Ukrainian, Presuppositional Apologetics, Chapter 014 - What is the Christian's Presupposition?

This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- 11-Presuppositional Apologetics -- 014 (What is the Christian's Presupposition?)

This page in: -- Chinese -- English -- French ? -- German -- Indonesian -- Russian -- Tamil -- UKRAINIAN

11. Біблійне Введеня в Апологетику Передумов

Як Виявити Основні Недоліки та Приховану Неправду в Нападках на Християнську Віру

РОЗДІЛ 2 – ОСНОВНІ ПІДХОДИ В АПОЛОГЕТИЦІ ПЕРЕДУМОВ

12. Що таке Християнська передумова (пресупозиція)?

Як зазначалося раніше, все, що християни роблять, думають або говорять, повинно бути засноване на істинах Біблії. Ми повинні любити Бога всім серцем, душею і розумом (Матвія 22:37). Перша заповідь – не мати інших богів перед Ним (Повторення Закону 5:7). Єврейська мова буквально говорить: «Не повинно бути у тебе інших богів перед лицем Моїм» або в Моїй присутності; це не означає, що ми можемо мати Бога на першому місці, а все інше на другому і третьому.

Петро ставить авторитет Писання вище, ніж будь-який його власний емпіричний досвід, як ми вже бачили раніше, і це варто повторити (2-е Петра 1:16-19). Зверніть увагу на його використання фрази «вважаємо найнадійнішними»: «Ми вважаємо послання пророків найнадійнішними». Послання пророків впевненіше для нього ніж що-небудь інше, навіть впевненіше, ніж його власна розповідь очевидця. Для Петра пророче слово (Біблія) є вищим авторитетом. Воно є його передумовою (пресупозицією). Це те, на підставі чого він інтерпретує все інше, включаючи свій особистий досвід.

Для християнина Біблія є вищим авторитетом, і оскільки вона таким є, ви не можете апелювати до чогось іншого, щоб довести це.

У пресупозіційній апологетиці ми представляємо християнство, що засноване на Слові Божому, як єдиному світогляді, завдяки якому взагалі можливо людське пізнання, на відміну від доказової апологетики, яка стверджує високу ймовірність істинності християнської віри на підставі доказів, що обговорюються невіруючими і віруючими в нейтральній манері з використанням неозброєного людського розуму. Досліджуючи Писання, ми ніколи не знайдемо, щоб Біблія ставилася до Божого Слова як до ймовірно істинного, але як до абсолютно беззаперечного. Ось лише кілька прикладів, яких в Біблії безліч:

«Я пишу про це вам, хто вірує в ім’я Сина Божого, щоб знали ви, що маєте життя вічне» (1-е Івана 5:13).

«Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, Посланця Твого.» (від Івана 17:3).

«Я дам вам такі слова і мудрість, що ніхто з ворогів ваших й заперечити вам не зможе.» (від Луки 21:15).

«Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»» (Дії 2:36).

«Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.» (Дії 9:22).

«Від перших днів Твої слова довіри варті, довіку покладатимусь на рішення Твої.» (Псалми 119:160).

«Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.» (Псалми 19:7).

«Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!» (Псалми 18:30).

«Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!» (Псалми 93:5).

«Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі,» (Псалми 111:7).

«Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.» (від Івана 17:17).

Як християни ми не можемо апелювати до гуманістичних мірок, намагаючись зрозуміти, чи істинне те, що говорить Біблія, чи ні. Спроби зробити це завжди виявляються безуспішними. Християнський письменник Клайв Стейплз Льюїс пише: «Істота, що підіймається проти творця, повстає проти джерела своїх власних сил – включаючи навіть свою силу повставати ... Це подібно до аромату квітки, який намагається знищити квітка» (C.S. Lewis, A Mind Awake, стор. 104). Як християни, ми не повинні приєднуватися до невіруючих в їх повстанні проти Бога, приймаючи інший вищий авторитет. Ми повинні апелювати до Бога як до вищого авторитету. Хвилиночку, чи не є це круговим міркуванням? Зовсім ні. Подумайте про це. Якщо невіруючий каже: «Розум – мій найвищий авторитет», ви зазвичай запитуєте: «Чим ти це доведеш?». Тепер він відповість, сказавши: «Розум доводить це», і в цьому випадку це буде круговий рух; або він скаже: «X доводить це», де «X» може бути чим завгодно (наукою, людським угодою, загальним знанням і так далі), і в цьому випадку «розум» вже не є для нього найвищим авторитетом, а «X» . Коли ми говоримо про «вищий авторитет», за своєю природою він повинен бути таким, що сам себе перевіряє та сам себе підтверджує. Ви не можете апелювати до чого-небудь поза вашого кінцевого авторитету, щоб довести його.

This page in HTML4 - Print - Top