Home -- Ukrainian -- 01. Conversation -- 1 Great Commission
01. Як розмовляти з мусульманами про Христа
1 - ВЕЛИКЕ ДОРУЧЕННЯ Ісуса, нашого Господа
Чому християни повинні ділитися своєю вірою з мусульманами? Погляд на велике доручення Ісуса своїм учням у Матвія 28:19-20 дає вам зрозуміти, чому і як це служіння має виконуватися. Велике доручення Христа тут протиставляється рекомендаціям Мухаммеда своїм послідовникам поширювати іслам.
1.01 -- Назва
1.02 -- Покликання
1.03 -- Уся влада на небі і на землі
1.04 -- Отож, ідіть!
1.05 -- Керівництво Духа
1.06 -- Що ми можемо запропонувати?
1.07 -- Всі народи
1.08 -- Велике доручення в ісламі
1.09 -- Повеління христитися у ім’я Святої Трійці
1.10 -- Хрещення дає захист і безпеку
1.11 -- Хрещення – під’єднання до силової мережі Бога
1.12 -- Послух повелінням Христа
1.13 -- Чиніть усе, що Я вам заповів!
1.14 -- Яка ціль закону Христового?
1.15 -- Закон Мухаммеда
1.16 -- Таємна мета закону Мухаммеда та закону Ісуса
1.17 -- Я з вами!
1.18 -- Аж до краю землі
1.19 -- Аж до останнього дня!
1.20 -- Чи перебуває Аллах з мусульманами?
1.21 -- Чотиригранне «усе» Великого Доручення
1.22 -- КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1.01 -- ВЕЛИКЕ ДОРУЧЕННЯ Ісуса, нашого Господа та відповідь ісламу
"«І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.»
(Від Матвія 28:17-20)
1.02 -- Покликання
Після того, як Той, хто був розп’ятий і воскрес, завершив примирення світу з Богом, Він хотів запропонувати своє спасіння кожному і скрізь через своїх учнів. Ставши відкупленням за всі гріхи людства, переможець над смертю та пеклом покликав Своїх поклонників і Своїх послідовників, які все ще сумнівалися, і вповноважив їх проголошувати Його спасіння усім народам. Його учні у годину спокуси повтікали. Жоден з них не був достойним стати обраним слугою живого Христа. Лише Його покликання зробило їх гідними стати посланцями Його благодаті.
1.03 -- Уся влада на небі і на землі
Христос об'явив Своїм послідовникам, що Його Отець на небі дав Йому всю силу і владу над ангелами і людством, над галактиками і атомами (Об’явлення 5:1-14).
Як Всесильний міг піти на такий ризик, передаючи всю Свою владу Своєму Сину? Чи не боявся Він заколоту, непослуху з Його боку? Отець добре знав Свого Сина. Він був лагідний і смиренний серцем. Він не величався. Він пожертвував Собою заради нікчемних грішників. Він завжди шанував Свого Отця, то ж Святий Дух завжди прославляє Сина. З цієї причини Отець зміг передати всю силу на небі і на землі Своєму Сину.
Іслам підпорядкований зовсім іншому духу. Коран каже нам, що не може бути двох богів, тому що один неодмінно буде підноситись над іншим (Сура аль-Мумінун 23:91). За часів Оттоманської імперії, після смерті султана вбивали всіх його синів, окрім найобдарованішого і найсильнішого, щоб уникнути суперечок щодо права успадкування трону. Дух повстання і бунтарства домінує в ісламі з тих часів, відколи одним з 99 найпрекрасніших імен Аллаха стало ім’я «величавий, зарозумілий» (Сура аль-Хашр 59:23).
З Ісусом усе навпаки. Він не використовував Свою владу, аби збудувати земну імперію з її податками та арміями. Він, натомість, зціляв хворих, які приходили до Нього, виганяв демонів з одержимих, воскрешав з мертвих, пробачав гріхи і вилив Святого Духа на Своїх послідовників, які чекали і молилися. Він почав будувати духовне царство і зосередив Свою силу на відновленні Своїх учнів. Його ім’я «Ісус» було і залишається Його метою: «Спасатиме Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Матвія 1:21).
1.04 -- Отож, ідіть!
Коли Ісус отримав усю владу від Всемогутнього, Він звелів Своїм послідовникам підвестися і почати рухатися. Довіряючи Його необмеженій силі, вони мали припинити ховатися і розвідувати нові шляхи. Ісус навчає нас іти і не баритися! Він хоче, щоб ми перестали перейматися самими собою. Він прагне звільнити нас від великого «Я» і скерувати у напрямку до «ти» або «ви». Він посилає нас до наших колег, товаришів, тих, хто поруч. Він не хоче, щоб ми служити тільки в наших власних колективах і общинах, бо Добрий Пастир залишає 99 праведників і шукає одну загублену вівцю, аж доки не знайде її (Луки 15:4-7).
1.05 -- Керівництво Духа
Кожен, хто бажає виконувати повеління Ісуса, потребує духовного керівництва. Можливо, ви скажете: «До кого мені йти? У мене немає до кого!» Господь відповідає: «Просіть і отримаєте!» (Матвія 7:7; Луки 11:9-13; Марка 11:24). Ми маємо привілей просити Його послати нам тих мусульман, які перебувають у пошуках, і чиї серця і розум підготовлені Святим Духом.
Знайшовши нарешті таку людину, не варто розмовляти з нею наполегливо, не дізнавшись спочатку, що ця людина думає чи почуває і як вона страждає. Навіть після цього нам не варто пропонувати їй вже готове рішення, але питати у своєму серці Ісуса, що Він хоче сказати цій людині. Ми можемо просити правильних слів, у правильний час і для правильної людини; але якщо Ісус каже нам, що і як говорити, тоді ми повинні це сказати і залишити відповідальність на Ісуса щодо того, як Його слова, сказані через нас, будуть діяти у людині, яка шукає.
Перевірте себе! Чи відчуваєте ви в собі покликання порозмовляти про Ісуса з вашим сусідом, вашим колегою, вашою дружиною, вашими дітьми чи будь-ким іншим? Досліджуйте з Ісусом Його волю і Його вказівки для вас. Навіть не сумнівайтеся, послухатись чи ні. А якщо ви відчуваєте перешкоди чи свою неспроможність, просіть про Його любов і силу, щоб ви могли побороти ці перешкоди у собі! Є значно більше людей, які чекають вашого скерованого Духом свідчення, аніж ви здогадуєтесь! Хоча часто трапляється, що ваша первинна молитва значно важливіша, аніж ваше свідчення.
1.06 -- Що ми можемо запропонувати?
Якщо хтось хоче, щоб його друзі його слухали, то він має запропонувати їм те, чого вони підсвідомо шукають. Хороший вчитель знає більше, аніж його учні, і може більше, аніж здатні зробити вони. Однак учні прагнуть знати і хочуть вміти так, як їхній вчитель. Вони не очікують від нього фонтану мудрих слів, а хочуть побачити, чи володіє їхній вчитель авторитетом і духовним змістом, і чи живе згідно того, чого навчає. Тільки тоді вони будуть слухати його і збиратися навколо нього.
Християни можуть запропонувати тим, хто знаходиться поза їхньою вірою, те, чого вони не мають. Християни знають, що Бог є їхнім Отцем, Ісус – їхнім Спасителем, а Святий Дух – їхнім Утішителем. Він виправдовує нас по благодаті. Він дав нам Свого Святого Духа як дарунок. Він формує в нас мир і вічну радість. Він сповнив нас Своєю жертовною любов’ю (Римлян 5:5) і дав нам зрозуміти значення нашого життя. Він відкрив Свою вічну істину Своїм послідовникам (Івана 14:6) і дав їм надію на майбутнє. Він торкнувся нас Свою вічною силою. І нам потрібно забути свої комплекси неповноцінності і молитовно свідчити про те, що наш воскреслий Господь зробив для нас. Ми можемо запропонувати світу те, що він шукає. Послідовники Христа отримали вічне життя від Агнця Божого. Поділіться ним з вашим ближнім!
1.07 -- Всі народи
Повеління Ісуса дало поштовх тривалому місійному руху впродовж останніх 2000 років. Його посланці спершу несли Євангеліє у країни Середземномор’я та Персії. Потім вістка спасіння просувалась до Європи та Центральної Азії, і навіть до Китаю. З відкриттям Америки та внаслідок морських подорожей до Індії, воскреслий Господь відкрив для своїх свідків усі країни світу. Сьогодні діти Авраама, євреї та мусульмани, стоять перед вибором: бути за чи проти Ісуса. Блага вістка проникла навіть у комуністичні країни, такі як колишні республіки СРСР та Китай. Однак ми повинні розуміти, що сьогодні християнами себе визнає лише одна третя людства. Більша частина населення світу не знає свого Спасителя. Роботи ще вистачає! І нам не можна сидіти склавши руки. Кожен учень Христа покликаний зробити свій вклад у місію досягнення всього світу!
1.08 -- Велике доручення в ісламі
Християни – не єдина активна та динамічна релігія світу. Коран наказує аж двічі:
«Боріться з ними (зі зброєю), аж поки спокуса (відпасти від ісламу) не припинить своє існування і не запанує одна єдина релігія Аллаха…» (Сура аль-Анфал 8:39; аль-Бакара 2:193).
Понад 100 віршів Корану підбурюють мусульман до участі у Священній війні. Ви можете прочитати наступне: «Істинно, Аллах купив душі та власність віруючих, щоб вони отримали рай. Вони воюють за діло Аллаха, тому будуть вбивати і будуть вбиті». (Сура аль-Тавба 9:111).
На жаль, християни також розпочинали релігійні війни і вдавалися до колонізації зі зброєю в руках. Такі злочинні вчинки повністю суперечать повелінню Ісуса Христа, який сказав Петру: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть». (Від Матвія 26:52)
Поширення ісламу відбувалося двома величезними хвилями. Перша хвиля тривала майже сто років і завоювала Ближній Схід, Південну Африку, Персію та деякі частини Центральної Азії.
Друга хвиля прийшла з монголами та їхніми набігами. Багато нащадків Чингісхана прийняли іслам як релігію, що виправдовувала їхні завоювання. Вони підкорили Центральну Азію та принесли своє правління в Китай, Північну Індію, Месопотамію та Росію. Османські турки, їхні родичі, у 1453 році завоювали Константинополь і двічі брали в облогу Відень, але марно. Проблеми та напруга на Балканах та Ближньому Сході є ніщо інше, як невирішені суперечки та претензії, що виникли під уламками більше ніж чотирьохсотлітнього Османського правління.
Третя хвиля поширення ісламу почалась в 1973 році з підвищенням ціни на нафту і прокотилась усіма країнами. Така кількість мусульман, яка проживає сьогодні, ще ніколи не проживала у країнах реформації! Скільки ще християнам спати та мріяти про мультикультурне суспільство?
Є мусульмани, які наполягають, що іслам є толерантною, миролюбною релігією. Десятки віршів з Корану закликають до взаємоповаги та змагання у добрих вчинках (Сура аль Бакара 2:256; аль-Маїда 5:47; аль-Анкабут 29:46 та інші). Справді, ці вірші можна знайти в Корані, але вони беруть свій початок з тих часів, коли Мухаммед та його послідовники перебували в меншості. Ці заклики до толерантності з часом були юридично скасовані численними повеліннями Аллаха в Корані, які закликають мусульман до збройних війн, з метою підкорення всіх ворогів (Сура аль-Бакара 2:191; аль-Тавба 9:4,28 та інші). З погляду шаріату оригінальні вірші про терпимість є застарілими і більше не є дійсними. Хоча саме ці вірші підкреслюються тими мусульманами, які живуть у меншості поза межами мусульманського світу. Мухаммед наголошував кілька разів: «Війна – це обман!» Ісламська світова місія побудована не на правді, а на обмані. А Аллах є найбільшим обманщиком серед усіх (Сура аль-Імран 3:54; аль-Анфал 8:30)!
1.09 -- Повеління христитися у ім’я Святої Трійці
Ісус не навчав туманними та порожніми концепціями про Бога. Він не намагався явити людям незрозумілого, великого і далекого Аллаха! Син Божий виявив ім’я Свого Отця 187 разів у чотирьох Євангеліях та дав нам Святого Духа, який є Істинним Богом. Ісус також визнавав: «Я і Отець – одне» (не два!) (Івана 10:30; 17:21-22). Він звелів Своїм учням христити кожного, хто вірить у вістку Євангелія, не в ім’я трьох різних богів, а в ім’я одного Бога, який є Отець і Син, і Дух Святий. Ці три перебувають в досконалій єдності, як говорив Ісус: «Я в Отці, а Отець у Мені» (Івана 14:10-11).
Згідно тверджень різних коментаторів Корану, Мухаммед, як не дивно, згадує про хрещення християн і називає це «їхнім забарвленням». Він розумів, що християни відрізнялися від інших людей Арабського півострова. Вони не крали, вони не були зарозумілими, кожен з них мав лише одну дружину, вони були лагідні і навіть любили своїх ворогів (Сура аль-Імран 3:55, 199; аль-Маїда 5:66, 82; аль-Анам 6:90; Йунус 10:94; аль-Нахль 16:34; аль-Хадід 57:27; аль-Сафф 61:14 та інші). Він пояснює ці якості їхнім духовним відродженням через хрещення, впливом Євангелії та їхнім міцним заповітом з Богом (Сура аль-Маїда 5:110; Маріям 19:88; аль-Ахзаб 33:7).
Незважаючи на це, Мухаммед вдався до агресивної полеміки щодо божественності Христа та божественності Святого Духа. Його подвійно негативне кредо віри звучить так: «Немає іншого бога, окрім Аллаха!» Повеління Ісуса христитися в ім’я Бога Отця, Сина і Духа Святого, таким чином, звучить для вух мусульманина як богохульство. Оскільки в ісламі немає Святого Духа, як у Євангелії, відповідно у мусульман не може бути знання про Отця, Сина і Святого Духа (1 до Коринтян 12:3; Римлян 8:15-16).
1.10 -- Хрещення дає захист і безпеку
Павло пише: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь». (2 до Коринтян 13:13) Хрещення дає нам особистий зв’язок з Богом і глибоку безпеку у Святій Трійці. Ми поєднані з Отцем, Сином і Святим Духом через хрещення. Сам Бог є нашим захистом. Той, хто перебуває в любові, перебуває в Богові, а Бог – у нім. Нам потрібно зодягнутися у повну Божу зброю і бути сильними «в» Господі, і тоді злий не матиме своєї влади в нас (1 Івана 4:16; Ефесян 6:10-17, та інші).
Ісламські містики не вдовольнилися абстрактною ідею Аллаха у своїй релігії і тремтять від думки про нищівне визначення долі в ісламі (до раю або до пекла). Вони намагаються досягти далекого, могутнього та недосяжного Аллаха через медитацію. Намагаються проникнути в нього або вплинути на нього, щоб він втілився в них. Практикуючи магію, вони часто потрапляють під вплив нечистих духів. Аллах а ісламі дуже далекий і недосяжний, тому мусульмани легко вдаються до різних форм окультизму. В ісламі немає спасіння. Є лише заклик до безумовного підкорення свавільному правлінню Аллаха, який обманює кого захоче і наставляє на шлях кого захоче (Сура аль-Анам 6:39; аль-Рад 13:27; Ібрагім 14:4; аль-Нахль 16:93; аль-Фатір 35:8; аль-Муддассір 74:31). Аллах не укладає заповіт з мусульманами. Він вважає їх своїми рабами. Він не є ані Отцем, ані Спасителем, ані Втішителем. Він розчавить кожного, хто не підкориться його волі (Сура аль-Рад 13:16; аль-Зумар 39:4; аль-Худжурат 49:14, та інші). Ну а той, хто підкоряється, має обрізатися в знак своїх рабовласницьких взаємин з Аллахом. Обрізання в ісламі є заміщенням обряду хрещення в християнстві.
1.11 -- Хрещення – під’єднання до силової мережі Бога
Апостоли Ісуса Христа були хрещені Іваном Хрестителем у річці Йордані. Вони привселюдно визнали свої гріхи і те, що не гідні стояти перед Богом. Але Ісус запевнив їх, що вони отримають хрещення Святим Духом і що вже більше не будуть слабкими, боязкими і нездатними, а отримають потужне Боже керівництво (Дії 1:4-8; Івана 1:33-34).
У семітичній сім’ї мов слово Бог виражене словом «El», яке позначає владу і силу. Елохім (Elohim) – це слово у множині, і може перекладатися як «могутні Боги». А ось слово «Аллах» в ісламі – це слово в однині і означає «Він є сила!» Це арабське ім’я у своєму істинному значенні не здатне відобразити триєдинство Бога. Воно позначає лише однину.
Ісус засвідчив, що вся влада на небі і на землі була дана Йому. Він також прояснив, що Святий Дух є Божою силою. Наш Бог – це сила з трьох складових! Кожен, хто охреститься в Його ім’я і прийме цей привілей, залишається приєднаним до силової мережі Бога. Він перейде від своєї смерті в гріху до духовного життя і пробудить інших, які є мертвими в гріху та беззаконні, до відродження Євангелієм. Павло відкрито свідчив про цю таємницю: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові». (До Римлян 1:16)
Петро дорікав приголомшеним євреям: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дар Духа Святого ви приймете!» (Дії Апостолів 2:38)
Кожен, хто отримує силу Божу через хрещення по вірі, більше не служить своїй власній силі, але силі Господа, і буде отримувати ще більшу силу так часто, як буде просити про неї (Ісая 40:20-31).
1.12 -- Послух повелінням Христа
В арабських країнах вираз «дотримуватися слова Божого» означає вивчити його напам’ять. Дуже мало мусульман не знають Корану напам’ять, частково або повністю. Вони інколи питають нас, чому ми не любимо Бога і не бережемо Його слово! Вивчення об’явлення напам’ять для них є доказом любові до Бога. Хто з християн знає одне Євангеліє чи хоча б Нагірну Проповідь напам’ять? З деякими труднощами дехто ще може процитувати Псалом 22 чи 102, місце про блаженства або 1 Коринтян 13. Християни «думають» багато, але «знають» мало! Мусульмани часто «знають» багато, але це знання «не розмірковує в них»! У нашій, часто надміру раціоналістичній культурі, нам варто каятися і не просто слухати Боже слово, але й зберігати його (Луки 11:28). Кожен, хто наповнює свою підсвідомість ключовими біблійними віршами, отримає більшу силу для своєї душі.
Однак одного дотримання не достатньо. Ісус каже чітко: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!» (Від Івана 14:15) Які заповіді Христа? Нас наставляють думати про благодать, виправдання, прощення і про Самого Ісуса. Дуже мало людей вивчають Його закон. А кожен, хто читає чотири Євангелія уважно, може знайти в них близько 500 прямих і непрямих заповідей Христових. Деякі з них стали загальновідомими для християн. «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас і переслідує». (Матвія 5:44-47) «Прощайте, як Бог простив вам». (Матвія 6:12, 14-15) «Не судіть, щоб і вас не судили». (Матвія 7:1-5).
Навернення до Христа необхідне кожній людині. Але й зміна нашого життєвого шляху теж є дуже важливою, якщо ми хочемо слідувати за Христом. Без освячення, чи очищення, ніхто не побачить Господа (Матвія 5:8; 1 Солунян 4:3; 1 Івана 3:1-3).
Хто наважиться навчати іншого слідувати заповідям Христа, якщо сам їх не дотримується? Заклик Ісуса навчати та дотримуватися Його слова в нашому щоденному житті – це заклик до вчителів, проповідників і посланців спершу покаятися. Господь не хоче чути від нас порожні слова, а хоче бачити, як ми робимо те, що кажемо. Інакше кажучи, буває, що ми заперечуємо наші слова нашими ж вчинками!
1.13 -- Чиніть усе, що Я вам заповів!
Ісус сказав: «Навчіть їх чинити все те, що я вам заповів». Оце маленьке слово «все» може змусити нас почуватися осудженими. Хто з нас знає напам’ять усе, що закликав нас робити Ісус? Хто має всі Його заповіді перед собою постійно? Хто навчає їх своїх дітей, в молодіжних групах чи в церкві? І хто виконує закон Христа словом, ділом і думкою достеменно? Не знайдеться жодного такого праведного. Всі ми маємо величезні прогалини у дотриманні цих слів Ісуса. Навіть найсвятіші з нас можуть тільки похилити голову і пробурмотіти: «Господи, не суди мене!» Більше того, якщо ми поміркуємо над збіркою усіх заповідей Ісуса, то будемо почуватися просто нікчемними. Він каже: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Від Матвія 5:48), «Нема доброчинця, нема ні одного!» (Псалми 13:3-5; Римлян 3:19-23; 7:3-8:4, та інші).
Ми, як слуги Христа, постійно живемо Його благодаттю, що виправдовує нас, і потребуємо щоденного очищення в Його крові. Хто молитовно читає уривок 1 Івана 1:7-2:6, той знайде у ньому втішне пояснення цієї Господньої заповіді.
1.14 -- Яка ціль закону Христового?
Ісус хоче підняти нас до рівня Свого Отця. Його ціль – щоб основні обітниці Творця були виконані в нашому житті: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». (Буття 1:27) Лише один Ісус міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця». (Від Івана 14:9) Він хоче трансформувати своїх учнів у Свій власний образ.
У часи Старого Заповіту Бог повелів: «Будьте святі, бо Я святий» (Левит 11:44; 19:2). Він є єдиним взірцем і духовною метою для усіх, хто був покликаний Ним.
У період Нового Заповіту Ісус наказує: «Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13:34-15). Він перетворює Свою любов на взірець, на стандарт для нас. Сам Ісус є нашим законом. Павло пише, що ми повинні зодягнутися в Ісуса, у нове творіння. Нам потрібно бути повністю вкритими Ним. І ми маємо привілей перебувати «в Христі». Близько 175 разів ви знайдете цю унікальну фразу у Новому Заповіті. Павлові вдалося збагнути цю таємницю: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 до Коринтян 5:17-21)
1.15 -- Закон Мухаммеда
Слова Ісуса: «Навчіть їх зберігати усе, що я вам заповів» з деякими видозмінами можна знайти в Корані! Однак існує величезна відмінність між законом Христа і законом Мухаммеда. Це правда, що близько 500 віршів Корану були вибрані за основу для їхнього шаріату лідерами чотирьох ісламських юридичних шкіл. Але там також є такі вірші, які змушують наше волосся ставити дибки:
«Не сприймайте моїх і своїх ворогів, як друзів, і не виявляйте до них прихильності!» (Сура аль-Мумтахана 60:1)
«Беріть за дружину ту з-поміж жінок, яка вам до душі: дві, три і навіть чотири! Але якщо ви боїтесь, що не зможете віддати належну увагу і справедливість кожній, то тоді лише одну!» (Сура аль-Ніса 4:3)
«Щодо тих жінок, які, на ваш погляд, виявляють непокору, то спершу докоріть їм, лишіть їх самих на ложі їхньому і не бійтесь бити їх». (Сура аль-Ніса 4:34)
«(Аллах наказав Мухаммеду): Бери пожертву з їхнього майна; цим ти очистиш їх» (Сура аль-Маїда 5:6; аль-Тавба 9:103; аль-Аля 87:14, та інші)
«(Щодо) чоловіка і жінки крадіїв: відрубай їм обидві руки в знак покарання» (Сура аль-Маїда 5:38)
Хто порівняє закон Христа і закон Мухаммеда, той побачить, що ці два закони сповнені різним духом. В законі Мухаммеда відсутня любов, немає примирення з Богом, немає самовідданої жертовності заради інших і відсутня святість Божа, як взірець і стандарт для всього.
До того ж змістом свого закону є сам Мухаммед. Його життя (Сунна) було використано як друге джерело для кінцевого формулювання ісламського закону. Кожен мусульманин повинен жити так, як жив Мухаммед. Інакше він не є добрим мусульманином. А Мухаммед приймав участь у 29 нападах та збройних завоюваннях і був одружений з дванадцятьма, якщо не більше, жінками.
1.16 -- Таємна мета закону Мухаммеда та закону Ісуса
Мета ісламського закону, шаріату, полягає в добробуті ісламського суспільства (яке називають Умма), яке має бути засноване як релігійна держава, керована ісламом. Іслам не є релігією, яка розділяє віру і політику. Вона може функціонувати на повну силу лише тоді, коли засноване на законі шаріату. Шаріат, зі свого боку, може бути запровадженим лише в ісламській державі. Тому метою ісламу залишається підтримання релігійного державного устрою. Будь-яка інша форма ісламу вважається лише зародковим станом.
Христос же проголошував: «Моє царство не із світу цього!» (Івана 18:36-37). Його церква, ті, кого Він покликав з різних народів, формує Його духовне царство у їхньому середовищі. Спільнота Його учнів є початком Його вічного царства (Івана 13:34-35). Вони покликані бути сіллю землі і світлом для світу. Закон Ісуса не ставить за мету заснувати Християнську релігійну державу, а перемінити Його послідовників у тих, хто слухається Його заповідей і впливає на оточуюче суспільство і державу.
1.17 -- Я з вами!
Якщо посланець Ісуса Христа відчуває, що надламаний, і визнає своє безсилля чи неспроможність, але визнає це, тоді Ісус каже йому: «Розплющ свої очі! Подивись! Я тут! Я живий! Я існую! Я не залишу тебе самого! Я люблю тебе! Я допоможу тобі! Я підтримуватиму тебе аж до старості!»
Є одна історія, як Ісус показав уві сні одному з Своїх послідовників дві низки слідів на мокрому піску, пояснюючи: «Подивись, я вірно був поруч з тобою впродовж досить довгого часу!» Коли друга пара слідів, дійшовши до небезпечних скель зникла, той, кому снився цей сон, з докором запитав: «Чому ж ти залишив мене, коли ти мені був потрібен найбільше?» Тоді Господь відповів йому: «Я ніс тебе на руках, допоки дорога не покращилась». Любов Христа більша, аніж ми можемо собі уявити. Він запевнив свого посланця: «Ніхто не вихопить тебе з моєї руки!» (Івана 10:28). Існування всемогутнього Ісуса та Його всюдиприсутність мають заохочувати нас до твердої віри і невпинного служіння в Його присутності.
1.18 -- Аж до краю землі
Сьогодні тисячі місіонерів-іноземців і ще більше місцевих християн в багатьох країнах вірно служать Господу Ісусу Христу, навіть у місцях, де панують антихристиянські настрої. Там спалюють церкви, а на активних християн зводять наклепи, їм погрожують і їх переслідують. Комусь вдається втекти, а комусь зазнати тортур. Багато живуть у підпіллі. Страх вже не вперше має намір взяти їх у свої лещата.
Але Ісус запевняє нас: «Те, що вражає вас, спершу б’є по Мені!» Біль у кінцівці посилає сигнал до мозку, ще до того, як решта тіла відчує цей біль. Христос, як голова церкви, першим відчуває на собі страждання Його посланців, ще задовго до того, як вони самі їх збагнуть (Дії 9:4-5). Жоден з нас не залишається один. Агнець Божий йде з нами по дорозі страждань аж до кінця. І сьогодні існує більше страждань і більше прославлення Ісуса, ніж ми можемо собі уявити.
1.19 -- Аж до останнього дня!
Під час вашого хрещення Ісус дав вам незламну обітницю бутим з вами у кожну хвилину вашого життя, допоки ви залишатиметесь з Ним і служитимете Йому. Навіть у страшній небезпеці і в годину смерті Він буде поруч з вами. Він запевняє вас: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?» (Від Івана 11:25,26) Ісус хоче нести тебе на руках аж доки ти не постарієш, хоче залишатися з тобою, навіть якщо ти підеш з цього світу (Псалом 22:4-6).
1.20 -- Чи перебуває Аллах з мусульманами?
В Корані написано, що коли Мухаммед мав утікати з Мекки до Медіни, він заховався у печері і сказав Абу Бакрі: «Істинно, Аллах з нами!» Переслідувані мусульмани почувались після цього значно краще (Сура аль-Тавба 9:40).
На жаль, цей Аллах, який потішив Мухаммеда, не є істинним Богом, бо в Корані Аллах 17 разів каже, що він не мав сина, і що Христос ніколи не помирав на хресті (Сура аль-Ніса 4:157). Отець Ісуса Христа не перебуває з мусульманами. Вони відкидають заступницьку смерть Ісуса і заявляють, що невідомий дух, якого вони звуть Джибріл (Гавриїл) міг би бути Святим Духом. Дух, яким керуються мусульмани, закував їх у кайдани антихристиянської ненависті. Ми ж віримо, що немає іншого Бога, окрім Отця, Сина і Святого Духа.
1.21 -- Чотиригранне «усе» Великого Доручення
Живий Ісус запевняє Своїх послідовників, що Йому дана ВСЯ влада на небі і на землі. Отож, вони мають іти і робити учнями УСІ народи, христячи їх в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Вони повинні навчати охрищених віруючих зберігати УСІ Його заповіді; Він обіцяв Своїм посланцям, що Він перебуватиме з ними УСІ дні, аж до закінчення віку цього.
Ісус заохочує вас вірити в Його чотиригранне ВСЕ і виконувати Його заповіді. Він допоможе вам дотримуватися їх і не залишить жодного зі Своїх слуг напризволяще. А в кінці ви побачите Його.
1.22 -- КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Любий читачу!
Якщо ти уважно вивчав цей буклет, то зможеш легко дати відповіді на наступні запитання. Кожен, хто дасть 90 відсотків правильних відповідей на запитання з восьми буклетів даної серії, отримає сертифікат від нашого центру про
Поглиблене вивчення
допоміжних способів проведення бесід та дискусій з мусульманами про Ісуса
як заохочення за його/її подальше служіння Христу.
- Що пропонує Ісус світу після Своєї смерті та воскресіння?
- Хто гідний служити як посланець Ісуса Христа?
- Чому Ісус заохочує до виконання Великого Доручення навіть тих серед своїх послідовників, які мають сумніви?
- Що означає той факт, що Ісус отримав усю владу на небі і на землі?
- Чому Небесний Отець не боїться, що Його Син повстане проти Нього, отримавши всю владу і силу?
- Чому Ісус наказує Своїм послідовникам «іти», а не «сидіти»?
- Як знайти людину, яка чекає на ваше свідчення, і як вам слід розмовляти з ним/нею?
- Як вам зібрати навколо себе учнів? Що ми можемо запропонувати нашим слухачам?
- Чому Велике Доручення веде нас навіть до нащадків Ізмаїла та дітей Якова? Які країни чи релігії не включені до цієї божественної стратегії?
- Який відсоток населення світу називає себе сьогодні християнами? Про що ця реальність свідчить для вас?
- Яке значення має хрещення в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа?
- Яким чином єдність Святої Трійці проявляється у Великому Дорученні?
- Як ви можете отримати силу і скерування у вашому служінні для Христа?
- Чому хрещення та відродження згори не є завершенням, а лише початком християнського життя?
- Яка відмінність між благовіщенням для нехристиян і навчанням віруючих людей? Яке значення це має для вашого спілкування з мусульманами?
- Яких тем нам потрібно навчати охрещених віруючих?
- Скільки заповідей Христа ви можете знайти у чотирьох Євангеліях? Які з них ви вважаєте найважливішими для мусульман?
- Яка відмінність між такими поняттями, як: виправдання лише по вірі і неспростовна необхідність добрих діл через послух по вірі як дар благодаті?
- Що є єдиним стандартом для Закону у Новому Заповіті?
- Чому третя заповідь Великого Доручення надламує пиху кожного вчителя, святого і служителя, якщо він є чесний сам з собою?
- Як Ісус міг обіцяти: «Ну ж бо, Я з вами»?
- Чому Ісус обіцяє бути з вами скрізь і завжди, якщо ви служитимете в Його ім’я?
- Чому мусульмани вірять, що Христос (Іса) живий і перебуває з Аллахом?
- Чому мусульманам так важко повірити, що два боги можуть жити в мирі один з одним цілу вічність? Чому для християн повірити в це не становить жодної проблеми?
- Запишіть детально Велике Доручення мусульман (українською), записуючи місця з Корану (назва Сури, її номер та вірш), і порівняйте його з Великим Дорученням християн.
- У яких напрямках та у яких країнах розповсюдились мусульмани завдяки своїм трьом хвилям поширення, і який відсоток населення світу становлять сьогодні мусульмани? Скільки мусульман мешкає у вашій країні?
- Що може означати для мусульманина бути толерантним до представників інших релігій, і як далеко простягається його толерантність? Коли він повинен стати нетолерантним?
- Чому Мухаммед заперечує єдинство Святої Трійці?
- Що каже Коран про хрещення в християнстві?
- Які основні відмінності між Законом Мухаммеда (шаріатом) і Законом Христа у Його Євангелії?
- Яка ціль ісламського закону і яка ціль закону Христа?
- Що означає для мусульманина той факт, що Мухаммед є стандартом, взірцем для ісламського закону?
- Чому Мухаммед не міг обіцяти своїм послідовникам: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку»?
- Що означає чотиригранне «УСЕ» у Великому Дорученні Христа?
Кожному учаснику цього опитування дозволяється використовувати будь-які джерела у своєму розпорядженні і просити допомоги у будь-якої довіреної особи, даючи відповіді на ці запитання. Ми очікуємо ваші письмові відповіді, включно з вашою повною адресою у звичайному листі чи на електронну пошту. Ми молимось за вас до Ісуса, нашого живого Господа, щоб Він кликав, посилав, скеровував, зміцняв, захищав і перебував з вами кожен день вашого життя!
Ваші, через служіння Йому,
Абд ал-Масіх та брати
Надсилайте ваші відповіді на адресу:
GRACE AND TRUTH
P.O.Box 1806
70708 Fellbach
GERMANY
або електронну пошту:
info@grace-and-truth.net