Home
Links
Contact
About us
Impressum
Site Map?


Afrikaans
عربي
বাংলা
Dan (Mande)
Bahasa Indones.
Cebuano
Deutsch
English-1
English-2
Español
Français
Hausa/هَوُسَا
עברית
हिन्दी
Igbo
ქართული
Kirundi
Kiswahili
മലയാളം
O‘zbek
Peul
Português
Русский
Soomaaliga
தமிழ்
తెలుగు
Türkçe
Twi
Українська
اردو
Yorùbá
中文



Home (Old)
Content (Old)


Indonesian (Old)
English (Old)
German (Old)
Russian (Old)\\

Home -- Ukrainian -- 17-Understanding Islam -- 102 (CONCLUSION (Understanding the Ummah of Islam))
This page in: -- Arabic? -- Bengali -- Cebuano -- English -- French -- Hausa -- Hindi -- Igbo -- Indonesian -- Kiswahili -- Malayalam -- Russian -- Somali -- UKRAINIAN -- Yoruba

Previous Chapter

17. Розуміння Ісламу
ЧАСТИНА ШОСТА: РОЗУМІННЯ НАВЕРНЕНИХ З ІСЛАМУ

ВИСНОВОК (Розуміння ісламської умми)


Іслам підкреслює важливість групи над особистістю. Коран говорить мусульманам:

«Ми поставили вас середнім народом, щоб ви були свідками перед людством» (Коран 2:143).

Це знову і знову підкреслюється в Корані та у всіх вченнях Мухаммеда. Таким чином, мусульмани визнають себе членами однієї групи, яка, згідно з Кораном, є мусульманською громадою, або уммою.

«Це – ваш народ, один народ, а Я - ваш Господь, тож поклоняйтеся Мені» (Коран 21:92).

Це може пояснити, чому на Заході ми зустрічаємо мусульманина, який ніколи не був за межами своєї країни, не знає іншої мови, але говорить про мусульман у Китаї чи Нігерії як про свій народ.

Це може бути дуже похвальною якістю єдності та солідарності, але вона має і зворотний бік. Незалежно від того, наскільки відданим є мусульманин, на задньому плані у кожного мусульманина стоять слова з Корану:

«Ви – найкраща громада, яка була створена для людства» (Коран, 3:110).

Вони бачать себе насамперед частиною мусульманської умми (мусульманської нації), а будь-яка національна ідентичність для них є суто вторинною. Ось чому в останні роки ми бачимо, як сотні мусульман, народжених на Заході, а іноді й новонавернених на Заході, долають півсвіту, щоб приєднатися до інших мусульман у боротьбі проти країни, в якій вони народилися. Для будь-якого мусульманина його вірність – це насамперед вірність Уммі, і якщо виникає конфлікт між тим, що він вважає Уммою, і його рідною країною, його вірність повинна бути на боці Умми. І, як і кожна групова ідентичність, індивідуальна свобода покінчила з собою. Що б людина не робила, вона повинна розглядати через призму групи, а інтереси групи мають бути першорядними, і вона повинна просувати порядок денний групи. Ось чому в будь-якій країні чи громаді з мусульманською більшістю ви знайдете дуже сильні обмеження особистої свободи, адже нація, а не людина – ось що має значення. Навіть у ранньому ісламі Коран приділяв дуже мало уваги послідовникам Мухаммеда як особистостям. Хоча у Мухаммеда було понад сто тисяч сподвижників, ми знаходимо в Корані ім'я лише одного з них (33:37). Всі інші розглядаються як єдиний народ. Отже, коли ми маємо справу з мусульманами, ми повинні визнати, що мусульмани розглядають іслам як сутність, яка перевершує культуру, мову, географічне розташування, країну тощо. Єгипетський мусульманин вважатиме свої стосунки з індонезійським мусульманином, який живе на іншому континенті, розмовляє іншою мовою і якого він ніколи в житті не бачив, важливішими, ніж стосунки з сусідом-немусульманином. Це поняття настільки важливе в ісламі, що в ісламознавстві існує цілий розділ під назвою «аль-Вала' ва-ль-Бара» (що дослівно означає «вірність і відречення»), присвячений цьому питанню.

Таким чином, ми повинні визнати ціну, яку ми просимо мусульман заплатити за те, щоб слідувати за Ісусом. Вони стикаються не тільки з дуже великою ймовірністю зовнішніх переслідувань, але й з внутрішнім відчуттям, що вони здійснюють сімейну, культурну та етнічну зраду проти найближчих їм людей, а також з повною зміною їхнього розуміння себе та своєї ідентичності. Їм все життя говорили про це:

«Твій союзник – ніхто, окрім Аллаха і [отже] Його Посланця та тих, які увірували, – тих, хто встановлює молитву і дає закят, і вони схиляються [в поклонінні]. А хто є союзником Аллаха і Його Посланця та тих, які увірували, – воістину, партія Аллаха – вони будуть переважаючими» (Коран, 5:55-56).

Вони дивляться на весь світ через призму Корану і вважають гріхом розвивати близькі стосунки з немусульманами. У Корані сказано:

«О ви, що увірували, не беріть юдеїв і християн за союзників. Вони [насправді] союзники один одному. А хто з вас є їхнім союзником серед вас – то воістину, він [один] з них. Воістину, Аллах не веде людей, які чинять зло» (Коран, 5:51).

Для колишнього мусульманина зробити цей крок слідування за Ісусом набагато важче, ніж ми можемо собі уявити. Добра новина, звичайно, полягає в тому, що життя з Ісусом у цьому світі і в світі прийдешньому є ціннішим за будь-яку особисту жертву. Він – єдиний шлях до спасіння, найбільше надбання, яке ми маємо, єдиний, хто дає нам внутрішній і зовнішній мир, і єдиний, хто здатен вирішити проблему людини, а саме – як примиритися з Богом. Яким би важким воно не було, воно стане легким, оскільки наші страждання – справа рук Божих (Филип'ян 1:29). Таким чином, це не тільки наш обов'язок, як зазначено на початку цієї книги, але й наш величезний привілей і радість бути використаними Господом для того, щоб досягти людей для Нього.

www.Grace-and-Truth.net

Page last modified on May 22, 2024, at 03:22 PM | powered by PmWiki (pmwiki-2.3.3)