Христа однаково. Можливо, Мухаммед у своїй уяві змішав стіл вечері Господньої з нагодуванням 5 000 в одне. Він назвав цей бенкет з небес дивовижною ознакою. Тому, п’ята Сура Корану відповідно має назву «Бенкет» (аль-Маїда).

● Син Марії також просив Аллаха подбати про його послідовників, регулярно подаючи їм необхідну їжу. В ісламі віра означає не що інше, як бізнес (Сура Фатир 35:29-30), і повинна приносити вагомий успіх. Аллах є не батьком, а султаном, який щедро подає своїм мусульманам, якщо забажає.

● Аллах негайно відповів на молитву Іси, а в ісламі це є визначним фактором. Поки Іса ще молився, Аллах вже почав посилати стіл з небес голодним учням Іси.

● Однак побічний ефект чуда Іси досить страшний. Аллах пригрозив кожному невіруючому скептику серед його учнів найжахливішими покараннями, які він нашле на них у цьому світі і в наступному. Ця погроза також скерована і на мусульман (!), якщо вони не повірять у чудеса Іси, як про це записано в Корані.

● Коментатори Корану більше обговорюють розмаїття страв на столі, аніж природу того, хто послав їм небесні дари. Мусульмани воліють знати, чи чекатимуть на них у раю вино, свинина й інша заборонена їжа, але забувають про того, хто послав їм з небес цей стіл. Більшість з них не розуміють, що навіть в ісламі Син Марії має привілей заступатися і просити за своїх послідовників.

● Якщо ви скажете мусульманам, що Ісус мав лише п’ять хлібів і дві рибини у своїх руках, щоб нагодувати 5 000 людей, то побачите їхні здивовані обличчя, тому що вони не вважають ні хліб, ні рибу особливою райською їжею.

● Але якщо ви надихнете своїх слухачів думкою про те, що Ісус віддав подяку за те незначне, що мав у руках, а тоді, після його подяки, цей мізер став величезною кількістю їжі, тоді ви зможете пояснити мусульманам, що отримання їжі чи грошей не є ознакою чи доказом віри, але що віра з завчасною, попередньою подякою принесе благословіння багатьом.

● Ми знаємо, що центром цього чуда є Сам Ісус, а не примноження хліба. Наш Господь запевняє нас, що дасть щоденний хліб усім тим, хто слідує за ним, вірить у нього і дякує йому наперед за виявлену турботу. Це протирічить тому, чого навчає Коран. Біблійна милість Бога Отця здатна витіснити концепцію свавільного султана, який спасає кого захоче і зводить кого захоче.

● Неймовірне послання цього чуда Христового в Корані є доказом того, що він – єдиний посередник між Богом і людьми. Він є таємним центром цього чуда, яке здатен зрозуміти кожен мусульманин, якщо забажає. Молитва в ім’я Христа можлива і для мусульман. Христос відчинив для нас двері до Бога. Немає іншого шляху до Отця, окрім як через Нього. «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тимофію 2:5; Сура аль-Анбія 21:38).

5.12 -- Іса – божественний законодавець

У Корані ми знаходимо декілька уривків, які свідчать про владу Христа над Торою. Два з цих уривків називають його ставлення до текстів Старого Заповіту і його володіння ними ознакою і доказом його божественної місії (Сури аль-Імран 3:50-51; аль-Маїда 5:46-47; аль-Зухруф 43:63). Необхідно взяти до уваги наступні пункти даного правового чуда:

● Аллах послав Христа у світ, щоб підтвердити непогрішність Тори. Чому ж тоді мусульмани знову і знову наполягають, що Тора була підроблена? Сам Коран відкидає ці звинувачення декілька разів. Окрім того, Христос є втіленим словом Аллаха, а отже, своїм життям презентує Тору (Сура аль-Імран 3:50; аль-Маїда 5:46, та інші)

● Аллах сам навчив Сина Марії – ще до його народження – Тори, Притч Соломонових, Євангелій і Оригінальної Книги з усіма її прообразами (Сура аль-Імран 3:49). Тому Іса зміг прийти до дітей Ізраїлю з божественною мудрістю і пояснити їм усі незрозумілі питання закону, тим самим усунувши причину їхнього поділення.

● Згідно Корану, Христос мав владу змінювати і відміняти деякі вказівки і заповіді Аллаха у Торі, а також звільняти від них своїх послідовників. Таким чином, у ісламі Іса є законодавцем. Він не під законом, як виконавець. Для мусульман це означає більше, ніж чудо, тому що для них лише Аллах є законодавцем Закону і тим, хто його об’являє. Згідно Корану, Христос володіє божественною функцією, бо він сам був втіленням слова Аллаха у плоті і крові. Він є божественною істиною і уособленням закону (Від Івана 13:34; Сура Маріам 19:21; аль-Анбія 21:91; аль-Тахрім 66:21 та інші).

У цих віршах Корану ми чуємо відлуння ісламу на об’явлення Ісуса: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати». (Від Матвія 5:17,18) Він також пояснив: «Ви чули, що було стародавнім наказане… А Я вам кажу…» (Від Матвія 5:21-48). «Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину» (Від Матвія 15:11, 16-20).

Мухаммед, напевно, чув ці революційні принципи, яким навчав Христос, але розумів їх не як виконання закону, а як усунення певних перешкод з боку Закону для Його учнів. Дивно, але він надав Ісі, як посланцеві Аллаха, божественне право спростовувати закони і запроваджувати нові.

● Незважаючи на всі зміни Закону Сином Марії, він підтверджує ключовий принцип ісламського поклоніння: «Бійтесь Аллаха!» Іслам не керується любов'ю Божою до людей, ані їхньою любов’ю до Аллаха. В ньому немає батьківства Божого і відсутнє бажання спасати людей, а є лише сила, всемогутність і недоторканий суверенітет Аллаха, у якому, як у диктаторові, ніхто не має права сумніватися, і який не несе відповідальності ні за що. Мусульмани можуть лише падати ниць перед ним і поклонятися йому у глибокій пошані і страху.

● Аналогічна покора повинна бути виявлена кожному посланцеві Аллаха. У Корані Син Марії двічі вимагає від євреїв, християн і мусульман: «Коріться мені!» (Сури аль-Імран 3:50-51, аль-Зухруф 43:63-64). Ця фраза повністю перевертає іслам догори дригом! Кожен має шанувати Христа Ісуса, присвятити себе йому і так ретельно зберігати його повеління, як вони бояться Аллаха! Іслам не навчає: «Вірте у милість Аллаха, прийміть прощення Христа або його любов, тому що він перший вас полюбив». Іса радше вимагає вірного послуху і безумовного підкорення його авторитету і владі. Хто розуміє це повеління Корану, може віднайти у ньому зручний спосіб євангелізації мусульман. Мусульманин спочатку має засвоїти закон Христа, перш ніж буде навчений його спасаючій благодаті. Нам варто вивчати з ними 510 заповідей Христа з чотирьох Євангелій і порівнювати їх з 613 повеліннями Мойсея з Тори. Після цього нам необхідно жити згідно Закону Ісуса, демонструючи істинний приклад, і визнавати перед мусульманами, що ми не здатні виконувати усі його повеління сповна, і саме тому нам потрібно просити прощення щодня. Мусульманин повинен збагнути, що неможливо виконати закон Христа самотужки, тому він заповів нам: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш!» (Від Матвія 5:48) і «Любіть один одного, як Я вас полюбив» (Від Івана 13:34). Тоді він зможе зрозуміти, що ніхто не здатен виконати закон Христа самостійно, а потребує щодня прощення Ісуса і його спасіння. Благодать Христа Ісуса є єдиним шляхом до Отця (Від Івана 3:16; 14:4 та інші).

● Мухаммед швидко припинив подібні критичні думки і висновки, вклавши у вуста Ісуса Христа слова: «Аллах є мій Господь і ваш Господь. Поклоняйтесь йому, бо це праведна служба». Він не дозволив Ісі в Корані сказати: «Я зійду до мого Отця і до вашого Отця, до мого Бога і до вашого Бога!» Ні, Мухаммед зробив Ісу підвладним силі і авторитету Аллаха. Мухаммед ніколи не був готовим визнати, що Христос Ісус Сам є Господом, наділеним славою Бога, його Отця. Приймаючи деякі важливі принципи християнської віри, він зрештою відкинув її ключову суть і перетворив Сина Марії на раба Аллаха, який поведе своїх послідовників до раю «широкою дорогою» ісламського Закону.

Не зважаючи на ці ісламські витівки, Мухаммед таки підтвердив позицію Христа Ісуса як божественного законодавця, що має право вимагати безумовного послуху від своїх послідовників і від усіх людей. Нам потрібно допомогти мусульманам, які перебувають у пошуку, усвідомити це послання Корану, і через духовний надлам їхньої гордості допомогти їм прийняти благодать Христа, яка є доступною і для них також.

5.13 -- Христос відновлює своїх послідовників

У Корані є кілька віршів, які змальовують характер християн у позитивному світлі. Згідно свідчень Мухаммеда, мусульманами визнається, що Син Марії був здатний перетворити зарозумілих на смиренних, а егоїстів на милостивих слуг. Згідно книги мусульман, це було найбільшим чудом, вчиненим Христом. Такі переміни відбувались не один раз, а щодня, тоді і зараз. Християни в Корані змальовані понад 50 разів. Деякі з цих віршів були написані не тільки про християн, але й про євреїв також (Сури аль-Імран 3:55, 113-114, 199; аль-Маїда 5:65-68; аль-Анам 6:90; аль-Хадід 57:27; аль-Тахрім 66:114, та інші).

У Сурі аль-Імран ми читаємо Мухаммедову оцінку християнської делегації з Північного Ємену (Ваді Наджрану), представники якої впродовж трьох днів обговорювали з ним у Медіні питання віри. Він намагався завоювати цих християн для ісламу і тому вклав у вуста Аллаха такі слова до Іси:
«Я возвеличу тих, хто слідує за тобою, над невіруючими аж до дня воскресіння» (Сура аль-Імран 3:55)

Мухаммед і його мусульмани були вражені гарно вбраною делегацією у складі 60 чоловіків християн з Північного Ємену. Мухаммед відчував, що їхня культура була вищою, аніж його власна, але все одно хотів навернути їх в іслам. Він помічав їхню вищість і економічну перевагу над ідолопоклонниками і анімістами. Але під час перемовин він, звичайно, не виказував своєї справжньої думки, а наполягав на тому, що мусульмани, без сумнівів, мають значно вищий рівень, ніж християни.

У тій самій Сурі ми читаємо про рабів і працівників, які зустрічаються вночі, щоб разом читати Біблію і поклонятися своєму Господу, падаючи ниць. Це, ймовірно, були православні християни, тому що в жодній іншій церкві, не кажучи про євреїв, ніхто не падає ниць під час служіння. Мухаммед визнавав, що вони трималися свого заповіту з Богом, і що їхнє життя узгоджувалося з їхньою вірою. Він називав їх «праведними», тими, що будуть нагороджені Аллахом (Сура аль-Імран 2:113-114). Яке чудове свідчення на користь зневажених християн у Хіджазі!

Згідно Сури аль-Імран, Мухаммед також зустрічався з християнами, які були смиренні і скромні, і які цитували вірші з Біблії, не прохаючи грошей, на відміну від євреїв у Медіні, які зазвичай розповідали йому лише дещо з книг Мішна або Талмуд, але тільки якщо він спершу щось у них придбає (аль-Імран 3:199). Згідно Корану, християни неодноразово намагалися євангелізувати Мухаммеда, але безрезультатно.

У Сурі аль-Маїда між євреями і християнами вимальовується чітка роздільна лінія. Аллах, як вважається, відкрив Мухаммеду:
«Ви напевно побачите, що ті, хто з найзапеклішою ворожнечею протистоїть вам (віруючим мусульманам), – це євреї і ідолопоклонники. Ви також побачите, що ті, хто (протистоїть, але) найбільше співчуває віруючим (мусульманам), – це ті, хто називає себе християнами (Насара), тому що між ними є священники і монахи, і (тому що) вони не зарозумілі (буквально: вони не надимаються)». (Сура аль-Маїда 5:82).

Мухаммед впізнавав смирення Христа у його послідовниках, які не намагалися возвеличити себе. У той же час Мухаммед розумів, що ця якість не йде від них самих, а від їхніх духовних лідерів. Цей вірш демонструє вражаюче визнання смирення християн у дні Мухаммеда.

У Сурі аль-Хадід ви можете прочитати досить глибокий аналіз християн. Згідно Мухаммеда, Аллах об’явив наступне:
«Ми, зрештою, дозволили Ісі, Сину Марії, прибути (вслід за нашими попередніми посланцями), дали йому Євангелію і вклали у серця тих, хто піде слідом за ним, добросердечність, милість і чернецтво». (Сура аль-Хадід 57:27)

Мухаммед розрізняв різні типи християн. Він визнавав тих, хто був у пошуку, як учнів, завзятих вояків і помічників, яку були готові до бою за нове вчення, свідомих віруючих і поклонників, які перебували в молитві, намагалися жити згідно своїх переконань, і щирих «мусульман», які присвятили себе Аллаху і його посланцеві (Христу) та віддалися на його милість без жодних умов, його послідовників, які намагалися наслідувати свого вчителя і йшли за ним, незважаючи на перешкоди, і очевидців його діянь, які були готові померти за свої свідчення. Вони просили Ісу лише про одне, аби він записав їхні імена у Книзі Життя на небі (Сура аль-Імран 3:52-53).

Згідно Мухаммеда, не всі християни розділяли участь у таємниці найбільших чуд, які звершував Христос – за винятком його послідовників! Мухаммед відчував, що Аллах особисто вчинив для них чудо! Він вклав у їхні серця щось таке, чим не міг володіти ніхто інший: жаль і милість, навіть до ворогів! Коли Мухаммед розмірковував про походження цього божого дару, він не знаходив жодного іншого його джерела, окрім як Євангелія, натхненого Аллахом для Іси. Мухаммед вірив, що жалість і співчуття у серцях послідовників Христа походять саме з цієї книги. Але він не розумів сили Святого Духа, про яку писав Павло: «Бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам». (До Римлян 5:5)

Мухаммед був гарної думки про щирих християн. Він не тільки знав Вараку ібн Науфаль, двоюрідного брата його першої дружини Хадіджі, шанованого старшину домашньої біблійної групи у Мецці. Він також знав, що 83 мусульмани знайшли прихисток у християн в Ефіопії, коли переслідування мусульман у Мецці стало просто нестерпним. Поведінка ефіопських християн вплинула на формування його уявлень про християн у Корані більше, ніж ми можемо припустити. Однак ефіопам не вдалось євангелізувати мусульманських біженців. Коли мусульмани повернулися до Медіни після зміцнення встановленого ісламу, 230 ефіопів прийняли іслам і лише один мусульманин став християнином. Він помер невдовзі після свого навернення (вочевидь насильницькою смертю).

У Сурі аль-Сафф християн названо помічниками і співпрацівниками Аллаха, коли вони заприсяглися бути вірними Ісі у його випробуваннях і були готові битися за нього. Аллах гарантував їм перемогу над їхніми ворогами (Сура аль-Сафф 61:14).

Коли ви читатимете ці вірші у Корані, то побачите, що Мухаммед помічав, що Іса змінював своїх послідовників у свій образ. Вони любили своїх ворогів, благословляли тих, хто їх проклинав, і чинили добро тим, хто ображав їх і переслідував (Від Матвія 5:44). Вони були смиренні і лагідні, не жадібні, і молилися у своїх зібраннях, а якщо виникала потреба, то навіть уночі. Їхня Книга була центром і джерелом їхнього поклоніння. Ці християни, змальовані в Корані, були не іноземцями, а арабами з півночі, півдня і заходу Аравійського півострова. Христос звершив своє найбільше диво у них: вони жили згідно того, у що вони вірили, і стали новим творінням по благодаті їхнього Спасителя. Сьогодні колишні мусульмани знаходять свою нову ідентичність як біблійні християни, описані в Корані. Ці вірші можуть допомогти їм, коли вони розмовляють зі своїми родичами, що сповідують іслам.

5.14 -- Правдивий Аятолах

У Корані ми двічі читаємо, що Христос Ісус і його мати є величними знаменами, вчиненими Аллахом (Сури аль-Анбія 21:91; аль-Саджда 32:50). Один раз зустрічається об’явлення про те, що Христос сам є ознакою для людей і милістю Аллаха (Сура Маріам 19:21). Ці три вірші підтверджують таємницю Христа в Корані і підсумовують сутність усіх його чуд. Мета цих чудес полягає не, власне, у самих чудесах, а у об’явленні того, хто їх звершив.

Слово ознака, або знамено, арабською звучить ajatun, що також означає чудо. Якщо читати у поєднанні зі словом Allah, то ці два слова дають почесний титул Аятолах (Ayatollah)! Христос Ісус є дивовижною ознакою Аллаха! Текст у Корані розширює значення цього слова і показує його призначення: для людей! Кожен повинен побачити всесильність Аллаха і його любов у Синові Марії. Немає іншого пророка, царя чи священника, який би, згідно Корану, носив цей славний титул, включно з Мухаммедом. Христос є єдиним чудом Аллаха, що повинні визнати всі люди. Усі інші Аятолахи отримують свій титул лише від людей.

Коли ми запитаємо, чому Син Марії є найбільшим знаменом Аллаха в Корані, то відповідь знайдемо у переконанні ісламу у тому, що Аллах створив Христа у Марії лише завдяки слову, без участі біологічного батька, людини. Аллах вдихнув свій дух у її тіло. Тому Христос є не просто людиною, народженою від жінки, а, згідно Корану, також духом від Аллаха у людському тілі. Іса існував з Аллахом ще до свого народження. Після свого вознесіння він повернувся до Аллаха у тілі, духом і душею. Сьогодні Ісус перебуває з Аллахом. Мухаммед же мертвий. Христос Ісус – єдина людина, яку можна назвати «Духом Аллаха» і «його втіленим словом». Отож, Христос є єдиною відчутною, сенсорною ознакою Аллаха для усіх людей.

З огляду на цю подвійну особливість, що Іса є справжньою людиною і справжнім духом від Аллаха, вчинені ним знамена і чудеса, згідно Корану, є такі:

● Він є втіленим словом Аллаха. Він міг розмовляти, будучи новонародженим дитям у колисці.
● Він є творець, що володіє життєдайним подихом, з дозволу Аллаха!
● Він сповнений милості до недужих і знедолених. Він зціляв усіх, хто приходив до нього.
● Він – найкращий лікар у світі, з дозволу Аллаха!
● Він – переможець над смертю, бо він воскрес з мертвих, з дозволу Аллаха!
● Він всезнаючий, бо його «рентгенівські очі» можуть бачити крізь кожного і крізь усе.
● Він має право клопотання, як посередник між Аллахом і його послідовниками.
● Він прикликав їжу з небес для своїх учнів і дбав про хліб щоденний для них!
● Він є законодавцем і підтвердив непогрішність Тори. Він змінював божественні закони і запроваджував нові.
● Йому доручено вимагати послуху з вірою від усіх людей, включаючи мусульман.
● Він змінював егоїстичний характер своїх послідовників і наповнював їх любов’ю і смиренням.

Ці знамена у Корані – ніби дзеркала, що віддзеркалюють атрибути і характеристики Іси, Сина Марії. Вони показують, що він є чудом над усіма чудесами.

У віршах Корану ми можемо знову і знову розгледіти біблійного Ісуса. Мухаммед запозичив значну частину християнської віри, щоб зобразити свій Коран як такий, який нагадує Євангелію, з метою звабити християн приймати іслам. Він не завжди демонстрував своє неприйняття божественності Ісуса, як і те, що відкидав його розп’яття. Він визнавав Ісу за милостивого чудотворця, лікаря, того, хто воскрешав з мертвих, і законодавця, аби привабити християн до ісламу.

Отож, ми маємо повне право взяти спотворене свідчення християн з Корану і вплести його у правильний контекст цілої Євангелії, як єдиної істини і шляху до миру з Богом. Мета полягає не тільки у тому, щоб показати закон і благодать, повеління і послух у вірі, але й щоб намалювати портрет реального Христа перед очима мусульман, аби вони могли побачити Його, полюбити Його, повірити в Нього, пристати до Нього, отримати Його вічне життя і приносити святий плід Його Духа.

Для цього Ісус називає Себе світлом для світу, хлібом життя, правильним шляхом, вічною правдою, добрим пастирем, істиною виноградиною, воскресінням і життям, царем (з терновим вінком), першим і останнім. Ісусові слова в Євангелії «Я є…» можуть допомогти мусульманам, які перебувають у пошуку, збагнути, що Ісус – не тільки творець чудес, але й сама Божа любов і його святість, втілена в Його особі.

5.15 -- КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Любий читачу!

Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть 90 відсотків правильних відповідей на запитання з восьми буклетів даної серії, отримає сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
допоміжних способів проведення бесід та дискусій з мусульманами про Ісуса

як заохочення за його/її подальше служіння Христу.

  1. Скільки Мойсеєвих чуд згадується в Корані? Які їхні характеристики і цілі?
  2. Як часто ми читаємо про докази (bayyinaat) Христа в Корані? Які їхні характеристики і цілі?
  3. Хто є Духом Святого, який, згідно Корану, надав сили Христу вчиняти чуда? (Сури аль-Бакара 2:87, 253; аль-Маїда 5:11, та інші)
  4. Як Мухаммед намагався підкріпити своє власне звання пророка завдяки доказам Христа? (Сура аль-Сафф 61:6)
  5. Як часто Мухаммед використовував термін знамено, чи знак (aayat), для чудес Христа в Корані? Де в Євангелії ми можемо зустріти той же термін для позначення чудес Христа? Як значення цього слова відрізняється у цих двох книгах?
  6. Чому Ісус вважав прагнення побачити чудо невір’ям чи навіть вчинком спокушування Бога, згідно Євангелії?
  7. З яких джерел Мухаммед чув легенди про те, що новонароджений Іса вмів розмовляти з самого народження? Чому Мухаммед мирився з цими вигадками і вірив їм?
  8. Як включення цих вигаданих історії про Ісу в об’явлення Аллаха у Корані доводить, що Мухаммед не був справжнім пророком?
  9. Що можна назвати сумнівним і фантастичним у змісті першої промови Христа в Корані? (Сура Маріам 19:24-26)
  10. Як Мухаммед уявляв створення птаха малим Ісою?
  11. Чому вислів «Я творю» в описі даного чуда в Корані, вчиненого Сином Марії, важливий для наших розмов з мусульманами?
  12. До якого висновку ми можемо прийти на основі того, що Іса дихнув на птахоподібну форму з глини, і як стверджує Коран, після цього птах полетів геть? Де у Євангеліях ми читаємо, що Ісус справді дихав на людей? Чим відрізнялися результати подиху Христа в Корані і в Євангеліях?
  13. Як Мухаммед у Корані намагається обмежити здатність Іси здійснювати чудеса? Чому Ісус Сам обмежував Свою здатність і стримувався від здійснення чудес в Івана 5:19?
  14. Скільком незрячим, згідно Корану, Христос зміг відкрити очі? Яким чином, згідно уявлень Мухаммеда, він відкривав їм очі?
  15. Яка помилкова думка і негативна оцінка прокази побутує у багатьох країнах Азії та Африки?
  16. Що включає в себе Христова влада зцілювати прокажених?
  17. Що демонструє турбота Сина Марії про недужих і знедолених, об’явлена в Корані?
  18. Згідно Корану, скількох мертвих воскресив і повернув до життя Христос?
  19. Чому, згідно Корану, Христос був єдиною людиною на землі, здатною воскрешати мертвих?
  20. Яку таємницю ми можемо пояснити мусульманам, з огляду на ісламську ідею про те, що Христос міг здійснювати свої чудеса лише за допомогою Духа Аллаха?
  21. Як у Корані стає очевидним, що Іса є всезнаючим? Як ми можемо використати цю таємницю всезнаючого Ісуса у наших розмовах з мусульманами?
  22. Як прокоментував Коран Аль-Суюті, коли звернувся до традиційних переказів (Hadith) про Ісуса, щоб пояснити Його всезнання?
  23. Що здається вам найважливішим в історії з Корану про стіл з небес для послідовників Іси?
  24. Чому Ісус молився, вживаючи звертання «Аллахумма», а не «О, Аллах»?
  25. Як Мухаммед підтвердив, що Христос мав право посередництва між своїми учнями і Аллахом? Чому Всемогутній негайно відповів на прохання Сина Марії?
  26. Чому Христос міг змінювати натхнений Закон Мойсея? Як він міг «дозволити» своїм послідовникам те, що було заборонено Аллахом? Згідно Корану, Христос мав лише виконавчу владу, чи законодавчу також?
  27. Чому Іса в Корані часто говорить про страх перед Аллахом і майже ніколи про любов Божу?
  28. Що означає для мусульман категоричне повеління Христа в Корані «Коріться мені»? Чому нам варто вивчати Закон Христа для наших розмов з мусульманами?
  29. Як Мухаммед, вдаючись до гри слів, намагався знівелювати владу Христа і зробити з нього богобійного мусульманина?
  30. Які різноманітні титули та імена запровадив Мухаммед, щоб змалювати різні етапи зрілості послідовників Христа? Чому він називав їх «мусульманами»?
  31. Які унікальні якості використав Мухаммед, щоб охарактеризувати послідовників Христа? Звідки він дізнався про ці якості?
  32. Чому перетворення егоїстичних грішників на миролюбних слуг Господа є найбільшим з усіх чудес Христа?
  33. Чому Іса в Корані є єдиним чоловіком Аятолахом в історії, призначеним Аллахом? Що означає цей титул, і який еквівалентний титул Христа ви можете знайти в Євангеліях?
  34. Як Мухаммед пояснив і поглибив титул Аятолах для Христа? Яке значення має те, що в ісламі Христа названо втіленою милістю Аллаха?
  35. Які десять надзвичайних титулів і атрибутів, чи якостей, Христа ви можете визначити на основі вчинених ним чуд у Корані?
  36. Чому Мухаммед змалював дуже привабливий образ Христа для делегації християн, яка його відвідала?
  37. Як ми можемо використати чудеса Христа в Корані як місток до справжньої Євангелії? Що є незамінним для досягнення даної мети у вашому практичному служінні серед мусульман?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у своєму розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою, у звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,

Абд ал-Масіх та брати

Надсилайте ваші відповіді на адресу:

GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY

або електронну пошту:

info@grace-and-truth.net

www.Grace-and-Truth.net

Page last modified on August 05, 2022, at 10:00 AM | powered by PmWiki (pmwiki-2.3.3)