This page in HTML4 - Print - Bottom

Previous booklet -- Next booklet

01. Як розмовляти з мусульманами про Христа

7 - Як пояснити мусульманам хрест, який для них є каменем спотикання

Як ми можемо принести викуплення Ісуса Христа мусульманам?

Третьою і останньою основною догматичною перешкодою для мусульманина на шляху до християнства є його віра в те, що Христа насправді не вбили, а лише виглядало так, ніби його розіп'яли. Як можна ділитися Євангелієм про розп’ятого Сина Божого з мусульманином, незважаючи на це противірчове переконання? Дізнайтеся, прочитавши наші пропозиції, як це можливо на основі Старого Завіту, Нового Заповіту, раціонального мислення, Корану та вашого особистого свідчення.

---

---

7.01 -- Як пояснити мусульманам хрест, який для них є каменем спотикання

Як ми можемо принести викуплення Ісуса Христа мусульманам?

7.02 -- Заперечення викупної смерті Христа в ісламі

Кожен, хто розмовляє з мусульманином про Ісуса і спасіння, яке Він звершив, може у своїх бесідах прийти до моменту, коли мусульманин вже не відповідає, а тихенько підсміюється. На запитання про причину такого свого гумору він може відповісти:

● Ви, християни, слідуєте за міражем! Вас введено в оману! (Сура аль-Фатіха 1:7) Сина Марії не вбивали і не розпинали на хресті (Сура аль-Ніса 4:157), навпаки, він був піднесений Аллахом до себе (Сури аль-Імран 3:55; аль-Ніса 4:158). Його розп’яття ніколи не було.

● Інші мусульмани стверджують, що Аллах справедливий. Тому він врятував невинного Христа від тортур на хресті. Натомість він дозволив, щоб розп’яли Юду, зрадника (Сура аль-Ніса 4:157). Мусульмани й сьогодні переконані в істинності цієї позиції.

● Кожен, хто поглиблює свої знання про причини заперечення розп’яття Христа в Корані, знайде ще й третій аргумент у мішку хитрощів батька брехні: Жодна людська істота, згідно Корану, не має права нести чи відповідати за гріхи іншої людини перед судом Аллаха (Сура аль-Анам 6:154; аль-Ісра 17:15; аль-Фатір 35:18; аль-Зумар 39:3; аль-Наджм 53:38), бо кожен має просити про своє власне прощення у Святого. Згідно ісламу, будь-яка замісна жертва є неможливою.

● Четвертим аргументом проти можливості розп’яття Христа, згідно Корану, є наступне: Аллах не потребує посередника, ані кривавої жертви, ягня чи заміщення, щоб пробачити гріхи. Він суверенний, він прощає кому хоче і зводить кого захоче (Сура аль-Анам 6:39; аль-Рад 13:27; Ібрахім 4:4; аль-Нахль 16:93; аль-Фатір 35:8; аль-Муддатір 74:31). Якщо Аллах когось зводить, то тому ніхто вже не допоможе (Сури аль-Ніса 4:88,143; аль-Фраф 7:178,186; аль-Рад 13:33; аль-Ісра 17:97; аль-Кахф 18:7; аль-Зумар 39:23,36; Гафір 40:33; аль-Шура 42:44,46).

● П’ятим аргументом, окрім витівок підземного світу, супроти необхідності викупної смерті Ісуса є ще один, найбільш упертий. Багато мусульман вважають себе достатньо добрими, щоб отримати виправдання власними силами. Вони вірять, що їхні добрі вчинки переважують погані (Сура Худ 11:114). Вони сподіваються бути врятованими, якщо виконають усі повинності, продиктовані їхнім законом (шаріатом). Таким чином, вони вважають, що їм не потрібен ані відкупитель, ані хрест. Таке ісламське переконання є непрямою спадщиною від єврейських фарисеїв.

● Релігійні правознавці з-поміж мусульман стверджують, що Аллах визначив долю кожної людини наперед, коли кожен ще був в утробі матері, а визначене наперед Аллахом змінити неможливо. Вони вірять, що у житті людини не може статися нічого іншого, окрім того, що записане в оригінальній книзі на небесах. Вони не бачать потреби в комусь на хресті і його жертовній смерті за інших.

● Більшість мусульман навіть не усвідомлюють наявність цих різних аргументів. Однак, як підсумок усіх цих пунктів, можна виокремити спільну культурну згоду в ісламському суспільстві у тому, що для мусульман хрест Христовий є табу. Вони вважають, що хрест є прикриттям для усіляких політичних і релігійних хрестоносців, які прагнуть зруйнувати силу і культуру ісламських держав.

Ненависть до хреста нашого Спасителя бере своє коріння глибоко в колективному рабстві, яке неможливо подолати самою лише логікою. Вона не допоможе довести факт чи значення хреста Христового на інтелектуальному рівні. Тому нам варто молитися за них, щоб вони зрозуміли правду і повірили в неї. Цей антихристиянських дух має бути переможений і викорінений іменем Ісуса і любов’ю Божою!

Якщо прийняти до уваги заперечення розп’яття і складні перекручування та брехню, включно з загальною ненавистю до Спасителя Ісуса, можна легко розчаруватися у намаганнях принести мусульманам спасіння, звершене Христом. Однак кожен, хто визнає обітниці Старого Заповіту божественною підготовкою до спасіння і не відходить від реалій Нового Заповіту, та ще й сприймає світські джерела і суперечливі вірші у Корані, що вказують на розп’яття Христа, зможе засвідчити з впевненістю і переконанням апостола Павла:

«Отож, виправдавшись вірою, маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (До Римлян 5:1)

Ці п’ять джерел істини значно сильніші, аніж сім заперечень мусульман. Тож давайте молитовно проголошувати перемогу Христа на хресті, навіть над ісламом по всьому світу.

7.03 -- Обітниці про викупну смерть Месії у Старому Заповіті

Багато мусульман вірять у те, що кожна річ є визначеною наперед. Той, хто зможе довести їм той факт, що згідно Тори, Псалмів і Пророків обіцяний Спаситель таки мав померти на хресті замість нас, визнаючи достеменне виконання цих пророцтв у житті Христі, може допомогти мусульманину повірити у смерть Ісуса на хресті. Нам потрібно вивчити 333 пророцтва Старого Заповіту і їхнє виконання у Новому, щоб налаштувати себе на переконання і вірування мусульман у визначення наперед. Сам Ісус переміг Сатану і неодноразово долав сумніви Своїх учнів завдяки словам: «Бо написано!» (Матвія 4:4, 6-7; Луки 18:31; 21:22; 24:46; Івана 5:46 та інші).

Мойсей підносить змія
Ісус пояснював невідворотну необхідність і мету Своєї смерті на хресті Никодиму, богобійному члену єврейського релігійного суду (Синедріону), цитуючи розповіді з Тори: І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. (Від Івана 3:14,15)

У цьому прикладі Ісус звернувся до мідяного змія, якого мав підняти Мойсей за вказівкою Божою і згодом прикріпити до палиці. Кожен серед нажаханих людей, хто дивився на цей «символ зла», негайно отримував зцілення, навіть якщо був вкушений змієм.

Чому Ісус порівняв себе зі змієм, який завжди вважався епітомією (символом) усього злого (Буття 3:1-15)? У Своїй любові Ісус увібрав гріх усіх грішників, ставши ніби як Злий, але все-одно залишаючись святим, як писав у своєму листі до Коринтян Павло: «Бо Того, Хто не відав гріха, Він [Бог] учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2 до Коринтян 5:21)

Ісус підкреслював, що немає іншої можливості спасіння для тих, кого звів Злий, як вмерти Йому замість нас. Він хотів і мав постраждати на хресті за гріхи усіх грішників, як наше заміщення, як той, хто зайняв наше місце.

Ісус – Пасхальне ягня
Наш Господь влаштував традиційне святкування Пасхи разом з Своїми учнями, щоб об’явити їм, що це Він Сам був приготованим Богом пасхальним ягням. Він продовжив трапезу і пояснив Своїм послідовникам, що обітниці Пасхи будуть виконані з Його неминучою смертю (Матвія 26:26).

● Так само, як кров першого пасхального ягняти після його вбивства була нанесена на одвірки кожного дому ізраїльських рабів в Єгипті, щоб гнів Божий і суд оминули їх, так і кожна людина і його сім’я, яка прийняла захист крові Христової, буде спасенна від Божого гніву і суду. Мусульмани мають деяке розуміння цієї таємниці, бо вірять, що кров загиблої тварини може захистити їх (Вихід 12:7, 13, 22-23; Дії 16:31).

● Так само, як діти Якова, збираючись цілими сім’ями у своїх домах, мали споживати смажене м’ясо пасхального ягняти, щоб отримати підкріплення для їхнього виходу з рабства, так і Ісус Христос, істинна Пасха, хотів перебувати в тих, хто слідував за Ним, зміцняючи їх для втечі з рабства гріха і сатани (Вихід 12:3-6, 6-11, 43-48; Івана 6:35, 48-59).

● Оскільки без пролиття крові немає прощення (Левит 17:11; Євреїв 9:22), однією з цілей вічного пасхального агнця Ісуса залишається повне викуплення гріхів усіх тих, хто відкрив себе для очищення через Його кров, якщо вони вірять у Його жертву і вдячні Йому за силу Його крові (Євреїв 10:14).

● Ісус називав кров, яку Він пролив, кров’ю заповіту (Буття 24:4-8; Матвія 26:27-28), якою Він зв’язав Себе і Свою церкву назавжди. Кожен, хто з вірою долучається до цих взаємин, скріплених кров’ю, має бути святий, як Бог є святий (Левит 11:44). Він має любити так, як любив Ісус (Івана 13:34), і прощати кожного, як Бог простив його (Матвія 6:12, 14-15).

Нам потрібно допомогти мусульманам зрозуміти, що Господня Вечеря – це виконання старозавітної пасхальної трапези. Хто вірить у Агнця Божого, той буде очищений від усіх своїх гріхів і зможе відчувати, як Ісус живе в ньому.

Псалом страждання
Псалом 21 є детальним пророцтвом, що змальовує страждання Христа на хресті. Ці вірші були натхнені Давиду близько 1000 до народження Христа. Передбачення і точне виконання цих пророцтв показує, що за розп’яттям Ісуса стоїть певна божественна мета і невідворотна необхідність.

У цьому псалмі більше десяти пророцтв про страждання Христа на хресті. Кожен, хто забажає, зможе знайти цінні підказки, щоб зрозуміти і повірити, порівнюючи ці вірші з їхнім виконанням у смерті Ісуса на хресті:

Псалом 21	Mт. 27	Mк. 15	Лк. 23	Ів. 19
7: А я посміховище людське й погорда в народі	33, 41-44	29	36-37	-
8a: Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене	33, 41-44	29	36-37	-
8б: Розкривають роти, головою хитають	39	29	-	-
9: Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав	43	-	-	-
12: Бо нема мені помічника	42	30-31	37	-
16: І прилип мій язик до мого піднебіння	-	-	-	28
17a: Бо пси оточили мене	41-43	31-32	-	-
17б: Обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої	-	24	33	19:18, 20:20
18: Вони придивляються й бачать нещастя в мені!	-	-	35	-
19a: Вони ділять для себе одежу мою	35	24	34	23
19б: А про шату мою жеребка вони кидають	35	24	-	24
2: Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?	46	31	-	-

Кожен, хто приймає до уваги ці старозавітні пророцтва про смерть нашого Господа Ісуса Христа на хресті, обов’язково зрозуміє:
● Як же страждала любляча і чуйна душа Ісуса, коли Його власний народ не впізнав Його, а зневажав і насміхався! На Середньому Сході зневага часто вважається гіршою за смерть!

● Як Його тіло майже рвалось на шматки в агонії болю, але він не ремствував.

● Як страждав Його Дух, коли Бог Отець залишив Його через наші гріхи! Нам не збагнути глибини Його зойку: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?» (Псалми 21:2)

Деяким коментаторам здається немислимим те, що Бог насправді залишив Свого єдиного улюбленого Сина! Але Ісус не обманює. Він сказав: «Ти залишив мене!»

Людська логіка тут протестує: Якщо Бог Його залишив, то це мало б бути ознакою того, що Ісус згрішив!

Біблія розповідає: Він, хто був без гріха, поніс наші гріхи. Гріх усього світу був покладений на Нього. Бог залишив Його через наші гріхи.

Дехто намагається скомпрометувати ці слова і каже, що батько лише заховав своє обличчя від Сина і постав перед Ним як суддя через наші гріхи.

Однак Біблія каже: Він справді Його залишив! Єдність Трійці була розділена і розірвана. А це означає пекло! Це початок кінця і вхід у темряву. Матвій і Марк з семи фраз, промовлених Ісусом на хресті, передають лише цю. Цей зойк залишається каменем спотикання для церкви. Однак ця фраза більше за будь-які інші слова Ісуса демонструє, що спасіння було завершене!

Ісус насамперед визнав: «Боже Мій! Боже Мій!» Яків боровся з Господом біля річки Яббок, і Господь захотів його залишити, піти. Але Яків не відпускав Господа, незважаючи на той факт, що знав, що завинив. Він вигукнув: «Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене!» Завдяки своїй вірі Яків подолав суд Господа і отримав Його благословіння (Буття 32:23-32). Так і Ісус, на значно вищому рівні, не відпускав Бога, який мав виконати суд. Він міцно тримався Свого Отця, хоча Отець вже залишив Його. Але вірою Він не відпускав Свого Отця. Він взивав і молився: «Боже Мій! Ти залишаєшся Моїм Богом, навіть якщо я більше не можу Тебе бачити. Я не відпущу Тебе, допоки Ти не спасеш моїх послідовників!» Віра Сина у любов і вірність Отця подолала суд Божий. Його віра – це перемога, яка перемогла світ (1 Івана 5:4). Через Його віру ми були спасенні (Івана 16:33)!

Після боротьби з всемогутнім Господом Яків отримав нове ім’я: Ізраїль! Це ім’я говорить: він боровся з Богом і подужав. Ісус є істинним і справжнім Ізраїлем! Він боровся з Богом за спасіння людства і переміг завдяки Своїй вірі! Він міцно тримався за Свого Отця, навіть у відчаї, коли той був далеко від Нього. Він молився за хвилину перед смертю: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Луки 23:46), хоча вже більше не міг бачити Отця.

Якщо ви обміркуєте ці обітниці Старого Заповіту і відслідкуєте їхнє виконання у Новому, то зрозумієте, що Старий Заповіт вже містить в собі Новий.

Страждання раба Божого
Напевно, найважливіша обітниця щодо заступницької смерті Ісуса у Старому Заповіті була об’явлена Ісаї, який відомий, як пророк відкуплення. Ми пропонуємо усім читачам цього буклету вивчити унікальний текст даного об’явлення напам’ять. У ньому ви зможете почерпнути значну силу для своєї душі і постійну втіху, а також зможете знайти досконалу відповідь на питання заперечення хреста в ісламі.

Направду ж Він немочі наші узяв
і наші болі поніс,
а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його
вдарив поразами й мучив…
А Він був ранений за наші гріхи,
за наші провини Він мучений був,
кара на Ньому була за наш мир,
Його ж ранами нас уздоровлено!
Усі ми блудили, немов ті овечки,
розпорошились кожен на власну дорогу,
і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!
(Ісая 53:4-6)

Ці три вірші є серцевиною цілого розділу. Студента- мусульманина з Касабланки запросили прочитати цей уривок перед своїми одногрупниками і запитали його дум- ку щодо особи, про яку йдеться в уривку. Він відповів після досить довгої вдумливої паузи: «Якщо все це правда, тоді цей чоловік мав неймовірну любов!» Цей молодий мусульманин збагнув таємницю Євангелії!

Чому цей мусульманин не заперечив такого детального опису страждань Ісуса і його смерті? Причина в тому, що він не «спіткнувся» об слова хрест і Син Божий! У цьому тексті вони не записані. Ось чому він зміг зрозуміти, що ж саме сталось на хресті. Ісая 53 говорить про раба Яхве, який постраждав і помер внаслідок суду Божого замість Його грішного люду. Филип’ян 2:7 підтверджує це свідчення, обмірковуючи слова Ісуса, який назвав Себе слугою усім (Матвія 20:28; 2 Коринтян 8:9; Євреїв 2:14,17).

Що може сказати Ісая 53 нам та усім мусульманам?
Ісус надзвичайно принизив Себе і взяв на Себе наші хвороби, помилки, гріхи, злочини і себелюбство та поніс наше покарання у суді Божому. Сам Господь поклав на Нього наші гріхи. Через наші гріхи він терпів побої, знущання, рани і, зрештою, був розчавлений та вбитий.

У відповідь нам було гарантовано мир з Богом і зцілення усіх наших ран, тому що все це Він взяв на Себе. Його заступницька самопожертва завершена, гарантована, надійна і дійсна навіки.

Закатований Агнець Божий матиме багато послідовників і виконає Божий план спасіння – також для мусульман та євреїв. Він спасе багатьох з-поміж них від їхніх гріхів і зможе вразити навіть сильних.

Якщо ви вивчите напам’ять з першого по дванадцятий вірші 53-го розділу Ісаї, то матимете потужне знаряддя для проголошення перемоги Ісуса над ісламом! Цей текст варто розповсюджувати та презентувати акуратно і точно, а також друкувати на плакатах (без хреста і без фрази «Син Божий»). У такий спосіб він зсередини зможе обійти заперечення розп’яття Христа.

Інші вірші про розп’яття Месії у Старому Заповіті
Шукаючи інші обітниці та пророцтва про смерть Ісуса в Торі, псалмах і пророчих книгах, ви знайдете наступні кілька віршів та їхнє виконання в Новому Заповіті:

Бог вбив тварин і пролив їхню кров у раю, щоб прикрити наготу Адама і Єви (Буття 3:21).

Нащадок Єви зітре голову змія своєю п’ятою, а змій вжалить його (Буття 3:15; Об’явлення 12:4,5,15-17).

На тому, хто висить на дереві, Боже прокляття (Повторення Закону 21:22,23; Дії 5:30)!

Вони напували Його оцтом (Псалом 68:22; Матвія 27:33; Івана 19:29).

У руку Твою доручаю я духа свого (Псалом 31:6; Луки 23:46).

Завіса у храмі роздерлась (Вихід 26:31-33; Матвія 27:51).

Костей його не зламаєте (Вихід 12:46; Івана 19:33-34).

І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи (Захарія 12:10; Івана 19:37; Об’явлення 1:7).

Тридцять срібняків у Старому Заповіті
Остання пророча книга містить особливий запис про тридцять срібняків, які отримав Юда, коли зрадив свого Господа (Матвія 26:14-16).

І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків. І промовив до мене Господь: Кинь її гончареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! (Захарія 11:12,13)

У даному тексті Яхве, Господь заповіту, каже: «Тридцять срібняків – це ціна, в яку вони оцінили Мене!» Чи Ісус не є Яхве? Чи не стався Господь заповіту людиною в Ісусі Христі (Ісая 40:3-5; 60:1-2; Луки 2:11 та інші)?! Зрада Його Юдою за тридцять срібняків була об’явлена Захарії ще задовго до того, як це сталося!

У цих старозавітних текстах та у відповідних віршах Нового Заповіту захована вічна істина, яка свідкує про смерть Ісуса на хресті. Кожен, хто справді хоче знати, зможе зрозуміти. Особливий заклик в останній книзі Біблії спрямований до мусульман та євреїв також: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!» (Об'явлення 2:7 та інші).

7.04 -- Розп’яття Ісуса Христа в Новому Заповіті

На жаль, багато мусульман не наважуються прийняти розповіді про страждання Христа і Його смерть на хресті як історичну правду. Вони посміхаються, думаючи: бідолашні християни! Вони бажають вам добра, але самі загубились у пустелі власних уявлень та ілюзій. Вони бачать трьох Богів замість одного, уявляючи, що один з них був розіп’ятий! До того ж, більшість мусульман переконані, що Христос не був розп’ятий.

Однак не всі мусульмани міркують так радикально. Дехто готовий послухати розповіді про розп’яття Ісуса або подивитися на цю подію, відтворену у фільмі. Двоє мусульман переглядали фільм про життя Ісуса від організації «Кампус Крусейд» (Campus Crusade). Після перегляду один з них сказав: «Чому наші шейхи постійно стверджують, що Христос не був розіп’ятий? Я власними очима бачив Його висячим на хресті і вмираючим!» Якщо це можливо, нам потрібно розгорнути одну з чотирьох Євангелій, розповідей про розп’яття Христа, і вкласти цю книгу в руки зацікавлених мусульман, щоб вони могли читати її самостійно вголос і зустріти в цих словах Ісуса.

Ісус говорить про Себе:
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! (Від Матвія 18:11; 20:28; 26:63-64) Близько 80 разів у чотирьох Євангеліях Ісус називає Себе «Син Людський». Хоча, з огляду на цей вислів, Він виявив Себе як Господь і суддя світу, згідно Даниїла 7:13-14, Він водночас підкреслював Свою людяність і Своє втілення як смиренний слуга. Цим самим Він перевернув стандарти усіх культур догори дригом: Перші хай вважають себе останніми, а останнім обіцяно стати першими. Найвеличніші повинні схилитися і бути найнижчими, а страждаючі будуть піднесені по Божій любові (Матвія 20:26-27; 23:11-12; Марка 9:35; 10:44; Луки 22:26-27).

Кожен, хто слідує за Христом, стане слугою, а не паном! Це – новий напрямок думок, повна протилежність ісламському типу мислення. Наш Бог – смиренний, скромний Бог, а Аллах – пихатий, гордий (Сура аль-Хашр 59:23). Іслам підносить себе, Христос і Його послідовники постійно применшують себе. Хрест Христа вимагає зміни нашого ставлення, інакше ми хоч-не-хоч спотикатимемося.

У ісламі терорист, який готовий пожертвувати своїм життям заради звільнення своєї країни, часто називає себе «визволителем» (fida'i). Але істинним визволителем (faadi) є Христос, який віддав Своє життя, щоб звільнити усіх, хто слідує за Ним, від Божого суду, від влади гріха, від хитрих витівок сатани і від вічної смерті. Ісус приніс нам свободу від усіх негативних сил, які полонять нас. Він – слуга зневажених і спаситель рабів сатани. Христова любов і смирення – це ключ до розуміння Його смерті на хресті.

Неспростовна необхідність Христових страждань
Певні уривки в Євангелії, які містять певні критичні висловлювання про хрест, для критично мислячих мусульман можуть стати в нагоді!

Після свідчення Петра (Матвія 16:16) Ісус вшанував речника Своїх учнів, однак хотів розширити його бачення царювання Месії до рамок реальності страждань слуги Божого. Він відкрив йому, що Йому доведеться вирушити до Єрусалиму, щоб постраждати і щоб померти там, аби на третій день воскреснути (Матвія 16:21).

Петра це налякало не на жарт. Він думав, що Ісус страждав від депресії і підбадьорив Його: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (Від Матвія 16:22) Ісус суворо поглянув на нього, назвавши його сатаною, і відповів: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Від Матвія 16:23).

Як могла відбутися така різка зміна у розмові між Ісусом та речником Його учнів? Петро намагався перешкодити розп’яттю Ісуса, меті та цілі, задля якої Він став людиною. Ісус негайно розпізнав голос сатани в словах апостола, які, на перший погляд, мали добрі наміри, тому що немає нічого іншого, що б сатана ненавидів більше, ніж хрест Сина Божого, місце його повної поразки.

Такі ж докірливі слова можуть бути спрямовані у бік Мухаммеда, згідно якого Аллах робив будь-що, аби врятувати Сина Марії від розп’яття.

Ісус тричі пояснював Своїм учням, що причина Його приходу полягала у тому, щоб виконались до кінця Його невідворотні страждання і смерть (Матвія 16:21; 17:22-23; 20:17-18): Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його. І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне! (Від Матвія 20:18,19)

Чим ближче Ісус був до Єрусалиму, тим краще Він усвідомлював усі деталі Своїх страждань і смерті, включаючи воскресіння. Він був більшим за пророка. Він був втіленим словом Божим. Він завжди розмовляв зі Своїм Отцем на небі, який достеменно відкрив Йому майбутні події.

Будь-яка нормальна мисляча людина може заперечити: «Якщо Ісус знав усе це, чому Він тоді не втік за кордон чи не емігрував, як Мухаммед втік з Мекки до Медіни? Чому Ісус не сховався чи не замаскувався, вдаючи когось іншого?» Ним керувала божественна необхідність! Він знав, що без Його спокутної смерті не буде спасіння для людства. Він підкорився волі Свого Отця небесного аж до самої смерті! Ця необхідність здається мусульманам див- ною і непривабливою!

Ісус у Гефсиманії
Ісус вагався, гірко плакав і був глибоко стурбований Своєю грядущою смертю, коли молився у Гефсиманському саду попід стінами Єрусалиму. Його учні спали і не могли допомогти Йому своїми благальними молитвами. Він же молився: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, не як Я хочу, а як Ти» (Від Матвія 26:39).

Як людина, Ісус усією душею і тілом здригався перед судом Божим, який мав відбутися з Його смертю. Але Син Божий у Ньому подолав волю тіла і вірно віддався волі Того, Хто Його любив. Хрест Ісуса був зовсім не розвагою, не тактичним ходом, а битвою неба і пекла. Ісус прийняв нескінченну волю Свого Отця та молився вдруге і втретє: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!» (Від Матвія 26:42)

Правдивий «іслам», чи повне підкорення, стали видимі у цій молитовній битві Ісуса. Ніхто не змушував Його коритися волі Його Отця. Ним рухала непохитна любов і віра у досконале духовне керівництво Його Отця.

Провал учнів і терплячість Ісуса
Учні пройшли найкращий у світі біблійний коледж, засвоюючи практичне навчання в присутності найкращого з вчителів. Коли ж прийшов час тестування, коли Ісуса арештували, всі вони провалили свій останній екзамен. Вони повтікали у темряві ночі! Петро відрубав вухо солдатові своїм мечем і відмовився визнати, що знав Свого Вчителя і Господа, і навіть заприсягнувся у цьому (Матвія 25:56, 69-75).

Як же відреагував Ісус? Як Він виправив невдачу Своїх улюблених? Він молився за них, висячи на хресті: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони» (Від Луки 23:34). Він завершив спасіння світу на самоті, і під кінець Своїх нестерпних мук скрикнув: «Звершилося!» (Івана 19:30).

У цей момент Він також забезпечив виправдання Своїм грішним учням, хоч вони про це навіть не здогадувалися. Своїм спасінням Він врятував цілий світ, включно з усіма євреями і мусульманами. Ісусові більше не потрібно знову вмирати за мусульман чи євреїв! Він любив і любить усіх, включно з тими, хто Його ненавидить. Він чекає на їхню любов у відповідь.

Відповідальний римський офіцер захотів переконатися, що «Цар юдейський» дійсно мертвий і встромив Йому у бік, прямо під серцем, спис. Цього уколу списа було достатньо, щоб вбити Ісуса. Однак тортури на хресті вже призвели до своєї мети. Укол списа слугував доказом фактичної смерті Ісуса. То як же можуть тоді мусульмани говорити: «Вони не вбили його! Вони не розіп’яли його! Він лише здавався їм таким!» (Сура аль-Ніса 4:157)?

Коли Ісус воскрес з мертвих і з’явився у Своєму духов- ному тілі Своїм наляканим учням, які ховалися за зачиненими дверима, Він не докоряв їм за втечу, а привітав їх: «Мир вам!» (Івана 20:19) Коли вони ніяк не могли збагнути, що перед ними справді Він, Ісус показав їм рани на своїх пронизаних руках і ногах, і рану в боці (Івана 20:20). Тоді вони визнали, що розп’ятий і похований Ісус таки дійсно живий, і стоїть посеред них!

Згодом воскреслий Господь почав знову навчати їх про план спасіння з Старого Заповіту. Впродовж 40 днів він показував їм у Торі, Псалмах і книгах Пророків, що Христос мав постраждати, щоб увійти у славу (Луки 24:26-27). Він відкрив їм розум, аби вони могли зрозуміти Писання, і запевнив їх: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього» (Від Луки 24:46)

Сам Ісус підказує нам правильний спосіб служіння Йому серед мусульман. Коли мусульмани-шукачі після певного періоду зацікавленості розповідями про Христа біжать і не можуть знайти спокій у своїй вірі, так само як це було з учнями Ісуса, тоді наше завдання зібрати їх знову і знову, заново розпочати вивчення Біблії, як це робив Ісус зі Своїми учнями!

Великий прорив
Після того, як Ісус підготував Своїх апостолів до помазання Святим Духом, внаслідок Своєї жертовної смерті на хресті, учні запитали Його: «Господи, чи не встановиш Ти, як Месія Ізраїлю, у ці дні царство Боже?» Вони й далі прагнули релігійно-політичного царства! Вони не зрозуміли послання Ісуса про духовне царство. Через 40 днів особливої підготовки у Самого воскреслого Господа вони знову провалили іспит! Вони й далі міркували земними категоріями, політичними і людськими. Однак у момент, коли вони отримали силу Святого Духа, їхнє бачення і їхня проповідь кардинально змінилися. Вони отримали відвагу виражати істину в любові. Вони проголошували перед нажаханими слухачами, що усі вони були вбивцями, і що за сприяння римських солдат-окупантів вони прибили Ісуса, Месію, до хреста (Дії 2:23).

Що ж відповів збентежений натовп євреїв? ''Нічого'! Ані слова! Ніхто з натовпу не насмілився вигукнути: «Замовкніть! Тихо! Ми Його не вбивали, ми Його не розпинали!» Всі вони мовчали. Мовчання євреїв є доказом історичного факту розп’яття Ісуса. Якби вони мали хоча б найменший шанс заперечити свою провину у Його розп’ятті, вони б голосно вигукували і протестували. Але вони просто мовчали. Бо свого часу всі вони кричали: «Розіпни, розіпни Його!» (Матвія 27:22-26; Івана 19:15)

Петро і апостоли неодноразово і за різних обставин повторювали свій заклик до покаяння та засвідчували вражаючу правду розп’ятого Месії перед натовпом у храмі. Жоден з первосвящеників і вчителів закону не міг спростувати їхнього свідчення, бо всі вони були учасниками розп’яття Ісуса, як активні очевидці (Дії 2:36; 3:13-15; 4:10; 5:30; 7:52 та інші).

Кожен, хто розуміє наслідки свідчень апостолів у цих семи віршах книги Дій і здатен збагнути засліплення цих євреїв, знайде в них сильні докази реальності розп’яття Ісуса. Мусульмани розуміють, що жодна людина не дозволить називати себе вбивцею, якщо не була визнаною винною у скоєнні вбивства! Таким чином, ці сім віршів доводять факт розп’яття Ісуса.

Нам також слід зрозуміти, що апостоли не могли свідчити про розп’яття Ісуса і Його воскресіння, як про велику перемогу Божу, якби у їхні серця не увійшов Дух Святий. Вони б ще довго мовчали, не в змозі зрозуміти, що трапилося.

Коли ми свідчимо мусульманам, наші пояснення і навчання будуть марними, аж поки Святий Дух не просвітить їхній розум, як про це писав д-р Мартін Лютер: «Я вірю, що я не зміг би повірити в Ісуса Христа, мого Господа, чи прийти до Нього власною логікою чи силою волі, якби Святий Дух не покликав мене через Євангелію, просвітлюючи мене Своїми дарами, очищуючи мене і підтримуючи в мені істинну віру, так само, як Він кличе та збирає усіх віруючих християн на землі і підтримує їх у істинній об’єднаній вірі».

Молитва про підготовку і відкриття розуму мусульман та оновлення їхніх сердець через Святого Духа є настільки ж важливою, як і мудре свідчення про воскреслого Спасителя, підготоване особливим чином, щоб відповідати контексту мусульман.

7.05 -- Світські джерела про розп’яття Ісуса

Багато мусульман не бажають прислухатися до свідчень Біблії, тому що їх навчали, що Біблія була сфальсифікована. Для таких обманутих друзів, особливо якщо вони ще й інтелектуали, нам потрібно дуже постаратися знайти натяки на розп’яття Христа у світських джерелах, які не мають нічого або дуже мало спільного з християнським вченням.

Про смерть Ісуса, сина Йосипа з Назарету, розповідали два відомі стародавні історики. Тацит у своїй книзі Літописи, та Флавій Йосиф у своїй праці Єврейська війна. Йосиф детально розповідає про Ісуса та Його розп’яття за правління Пилата у томі VIII, розділ 3:3. Обидві історичні праці визнані на міжнародному рівні і можуть допомогти чесним мусульманам переосмислити реальність смерті Ісуса.

Те ж саме стосується Бельгійського Талмуду. Впродовж певного часу євреї жили в Бельгії поміж християн і повинні були щось відповідати, коли їх звинувачували у розп’ятті Ісуса. Вони записали, що Ісус, син Йосипа, просто помер. Цей запис у Талмуді суперечить запереченням Ісуса ортодоксальними фанатиками, які вирішили, що «Його ім’я повинне бути забуте і викинуте з пам’яті. Нехай його ім’я більше ніколи не буде згадане серед нашого народу!»

Насмішкуватий висічений надпис про Ісуса був знайдений на фундаменті Палладіуму в Римі. На стіні був викарбуваний хрест, на якому висів чоловік із мавпячою головою. Під хрестом можна побачити римського солдата, який схилився на коліна і поклонявся розп’ятому, тоді як інші римські воїни насміхались з нього. Це зображення Ісуса чітко демонструє, що Його розп’яття було відомим фактом серед світських римлян і навіть обговорювалось публічно, оскільки римський воїн почав вірити в Спасителя, якого вони розп’яли.

Існують інші підтвердження історичного факту розп’яття Ісуса, які можуть змусити замислитися кожного мусульманина. Впродовж правління Джамала Абд ал-Нассера в Єгипті останній Папа Іоанн XXIII намагався очистити євреїв, що живуть нині, від обвинувачення у вбивстві Ісуса. Однак президента Єгипту це надзвичайно обурило і він відповів Папі через телебачення та інші медіа: «Ми зрозуміли ваш план! Ви прагнете виправдати усіх євреїв та Ізраїль! Ми цього ніколи не допустимо! Ми знаємо, хто вбив Христа. Це євреї розіп’яли Його і ніхто інший!» Мусульманські лідери, християнські єпископи, священники, пастори та інші відповідальні персони лише посміхались. Було очевидно, що задля обвинувачення Ізраїлю Джамал Абд ал-Нассер був готовий визнати, що Коран помиляється!

Згідно закону шаріату теологи-юристи Університету аль-Ажар в Каїрі чи інших ісламських центрах мали б протестувати і виправити твердження Нассера впродовж місяця, інакше воно набуває загальноприйнятої чинності. Однак вчені побоялися диктатора, або, можливо, не хотіли, аби Ізраїль отримав виправдання. Важливим є те, що ісламські сановники змовчали, і таким чином, згідно принципів шаріату, побічно визнали те, що вони знали, що Христос таки насправді був розіп’ятий. Але визнати це відверто вони не могли, тому що це суперечило б загаль- новідомому віршу з Корану. Тим не менше, аби засудити Ізраїль, вони погодились на це менше зло!

Сьогодні в Ізраїлі живуть ліберальні і помірковані євреї, які не асоціюють себе з фанатичними ортодоксальними євреями. Багато з них намагаються дослідити феномен Ісуса, аби повернути цього великого, втраченого брата Його ж народові. Вони визнали народження Ісуса в «Назареті», хоча й ставили питання, чи не могло це бути актом зґвалтування солдатом окупаційної римської влади. Вони обговорювали Його вчення і Його чудеса. Але що ж вони написали про Його смерть? Чи не заперечували вони Його розп’яття, як це зробив Мухаммед? Якою була їхня відповідь на це незграбне запитання? Вони змальовують покарання Ісуса як юридичну помилку! Вони не ставлять під сумнів факт Його розп’яття. Усі євреї в один голос заперечили б розп’яття Ісуса, аби лише звільнитися від свого ярма в історії, що тягнеться вже понад 2000 років, якби була хоч якась можливість. Але вони знають, що історичний факт неможливо змінити, бо він промовляє сам за себе.

7.06 -- Корисні вірші з Корану, які допомагають уявити смерть Ісуса

Якщо ви вивчаєте різноманітні твердження Мухаммеда про смерть Іси в Корані, то обов’язково знайдете супереч- ності і поступове наростання негативу у його ставленні до хреста. Починається все з толерантного прийняття Його смерті і доходить аж до подвійного, але послідовного заперечення смерті Ісуса. Однак існують певні слабкі місця у цих віршах, а також можливі натяки на хрест Ісуса, які ми пропонуємо в допомогу вашим свідченням для мусульман.

Покарання пророків синами Ізраїлю в Корані зображене і засуджене десять разів (Сури аль-Бакара 2:61,87,91; аль-Імран 3:21,112,181,183; аль-Ніса 4:155,157; аль-Маїда 5:70). В одному з цих місць сказано:

«Ми дали Ісі, Сину Марії, чіткі ознаки і зміцнили його Духом святості. То невже ви, кожного разу, як посланець приходитиме до вас з тим, що вам не до вподоби, гордовито називатимете одних обманщиками, а інших вбиватимете?» (Сура аль-Бакара 2:87)

Такі вірші були написані за часів Мухаммеда у Медіні. Він не заперечував неодноразових страт пророків у Старому Заповіті, однак зображав їх як звинувачення проти євреїв. Він все ж не міг собі уявити, щоб Син Марії був вкаменований, хоча пов’язував Його з страченими пророками безпосередньо (Сури аль-Бакара 2:87; аль-Ніса 4:157). Таким чином, логіка Корану також вимагає смерті Ісуса.

Ісусова смерть в Корані
Сура Маріам містить особливий вірш, який можна розуміти майже як християнське свідчення у Корані. У цьому вірші Іса представляє сам себе у Корані і підсумовує своє життя одним реченням:

«Мир перебував на мені у день, коли я народився, і буде на мені у день, коли я помру, та у день, коли я буду посланий живим» (Сура Маріам 19:33).

Мухаммед об’явив це визнання Іси, аби виправдати його матір Марію і показати, що її син не був позашлюбним дитям. Його народження відбулось за підтримки, благовоління Аллаха і з його миром. Тут через Коран яскраво сяють втілення Слова Божого і Його Духа у Христі (Сури аль-Імран 3:45; аль-Ніса 4:171; Маріам 19:20; аль-Анбія 21:19; аль-Тахрім 66:12 та інші). Воно також є відлунням ангельської пісні у полях Віфлеєму (Луки 2:14).

Христос з’являється в Корані як чоловік миру. Він не чинив гріха (Сура Маріам 19:32). Він не приймав участі у війнах, вбивствах чи ворожих промовах. Христос був миротворцем, який у буквальному розумінні цього слова був мусульманином. Він єдиний істинний мусульманин, Князь миру.

Цей вірш (Сура Маріам 19:33) також відкриває чітке і зрозуміле твердження про смерть Христа. Ці слова завжди були каменем спотикання для мусульманських коментаторів. Вони перекрутили їх значення і записали, що Іса, без сумніву, мав померти, але не у Своєму першому земному житті, а тільки після Свого другого приходу. Він мав повернутися, щоб спершу знищити Антихриста, а потім усіх свиней, та ліквідувати усі хрести. Після цього він одружиться, матиме дітей і наверне усіх людей (включно з християнами) до ісламу. І тільки тоді він помре! Його смерть стане «знанням про останню годину» (Сура аль-Худжурат 49:61). Після того, як Його поховають поруч з Мухаммедом, сам Аллах з’явиться на день суду, підніме Мухаммеда і Христа з мертвих та посадить їх на престоли, щоб вони приймали участь у суді над світом.

Певне розуміння граматичних правил може допомогти вам подолати цей хитрий трюк. Вірш 23 не містить слова «saufa», сама лише присутність якого перенесла б смерть Іси у площину далекого майбутнього. Тут, натомість, йде мова про його близьку, природну смерть, у природній послідовності: народження, смерть і воскресіння. Усі інші тлумачення є або фантазіями, або обманом, покликані приховати реальність смерті Ісуса.

У Сурі Маріам є схожий вірш про Івана Хрестителя (Yahya), який принижує Ісу до рівня Ях’ї. В цьому вірші посланець Аллаха Джибріл каже: «Мир перебуватиме на ньому у день його народження, у день його смерті і у день, коли він буде посланий живим». (Сура Маріам 19:15)

Відомо, що Івану відтяли голову, а потім його поховали. Цей факт був змальований у тому ж контексті подій, що й у випадку Іси: спочатку народження, потім смерть і нарешті воскресіння. Однак у випадку Іси коментатори умисно перекрутили послідовність, аби прибрати можливість його смерті на хресті.

Можливо, Мухаммед зобразив Ісу та Ях’ю разом, аби показати, що Іса не мав божественної природи. Але, незважаючи на цей факт, він дозволив Ісі представити себе так, ніби він виголошував небесне «об’явлення», тоді як Ях’я був просто представлений Джибрілом. В Корані Іса стоїть вище, ніж Ях’я. Син Марії з’являється в текстах як дух Аллаха в тілі і як слово, що було втілене, тоді як Ях’я був лише дитиною, народженою природним чином від батьків, які були відомі.

Згідно Корану, Іса жив без гріха (Сура аль-Імран 3:45; аль-Ніса 4:171; Маріам 19:19 та інші). Таким чином, він не мав помирати за власну провину. Це допускає тлумачення, що він взяв гріхи усіх людей на себе і помер замість них, примиривши Творця і світ завдяки Своїй заступницькій смерті. У Корані Іса підтверджує, що мир Аллаха буде на ньому навіть у день його смерті!

Найбільший обманщик
Інший вірш, у якому зображено розвиток ставлення Мухаммеда до смерті Христа, можна знайти в Сурі аль-Імран:

«Вони обманювали, і Аллах обманув, бо Аллах – найкращий з усіх обманщиків, тож він сказав: О Ісо, я дозволю тобі відійти (померти) і підійму тебе до себе». (Сура аль-Імран 3:54-55)

Згідно Корану, євреї були хитрими людьми. Вони намагалися таємно вбити Ісу, але Аллах бачив їхній план вбивства заздалегідь. Тож Аллах виявився хитрішим, аніж вони усі, бо дозволив Ісі відійти мирно, а тоді підняв його на небо у свою присутність.

То що ж було «найбільшою хитрістю», яка тут приписується Аллаху самим Кораном? Він врятував Христа від жорстокої смерті через побиття камінням чи розп’яття! Таким чином, Мухаммед крадькома спробував применшити значення хреста Христового, не згадуючи про нього взагалі. З цим «філантропічним трюком» пов’язані три вислови, які разюче вирізняються з-поміж усіх інших слів у даному вірші.

Аби звести нанівець значення хреста Христового, Мухаммед назвав Аллаха найвигадливішим (найхитрішим) з усіх! У Біблії цей жахливий вислів вживається лише в поєднанні зі змієм в раю (Буття 3:1)! Стикнувшись з хрестом, дух ісламу мав визнати, ким він був і є насправді! Аллах мав об’явити себе перед хрестом «найкращим з усіх обманщиків» (khair-ul-maakirin)! Нам слід збагнути далекосяжні наслідки даного твердження в Корані для нас самих і для наших друзів. В Ефесян 6:11-20 Павло наказує усім слугам Христа не намагатися зламати колективні демонічні зв’язки власними силами і мудрістю, а натомість молитися, вірити і служити виключно в ім’я Ісуса Христа і в силі Святого Духа. Де хитро заперечується хрест Христа, ми залишаємо сферу логіки і входимо у сферу духів і демонів. Кров Христа залишається нашим єдиним захистом (1 Івана 1:5-2:2), а Його Дух – нашою єдиною силою (Дії 1:8).

Ще одним словом у даному тексті є слово «mutawaffika». Аллах сказав: «Я дам тобі перейти». Це слово має декілька значень. Воно також виражає ідею «спокійного засинання» або «успішного завершення чийогось життя». Мухаммед використав це непросте слово, аби задовольнити і християн, і мусульман. Для перших Ісус помер, для других – ні. На їхню думку, Іса був безболісно підхоплений на небо. Мухаммед був розумним. Він висловився не лише двояко, але, якщо потрібно, у трьох різних значеннях, вживши лише одне слово!

У турецькому та індонезійському перекладах використовують для позначення даного слова в Корані еквівалент «Я дам тобі померти в мирі», тому що саме це значення є найближчим з огляду на корінь даного слова. Однак деякі інші перекладачі вступають у справжню боротьбу, стикаючись з даним висловлюванням, у спробі догодити ісламським коментаторам.

Мухаммед якось сказав: «Війна – це обман!» Таким чином, Священна війна, яка включає в себе сперечання з християнами і євреями, сповнена обману і хитрощів. Нам варто змінити наш підхід і стати мудрішими! Не все, що вони кажуть в ісламі, означає саме те, що сказано!

Після того, як Мухаммед констатував, що хреста Христового вдалося уникнути і викоренити завдяки «підступним хитрощам» Аллаха, він видихнув із значним полегшенням і спробував задовольнити делегацію християн з північного Ємену, яка (згідно записам у біографії Мухаммеда, авторства Ібн Хішама) прибула до Медіни обговорити з ним питання віри. Він дозволив Аллаху підняти Ісу до себе! Це твердження в Корані просто сенсаційне! Христос живий! А Мухаммед мертвий! Згідно Корану, сьогодні Іса перебуває з Аллахом і розмовляє з ним (Сури аль-Імран 3:55; аль-Ніса 4:158; аль-Маїда 5:110-111,116-118; аль-Анбія 21:28 та інші). Мухаммед же в проміжному стані (Barzakh) очікує воскресіння з мертвих і судного дня. Ось чому всі мусульмани кожного разу, коли промовляють ім’я Мухаммеда, повинні молитися за нього, аби він мав мир (Сура аль-Ахзаб 33:56).

Дух, що стоїть поза ісламом, здатен витерпіти живого Христа, який має повернутися, і навіть інтегрувати цю ідею у мусульманську систему вірувань, але він не може прийняти Його хрест і Його божественність! Таким чином, застереження Павла та Івана стосуються ісламу також (Галатів 1:8-9; 1 Івана 2:21-27; 4:1-5). Кожен місіонерський діалог з мусульманами повинен не тільки породжувати дружні взаємини, але й включати в себе молитву за їхнє звільнення з колективного рабства. Мухаммед знав, що робив, коли застерігав своїх послідовників про будь-який вид дружби з людьми іншої віри, а особливо з християнами (Сури аль-Імран 3:28; аль-Ніса 4:89; аль-Анфал 8:73; аль-Мумтахана 60:1,9). Нам не потрібно боятися контактувати з мусульманами, тому що благословіння Христа сильніше, ніж прокляття Мухаммеда! (Матвія 5:44-45; Сури аль-Імран 3:61; аль-Тавба 9:29 та інші)

Спеціальний термін, який включає в себе значення «спокійно, лагідно заснути», і використовується для позначення смерті Христа, вживається в Корані вдруге (Сура аль-Маїда 5:117). Тут Син Марії промовляє до Аллаха особисто у безпосередній розмові з ним після Свого вознесіння і підтверджує, що Всесильний дозволив Йому відійти і взяв на себе відповідальність за Його учнів. Спокійна Христова смерть зображена в Корані двома способами. В одному з них як така, яка ще має статися, позначена дієсловом у часовій формі, яке виражає недалеке майбутнє, в іншому як завершена дія, у доконаному минулому часі, щоб читач Корану був переконаний у тому, що Христос ніколи не був розіп’ятий, а безболісно був перенесений до самого Аллаха!

Останнє заперечення розп’яття Христа
Єдиний вірш у Корані, який безпосередньо заперечує розп’яття Христа (Сура аль-Ніса 4:157), показує завершення розвитку ставлення Мухаммеда до смерті Христа. Цей вірш скасовує та анулює усі попередні «об’явлення», якщо вони допускали можливість розп’яття Сина Марії. Дане заперечення болісного розп’яття Христа було виражене у досить неоднозначний спосіб, даючи, таким чином, місце для сумнівів та суперечливих тлумачень. У Сурі аль-Ніса ми читаємо:

«Євреї сказали: «Ми вбили Месію, Ісу, сина Марії, Посланця Аллаха!» Але вони його не вбили, вони його не розпинали, він лише видався їм таким! Істинно, кожен, хто не погоджується в чомусь щодо нього, сумнівається в усьому, що стосується його. Вони не знають (правди) про нього, але дотримуються припущень. Вони, напевне, не розпинали його, бо Аллах підняв його до себе. Аллах могутній і мудрий». (Сура аль-Ніса 4:157-158).

Цей текст містить в собі кілька пасток:

● Навряд чи євреї Медіни публічно визнавали Сина Марії Месією і посланцем Аллаха! Вони ніколи не вірили ані в те, що діва могла народити Ісуса, ані у Його втілення. Вони повністю відкидали Його як Месію і називали Його спільником Вельзевула, князем демонів (Матвія 12:24; Марка 3:22-27; Луки 11:14-23). Дане твердження в Корані не може походити від євреїв, тому що вони не визнавали Ісуса посланцем Бога, а, натомість, приховали і вилучили Його ім’я повністю.

Можна, однак, припустити, що євреї хотіли застерегти Мухаммеда, аби він більше не докучав їм, і пригрозили, що вб’ють, як вбили його Месію Ісу з його Корану. Цілком можливо, що під час своїх глузливих погроз вони іронічно вжили титул Месія.

● Євреї у Медіні та комерсанти з Мекки погрожували Мухаммеду кілька разів. Але він заспокоював себе, кажучи: «Аллах вірний. Неможливо, щоб він віддав вірного Ісу в руки євреїв. Інакше цілком зрозуміло, що і я також мав би потрапити їм до рук». Заради вірності Аллаха і своєї власної безпеки, він відкидав їхні погрози і гнівно відповідав: «Вони не вбивали його! Вони не розпинали його!»

● Мухаммед ніколи і ніде не говорив, що Ісус зовсім не був убитий чи розп’ятий. Він лише наголосив, що це не євреї стратили Христа! Можливо, він чув, що євреї зазвичай не розпинали своїх ворогів, а вкаменовували їх. Перебуваючи під окупацією Риму вони навіть не мали права засудити будь-кого на смерть чи стратити. Таким чином, у цьому сенсі Мухаммед має рацію! Євреї не вбивали і не розпинали Ісуса! Дане твердження в Корані у такому значенні абсолютно правдиве і наше погодження з ним може дещо зменшити напругу між християнами і мусульманами.

У всьому світі відомо, що римляни розіп’яли тисячі рабів-повстанців і чужоземних ворогів. Отож, цей вірш в Корані гарантує можливість, що саме римляни насправді розп’яли Ісуса. Сьогодні ліберальні мусульмани, які прагнуть побудувати міст до християнства, чесно визнають дану синкретичну можливість трактування Корану.

● Мухаммед використав рідкісну пасивну форму, аби пояснити, що Христос став «схожим» на розп’ятого в очах євреїв (shubbiha lahum). Він заперечував розп’яття Христа як історичний факт, але натомість заявляв, що він лише здавався «розп’ятим», ніби якась ілюзія або фантом.

Мухаммед, напевно, чув про християнську секту у долині Нілу, яка прийшла до висновку, що це немислимо, щоб великий Бог стався людиною і мав потурати усім людським потребам. Вони вірили, що Бог лише здавався людиною, але ніколи насправді не втілювався. Вони також навчали, що Христос, як істинний Бог, не міг померти чи бути розіп’ятим, а лише прийняв вигляд такого! Коли Мухаммед почув такі єретичні ідеї, він негайно вхопився за цей шанс для себе і сказав: «Бідолашні християни! Вони думають і вірять, що Христос помер за них на хресті, але Він лише зробив для них вигляд. Його ніколи не розпинали!» Мухаммед неодноразово потрапляв під вплив християнських сект і був збитий ними з пантелику.

Мусульманські коментатори вклали багато вигадок у тлумачення даної пасивної форми – «він був змушений видаватися їм таким». Такі нереалістичні історії, як наступна, й надалі обертаються в певних колах серед мусульман сьогодення:

- Хтось каже: Римські вояки змусили Симона з Кірінеї нести хреста замість побитого і ослаблого Ісуса. Коли вони підійшли до місця розп’яття, вони помилково розп’яли Симона замість Христа. А Син Марії вільно пішов собі геть.

- Інші розповідають: Аллах справедливий! Він зробив Юду на вигляд схожим на Ісуса, тому розп’ятим був Юда. А Ісус, який стався схожим на Юду, пішов собі неушкоджений. Коли ортодоксальні християни почули цю історію, вони заперечили мусульманам, кажучи: «Ви гадаєте, що Марія, матір Ісуса, яка стояла під хрестом Ісусовим, не змогла відрізнити свого сина від Юди, що перед нею висів на хресті? Чи може ви думаєте, що Аллах обманув би найкращу серед жінок у цьому світі та у прийдешньому, (Сура аль-Імран 3:42) та ще й так, що вона впродовж чотирьох годин голосила за вмираючим зрадником, тоді як її син вже був врятований? Обидві ваші теорії просто неможливі».

- Ще інші заявляють: Христос дійсно був розп’ятий. Потім, через затемнення темрява сталася на землі, і більшість людей поховалися, злякавшись демонів. Потім стався землетрус і затрусив ними всіма так, що навіть римські вояки шукали притулку. Коли всі повтікали, Христос висів на Голгофському хресті зовсім один, тож він зійшов зі Свого хреста донизу і, як кажуть мусульмани Ахмадії, попрямував до Кашміру, а там помер природною смертю. У гробниці Іси у Шрінагарі ми своїми власними очима бачили, що то був похований не Христос, Син Марії, а прабатько знатної родини з Кашміру, мусульманський шейх на ім’я Іса, і це його мавзолей помилково вважає гробницею Іси Христа секта Ахмадії.

7.07 -- Особлива милість визнання гріха

Намагання переконати мусульман у розп’ятті Ісуса як історичному факті буде марним, допоки вони самі не попросять пояснень. Найбільша проблема служіння серед мусульман – це їхнє переконання у тому, що їм не потрібен спаситель, посередник чи заступницька жертва. Вони не усвідомлюють своєї глибокої гріховності. Вони вважають, що можуть збалансувати свої погані вчинки добрими (Сури Худ 11:114; аль-Анкабут 29:7; аль-Фатір 35:29-30). Пояснювати їм розп’яття Христа – це марна справа, якщо вони вважають, що їм не потрібне заступництво чи спаситель. Вони переконані, що достатньо добрі самі по собі!

Допомогти їм збагнути, якими загубленими і приреченими вони є, як зрештою і все людство, інколи навіть важ- ливіше, аніж їхнє розуміння доступності виправдання через смерть Христа на хресті. Спершу вони повинні зрозуміти, що без Божого втручання вони потраплять просто до пекла!

Псалми покаяння пропонують значну допомогу, підкреслюючи цю реальність (Псалми 6:2-10; 31:1-11; 37:2-32; 50:3-19 та інші). Ми рекомендуємо запросити мусульман вивчити Псалом 50 напам’ять, аби уся їхня свідомість наповнилась духом розкаяння. Віра мусульманина часто прямує не від голови до серця, а навпаки, від серця до голови. Такою є прихована реальність.

Коли під час однієї радіопрограми колишнього ісламського шейха попросили процитувати Псалом 50 так само, як він цитував би Коран, по його щоках раптом покотилися сльози. Він не просто уважно читав текст, а молився ним і визнав себе грішником. Псалом 50 – це школа покаяння для усіх нас. Він показує нам, хто ми насправді. Ці вірші містять глибоке керівництво для усіх самовдоволених людей:

Псалом 50:3 Грішник у Псалмі 50 прохає про милість і благодать. Давид розумів, що не має права очікувати прощення. Він просить, щоб Господь стер геть усі його гріхи, а не тільки деякі проступки і помилки, і все це згідно безмежної милості Божої.

Псалом 50:4 Він відчуває бруд у своєму тілі і просить про повне очищення від усіх прихованих гріхів.

Псалом 50:5 Йому боляче усвідомлювати величину свого гріха. Він бурлить у ньому. Святий Дух не дає йому спокою. Він не здатен ані нормально мислити, ані спокійно спати!

Псалом 50:6 Він розумів: гріх означає заколот проти Бога, творця та судді. Він збагнув, що гріх – це не просто помилка чи неправильний вчинок, а образа для гідності і святості Божої. Він визнав: «Ти правий, як би ти не засудив мене. Я дуже завинив і втратив свої права».

Псалом 50:7 Я повністю забруднений. Коли мене зачала моя мати, вже тоді я успадкував гріховні плоть і духа моїх попередників. Я був зіпсований ще з свого юнацтва. Моє тіло, мій дух, моє серце, моя воля, все в мені дуже лихе.

Псалом 50:8 Господь, ти бажаєш почути правду. Я визнаю усі мої приховані гріхи. Ти показав мені, хто я насправді.

Псалом 50:9 Якщо ісоп, рослина, яка використовувалась у минулому для дезінфекції, може допомогти, то обмий мене нею всередині і ззовні. Обмий мене повністю від моїх гріхів, щоб стати мені білим, як сніг.

Псалом 50:10 Поверни мені мою радість, бо відчай – це не те, що очікує мене з тобою. Ти зруйнував мою пиху, але ти також можеш потішити мене у моїх найпотаємніших глибинах.

Псалом 50:11 Не ховайся від мене, промов до мене лише одне слово. Прости, видали й зітри усі мої проступки!

Псалом 50:12 Я – безнадійний випадок! Мене може врятувати лише нове творення:

12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
14 Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.

Нам слід просити Божої благодаті, щоб допомогти мусульманам в той чи інший спосіб усвідомити їхню гріховність, та й нам потрібно каятися разом з ними. Цей псалом може привести кожну людину, яка молиться, до покаяння, аж поки вона нарешті не збагне, що лише зламаний дух і серце, яке жалкує, можуть порадувати Бога.

Інші слуги Христові використовують Десять Заповідей, гріхопадіння Адама (Буття 3:1-4,16), і особливо видіння з Ісаї 6:1-8, аби надламати гордість самовдоволених мусульман. Збагнувши усю святість Бога, Ісая, благородний священник і пророк, вигукнув, сповнений жаху: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісая 6:5)

Нам слід просити Ісуса об’явити Себе самоцентричним мусульманам, щоб дух їхній був зламаний і вони збагнули велику любов і святість Господа, благаючи про милість. Без усвідомлення гріха не може відбутися покаяння чи прощення. Ось чому нам варто пояснити мусульманину поняття гріховності, перш ніж говорити з ним про хрест. Усвідомлення гріха, однак, залишається даром благодаті нашого Спасителя (Римлян 2:4). І нам потрібно про це молитися.

Чи всі мусульмани підуть до пекла?
У Корані є один досить жорстокий вірш, який заявляє, що усі мусульмани мають потрапити до пекла! Їхнім неухильним кінцевим місцем призначення є вогонь. У Сурі Маріам Мухаммед шокує усіх мусульман:

Немає жодного серед вас, хто не увійде в нього (пекло).
Це вирок, визначений вашим Господом.
Після того ми спасемо (дозволимо визволитися з нього) усіх богобійних, а неправедних залишимо на колінах. (Сура Маріам 19:71-72)

Дехто з слуг Господніх з’ясував, що ці вірші приводять декого з мусульман до тями, ніби під час шокової терапії. Ісламська надія на викуплення від невідворотного вогню, однак, ґрунтується на виконанні шаріату, ісламського закону. Лише Ісус пройшов пекло гніву Божого замість нас, щоб ми не зазнали суду і осудження (Івана 3:18-23; 5:24 та інші). Його любов показує нам наш егоїзм, гордість та гріх, щоб ми могли з вдячністю прийняти Його звершене спасіння і Його вічне життя.

7.08 -- Агнець Божий

Як тільки Ісус дарує мусульманину благодать збагнути його власну гріховність і осудження, нам потрібно вказати йому на Агнця Божого, як єдиний рятівний засіб, тому що Він взяв на себе гріх світу, включно з виною усіх мусульман (Івана 1:29-34; 1 Івана 2:1-2 та інші).

На свято Кудрам-байрам, чи Адха, наприкінці свого паломництва в Мекку і одночасно в усі ісламські країни, мусульмани вбивають ягнят, овець, баранів чи верблюдів, одного на кожну сім’ю, дбаючи про те, аби благословення Аллаха перебувало на них. Але вони не знають значення кривавих приношень у Старому Заповіті, ані їх можливостей, як заступництва за наші гріхи і примирення завдяки пролитій ними крові. Таким чином, деяким мусульманам може допомогти, якщо навчити їх закону про гріх і цілопалення з Старого Заповіту (Левит 4:4,14,24,33 та інші), або про козла відпущення на день примирення (Левит 16:6-10). Так вони зможуть наблизитися до істинного та святого Бога і значно краще зрозуміти мету колишніх жертвоприношень тварин у Старому Заповіті.

Роздуми про Пасхального Агнця, як його відтворив Ісус зі Своїми учнями, запроваджуючи Вечерю Господню, можуть привести до усвідомлення повного примирення з Богом через самопожертву Ісуса Христа.

Найважливішим уривком для розпізнання і віри в Агнця Божого залишається старозавітне об’явлення про «Слугу Господнього»: Ісаї 53:4-12. Це Євангеліє у Старому Заповіті стало вічною потіхою і допомогло багатьом шукачам, яким не давало спокою власне сумління, збагнути виправдання по благодаті. Негайна віра скарбничого цариці Кандаки з Ефіопії слугує яскравим цьому прикладом (Дії 8:26-39).

На додачу, ви можете скористатися реакцією Корану на повеління Боже Аврааму не приносити в жертву свого власного сина Ісака. Ось що Аллаха промовив до нього:

«Ми викупили його великою (зарізаною) жертвою» (Сура аль-Саффат 37:107)

Це рішуче твердження нівелює усі намагання Мухаммеда в Корані покінчити з будь-яким примиренням з Аллахом. Це так зване «об’явлення» визнає можливість божественного примирення через жертвоприношення! Звершене викуплення Ісака не було досягнуте вірою чи добрими ділами, а лише по благодаті! Нам потрібно допомогти мусульманам познайомитися з цим важливим віршом з Корану, оскільки він говорить про «величезну» жертву, яка вже була звершена, задовго до принесення в жертву спокутного барана. Мусульмани й по сьогодні намагаються з’ясувати, хто чи що є цією неймовірною божественною жертвою примирення, принесеною задля спасіння Ісака. Нам відома ця таємниця: Ісус Христос є істинним Агнцем Божим, який взяв на себе гріх світу. Він врятував також усіх дітей Авраама.

Дехто з мусульман може заперечувати, що Авраам намагався принести в жертву Ізмаїла, а не Ісака, аби усі благословення внаслідок цього вчинку спрямувати на арабів та мусульман (Сура аль-Саффат 37:8-14). Однак в Корані не згадується ім’я сина Авраама, який мав бути вбитий. Аж до часів Аль-Табарі ісламські тлумачі називали ім’я Ісака, як того, хто мав бути принесений в жертву. І лише згодом вони замінили у своїх тлумаченнях ім’я Ісака на Ізмаїл.

Заповзяті мусульмани запекло заперечуватимуть й надалі, бо в Корані аж п’ять разів записане досить критичне твердження (Сури аль-Анам 6:164; аль-Ісра 17:15; Фатір 35:18; аль-Зумар 39:7; аль-Наджм 53:38):

«Немає жодного обтяженого (гріхом), хто може понести (гріховний) тягар іншого» (Сура аль-Анам 6:164)

Цей вірш непрямим чином стверджує, що немає такого заступника, який сам, будучи обтяжений гріхом, може вступитися і понести гріхи іншої людини. Відповідаючи на це, ми повинні зауважити, що Коран декілька разів засвідчує, що Христос залишився без гріха. Це було остаточно підтверджено Його вознесінням (Сури аль-Імран 3:44,45; аль-Ніса 4:158,171; Маріам 19:19; аль-Анбія 21:91; аль-Тахрім 66:12 та інші). З огляду на святість Христа, усі п’ять віршів з Корану, які свідчать проти можливості заступництва, можна використати, щоб довести протилежне: «Заступник, який не має на собі гріха, може понести тягар вини інших людей!»

Ісус і Його самопожертва з любові до усіх грішників – єдина рятівна відповідь для безнадійного ісламу. Ім’я Ісуса залишає Його план спасіння незмінним: «Спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». (Від Матвія 1:21) Його заступницька смерть надала привілей благодаті для кожного з нас. Христова обіцянка є певна: «Будь бадьорий, сину, дочко! Прощаються тобі гріхи твої!» (Матвія 9:2; Луки 7:50 та інші).

Мухаммед не міг вимовити таких слів. Він ніколи б не подумав про те, щоб померти замість мусульман. Його смерть була б даремною, тому що Аллах неодноразово велів йому просити прощення за власні гріхи. (Сури Гафір 40:55; Мухаммед 47:19; аль-Фатх 48:2; аль-Наср 110:3).

7.09 -- Свідчення з власного досвіду

Після того як злинув Святий Дух внаслідок заступниць- кої жертви Христа, апостоли зрозуміли і промовляли про своє викуплення через смерть Ісуса з надзвичайно запальною любов’ю. Апостол Павло визнавав: «Не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти». (1 Петра 1:18,19)

Апостол Іван підтвердив це твердження: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої». (1 Івана 1:7-9)

Апостол Павло також писав: «Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!.. Ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божу мудрість!» (1 до Коринтян 1:18, 23-24)

Преподобний Іскандер Джадід розповідав: «Будучи ще молодим, я потерпав від чотирьох дружин мого батька і жорстоких суперечок між чотирма родинами, які мешкали під одним дахом. Був один втішний і вражаючий момент, коли я раптом зрозумів, про що писав Іван: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». (Від Івана 3:16)

Одна мати в Індії, яка не вміла ані писати, ані читати, але дала життя понад десятку дітей, попросила про хрещення після того, як її чоловік мусульманин став християнином. Пастор скептично поставився до її прохання охреститися, оскільки думав, що вона наважилась на це, аби лише догодити чоловіку. Коли він запитав її, чому вона, жінка-мусульманка, отак раптом просить охрестити її, вона, дивлячись на нього широко розплющеними здивованими очима, відповіла: «Ісус Христос простив усі мої гріхи не хресті і вклав у моє серце вічне життя».

Яке ваше особисте свідчення?
Який біблійний вірш найкраще і найвлучніше виражає вашу віру? Як ви можете поділитися про Того, Хто помер за вас на хресті? Нам потрібен час, щоб поміркувати і помолитися про наші власні свідчення, які ми можемо запропонувати мусульманам у наших країнах. Їх число постійно зростає. Невже ваше серце не відчуває побудження нести їм таку вістку спасіння, яка б була чітко сформульованою і зрозумілою для них?

7.10 -- КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Любий читачу!

Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть 90 відсотків правильних відповідей на запитання з восьми буклетів даної серії, отримає сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
допоміжних способів проведення бесід та дискусій з мусульманами про Ісуса

як заохочення за його/її подальше служіння Христу.

1. Чому більшість мусульман вважає, що розп’яття Христа – це лише вигадка, ілюзія?
2. Чому дехто з мусульман уявляє, що замість Христа був розп’ятий Юда?  
3. Скільки разів в Корані повторюється, що «ніхто не може понести гріх іншого»? 
4. Чому мусульмани стверджують, що Аллах може прощати кого захоче і коли захоче, і що він не потребує жертвоприношень чи заступника? 
5. Чому мусульмани (даремно) сподіваються, що їхні добрі вчинки переважать їхні злі вчинки? 
6. Як ісламська віра у передбачення та визначення наперед суперечить вірі у спасіння через Христа?
7. Чому хрест залишається для мусульман певним «табу», навіть якщо вони не знайомі з Кораном чи шаріатом?
8. Яке духовне значення того факту, що мусульмани перебувають у колективному рабстві духа, який протистоїть хресту. 
9. Чому Ісус згадує мідяного змія, піднятого Мойсеєм у пустелі, щоб пояснити, що не існує іншого спасіння, окрім як того, коли Він буде піднятий на хрест? Чи символізував розп’ятий Христос усяке зло, як змій? 
10. Що принесло пасхальне ягня єврейським рабам в Єгипті, і чому Ісус є нашим пасхальним ягням? Від якої великої небезпеки Він захистить нас і чому нам варто споживати Його тіло? 
11. Скільки виконаних Ісусом пророцтв, згідно Євангелій,  ви можете знайти в Псалмі 21? Які з них, на ваш погляд, можуть переконати мусульман у тому, що Христос справді був розп’ятий? 
12. Чому Ісус молився: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?» Чи Отець справді залишив Його? Чи була розділена єдність Святої Трійці з розп’яттям Христа? Що означає ця молитва? 
13. Чому слова в Ісаї 53:4-7 містять найбільш переконливу у всьому Старому Заповіті обітницю, детально пояснюючи, що Ісус є нашим заступником і заміщенням? Чи знаєте ви цей текст напам’ять? 
14. Що означали 30 срібняків в об’явленні пророка Захарії, і як це пророцтво було виконане в Новому Заповіті? Чи є Ісус Яхве, ГОСПОДЬ? 
15. Чому послання в Матвія 20:28 є надзвичайно важливим і навіть здатним змінити усі культури і звичаї будь-якого суспільства? 
16. Чому Ісус не ховався, не втікав і не поїхав до Лівану чи Сирії, достеменно знаючи, що Його чекає в Єрусалимі? 
17. Яка головна відмінність між першою і останньою молитвою Ісуса в саду Гефсиманії? 
18. Чому Ісус після Свого воскресіння знову зібрав учнів, які покинули Його, щоб на основі Старого Заповіту навчати їх про невідворотну необхідність Його заступницької смерті? 
19. Як Петро та інші апостоли промовляли до євреїв після того, як отримали силу Святого Духа? Що означає «мовчанка» євреїв після неодноразових звинувачень апостолів? 
20. Чому мусульманам майже неможливо самотужки повірити в історичний факт Ісусового хреста та у спасіння, звершене для них? Чому нам варто щиро благати за них нашого Небесного Отця? 
21. Чому історичні доповіді Тацита та Флавія про Ісуса та Його смерть на хресті є важливими для мусульман? 
22. Який доказ можна отримати з графіті (графічного зображення на стіні) людини з мавпячою головою, що висить на хресті, викарбуваного на фундаменті Палладіуму в Римі? 
23. Чому Джамал Абд аль-Нассер за сприяння багатьох різноманітних медіаканалів підтвердив, що знає, хто насправді розіп’яв Христа? Які правові наслідки його визнання?  
24. Як у сучасних книгах євреїв розповідається про розп’яття Христа? 
25. Як часто у Корані розповідається про знищення пророків євреями? Чому Мухаммед, всупереч власній логіці, заперечує смерть Христа? 
26. Згідно вигаданому свідченню в Сурі Маріам 19:33, що сказав Христос про Своє народження та смерть? Яке біблійне значення ми можемо вкласти у цей важливий для мусульман вірш з Корану? 
27. Які подібності та відмінності можете ви знайти між свідченням Христа (Сура Маріам 19:33) та розповіддю Джибріла про Ях'ю (Сура Маріам 19:15)? 
28. Чому Аллаха названо «найбільшим серед обманщиків» у контексті тихого відходу Христа? Як коментує даний вислів Біблія? 
29. Що було найбільшим обманом Аллаха, якщо говорити про євреїв і Христа? 
30. Як Мухаммеду вдалося задовольнити одночасно і християн, і мусульман, вживши лише одну фразу в описі смерті Христа? Які є три можливі значення цього слова? 
31. Чому Коран підтверджує вознесіння Христа до Аллаха і одночасно заперечує Його жорстоку страту? 
32. Що, згідно ісламу, означає той факт, що Христос живий, а Мухаммед мертвий? 
33. Чому твердження євреїв у Сурі аль-Ніса 4:157 сумнівне і навіть помилкове? 
34. Чому вперте заперечення Мухаммедом, яке зводиться до того, що «вони не вбивали його (і) вони не розпинали його», дає нам унікальний шанс довести, що Син Марії таки дійсно був розіп’ятий? 
35. Як мусульманські коментатори пояснюють твердження Корану про те, що Христос не був розіп’ятий, а лише видавався розп’ятим? 
36. Чому досить часто намагатися довести історичність хреста Христового мусульманину – це марна трата часу, якщо він сам не вимагає таких доказів? 
37. Як ми можемо підвести мусульманина до розуміння того, що він – загублений, засуджений грішник?
38. Яким чином Коран стверджує, що кожен мусульманин повинен увійти в пекло?
39. З огляду на опис принесення Авраамом свого сина в жертву Всевишньому, запропонованого в Корані, чому заклик Аллаха до Авраама у цьому місці дає нам унікальний шанс пояснити мусульманам заступницьку природу смерті Христа? 
40. Яким чином ми можемо довести мусульманам твердження, абсолютно протилежне даному в Корані, про те, що «жоден обтяжений гріхом не може понести (гріховний) тягар іншої людини»? 
41. Чи Христос, Агнець Божий, заступився за всі гріхи усіх мусульман, коли помирав на хресті, чи Ісус мусить помирати за мусульман якимсь особливим чином знову? Якщо їхнє викуплення перед Богом звершене, чому тоді християни не інформують мусульман про їхні небесні права? 
42. Згідно вашого власного досвіду, яка розповідь у Євангелії про страждання і смерть Христа найчастіше сприймається мусульманами?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у своєму розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою, у звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,

Абд ал-Масіх та брати

Надсилайте ваші відповіді на адресу:

GRACE AND TRUTH,
P.O.Box 1806,
70708 Fellbach,
GERMANY

або електронну пошту:

info@grace-and-truth.net

This page in HTML4 - Print - Top