Previous Chapter -- Next Chapter

13.1.6. Чи є Коран вищим за інші Писання, тому що всі вони були змінені, в той час як тільки Коран зберігся?

Твердження про те, що Коран вищий за інші Писання, тому що всі вони були змінені, є дещо іншим твердженням, оскільки тепер це звинувачення у спотворенні тексту інших книг до такої міри, що ми не знаємо, про що в них говорилося спочатку. Це твердження зовсім не підкріплене рукописними свідченнями, текстом Біблії чи навіть Корану. Біблія чітко передає збереження Божого слова в руки Бога, а не людей:

Давид у Псалмах говорить:

Христос в Євангелії каже:

Ми також маємо чітке попередження від Бога до свого народу:

І це попередження повторюється в книзі Об'явлення:

З усіма цими обіцянками і застереженнями, віруюча людина не може навіть подумати про те, щоб змінити хоча б одну літеру, і якщо мусульманин каже, що ті, хто змінює, не є віруючими, то як віруючі можуть дозволити цьому статися, нічого не роблячи? Найцікавіше тут те, що сам Коран не претендує на текстову зміну Біблії. Навпаки, Коран говорить:

Ми відзначаємо кілька речей у цьому розділі Корану:

• Згідно з Кораном, Аллах послав Тору і Євангеліє, які є дороговказом і світлом.
• Він був даний на зберігання пророкам, вчителям і рабинам.
• Христос підтвердив Тору, яка прийшла до Нього.
• Як євреїв, так і християн Коран просить судити згідно з тим, що їм було дано.
• Коран підтверджує Інджил і каже, що він захищає його.
• Фраза, яку Арберрі перекладає як «де є керівництво і світло», насправді неоднозначна в арабській мові з точки зору часу (насправді у фразі немає дієслова). Однак, намагаючись припустити, що, хоча це могло бути правдою в минулому, але зараз Інджіл зіпсований, деякі сучасні мусульманські переклади кажуть «в якому було керівництво і світло» або «містив керівництво і світло», маючи на увазі, що керівництво було, але тепер не є більше, що є перекладом, який прямо не підтримується арабською мовою. Навіть якщо ми візьмемо переклад у минулому часі, це все одно не додасть тексту впевненості та послідовності. Згідно з текстом Корану, Христос підтвердив те, що було до нього, а Мухаммед підтвердив те, що було до нього, тому якщо ми маємо текст часів Мухаммеда або Христа, то ми маємо підтверджений текст. Якщо текст часів Христа чи Мухаммеда не був правильним, тоді твердження Корану про підтвердження є хибним, і це також означає, що Коран не зміг захистити Писання. В даний час ми маємо біблійний текст до Христа в сувоях Мертвого моря, а також десятки тисяч біблійних манускриптів до часів Мухаммеда.

На цьому етапі мусульмани зазвичай намагаються вказати на якийсь варіант тексту і стверджують, що це доводить їхню точку зору, але це зовсім не так. Існує різниця між наявністю варіанту в тексті та незнанням того, про що йдеться в тексті. Наприклад, якщо ми скажемо «Ісус Христос» і «Христос Ісус», це буде вважатися варіантами, але ніхто не подумає, що ми не знаємо, про що йдеться в тексті. Більше того, Коран просить євреїв і християн судити згідно з тим, що вони мають. Чому Коран просить їх судити за книгою, яка нібито зіпсована? Ми читаємо в іншому місці Корану:

Таким чином, Коран закликає людей запитувати євреїв і християн про те, чого вони не знають. Він навіть наказує Мухаммеду запитувати їх, якщо він має сумніви:

Чи повинні ми вірити, що Коран наказує Мухаммеду запитати людей Книги (іудеїв і християн), якщо він сумнівається, і в той же час звинувачує їх у корупції?

Я тут не намагаюся підтвердити істинність Біблії з Корану, скоріше я намагаюся відрізнити те, що стверджує іслам у своїх основоположних документах, від того, у що вірять мусульмани в цілому. Дивно, що таке звинувачення виникло серед мусульман лише через сотні років після смерті Мухаммеда. Перші мусульмани і Коран звинувачували євреїв у тому, що вони виривали окремі слова з контексту і, перекручуючи їхні язики, висміювали істинну релігію (Коран, 4:46). Вони не стверджували, що євреї змінили сам текст. Це не те, що стверджується сьогодні, і в будь-якому випадку це характерно для будь-якого тексту; коли хтось з якихось причин намагається спотворити значення тексту, ми просто повинні повернутися до тексту, щоб зрозуміти його чіткий зміст. І християнські, і мусульманські культи, і єретики роблять це постійно. Але в жодному з ранніх ісламських джерел не стверджується, що це змінює те, що сказано в тексті. У Корані не сказано, що іудеї чи християни записали у своїх священних книгах щось, що не було відкрито від Аллаха; сказано лише, що вони зберігають таємниці (Коран 2:77), приховують свідчення (Коран 2:140), спотворюють книгу своїми язиками (Коран 3:78), закидають книгу за спину (Коран 3:187) і забувають частини послання (Коран 5:13). Отже, ми бачимо, що Коран звинувачує іудеїв і християн у спотворенні їхніх Писань, але тільки в їхньому усному читанні або в їхньому тлумаченні, а не в самому тексті. Мусульманські вчені погоджуються з цим. Наприклад, Ар-Разі пише:

Таким чином, звинувачення в спотворенні без доказів не може навіть сприйматися серйозно. Це звинувачення не лише проти Біблії, як можуть подумати мусульмани, але й проти Корану, оскільки Коран стверджує про це:

і Коран стверджує, що Біблія, як вона була об'явлена, дійсно була словами Бога! Також Коран, як ми бачили, говорить, що він був посланий як охоронець Писань (5:48), що означає:

1. Аллах не дотримав свого слова.
2. Юдеї та християни зуміли спотворити слова Аллаха, і Він нічого не зміг з цим вдіяти.
3. Мухаммед не зберіг жодного примірника Біблії, який був доступний в його час, як розповідається в хадисі: «Прийшла група євреїв і запросила Посланця Аллаха до Куффа. І він відвідав їх у їхній школі. Вони сказали: Абуль-Касим, один з наших чоловіків вчинив перелюб з жінкою, тож винеси їм вирок. Вони поклали подушку для Посланця Аллаха, який сів на неї і сказав Принеси Тору. Її принесли. Тоді він вийняв подушку з-під себе і поклав на неї Тору, кажучи: «Я увірував у тебе: Я увірував у тебе і в Того, Хто відкрив тебе». (Сунан Абі Давуд – 4449).
4. Мусульмани після Мухаммеда не зберегли копію Книги, яка була доступна в їхній час і на якій присягав Мухаммед.

По суті, це звинувачення покладає провину на всіх. Воно також вимагає відповіді на інші питання, а саме: коли відбулася ймовірне спотворення тексту та чиїми руками? Розглянемо перше питання. Тут у нас є три варіанти:

1. На час їх написання – тобто на час Мойсея та Ісуса. Така можливість руйнує всю ідею пророцтва в ісламі, оскільки визнає, що самі пророки не заслуговували на довіру (як вчить іслам). Це також означає, що Аллах не обрав жодного пророка, якому можна було б довіряти, а Коран є фальшивою книгою, оскільки стверджує, що пророки були непогрішними і заслуговували на довіру.
2. Книга була змінена десь між Ісусом і Мухаммедом. Цей варіант не витримує критики, оскільки ми маємо тисячі копій з того часу, а також сувої Мертвого моря, які датуються ще до Христа. Це також означає, що Мухаммед і мусульмани не змогли виконати роботу, яку їм було доручено в Корані – охороняти Святе Письмо.
3. Це сталося після Мухаммеда. Знову ж таки, це не працює з тих самих причин: існування рукописів, існування перекладів кількома мовами.

Єдиним можливим варіантом є те, що такого спотворення ніколи не було, оскільки це не підтверджується доказами і протистоїть численним свідченням протилежного.

Тепер давайте розглянемо питання про те, хто міг змінити Біблію. Іслам не дає відповіді на це питання, тому давайте розглянемо варіанти.

a) Євреї: Якщо євреї змінили текст, щоб заперечити або змінити пророцтва про Ісуса чи Мухаммеда, чому християни першого століття нічого не сказали про це? Навпаки, християни звинувачували євреїв у багатьох речах, але не в зміні Писання. Апостол Павло каже:

Рання церква залежала від Старого Заповіту. Коли Христос сказав:

він говорив про Старий Заповіт. Коли Петро сказав:

Він говорив про Старий Завіт, коли писав Лука:

Він говорив про Старий Заповіт. Насправді, коли Новий Завіт говорить про Писання, він майже завжди має на увазі Старий Завіт. У Старому Заповіті ми також маємо понад триста пророцтв про Христа; євреї заперечують, що вони означають, або намагаються пояснити їх, але вони все ще є в їхній книзі.

Нарешті, якщо євреї змінили свою книгу, чому вони залишили в ній усі ганебні вчинки своїх предків? Порівняйте те, що ви читаєте в Старому Заповіті, і те, що ви читаєте в більшості ісламських творів про Мухаммеда, і ви побачите різницю. Мусульманські письменники дуже стараються прибрати або заперечити все, що могло б викликати здивування, і підкреслюють його похвальні вчинки аж до прикрашання. Так чому ж євреї не зробили щось подібне з тим, що написано в Біблії про гріхи пророків і зло царів Юдеї та Самарії?

б) Християни: Можливо, християни змінили Біблію. Але якщо так, то як християни і євреї можуть мати один і той самий Старий Заповіт, навіть якщо вони не погоджуються, що він означає? І якщо так, то чому євреї першого століття не викрили їх і не вбили нову релігію в її колисці? Якою мовою вони це зробили? На івриті та арамейській чи грецькою? Як так сталося, що текст, який ми маємо до християнства, збігається з тим, що ми маємо після?

в) Обидва: Можливо, і євреї, і християни робили це разом. Але коли вони домовилися про це до того, як виникло християнство? Це неможливо, тому що ми маємо майже весь Старий Заповіт, датований сотнями років до християнства в сувоях Мертвого моря. Чому ж римляни не викрили і євреїв, і християн і таким чином не позбулися обох своїх ворогів одразу?

г) Усі народи землі: Це, по суті, єдиний можливий варіант, якщо ми погоджуємося з мусульманами, що біблійний текст був змінений до такої міри, що ми не знаємо, що було в оригіналі. Кожен народ на Землі до ісламу на всіх мовах і в усіх місцях, де була копія Біблії, погодився змінити певні вірші єврейських і християнських книг і додати інші вірші, щоб заперечити пророка, який прийде через кілька століть. Вони також домовилися переписати старі рукописи і переклади, спалити оригінали і ніколи не писати і не говорити ні слова про те, що вони зробили. Такий абсурдний варіант – це те, що залишилося мусульманам, і, можливо, причина, чому вони можуть думати про це, полягає в тому, що саме так Усман вчинив з Кораном, як описано вище.

Тож, можливо, через те, що така історія Корану, мусульмани думають, що те ж саме відбувається і з іншими книгами. Але між Кораном і Біблією є величезна різниця.

1. Коран написаний однією мовою протягом 23 років в одному місці однією людиною. З іншого боку, Біблія була написана протягом 2000 років сорока людьми трьома мовами на трьох континентах.
2. Коран – це книга, що належить одній групі людей (мусульманам), тоді як Біблія належить різним групам людей, які не були згодні одна з одною ні в тому, що вона означає, ні в тому, що вона собою являє.

Нарешті, хоча ми і погоджуємося з мусульманами щодо необхідності непогрішних писань, насправді немає сенсу в тому, що іслам вчить скасовувати інші релігії. Тож навіть якщо у нас є оригінал автографа, мусульмани все одно можуть стверджувати (як вони це роблять), що він був скасований (відмінений і замінений) Кораном.