This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 02. Roots -- 3 Donations in Islam

Previous booklet -- Next booklet

02. Походження шаріату з Корану

3 - ПОЖЕРТВА ДЛЯ АЛЛАХА ОЧИЩУЄ СУМЛІННЯ

Хто фінансував відродження Ісламу після 1973 року?

Огляд багатьох віршів Корану, які наказують мусульманам віддавати частину своїх грошей для Мухаммеда та ісламу. Скільки мусульман повинні пожертвувати і як ці пожертви використовуються? Це прихована мета, яка стоїть за фінансуванням відродження ісламу з 1973 року.

---

---

3.01 -- ПОЖЕРТВА ДЛЯ АЛЛАХА ОЧИЩУЄ СУМЛІННЯ

Хто фінансував відродження Ісламу після 1973 року?

Кожна держава запроваджує податки, а кожна релігійна община потребує пожертвувань. Мухаммед був прагматичним комерсантом. Від початку його релігійної діяльності він надавав великої ваги податкам, пожертвам і витратам «для Аллаха!» В Корані на цю тему є 85 віршів. Правознавці чотирьох шкіл ісламського закону використовували ці вірші, як підґрунтя для своїх законів. Вони показують, скільки і для кого повинен жертвувати кожен мусульманин.

Мухаммед у своїх закликах віддавати податі і пожертви пішов настільки далеко, що запевняв жертводавців, що їхні грошові пожертви очистять їхні «серця» (Сура аль-Тавба 9:102). Він, не вагаючись, називав свою релігію «угодою з Аллахом» (Сура Фатір 35:29-30). Кожен, хто хоче зрозуміти іслам, повинен вивчати постанови Корану про релігійні платежі. Після цього, варто порівняти ці постанови з основними принципами Євангелія.

У своїх ранніх Сурах, під час свого перебування в Мецці, Мухаммед так відповідав своїм критикам з народу Книги (євреям) і декому з нестійких віруючих з Корану (мусульманам): Вони не отримали жодного іншого повеління, як щиро захоплюватися Аллахом, прийняти його релігію, дотримуватися офіційної молитви і сплачувати релігійні податки (закят). Це – правдива релігія! (Сура аль-Байїна 98:5).

Посередині своєї релігійної діяльності, перш ніж емігрувати в Медіну в 622 році н.е., внаслідок свого десятилітнього досвіду він написав: Істинно, хто цитує книгу Аллаха (Коран), хто дотримується (офіційної) молитви і хто жертвує таємно і відкрито з того, чим ми його наділили, хай сподівається «угоди», яка буде недаремною. Істинно, він прощає того, хто вдячний (Сура Фатір 35:29-30).

Під «кінець свого життя» в Медіні Мухаммед висловив свій погляд на віру детальніше: Праведний (благочестивий) той, хто вірить в Аллаха, в останній день, в ангелів, в книгу об’явлення, в пророків і хто жертвує, з любові, для родичів, сиріт, зневажених, приходьків, вбогих, поневолених з власної волі мусульман, і тим, хто дотримується (офіційної) молитви, сплачує релігійні податки, дотримується своїх угод і залишається спокійним в час труднощів і лихоліть війни. Вони є тими, хто істино боїться Бога (Сура аль-Бакара 2:177).

Кожен, хто порівняє ці три вірші, помітить, що основами ісламської віри є офіційна молитва, а також різноманітні по- жертви та приношення. Без релігійних податків (закят), без добровільних приношень (садака) і без додаткових виплат заради Аллаха (нафака), ісламська діяльність була б дуже обмеженою. Однак, із зростанням ціни на неочищену нафту, яка зросла у декілька разів від первісної ціни з 1973 року, ісламські країни, що добувають нафту, стали значно багатшими і фінансують відродження ісламу на всіх континентах, використовуючи обов’язкове мито!

3.02 -- Обґрунтування релігійних податків та пожертвувань у Корані

Аллах створив небеса і землю. А отже, все, що існує, залишається його власністю. Йому належить всесвіт (Сури аль-Імран 3: 129, 189; аль-Ніса 4:126, 131-132; аль-Маїда 5:18; аль-Анам 6:12; аль-Фат 48:14; аль-Мунафікун 63:7; аль-Мааридж з-поміж інших). Аллах – необмежений господар і володар Сходу і Заходу та всього, що лежить між ними (Сури аль-Бакара 2:115-142; аль-Шуара 26:28-32; аль-Саффат 37:5; аль-Мааридж 70:40; аль-Муззамміль 73:9 з-поміж інших). Йоганн Вольфганг Гете використав цю семітську ідею, написавши такі слова:

Бог є Схід, Бог є Захід,
Північ і Південь у його руках.

Великий поет не розумів, що ісламська концепція Бога не ідеалістична, не гуманістична і не пантеїстична. Мухаммед, коли говорив про Схід і про Захід, заявляв про право правління ісламу на територіях між Сходом і Заходом. Згідно ісламу, Аллах є володар Сходу і Заходу. Всі континенти між ними мають бути підкорені ісламу (Сура аль-Бакара 2:193; аль-Анфал 8:39; аль-Фат 48:28; аль-Сафф 61:9 з-поміж інших).

Після творіння, Аллах визначив долю кожного творіння наперед до найдрібнішої деталі (Сури аль_Фуркан 25:2; аль-Камар 54:49; аль-Талак 65:3 з-поміж інших). В Корані зазначено: Ми належимо Аллаху і до нього повернемось (в кінці життя) (Сура аль-Бакара 2:156).

Всі ангели, і навіть Христос, є його рабами (Сури Маріам 19:30; аль-Зукруф 43:19). Все золото і срібло належить йому. Він один багатий (Сура аль-Ніса 4:132). Все, чим ми володіємо, дане нам в позику від Аллаха. Він вимагатиме звіту від кожного, чи віддав він достатньо добровільних пожертв (Сури аль-Бакара 2:284; аль-Ніса 4:86; аль-Анам 6:62 з-поміж інших). Це приведе до правдивого збільшення його власності. Жоден випадок скнарості і жодна неправедність не залишиться непокараною (Сура Фуссілат 41:7).

Завдяки цим фінансовим принципам Мухаммед тримав усіх мусульман і зробив їх рабами та власністю Аллаха. Таким чином, регулярні сплати релігійних податків є обов’язковою повинністю кожного мусульманина. Від нього також очікуються щедрі пожертви (Сура аль-Тавба 9:60). Аллах зберігає за собою право на все добро, яке він довірив людині (Сури аль-Анам 6:141; аль-Ісра 17:26; аль-Заріят 51:19; аль-Хашр 59:7; аль-Маарідж 70:24-25 з-поміж інших).

Озброєний даними принципами щодо фінансування, Мухаммед заклав основу всеосяжного соціального порядку для своєї релігійної общини (Умма). Він запровадив непряме забезпечення для нужденних всередині свого клану. За допомогою цих «об’явлених» законів, він зробив можливим розповсюдження ісламу. Відтоді, Аллах і Мухаммед, родичі в нужді і раби мусульмани, а також воїні Священної війни мають право на кошти і власність усіх мусульман. Це право визначається і регулюється правилами щодо релігійних податків, які стягуються в обов’язковому порядку (Сури аль-Бакара 2:83, 177, 180, 215; аль-Анфал 8:41; аль-Тавба 9:60; аль-Нур 24:26; аль-Інсан 76:8; аль-Балад 90:16 з-поміж інших).

3.03 -- Кому сказано платити?

Для кожного віруючого мусульманина Аллах зробив обов’язковим виконання фінансових зобов’язань, які були запроваджені, як постанови в Корані та в Шаріаті (Сура аль-Бакара 2:254, 264, 267, 271, 277 з-поміж інших). Кожен, хто не погоджувався з Мухаммедом, але хотів навернутися в іслам, міг довести свою щирість завдяки пожертвам. Аллах прийме покаяння, якщо його внесок буде відповідним.

З усією теплотою приймались навіть шахраї і лицеміри, якщо вони платили! Вони можуть очікувати спокутування від Аллаха за свої гріхи, якщо розмір їхньої пожертви був достатньо великим (Сура аль-Тавба 9:103). Переможений ворог стане другом, як тільки почне молитися і платити (Сура аль-Тавба 9:5,11).

Кожен, хто боїться суду Аллаха, може подолати цей страх через пожертви (Сура аль-Мумінун 23:60; аль-Рум 30:38; аль-Саїда 32:16). Кожен, хто переживає особливі благословіння у своєму житті чи у бізнесі, повинен давати суттєву пожертву в знак вдячності (Сура аль-Тавба 9:75). А якщо хтось не має грошей, він не повинен почуватися змушеним приносити пожертвування (Сура аль-Тавба 9:91).

Щедро жертвувати для свого Господа закликали, зокрема, євреїв (Сури аль-Бакара 2:83; аль-Маїда 5:12; аль-Хаджж 22:78 з-поміж інших). Кожен, хто заявляв, що перебуває у заповіті з Аллахом, має засвідчити цей привілей через суттєві грошові приношення (Сура аль-Тавба 9:75).

В Корані ми не читаємо, що християни і раби повинні сплачувати релігійні податки, оскільки в Мецці чи Медіні вони практично не мали ані грошей, ані іншої власності. Вони здебільшого належали до вбогого прошарку суспільства. Однак, визнана і шанована християнська церква у Ваді Наджрані (Північний Ємен), мала вчасно сплачувати податок, який сплачується іновірцями, які є у меншості (jizya, джізія). До того ж, це поєднувалось ще й зі зневагою та приниженням (Сура аль-Тавба 9:28-29).

3.04 -- Скільки повинен сплачувати чи жертвувати мусульманин?

Надлишок з чистого прибутку повинен розподілятися між нужденними мусульманами (Сури аль-Бакара 2:2,219; аль-Талак 65:7).

Одна п’ята частина трофеїв Священної війни належить Аллаху і його пророку, а також тим, між ким він може їх розподілити. «Закон 20 відсотків чистого прибутку» в деяких країнах включає в себе відсоток від врожаю, а також вилову риби (Сура аль-Анам 6:141-144). Навіть одна п’ята частина рабів, полонених у Священній війні, має щороку передаватися Каліфу.

Цей «небесний» заповіт, записаний в Сурі аль-Анфал 8:41, став одним з найважливішим віршів в Корані. Він визначає фінансування багатьох видів ісламської діяльності. Одна п’ята частина чистого прибутку від виробництва нафти, видобутку перлів чи виробництва ядерної енергії фінансує розквіт ісламу. У результаті цих обов’язкових податків і пожертв мечеті, як гриби, виростають на кожному континенті світу.

Мухаммед хотів відрізнятися від євреїв Старого Заповіту і не прийняв принцип 10 відсотків (десятини) від валового прибутку, як це вимагалось згідно Закону Мойсея, а натомість вимагав від своїх мусульман 20 відсотків (одну п’яту) чистого прибутку! До того ж, він також очікував невпинних добровільних пожертв від кожного (Сура аль-Анам 6:141-144).

У Судані деякі службовці адміністративних відділів мечетей не чекають, поки їм привезуть одну п’яту від врожаю проса чи цукрової тростини. Навпаки, вони скеровують свої вантажівки на поля і вимагають своєї частини відразу там, на полі, і навіть застосовують силу при потребі – нерідко й до християн (Сура аль-Анам 6:141)!

Мухаммед, однак, з певних прагматичних причин встановив деякі обмеження для цього закону: Ніхто не повинен давати більше, аніж йому дав Аллах (Сура аль-Талак 65:7).

До того ж, ті, що годують нужденних на додаток до сплати своїх релігійних податків, будуть високо оцінені Аллахом (Сури аль-Анам 6:141-144; аль-Інсан 76: 8-9; аль-Балад 90:14-16). Якщо наречена добровільно відмовляється від частини свого посагу, її відмова вважається пожертвою для Аллаха. Те ж саме правило застосовується щодо розлученої жінки, якщо вона готова зменшити своє право на залишок від свого приданого (Сура аль-Ніса 4:4).

3.05 -- Чому і як повинні здійснюватися виплати?

Мусульмани хочуть засвідчити про Аллаха в першу чергу через свої приношення та податки (Сура аль-Бакара 2:265). Через свої пожертви вони сподіваються наблизитися до свого Господа і вдовольнити його (Сури аль-Бакара 2:272; аль-Рум 30:39; аль-Інсан 76:9). Однак, кожен, хто жертвує, повинен випробувати себе, аби не принести для Аллаха щось неналежної якості зі свого врожаю або з приплоду худоби, а для себе притримати все хороше і здорове. Аллах добре розуміється на якості та кількості усіх дарів (Сура аль-Бакара 2:267, 270).

Простіше кажучи, Мухаммед вимагав від своїх мусульман виконувати обов’язок приношення:

Принеси пожертви, перш ніж тебе застане смерть. Бо після цього буде запізно. Аллах не дає жодної відстрочки (Сура аль-Мунафікун 63:10-11).

Принеси свої багатства заради Бога, і тоді ти будеш як насіння, яке родить сім стебел, а на кожному стеблі по сотні зернят (Сура аль-Бакара 2:261-274).

Не говори привселюдно про свою пожертву, і не принижуй гідність того, хто отримав твою допомогу (Сура аль-Бакара 2:262-264 і 271).

Жертвуй зі свого достатку вдень і вночі (Сура аль-Бакара 2:274).

Таємно і відкрито (Сура аль-Бакара 2:271, 274; аль-Рад 13:22; Фатір 35:29).

У добрі дні і в злі дні (Сура аль-Імран 3:134).

Ці заклики до приношень насправді означають: Давай завжди і давай багато!

Більше того, Аллах вимагає від кожного, хто залишає після себе якесь майно, писати заповіт, в якому він має відписати своє майно найближчим родичам і нужденним, які є серед них, згідно постанов Корану. Він не повинен забути жодного, хто має право на його майно (Сура аль-Бакара 2:180).

Окрім того, Коран вчить: Не марнуй свої дари, але жертвуй мудро (Сура аль-Бакара 2:195; аль-Фуркан 25:67).

Витрачай зі своїх грошей, якою б сильною не була твоя любов до них, і давай тим, хто їх потребує (Сура аль-Бакара 2:177).

Якщо збираєтесь у колі добре знайомих мусульман, заохочуйте учасників давати милостиню і пожертви. Це краще, ніж порожні балачки (Сура аль-Ніса 4:114).

3.06 -- Хто має отримувати пожертви?

В першу чергу, одну п’яту частину релігійних податків і таку ж частку військової здобичі мали отримувати Аллах і Мухаммед. Потім, Всемогутній приймає «позички» від тих, хто поклоняється йому (Сури аль-Бакара 2:245; аль-Анфал 8:41 з-поміж інших).

Після цього, не починайте з нужденних, людей з чужих кланів і народів, але йдіть до найближчих родичів і тих, хто потребує у власному клані, або роду. Першими йдуть батьки. Коли йде мова про розподіл трофеїв і пожертв, родичі йдуть відразу після Аллаха і Мухаммеда, як отримувачі. Вони мають більше прав отримати допомогу і підтримку, аніж інші нужденні люди, навіть дуже вбогі люди в ісламському суспільстві. Іслам орієнтований на клановості, оскільки саме клан, або рід, несе відповідальність і бере на себе всі зобов’язання, включаючи соціальне благополуччя чи турботу про здоров’я окремої особистості. Більше того, клан турбується про освіту дітей і добробут людей похилого віку. Клан залишається ядром і охоронцем ісламського суспільства. Місцева, локальна влада кожного мусульманина повинна бути зміцнена і під- тримувана в першу чергу. Інакше, навіть заможні люди не знайдуть ані захисту, ані підтримки (Сури аль-Бакара 2:83, 177, 180, 215; аль-Ніса 4:36; аль-Анфал 8:41, 75; аль-Ісра 17:26; аль-Нур 24:22; аль-Рум 30:38).

Одружена жінка з іншого клану, або роду, для її чоловіка час- то є лише додатком. Вона не є йому рівним партнером і не має тих самих прав, які має він. Вона лише дітородна фабрика для чоловіка, засіб зміцнити його рід. Вона може розлучитися з ним з власної волі. Однак діти належатимуть її чоловікові і його роду. Чоловік не несе відповідальності за родичів дружини чи їхніх дітей.

3.07 -- Допомога тим, хто емігрував

Окрім однієї п’ятої частини, призначеної для Аллаха, і однієї п’ятої, призначеної для роду, в дні Мухаммеда мусульманські емігранти, які залишали Мекку, мали бути наступними отримувачами пожертв і частки релігійного податку. Ця постанова була запроваджена, як певна повинність розділяти тягарі в ісламському суспільстві (Сури аль-Нур 24:22; аль-Хашр 59:5 і 8-10).

В Медіні Мухаммед стикнувся з наростаючою проблемою. Мусульманські переселенці в Мецці дуже швидко витрачали майно, привезене з собою. Вони зрідка знаходили роботу і нічого не успадковували від своїх померлих родичів. Ця одиниця вірних ісламу залишила свої статки, володіння, родичів і знайомих заради Аллаха. В Медіні вони почали потер- пати від нужди. Вони із заздрістю дивилися на тих, хто їх приймав, мусульман Медіни, які лише збагачувалися і збагачувалися. Наростало гірке роздратування: Навернення до ісламу не принесло успіху! Жертви заради Аллаха були мар- ними! Результатом стало розчарування, бідність і зневага. Багато хто з них розмірковував про повернення до анімізму Мекки, аби повернути свої володіння і свою покинуту власність. Напруга між місцевими мусульманами і шукачами притулку наростала (Сури аль-Анфал 8:72; аль-Тавба 9:117; аль-Хашр 59:8-10).

Отож, Мухаммед знову і знову вимагав в ім’я Аллаха шанувати біженців, піклуватися про них і приймати їх, як братів з рівними правами в «нероздільних спорідненості і братерстві». Більше того, Мухаммед обіцяв вірним і терплячим переселенцям з Мекки прощення їхніх гріхів, найвище становище в раю, просторі землі і великі нагороди у вічності (Сури аль-Бакара 2:118; аль-Імран 3:195; аль-Анфал 8:74; аль-Тавба 9:20; аль-Нал 16:41 з-поміж інших).

Однак, ситуація з переселенцями з Мекки погіршувалась, тому Мухаммед не бачив іншої альтернативи, аніж чинити напади на каравани купців з Мекки, аби задовольнити найбільш нагальні потреби своїх послідовників з награбованого під час цих пограбувань. Окрім того, збагатити шукачів прихистку з Мекки допомагала облога єврейських кварталів у Медіні та знищення їхніх родин.

Після цих найбільш привілейованих людей, які отримували підтримку, Коран згадує про нужденних в ісламській спільноті, і їхня пріоритетність розподілена на декілька рівнів.

3.08 -- Підтримка сиріт

Число сиріт серед мусульман швидко і непропорційно зростало, оскільки багато батьків помирало у «несвященній» війні, а Мухаммед, як представник Аллаха, був відповідальним за їхніх родичів, які вижили (Сури аль-Бакара 2:83, 177, 215; аль-Ніса 4:36; аль-Анфал 8:41; аль-Інсан 76:8; аль-Балад 90:15).

3.09 -- Допомога знедоленим

Безробітних, менш обдарованих, поранених у війні та незрячих не можна було не помітити на вулицях Медіни. Вони дивились на Мухаммеда, як на свою єдину надію (Сури аль-Бакара 2:5, 83, 177, 215; аль-Ніса 4:36; аль-Анфал 8:41; аль-Тавба 9:60; аль-Ісра 17:26; аль-Нур 24:22; аль-Рум 30:38; аль-Інсан 76:8; аль-Балад 90:16). Поміж них також були жебраки, бездомні, вбогі, люди, випущені з в’язниць без засобів до існування, ті, хто не мав ні землі, ні дому, ні верблюдів, ні кіз. (Сури аль-Бакара 2:17, 177, 273; аль-Тавба 9:60; аль-Рум 30:38; аз-Заріят 51:19). Особливо ненадійною була ситуація тих мусульман, які заборгували анімістам і євреям, оскільки ті висміювали і проклинали мусульман, коли ті не сплачували свої борги вчасно. Тому, Аллах заповів Мухаммеду забезпечити покриття «зовнішніх боргів» його послідовників (Сура аль-Тавба 9:60).

3.10 -- Звільнення рабів-мусульман

Особливим фінансовим викликом для мусульман був примус звільняти взятих в рабство мусульман, чиї господарі були невіруючі, які підозрювали, що їхні раби були шпигунами Мухаммеда і, бувало, піддавали їх тортурам. Мусульмани, полонені під час Священної війни, звільнялися лише після сплати величезного викупу. Мухаммед називав «викуп свободи раба-мусульманина» виправданою працею, через яку гріхи жертводавця будуть виправдані перед Аллахом (Сури аль-Бакара 2:177; аль-Тавба 9:60; аль-Нур 24:33; аль-Інсан 76:8 з-поміж інших).

3.11 -- Гостинність

Досить дивно, але в переліку тих, хто має отримувати під- тримку, знаходяться також гості мусульманина (Сури аль-Бакара 2:177, 215; аль-Ніса 4:36; аль-Анфал 8:44; аль-Тавба 9:60; аль-Ісра 17:26). Гостинність користувалась повагою серед арабів з давніх часів. Гостей інколи називали «господар» або «бог дому».

Витрати на гостя, як не дивно, могли вираховуватися з релігійного податку. Більше того, обслуговування гостей додає господареві бонусів у небесному рахунку. Враховується також, якщо гість затримується на довший період. Такі витрати серед мусульман вважаються «вартими», в решті решт. Однак, цей метод кредитування витрат на гостей позбавив хвалену арабську гостинність її цінності. Вона тягне за собою цілковите розчарування, якщо господар з усією родиною через деякий час повертає гостю візит ввічливості.

3.12 -- Фінансування Священної війни

Окрім підтримки родичів, переселенців, сиріт, вбогих, рабів-мусульман і подорожніх, виплати в ісламі, в першу чергу, повинні слугувати для озброєння мусульман і закупівлі провізії для їхніх починань. Оскільки Мухаммед ініціював більше тридцяти нападів та боїв, несамовите поширення ісламу було першими пунктами у бюджеті витрат мусульман. Вони сподівались, що покриють ці витрати завдяки військовій здобичі згодом. Однак, спершу вони мали придбати коней, верблюдів, нагрудники, мечі і та іншу зброю, яка була необхідна для них або їхніх рабів. Тому Мухаммед закликав мусульман долучатися до Священної війни і жертвувати життям та грошима (Сури аль-Бакара 2:195, 261-262 і 273; аль-Тавба 9:60; аль-Нур 24:22 з-поміж інших). Заможних мусульман заохочували фінансово допомагати біднішим братам по вірі, щоб ті могли придбати зброю для битви (Сура аль-Бакара 2:273). Їм також наказували давати гроші тим, хто, ймовірно, не зможе повернуті взяті позики (Сури аль-Бакара 2:280; аль-Хашр 59:9).

3.13 -- Використання грошей, щоб придбати (купити) друзів

Переможених ворогів потрібно приваблювати в іслам, пропонуючи їм чималі дарунки (Сура аль-Тавба 9:60). Такий жест популярною арабською мовою називають «вкоротити язика». Отримавши подарунок, отримувач більше не може зневажати своїх щедрих донорів.

Інші висловлювання Корану рекомендують «обгортати їхні серця», щоб допомогти їм призвичаїтися до ісламу через грошові подарунки. Цей метод прокладання шляху для мусульман «купує» для ісламу не тільки президентів, генералів, офіцерів поліції і міністрів на всіх континентах, але й бідних студентів, даруючи їм стипендії. Багато гуманістів не схвалюють цієї практики, яка в наші дні практикується в багатьох країнах Азії та Африки. Однак досвід показує, що ця заповідь Аллаха продовжує виконуватися не одну тисячу разів.

Мусульманські правителі, нафтові мільярдери та мусульмани посередніх статків не повинні витрачати на свій соціальний добробут, озброєння та компенсаційні виплати лише з власних коштів на життя, а можуть відраховувати ці витрати, які є заповіддю Аллаха, зі свого релігійного податку, або вважати їх пожертвою для Аллаха. Не варто навіть думки допускати про те, що мусульманин чинить з любові. Вони міркують виключно по-діловому! Мухаммед був купцем, і кожен динар, який тримав у руці, він перевертав кілька разів, перш ніж витратити. Він називав свою релігію угодою з Аллахом. Кожен, хто хоче збагнути іслам по-справжньому, повинен змінити спосіб мислення! В культурній сфері цієї релігії не існує вільної благодаті, чи милості. Єдине, що рахується, це вчинки згідно ісламського закону, які Аллах, маючи здатність підраховувати з нереальною швидкістю, порахує і запише з усією точністю, і за які щедро винагородить.

3.14 -- Банк позики Аллаха

В Медіні Мухаммед часто просив мусульман, євреїв і християн давати Аллаху позики (Сура аль-Маїда 5:12; аль-Хадід 57:10-11 та 18; аль-Тагабун 64:16-17; аль_Муззамміль 73:20 з-поміж інших). У відповідь євреї лицемірно запитували: «Невже Аллах слабкий? Невже йому потрібно позичати у свого творіння? Зазвичай, Творець благословляє всіх тих, хто просить Його про допомогу. Він благословляє навіть тих, хто не просить. Як же може Коран закликати грішників і праведників, євреїв і мусульман, позичати гроші Аллаху?» Ця тема настільки вибухова, що нам варто процитувати кілька текстів, які були перекладені дослівно.

В Сурі аль-Маїда ми читаємо, що Аллах уклав заповіт з дітьми Ізраїлю і що призначив «дванадцять наглядачів» для них. Аллах сказав їм: Істинно, я буду з вами, якщо ви молитиметесь, якщо сплачуватимете релігійні податки, якщо будете вірити в моїх посланців (Мойсея, Ісу і Мухаммеда), будете підтримувати їх – і давати Аллаху щедру позику! Тоді я викреслю (заступлюся за) ваші злі вчинки і дам вам увійти в сади, у яких течуть ріки. А той, хто залишиться невірним навіть після цієї пропозиції, відхилиться з правильного шляху (Сура аль-Маїда 5:12).

Кульмінаційна точка умов, згаданих в Корані, припадає на поняття «щедра» позика, яка має бути надана Мухаммеду, представникові Аллаха.

В результаті, Господь відпустить, викреслить гріхи дітей Ізраїлю! Ця заповідь не відображає прихованого виправдання через вчинки, а демонструє, що іслам вважає себе нічим іншим, як детально прорахованою угодою з Аллахом!

Мухаммед, зокрема, насміхався з християнських священників і монахів у монастирях:
Багато релігійних лідерів та монахів споживають добро людей, самі ж не приносять жодної користі, і (до того ж) перешкоджають «справі Аллаха» (Священній війні мусульман). Усім тим, що приховують золото і срібло і нічого не жертвують «заради Аллаха», я проголошую нестерпне покарання: У день суду їхнє золото буде розпечене (і розтоплене) і випалить воно їхнє чоло, їхні боки та їхні спини. (На додаток до цього, їм буде сказано): Оце скарби, які ви приховували. Розсмакуйте тепер, що ви зібрали і сховали (Сура аль-Тавба 9:34-35)!

Мухаммед хотів отримати золоті скарби церков та монастирів і використати їх для поширення ісламу.

В Сурі аль-Тавба ми читаємо, як грішники в ісламі можуть знайти прощення власних гріхів через приношення пожертв. Вони нагадують нам обурення Мартіна Лютера щодо монаха Тетцеля, коли той повчав: «Як тільки у скриньці для пожертв дзенькає монета, душа відразу вистрибує з полум’я». Схожі слова виголосив і Мухаммед: Будуть поміж вас (бедуїнів і мешканців Медіни) ті, хто визнав свої гріхи, але (й досі) змішує свої добрі вчинки зі злими. Можливо, Аллах обернеться до них. Аллах прощаючий і милостивий. Візьміть з їх майна пожертву, яка очистить їх, і помоліться над ними. Ваші молитви можуть заспокоїти їх. Хіба вони не знають, що Аллах приймає покаяння своїх рабів, і що приймає приношення? Істинно, Аллах є той, хто стає лицем (до тих, хто жертвує), і є милостивим (Сура аль-Тавба 9:102-103).

Покаяння в ісламі означає прийняття ісламу, яке має бути запечатаним вагомим приношенням. Згідно вірувань мусульман, релігійний податок очищає їхні душі від їхніх гріхів. На додаток до цього, Аллах завжди готовий прийняти покаяння грішників, підтверджене сплатою їхніх приношень.

Мухаммед писав, що у випадку, коли помирає невірний і коли він спроможний запропонувати за своє викуплення шматок золота завбільшки з землю, він не буде прийнятий від нього. Чому? Бо він має заплатити Мухаммеду перед смертю! Істинно, від тих, що були невіруючими, і хто помер, як невіруючий, не буде прийняте від нього золото, навіть завбільшки з землю, якщо він запропонує його за своє викуплення. Вони повинні понести нестерпне покарання, і не знайдуть помічника. Ви ніколи не набудете праведності, допоки не витратите того, що любите (поки ви ще при житті). Аллах знає, що ви даєте! (Сура аль-Імран 3:91-92).

Мухаммед за будь-яких обставин хотів отримати гроші побожних і заможних мусульман. Задля цієї мети він викривав їхню любов до грошей. Він хотів мати у своєму розпорядженні багатства мусульман, аби купувати коней, верблюдів і зброю. Його намір був – вести іслам до перемоги і до завоювання майбутніх трофеїв війни.

3.15 -- Надійність небесного банку

Мухаммед гарантував своїм послідовникам, що Аллах від- платить їм за їхні пожертви: Що б ви не пожертвували зі свого статку, буде заради вашого блага. Ваша пожертва є нічим іншим, як прагненням шукати обличчя Аллаха. За будь-яку добру річ, пожертвувану вами, буде відплачено вам сповна. З вами не поведуться несправедливо (Сура аль-Бакара 2:272).

Мухаммед підтвердив гарантоване повернення усіх дарів і усього добра: Істинно, мій Господь простягає усім і кожному з його рабів засоби для існування, які він прагне їм дати. Тому, за все, що ви пожертвуєте, він відшкодує. Він найкращий годувальник (Сура Саба 34:39)!

Часто ми читаємо в Корані, що Аллах не просто виступає гарантом пожертв, але й додає, сумує їх разом, і згодом з цього рахунку він виплачуватиме мусульманам в раю виплати, на кшталт пенсій (Сури аль-Бакара 2:262, 274, 277; аль-Ніса 4:114; аль-Хадід 57:7,18; аль-Муззамміль 73:20; аль-Тін 95:6 з-поміж інших).

Тим, хто жертвує своїм майном вдень і вночі, таємно чи відкрито, призначена належна винагорода від їхнього Господа. Вони не будуть пригнічені жодним страхом (у день суду) і не будуть засмучені (Сура аль-Бакара 2:274). Віруйте в Аллаха і в того, кого він послав, сплачуйте релігійні податки з того, над чим він поставив вас, як охоронців. Ті з вас, хто вірить і молиться, можуть очікувати великої винагороди (Сура аль-Хадід 57:7).

У Сурі аль-Бакара ми читаємо, що Аллах ненавидить поняття інтересу (відсотків) і знищить капіталістичну систему нарахування відсотків. В той же час, Аллах сам дає відсотки і використовує цю капіталістичну систему для себе.

Аллах знищить прибуток (лихварів), але він (зі свого боку) збільшить добровільні пожертви! Аллах не любить невіруючих грішників (які нараховують відсотки) (Сура аль-Бакара 2:276)!

Більше того, в Корані ми читаємо, що пожертви, приємні для Аллаха, не тільки зростуть, але подвоються кількісно. Ті, що жертвують свої статки, шукаючи вдовольнити Аллаха, і ті, що дотримуються стабільності (стійкості) у виконанні цього, як сади на пагорбах, на які падає дощ, і які в результаті принесуть подвійний плід. Аллах досконало знає, що робить (Сура аль-Бакара 2:265).

3.16 -- Примноження позик

Спеціальна пропозиція небесного банку в ісламі включає в себе той факт, що кожна щедра позика для Аллаха буде не просто подвоєна, але примножена в цінності у декілька разів (Сури аль-Бакара 2:245; аль-Маїда 5:12; аль-Рум 30:39; аль-Хадід 57:10-11 та 18; аль-Муззамміль 73:20 з-поміж інших). Кожному, хто дає Аллаху добру позику, він помножить її багатократно. Аллах контролює все, і він дає (Свій дар) відкрито. До Нього ти повернешся (Сура аль-Бакара 2:245). Кожен, хто дає, щоб отримати зиск з багатства людей, не отримає жодного зиску від Аллаха. Але, якщо ти сплачуєш релігійний податок, шукаючи лиця Аллаха, - оце те багатство, яке примножиться (Сура аль-Рум 30:39). Що перешкоджає тобі витрачати на «справу Аллаха»? Аллах успадкує небо і землю! Ті з вас, хто приносить пожертви до перемоги, і хто воює зі зброєю в руках, будуть оцінені вище, аніж ті, хто жертвує і воює зі зброєю вже опісля. Бо Аллах пообіцяв все найкраще! Аллах знає, що чините ви. Хто дасть Аллаху добру позику? Тому він помножить її і (на додачу) дасть йому почесну винагороду! (Сура аль-Хадід 57:10-11). Тим жертводавцям, які (постійно) дають у розпорядження Аллаху добру позику, він помножить її. Вони можуть очікувати почесної винагороди (Сура аль-Хадід 57:18).

Мухаммед ніколи не втомлювався знову і знову оголошувати збір коштів. В ісламі не існує Святого Духа, як рушійної сили всередині, в серцях мусульман. Тому, цій меті, натомість, слугують пожертви, позики і обіцянки винагород та переваг раю:
Бійтесь Аллаха, як тільки можете. Слухайте і слухайтесь, і віддавайте щось добре (як пожертву) задля вашої власної користі. Той, хто опанує власну пожадливість, матиме успіх. Якщо позичите Аллаху добру позику, він помножить її для вас, і пробачить вас. Аллах вдячний і поблажливий (Сура аль-Тагабун 64:16-17).

Перед нічною молитвою, Мухаммед нагадував своїм вірним мусульманам, що самої молитви недостатньо, і що варто давати пожертви навіть у нічний час:
Під час нічної молитви, цитуйте (з Корану) те, що для вас легке. Виконуйте (всю) обов’язкову молитву. Сплачуйте релігійний податок і позичайте Аллаху добру позику! Те, що ви пошлете в добрих речах для самих себе заздалегідь, ви знову віднайдете в Аллаха, як кращу і значно величнішу нагороду. І просіть Аллаха про прощення! Істинно, Аллах є той, хто прощає і той, хто є милостивий! (Сура аль-Муззамміль 73:20в).

Два великі пости Ід-аль-Фітр (Id al-Fitr), або Ураза-байрам, та Ід-аль-Адха (Id al-Adha), або Курбан-байрам, так само, як місяць посту Рамадан, вважаються найбільш сприятливими нагодами для примноження пожертв. Зокрема, Ніч Аль-Кадр (Lailat al-Qadr), або Ніч Передбачення, названа найбільш благословенною з усіх ночей (Сура аль-Кадр 97:3-5).

У Сурі аль-Бакара 2:261 Мухаммед пропонує своїм послідовникам вершину усіх обіцянок небесного банку стосовно позик: Ті, хто витрачають гроші на «шляхи Аллаха» (Священну війну), нагадують зерно, яке приносить сім колосків, на кожному з яких по сотні зернят! Аллах помножує зерна для того, для кого хоче, бо Аллаху відоме все (Сура аль-Бакара 2:261).

У часи фараонів виростали стебла пшениці, які мали сім колосків. Дослідження, під час яких зернята, знайдені в гробницях фараонів, висаджувались в родючий ґрунт, підтверджують слова даної Сури. Можливо такі зерна були і в часи Мухаммеда. Мухаммед використав цей зразок, як ілюстрацію для мусульман, пробуджуючи в них ілюзію про те, що їхні пожертви на Священну війну будуть примножені у сімсот разів!!!

3.17 -- Особливі обіцянки жертводавцям

Після такого вичерпного вступу щодо матеріалістичних принципів і більше схожих на бізнес основ ісламу, ми можемо зрозуміти, що ж є рушійними силами у вірі та у житті мусульман. Окрім цих цитат, нам варто також звернути увагу на деякі духовні обіцянки, які іслам пропонує кожному жертводав- цю:

Пожертви, принесені таємно, аби не поранити гідність отримувача, цінуються більше, аніж пожертви, принесені відкрито і безпосередньо. Будь-яка допомога, зроблена таємно, забезпечить тому, хто дає, особливе прощення його гріхів (Сура аль-Бакара 2:271).

Той, хто дає, має привілей просити прощення за свої гріхи (Сура аль-Муззамміль 73:20).

Через регулярну сплату релігійного податку (tuzakki al-zakat al-zaki) відбувається очищення свідомості (Сура аль-Маїда 5:12; аль-Тавба 9:103; аль-Ала 87:14).

Кожен, хто приносить пожертви, може мати успіх у цьому житті та у вічності (Сури аль-Мумінум 23:1-4; аль-Рум 30:38; аль-Тагабун 64:16; аль-Ала 87:14 з-поміж інших).

Кожен в ісламі, хто приносить пожертви, в решті решт, дає сам собі (Сури аль-Бакара 2:272; аль-Тагабун 64:16-17; аль-Муззамміль 73:20 з-поміж інших).

Багато мусульман сподіваються задовольнити Аллаха через свої приношення, вірячи, що Аллах ними задоволений (Сури аль-Бакара 2:265,272; аль-Маїда 5:12; аль-Рум 30:39; аль-Інсан 76:9).

В більшості випадків заохочення приносити пожертви, Аллах виглядає, як бізнесмен, який з нетерпінням чекає на приношення від мусульман і приймає їхні позики. Він старанно записує всі дари (Сури аль-Бакара 2:270; аль-Імран 3:92; аль-Тавба 9:102-103).

Згідно остаточного аналізу, іслам має вигляд торгівельної угоди з Аллахом (Сури Фатір 35:29-30; аль-Тавба 9:111; аль-Бакара 2:272 з-поміж інших).

3.18 -- Застереження для жертводавців

Мусульманина, який приносить пожертви задля того, аби його помітили, називають другом сатани (Сура аль-Ніса 4:36-38). Кожен, хто пишається і дає пожертви «як поблажку», а також вживає грубі слова щодо тих, хто в нужді, тим самим ображаючи їх, втрачає вічну цінність свого дару (Сура аль-Бакара 2:264).

Скнари не дають пожертв. Вони противляться ісламу (Сури аль-Бакара 2:38; аль-Імран 3:12; аль-Тавба 9:34, 76, 77; аль-Нур 24:22; аль-Рум 30:39; Ясін 36:47; Фуссілат 41:7; Мухаммед 47:38; аль-Мунафікур 63:7).

Лицеміри не роблять жодних внесків. Вони обіцяють давати, але обманюють і порушують свої обіцянки (Сура аль-Тавба 9:77).

Мухаммед закликає своїх мусульман: «Ніколи не кляніться, що не будете нічого давати!» (Сура аль-Нур 24:22)!

3.19 -- Мухаммедова позиція поваги до грошей

Мухаммед був купцем і розглядав свою релігію, як торгівель- ну угоду з Аллахом. Його філософія життя була прагматичною. Кожен, хто працює, отримує зарплатню. Хто не працює, не отримує нічого. Хто хоче придбати, повинен заплатити. Без платні не будуть доступні жодні блага. В такий спосіб, Мухаммед вимагав певних зусиль від своїх мусульман у формі визнання, обов’язкової молитви, посту, різних видів платні, участі у паломництві та залученні у Священній війні. Задля свого спасіння вони були змушені важко працювати!

Увійти в ісламський рай можна через виконання своїх духовних та світських обов’язків, якщо так забажає Аллах (Сури аль-Бакара 2:261; аль-Нур 24:56). Зрештою, іслам ґрунтується на виправданні ділами. Грошові пожертви, позики для Аллаха і багатократні приношення є невід’ємною складовою зусиль мусульманина. Хто не дає пожертв чи приношень, той не ввійде до раю (Сура Фуссілат 41:7).

Мухаммед потребував багато коштів для своїх родичів, переселенців з Мекки, для сиріт війни, вбогих, подорожніх, щоб викупити на свободу рабів-мусульман і на потреби Священної війни (Сури аль-Бакара 2:83, 177, 215; аль-Анфал 8:41; аль-Ісра 17:26; аль-Інсан 76:8; аль-Балад 90:16 з-поміж інших). Він мав справжній хист отримувати гроші від більшості своїх послідовників, і навіть від євреїв та християн, а також з військової здобичі. Він використовував усі засоби впливу своєї красномовності. Вдаючись до обіцянок чи погроз, га- рантій чи психологічних атак він переконував тих, хто не хотів давати, передавати йому їхнього улюбленого мамону, гроші. Він був готовий навіть запропонувати прощення гріхів і право на місце в раю в обмін на значніші пожертви (Сури аль-Бакара 2:271; аль-Маїда 5:12; аль-Тавба 9:103; аль-Муззамміль 73:20; аль-Ала 87:14 з-поміж інших).

Мухаммед не клав грошей у власні кишені. Навпаки, в Мецці він використовував майно своєї заможної дружини Хадіджі, щоб підбадьорити переслідуваних мусульман. Його метою щодо отримання коштів був добробут ісламського релігійного суспільства (Умма). Спочатку метою Священної війни було не стільки поширення ісламу, скільки здобуття перемоги над ворогами і отримання значної кількості награбованої здобичі, оскільки в них було небагато засобів заробітку на прожиття у пустелях Аравійського півострова. У часи Мухаммеда така практика, а саме пограбування подорожніх і караванів, допомогла значній кількості племен бедуїнів-кочівників пережити постійну нестачу засобів для життя.

3.20 -- Ісусове ставлення до грошей

Ісус відрізнявся в цьому питанні. Він ніколи не вимагав приношень чи сплати податків! І це фундаментальна відмінність між Мухаммедом і Ісусом. Це правда, що Син Марії сказав: Вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро (Від Марка 14:7).

Однак, Він не починав збору грошей, не проводив жодних агітацій чи мітингів, щоб зібрати кошти для бідних. Ісус змінив ставлення Своїх учнів, щоб вони були готові допомагати тим, хто мав потребу.

Він визнавав: Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! (Від Матвія 20:28)

Ісус не просто віддав десяту частину, як у Старому Заповіті, чи п’яту частину свого чистого прибутку, Він віддав Самого Себе повністю! Своєю самопожертвою Він сформулював гасло для Своїх учнів: Моліться і працюйте! Він не сказав: Моліться і грабуйте, щоб мали з чого сплачувати свій релігійний податок! Ісус і Священна війна – це поняття абсолютно непоєднувані. Він закликає нас виконувати місію любові та жер- товності. Християнські релігійні війни – це заходи, які суперечать Християнству і Христу.

Ісус важко працював. Він зціляв хворих, які приходили до Нього, і робив це безкоштовно. Він виганяв демонів і нагодував 5 000 Своїх слухачів всього лише п’ятьма хлібинами і двома рибинами. Він не був ані купцем, ані підприємцем, Він керувався іншими принципами. Він не вимагав платні за Свої послуги. Він не відмовлявся від подарунків, але ніколи не просив їх. Він давав те, що мав, як пожертву, і зараз щедро виливає Свою милість на нас. Він сказав, що незначна пожертва вдови була ціннішою, аніж приношення інших, тому що вона віддала все, що мала.

Ісус застерігав Своїх послідовників: Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. (Від Матвія 6:24)

Син Божий покладався на Свого Отця на Небі. Він вірив, що Той зможе подбати про Нього і про Його послідовників. Звер- таючись до Бога, як до Отця, Він пішов значно далі нашого земного розуміння, навчаючи нас, як подолати наші тривоги. Благословіння Ісуса перебували з Його послідовниками вночі і вдень (Матвія 6:25-34). Своєю смертю на хресті і Своїм вос- кресінням Ісус переміг гріх світу, включаючи смерть, як причину усіх страждань, голоду і бідності. Він спас нас не грошима, а Своєю безцінною кров’ю (1 Петра 1:18-19). Відтоді, любов Бога супроводжує кожного, хто довіряє Ісусу. Його Дух змінює їх на людей любові, хвали, служіння і жертовності.

Люди, які свідомо стали християнами, не приносять пожертв, щоб спастися, але щоб служити, тому що вони вже спасенні, спасенні безкоштовно по благодаті Божій. Наша жертовність і наша служба – це вдячність за переможну смерть Ісуса на Голгофі. Нам не потрібно докладати власних зусиль чи вкладати кошти для нашого спасіння, бо ми живемо виключно через жертву Ісуса Христа.

Мухаммед, з одного боку, встановив міський порядок з подат- ками, соціальними повинностями і Священною війною. Ісус же будував духовне царство без податків і без армій. Його церква все ще жива у цьому світі, але вже більше не від світу. Так, політика повинна залишатися поза церквою. Однак, політики повинні прийняти керівництво Ісусового Духа і діяти згідно Євангелії.

Ісус не заплющував очі на конкретні потреби світу навколо Себе. Він говорив: І хто прийме таку дитину (сироту, без батьків) одну в Моє Ймення, той приймає Мене (Від Матвія 18:5; Марка 9:37; Луки 9:48). Мільярди покинутих хлопчиків і дівчаток знайшли гостинні домівки в результаті цієї поради.

Ісус сказав: Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене [до гріха], то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині (Від Матвія 18:6; також див. Марка 9:42; Луки 17:2).

В наш час, коли дитяча порнографія, гомосексуалізм та практика абортів набули поширення по всьому світу, слово застереження від нашого Господа засудить багатьох безбож- них людей.

Ісус бачив Свою матір, що стояла біля хреста, на якому Він висів, і знав, що вона дала життя тому, кого розп’яли, зневажили і відкинули усі. Тому, Він промовив до Своєї матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» (Від Івана 19:26,27) Ісус турбувався про вдів (Луки 7:12). Нещастя цього світу викликали у Нього співчуття, а Його любов спонукала Його робити великі чуда.

Коли Його учні запитували про нагороду за слідування за Ним, Він запевнив їх, що про них потурбуються у цьому світі і в майбутньому, і не через їхні жертви та страждання, а через Його любов. Ісус не давав їм грошей, але дав їм обітниці, у які варто вірити (Матвія 19:27-30; Луки 6:23,35 з-поміж інших).

Коли Ісуса запитували, чи справедливо було сплачувати податки римським окупантам, Він відповів: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже (Від Матвія 22:21).

Цим твердженням Він закликав кожного своєчасно віддавати все своє життя Його Отцю на Небесах, сповна і назавжди.

Послідовникам Христа не потрібно здобувати своє спасіння власними зусиллями, через приношення, релігійні податки і грошові пожертви. Вони приносять пожертви, грошові приношення і служать, тому що вони вже викуплені, і викуплені не за якісь заслуги. Приношення для церкви і місіонерської праці перетворює нечестиве поклоніння грошам (мамоні) на благословіння. Християнам не потрібно «очікувати» жодних винагород за їхні пожертви, тому що їхній Господь Сам є для них захистом і їхньою найбільшою нагородою (Буття 15:1).

«Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа» (2 до Коринтян 13:13) змінили нас в культуру, яка відрізняється від культури ісламу. Царство Ісуса Христа взяло початок від Духа Отця та Сина. Царство ж Мухаммеда обмежене цим світом і ігнорує Святого Духа. Іслам залишається релігією, підпорядкованою закону і владі грошей. Віра в Ісуса Христа ж звільняє нас від тиранії закону та породжує в нас бажання служити.

3.21 -- Анкета

Любий читачу! Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко відповісти на наступні запитання. Кожен, хто дасть правильні відповіді на 90 відсотків усіх запитань в усіх буклетах даної серії, зможе отримати сертифікат від нашого центру про

Поглиблене вивчення
розуміння того, що шаріат в ісламі виник з Корану

в знак заохочення його/її подальшого служіння для Христа. Для нас буде цінним, якщо у своїх відповідях ви вкажете посилання з Корану.

1. Як Мухаммед, як колишній комерсант, розумів релігію? (Сура Фатір 35, 29-30). 
2. Які основні елементи віри мусульманина? (Сура аль-Байїна 98:5 та аль-Бакара 2:177
3. Чому мусульманин вірить, що Аллах володіє усім, що існує в цьому світі? Якими є наслідки цієї віри для ісламу? 
4. Чому Аллах має право на майно мусульманина?
5. Чому виплати для Аллаха є неспростовним обов’язком для мусульманина?
6. Які інші форми виплат очікуються в ісламі?
7. Хто повинен сплачувати релігійний податок (Закят, Zakat) і давати добровільні пожертвування (Садака, Sadaqa)?
8. Чому в ісламі приймаються виплати від лицемірів і навіть від ворогів ісламу?
9. Як мають виплати задля цілей ісламу перемогти страх перед днем суду?
10. Чому Мухаммед приймав великі внески від євреїв? 
11. Скільки (який відсоток) зі свого прибутку чи доходу повинен виплачувати мусульманин?
12. Чому Мухаммед не прийняв практику виплати десятини (десятої частини) від євреїв, а натомість запровадив влас- не правило? 
13. Що це нове правило означало для бідних, для наречених, для розлучених чи для вдів?
14. Яка духовна мета виплат мусульманина? (Сура аль-Бакара 2:265 та 272 з-поміж інших).
15. Чому мусульманин не обманює і не хитрує, приносячи свої дари? 
16. Чому мусульманин повинен принести пожертву перш, ніж помре? (Сура аль-Мунафікун 63:10-11)
17. Чому іслам вважає таємні пожертви більш вагомими, аніж пожертви принесені відкрито і безпосередньо?
18. Коли повинен жертвувати мусульманин?
19. Як Мухаммед намагався звільнити своїх мусульман від пристрасті до грошей?
20. Яку частину мав отримувати Мухаммед від здобичі у Священній війні?
21. Чому кровним родичами надається пріоритет перед релігійною мусульманською громадою при отриманні частки пожертвувань?
22. Хто є основною групою людей, які мають отримувати користь з релігійного податку в ісламі?
23. Чому релігійні виплати повинні використовуватися для звільнення рабів і фінансування Священної війни?
24. Звідки мусульмани взяли ідею про право набувати, бук- вально купувати, невіруючих, даючи їм позики і допомагаючи завоювати їх для ісламу? 
25. Яким чином Мухаммед зміг насмілитися закликати своїх людей давати позику Аллаху? Якими були переваги для жертводавця, якщо він приносив хорошу, значну пожертву?  
26. Як Мухаммед випробовував віру нових мусульман? 
27. Яким чином позика мусульманина, дана Аллаху, приносить прибутки?
28. Коли мусульманин може отримати зарплатню чи пенсію в раю? 
29. Чому виплати, здійснені до здобуття перемоги, цінувалися більше, аніж здійснені після неї?
30. Чому пожертви, принесені, аби продемонструвати гонор жертводавця, втрачають свою цінність?
31. Хто належить до тієї категорії людей, які ніколи не будуть жертвувати?
32. Де написано, що за релігійні пожертви прощатимуться гріхи, і як слово Закят пов’язане з очищенням від гріхів?  
33. Як іслам обмежує свої обіцянки благословінь і спасіння, навіть якщо мусульманин багато жертвує? 
34. Яка відмінність між Мухаммедом та Ісусом, якщо говорити про гроші?
35. Чому Ісус сказав: «Не можете служити Богові і мамоні (грошам)»? 
36. Що мав на увазі Ісус, коли сказав: «Віддайте кесареві кесареве, а Богові – Боже»?
37. Яка відмінність між спасінням по благодаті і ілюзією накопичення власної праведності за допомогою пожертв?
38. Чи є християнство угодою з Богом чи чимось на зразок цього?

Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у їхньому розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою в звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!

Ваші, через служіння Йому,
Слуги Господні

Надсилайте ваші відповіді:

GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY

Або на електронну пошту (e-mail):
info@grace-and-truth.net

This page in HTML4 - Print - Top